"В суботу я побувала в українському театрі на виставі "Украдене щастя"! - хвалилась мені подруга. Сказати такі слова в Чикаго ще рік тому було просто неможливо, оскільки українського театру тут просто не існувало. Представники старшого покоління тоді з великим сумом в голосі згадували, що колись вони мали свій театр.

І ось група молодих ентузіастів знову подарувала українцям Чикаго театр - "Гомін". Процес створення був довгий і нелегкий, проте він того вартий. Перша вистава, яка відбулась минулої осені в українській околиці, зібрала майже всіх українців, принаймні тих, хто захоплюється театром.

Через рік театру "Гомін" вдалось знайти постійну домівку в приміщенні церкви св. Йосифа на Cumberland Ave. Минулої суботи театр урочисто відсвяткував відкриття нової сцени. Режисер та художній керівник театру Василь Митничук з захопленням розповів, як актори всім дружним колективом відбудовували сцену, шили справжні театральні куліси, будували декорації та створювали костюми. Поза тим вони ще й вивчали текст та здобували ази театральної майстерності. Чесно кажучи, викликає подив, звідки ці люди черпають натхнення та енергію, щоб після довгих годин роботи бігти на репетиції. Мабуть, правду кажуть, що щастя від подарованої людям радості заряджає надовго. Саме ця енергія від вдячних глядачів і живить театр та надихає учасників трупи.

Можливо, читаючи ці рядки, хтось скептично усміхається: "Трупа, актори, натхнення - скільки патетики!" Але я не боюсь цих слів. Адже "Гомін" тільки розпочав свій творчий шлях, а скільки щасливих хвилин він подарував своїм глядачам. З якою майстерністю і старанністю виконували актори свої ролі! Якою вдячністю світились очі глядачів, як завмирав зал при кожній фразі, що линула зі сцени! Глядачі разом з Анною(Марією Демченко-Назар), Миколою(Ярославом Купчаком), Шандарем (Віктором Табачуком) та всіма решту героями раділи в короткі хвилини щастя та плакали від болю розбитих сердець та надій.

З великою вдячністю хочеться вклонитися всім, хто причинився до цього свята, подякувати за ваші недоспані ночі та невтомне бажання творити добро, за те, що ви зуміли подарувати українцям Чикаго давню мрію - театр.

І особливу увагу хотілося б звернути на те, що велика частина акторського складу - молодь, яка виросла на іншій музиці, культурі, проте з яким захопленням і гордістю вони вийшли на сцену в українських костюмах, співали українських пісень, водили український танок. І в цьому є велика заслуга керівників "Гомону" та парафії св. Йосифа. Адже виховувати нашу молодь в дусі любові до землі наших батьків, їх культури та традицій - це завдання кожного з нас. Тільки далеко не кожній родині це вдається. А театр "Гомін" та парафія св. Йосифа роблять це за нас і для громади, і варто визнати, що справляються вони з цією місією на "відмінно".

На завершення хочу побажати театру "Гомін" успіхів на сцені, багато вдячних глядачів та нескінченних овацій.

А всім скептикам зичу забути про злість та недобрі помисли. Приєднуйтесь, підтримуйте і допомагайте! І в цьому процесі й самі не зчуєтесь, як перетворитесь зі скептиків в доброзичливих творців.