СИМВОЛІКА РОСЛИННОГО ОРНАМЕНТУ

 

Продовження (початок в №17, 20, 24, 29.)

Найпрекрасніша з богинь - богиня світової гармонії Лада-Жива, за легендами, прийшла до людей по веселці з немовлям на голові та з оберемком квітів у руках. З тих предвічних часів творення світу і виник у людей культ Великої Богині. Ця світла пам'ять збереглася насамперед в обрядових дійствах з квітами і травами. Без перебільшення можна говорити про сотні тисяч легенд, переказів і казок, складених у народі про квіти і рослини.

Р о ж а (ружа, троянда) - квітка з круглою, наче Сонце, формою, квітка богині кохання Лади та її дочки - богині весни Лелі. Ружа - символ дівочої краси та чистоти, доброти і достатку. Цар-квітка асоціюється з кров'ю і є символом Тільця-Тура, тобто неба. Зелене листя ружі - символ радості, колючки - символ печалі, квіти - символ слави. У вінку, сплетеному із руж, закладена символіка життя.

 

 

Фрагмент сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина. Фонди ЧМНАП.

 

М а к - символ краси, молодості, дівочої чистоти. Ця квітка має чарівну силу, що захищає людину від усякого зла. Мак, зібраний і освячений на свято Маковія (Спасів день), має магічну силу. Саме на це свято жінки сипали освячений мак у криниці - як оберіг від засухи.

Червоний мак є символом скороминучості дівоцтва, краси та молодості.

 

Фрагмент сорочки. 60-і р.р ХХ ст. Буковина. Фонди ЧКМ.

 

Фрагмент сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина. Фонди ЧКМ.

 

За стародавньою легендою красива квітка маку зацвітала від крапель крові семи синів-великомучеників Софії, які постраждали за Христову віру. Саме тому, після військової служби буковинські юнаки отримували в спадок старі родові сорочки-повіснянки, вишиті коло пазухи червоними нитками. Букет квітів, освячений на Маковія, матері прив'язували червоною ниткою до родового дуба - щоб сина куля не брала. До Великоднього кошика, разом з іншими стравами, клали також насіння маку, адже освячений Божою кров'ю мак, приносить в оселю щастя.

 

Фрагмент рукава сорочки. Сер.ХХ ст. Буковина. Колекція автора.

 

Л і л і я - символ чистоти, дівочої цноти, символ жіночості. Лілія є суттю вологої енергії, адже давня назва цієї квітки „крин", однокоренева з словом криниця.

В стародавніх археологічних розкопках знайдено багато речей, прикрашених рослинним орнаментом, в основі якого лежить брунька, що розпускається. В орнаментальному зображенні крину закладено ідею початку життя, де крин та його обрамлення утворюють серцеподібну фігуру з паростком посередині. Гостряки листочків крину направлені в чотири сторони світу.

За буковинським звичаєм, хлопець кидав квітку лілії на подвір'я дівчині - в знак зародження в його серці чистого кохання. З гілочкою лілії зображено Матір Божу на іконах.

 

В а с и л ь к и - (васильок, базилик) - символ святості та чистоти. Ці квіти освячували на свято Маковія та на Великого Спаса разом із маковими та іншими квітами. На весіллі матері мокали зілля із васильку в освячену воду, якою окроплювали молодих. Квачик з васильку, перев'язаний червоною ниткою, зберігався у посудині з Йорданською водою цілий рік. Цим квачиком освячували хату, подвір'я, поле, а також кропили того, хто мав страх.

Васильком хрещені батьки оздоблювали крижму із свічкою при хрещені немовляти. Досить часто це зілля використовували в похоронних обрядах - його клали в труну, кропили яму на цвинтарі.

В стародавніх буковинських колядках співається:

 

„Ой чінчику, васильчику,

Посію тя в городчику.

Буду тебе шанувати -

Тричі на день поливати.

Буду тебе шанувати -

В русу косу заплітати.

 

Сушене зілля василька зберігали на протязі року як оберіг від злих духів та лихої долі.

 

К а л и н а - символ дівоцтва, символ українського роду. Яскраво - червоні ягоди калини асоціюються з людською кров'ю, з невмирущим родом. Калина є символом духовного життя кожної жінки. З цвітом калини порівнюють дівоче кохання, про що співається в багатьох українських піснях, зокрема:

 

Де ти, калиноно, зросла такая,

Такая високая, такая високая,

Листоньком широкая?

Ой росла ж бо я, росла

В лузі при криниці, в лузі при криниці,

При холодній водиці.

Там Маруся воду брала,

Калину підливала, калину підливала,

Своєї неньки питала:

Ой ненько ж моя, ненько,

Чи буду я такая, чи буду я такая,

Як калинонька цяя?

Будеш, донечко, будеш,

Як біля мене будеш, а як підеш межи люди,

То такая не будеш.

Спаде з личка краса,

Як з ялиноньки роса, стане личко яленіти,

Серденько каменіти.

Стане личко яленіти,

Серденько каменіти, стане личко ялиною,

За чужою дитиною.

 

2290 - Фрагмент рукава сорочки. Кін.ХХ ст. Буковина. Колекція М.Шкрібляка.

 

9600 - Фрагмент сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина Фонди ЧМНАП

 

Калиновим цвітом прикрашають весільне вбрання молодої, весільне деревце та коровай. Калину садили коло хати для збереження та зміцнення роду. На Буковині, другий день по весіллі, а знак чистоти та незаплямованості своєї судженої, молодий вішав на ворота молодої барвінковий вінок, заквітчаний калиною.

Калина є нероздільним атрибутом орнаментального оздоблення весільних рушників та сорочок.

 

В и н о г р а д - символ святості, символ радості і краси новонародженої родини, символ плодючості життєвої ниви. Виноградними гронами декоровані Царські врата - брама в середині іконостасу. Виноградне вино - міфологічна ознака, пов'язана з людською кров'ю, адже в християнській міфології вино являється символом крові Ісуса Христа („... це є кров моя", Матв. 26:28).

 

Фрагмент сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина. Колекція М.Шкрібляка.

 

В стародавніх буковинських щедрівках виноград символізує Райське дерево, на якому живуть небесні світила. За давньою легендою людина врятувалась від Всесвітнього потопу, піднявшись до неба по високій виноградній лозі. Наші предки вірували, що людина могла сховатись під кущем винограду від переслідування диявола. Добрий урожай винограду - предвісник весілля в родині, про це співається в стародавній буковинській колядці:

 

Зажурилася та крута гора.

Гой, дай боже, (повторюється після кожного рядка)

Чо' на тій горі врожаю нема.

Чо' не вродило жито й пшениця,

Але вродило червоне вино.

Червоне вино вгору ся вило.

В гору ся вило, красно зацвіло.

Красно зацвіло, рясно вродило.

Та й надлетіло багато пташок.

Х'тя його з'їсти, х'тя його спити.

- Не їжте його, не пийте його,

Ой бо нам треба багато вина.

Хоч би бочечку, хоч барілочку,

Бо в мене буде та й весіллячко.

Та й прилетіла бистра пташечка,

Та й прилетіла, крильми вдарила-

Вставай газдинько, з нами не жартуй,

Бери скляночку та й нас почастуй!

Ланочок вівса - колядочка вся!

 

Перед вінчанням молоду обсипали пшеничним зерном, горіхами і сушеним виноградом - щоб народжувались гарні діти. Виноградною лозою прикрашали весільний коровай. Виноградне листя і грона часто зображували на предметах церковного вжитку. Оздоблювали виноградною символікою весільні та родинні рушники.

 

Т е р е н росте на території України більш як дві тисячі років. Наші предки вважали, що обійстя, обсаджене колючим тереном, захищене від нечистої сили. Терновий кущ однієї із його різновидностей, що дістав назву „неопалимої купини", має властивість виділяти ефірні пари, які горять, не торкаючись самої рослини. В Біблії описується поява з неопаленої купини Бога, який показує людям істину. З прийняттям християнства з неопалимою купиною пов'язаний образ Діви Марії.

 

Х м і л ь - символ буяння молодості, символ родючості. Хміль також є символом хоробрості, символом війни. Завдяки своїй повзучості, хміль символізує гнучкість та розум. За давнім народним звичаєм мати обсипала хмелем дочку перед вінчанням.

 

2726 - Фрагмент сорочки. Сер. ХХ ст. Буковина. Колекція М. Шкрібляка.