"Найменша з маленьких рибок". Саме так охарактеризував Джона Дем'янюка і його роль у нацистській системі таборів смерті голландський професор права Крістіан Ф. Рютер, який є співредактором проекту "Justiz und NSVerbrechen" ("Юстиція і злочини націонал-соціалістів") або "Nazi Crimes on Trial" ("Нацистські злочини на суді"). Це всеохоплююча колекція судових вироків, поданих німецькими судами у випадках нацистських злочинів, які каралися смертю. Колись давно вважали, що Дем'янюк - уроджений Іван Дем'янюк з України - був Іваном Грозним - особливо жорстоким українським охоронцем у Треблінці. Ізраїль навіть спробував довести це, але був змушений визнати, що Дем'янюк став жертвою помилкової ідентифікації: врешті-решт, він не був тим Іваном. "Ніхто б не звернув жодної уваги на Дем'янюка, якби чутка, буцімто він був Іваном Грозним (яким він, очевидно, не є), не прилипла до нього", - сказав Рютер німецькому щоденному виданню "Die Frankfurter Allgemeine Zeiting" (FAZ).

Навіть опис Дем'янюка як підозрюваного "нацистського воєнного злочинця" вводить в оману, не кажучи вже про дико перебільшене визначення його, як підозрюваного номер один у нацистських воєнних злочинах. У тому сенсі, що як у машині нацистської системи концтаборів так чи інакше був закручений кожен гвинтик, Дем'янюк, можливо, і був причетний до нацистських воєнних злочинів.

Спираючись винятково на свідоцтво ідентифікації особи, автентичність якого довго оскаржували, німецькі дослідники стверджують, що він служив охоронцем у таборі смерті Собібор. Але навіть якщо це правда, Дем'янюк не був нацистом, і тим паче не есесівцем, як вважають. Дем'янюк був солдатом Червоної армії, якого полонили німці 1942 року і запроторили до табору для совєтських військовополонених у місті Холм на території окупованої Польщі. Якщо Дем'янюк взагалі служив німцям, то він був так званим "SS Hilfswilliger" ("добровольцем СС") - так би мовити, волонтером СС.

Ба більше, "добровільний" характер цих "добровольців" треба розцінювати дуже відносно. Брутальність, яку демонстрували німці стосовно радянських військовополонених, є легендарною. Відповідно до нацистського презирства стосовно слов'ян, або слов'янських "виродків", як називали їх нацисти, сумнозвісним є той факт, що захоплених солдатів Червоної армії до смерті морили голодом. Уважають, що понад половина радянських солдатів, полонених німцями, помирала у полоні. Згідно з тим, що написав Фрідріх Шмідт у FAZ, дослідники "впевнені, що Дем'янюк запропонував свої послуги так званого добровільного помічника, аби врятуватися від голодної смерті". Справді, сам факт, що Дем'янюк живий, розцінено як доказ помилковості його вимоги визнати, що він залишався звичайним військовополоненим, оскільки "умови в Холмському договорі передбачають, що він би не вижив там так довго".

То чому ж Німеччина демонструє готовність звинуватити Дем'янюка у злочинах всіх людей? Чому беруть іноземця, який від безвиході був змушений слугувати німцям за екстремальних обставин і який, як гадають, брав участь у злочинах, скоєних на чужій землі? (Або ж німецькі обвинувачі вірять, що окупація німцями Польщі була законною і що так званий німецький Генеральний уряд на польській території все ще чинний?). Нагінки на Дем'янюка Німеччиною створюють враження, що ФРН досконала в переслідуванні у судовому порядку нацистських військових злочинців. І це справді повинно бути пунктом здійснення - оскільки дійсність могла б ледь відрізнятися.

Починаючи зі створення ФРН у 1949 році, німецькі суди та законодавча влада виявили неймовірну поблажливість до нацистських військових злочинців, перетворюючи територію Федеральної Республіки у більш-менш безпечний притулок для них.

Як вказав Крістіан Рютер, це була спеціальна політика німецької влади, відповідальної за судове переслідування нацистських злочинців, аби, як правило, утриматися від пред'явлення обвинувачення "маленьким гвинтикам": "як, наприклад, члени стрілецьких загонів [Erschieungskommandos]". Остання специфікація включена в судовий процес 1959 року Окружного суду Білефельда. Слід наголосити, що це, звісно, стосується німців - тобто людей, які безсумнівно стояли вище за Дем'янюка в ієрархії командування, і чия безпосередня участь в убивствах є очевидною. Мільйони євреїв і радянських комуністичних чиновників були вбиті такими "стрілецькими загонами" на Східному Фронті: особливо ганебними SS Einsatzgruppen.

У 1968 році Бундестаґ включив непримітний параграф у непримітний закон, який насправді означав генеральну амністію за просту "причетність" до нацистських злочинів. Лише підозрювані, вину яких довели завдяки "специфічним особистим особливостям", були винятком із розпорядження, про яке мова. Навіть якщо припустити, що для Німеччини легітимно вимагати юрисдикції у випадку Дем'янюка, цілком очевидно, що він - "найменша з маленьких рибок" - повинен мати вигоду з цих розпоряджень. Те, що німецькі обвинувачі готують звинувачення проти нього так чи інакше, мабуть, є найочевиднішою ознакою, що метою слухань є не правосуддя, а створення показового судового процесу для іноземного споживання. Спокуса експлуатувати випадкову історію Дем'янюка, аби породити міф про німецьку пильність, видається занадто сильною, аби чинити їй опір.

Крім того, навіть "більші" риби нацистської системи, серед них ті, які несуть безпосередню відповідальність за "єврейську політику", уникли судового переслідування. (Наприклад, Ганс Ґмелін, батько Ґерта ДойблераҐмеліна, колишнього німецького міністра юстиції, який чудово порівняв Джорджа Буша з Адольфом Гітлером). "Залаштункова амністія" 1968 року фактично була на користь бюрократичним планувальникам Голокосту у так званій головній службі безпеки Райху (RSHA). Інші "великі риби" постали перед судом, але дістали відносно м'які вироки або ж були виправдані. Наприклад, есесівський офіцер, який відповідав за всіх іноземних "добровольців" у Треблінці, Собіборі та Бельзеці. У 1965 році Окружний суд Мюнхена визнав його винним у співучасті в убивстві близько 300 000 осіб. Який вирок? Чотири з половиною роки в'язниці. За спостереженням німецького історика права, загалом він витрачав щонайбільше 7,8 хвилини для кожної жертви. Усіх із восьми підсудних - кожен з них був офіцером СС - виправдано.

Згідно зі статтею на англійському сайті німецького журналу "Der Spiegel", німецька влада вже має свої "думки" щодо інших чотирьох підозрюваних "нацистських військових злочинців", які емігрували до Сполучених Штатів. Троє з них є колишніми іноземними "добровольцями", а четвертий - австрієць, якого вже депортували на батьківщину. "Der Spiegel" зазначає, що було "складно" переслідувати в судовому порядку іноземців, причетних до нацистських злочинів. Проте німецькій владі не слід зазирати так далеко чи створювати стільки проблем, якщо вона хоче переслідувати нацистських військових злочинців у судовому порядку. Хоча їхня кількість, звичайно, зменшується з кожним роком, багато вітчизняних і справжніх нацистських військових злочинців живуть у Німеччині. І їхні злочини, і місця їхнього проживання відомі. Нижче подано список семи нацистських військових злочинців, яким німецькі обвинувачі можуть пред'явити обвинувачення відразу ж.

Карл Ґроплер (Воллін)

Ґеорґ Раух (Рюммінґен)

Ґерхард Зоммер (Гамбурґ)

Альфред Матіас Кончіна (Фрайбурґ)

Вернер Брусс (Райнек біля Гамбурґа)

Гайнріх Шендель (Ортенберґ)

Людвіґ Гьорінґ (Карлсбад)

Ці семеро чоловіків були членами дивізії Waffen SS Райхсфюрера (Waffen SS "Reichsfhrer"), яка знищила близько 560 італійських цивільних у жахливій різанині в Сант Анно ді Стаццема в серпні 1944 року. Близько 80% жертв - жінки, діти й літні люди. У червні 2005 року італійський суд визнав цих людей винними в убивстві людей. Вони ніколи не стояли перед Фемідою, оскільки Німеччина відмовляється їх видати. Троє співучасників, визнаних винними, як повідомляють, померли упродовж цього часу. Аналогічно Німеччина відмовляється видавати й інших визнаних винними злочинців - учасників побоїщ, скоєних СС у чужих країнах. Як і безліч інших нацистських військових злочинців, Ґроплер, Раух, Зоммер, Кончіна, Брусс, Шендель і Ґьорінґ комфортно живуть у Німеччині.Джон Розенталь

З англійської переклала Вікторія Романчук, аспірантка ЛНУ ім. Івана Франка.

Головною метою візиту віце-президента США Джона Байдена до України та Грузії є зміцнення партнерських відносин.

Про це заявив радник віце-президента Тоні Блінкен під час телеконференції.

"Сполучені Штати високо поціновують партнерство з Україною і Грузією, тож головна мета подорожі - зміцнити ці партнерства конкретними заходами", - сказав Блінкен.

Він зауважив, що поїздка Дж.Байдена є не візитом ввічливості, а важливим кроком зовнішньої політики США. Саме тому Дж.Байдена супроводжує чисельна делегація, у складі якої високопосадовці з Державного департаменту США, Ради національної безпеки при Білому домі, з Міністерства оборони та з Національної економічної ради.

Він вкотре наголосив, що США не мають наміру домінувати в будь-якому регіоні.

"Нещодавно держсекретар (Гілларі) Клінтон говорила про багатопартнерський світ, що ми його прагнемо збудувати. Адже США не шукають жодних сфер впливу чи домінування в якомусь окремому регіоні. Ми прагнемо мати надійних партнерів, які допоможуть нам вирішувати проблеми, що виникають... Отож, це відповідає нашим інтересам - допомогти Україні й Грузії стати найефективнішими нашими партнерами, з прозорими демократичними та економічними інститутами, з активним громадянським суспільством, з сучасними збройними силами", - сказав Блінкен.

Він підкреслив, що це партнерство не завдає шкоди жодним іншим країнам, а піде на користь усім.

"Другий спільний знаменник для обох візитів - той, що Україна й Грузія надихнули людей в усьому світі, включно зі Сполученими Штатами, своїми мирними революціями у недалекому минулому", - додав Дж.Байден.

Віце-президент США Джозеф Байден прибув до України. Його літак приземлився в аеропорту "Бориспіль" по обіді 20 липня.

Під час свого візиту Байден має зустрітися із президентом Віктором Ющенком, прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, а також спікером парламенту Володимиром Литвином.

Вже відомо, що Віктор Ющенко поведе Байдена вшановувати пам'ять жертв Голодомору.

Крім того, розглядається можливість зустрічі Байдена з лідером Партії регіонів Віктором Януковичем і народним депутатом, кандидатом в президенти Арсенієм Яценюком.

Як заявив напередодні радник Байдена з питань національної безпеки Тоні Блінкен, головною темою переговорів американського віце-президента з українським керівництвом буде реформування енергетичного сектору.

Адміністрація Барака Обами була занепокоєна через "політичний параліч" у Києві, спостерігаючи постійне протистояння Ющенка і Тимошенко, сказав радник американського віце-президента і висловив сподівання, що українські лідери таки дотримуватимуться обіцянок "помаранчевої революції", зробивши вибір на користь співпраці.

Представник американського президента перебуватиме в Україні 20-22 липня. На цей період буде обмежено рух транспорту в Києві. Якими саме вулицями буде неможливо проїхати не повідомляється в цілях безпеки.

Американського віце-президента Джозефа Байдена поселили в найдорожчому президентському номері одного з п'ятизіркових готелів столиці Hyatt Regency (за добу 3370 євро).

Американська делегація зайняла майже половину номерів в цьому готелі.

Територію навколо самого готелю американські охоронці з собаками і металошукачами взяли під контроль ще за декілька годин до того, як літак Байдена сів в аеропорту "Бориспіль".

Керівник Управління держохорони (УДОУ) Олександр Бірсан розповів, що вживають таких самих заходів, як і під час візитів Джорджа Буша і Біла Клінтона.

Під час візиту Буша керівництво УДОУ наполегливо рекомендувало киянам, які живуть вздовж трас проходження кортежів і в районі місцеперебування гостей, не виходити на балкони з фото і відеоапаратурою, щоб американські антиснайпери випадково не прийняли відблиски об'єктивів за приціли зброї.

Генерал Бірсан, втім, каже, що на цього разу не було такого наказу. "Кияни - люди привітні і гостинні, їм цікаво все побачити своїми очима. Якщо хтось захоче сфотографувати або зняти на відео проїзд кортежу - це його право. Стріляти по ньому снайпери не будуть", - запевнив керівник УДОУ.

Нагадаємо, вчора у зв'язку з візитом Байдена був обмежений рух в центрі Києва. Люди стояли в пробках по 2,5 години. Втім, транспортний параліч був меншим, ніж під час торішнього весняного візиту Джорджа Буша - позначився літньо-відпускний період.

Проблеми у власників авто виникнуть і сьогодні. "Можуть бути деякі обмеження для інших автомобілістів, особливо в центрі Києва, в районах, прилеглих до Секретаріату, Кабміну, Верховної Ради. Постараємося, щоб ці обмеження в русі не перевищували 5-15 хвилин", - сказав начальник Департаменту громадської безпеки МВС Володимир Маєвський.

Як стало відомо з джерела в оточенні лідера Партії Регіонів, Байден запросив Януковича в спеціальний номер в готелі, який зняли для переговорів.

Напередодні візиту The Wall Street Journal написав про Арсенія Яценюка, назвавши його "новою особою" і політиком зі зростаючою популярністю.

Також в російських ЗМІ з'явилася інформація про те, що головною метою приїзду Байдена є підготовка зміни влади в Україні та Грузії, а також ближче знайомство з ймовірними наступниками нинішніх президентів.