Mабуть немає в Україні людини, яка б не знала імені Володимира Івасюка. Воно вже давно стало символом української пісні, не зважаючи на те, що радянська влада зробила все, щоб його знищити, викорінити з пам'яті українців. Ось уже 30 років пісні Івасюка живуть і зігрівають душі його земляків, несуть любов до рідного краю далеко за межі України. Цього разу вони завітали до Чикаго на вечір пам'яті, присвячений ювілею славетного композитора. В неділю в залі Катедри святих Володимира і Ольги зібрались шанувальники творчості Володимира Івасюка. З привітальним словом до присутніх звернувся голова УКК д-р Олесь Стрільчук. Пані О.Винничук з особливою теплотою розповіла про Володю. Вона мала щастя зутрічатись з ним в ті далекі роки, була знайомою з його батьками та сестрами. Пані Ольга надзвичайно точно окреслила роль Володимира Івасюка в розвитку української музичної культури. Сила його мистецтва була могутнішою за партійні директиви. Вона вселяла надію в зневірені серця, зціляла любов'ю розчаровані душі, допомагала виживати в сірій рутині "радянщини". Саме за це його й ненавиділи, через це його й знищили. Проте Івасюкова пісня до сьогодні лунає всюди, де є українці.

Надзвичайно приємно було почути музику та пісні композитора на чикагській сцені. Їх майстерно виконували дорослі і діти. Маленькі музиканти школи "Барвінок" порадували глядачів майстерним виконанням декілька інструментальних композицій, присвячених пам'яті геніального композитора. Вихід на сцену семирічної Діанки Собчук не міг не викликати усмішок на обличчях присутніх. Її майстерне виконання пісні "Мені сорочку мама вишивала" не залишило в залі жодного байдужого слухача. А коли зі сцени пролунав голос вже відомого в Чикаго соловейка - Насті Лотоцької - в залі всі заворожено вслухались в слова "Молитви" та "Гімну любові".

Орест Коцький заспівав присвяту Івасюку - "Не зів'яне рута" та декілька інших пісень і пригадав присутнім ті роки, коли українська естрадна пісня була гордістю нашої культури. Гурт "Водограй" під супровід всього залу заспівав одноіменну пісню Івасюка. А соліст Віктор Ільницький всім присутнім у залі батькам подарував чудову мелодію "Батьківської пісні". Пан Василь Пик наповнив зал енергетикою своїх веселих пісень та жартів. Гурт "Черемшина" виконав одну з найвідоміших пісень Івасюка "Балада про дві скрипки", а також кілька авторських пісень, написаних О.Царицанською, О.Винничук та Я. Боднаром.

Завершив фестиваль пам'яті Івасюка виступ гурту "Карпатські зорі", який був зустрінутий шквалом аплодисментів. Ці музиканти настільки професійно і правдиво відтворили на сцені мелодії ВІА "Червона Рута", що здавалось ніби сам Івасюк їм допомагав у цьому. А чарівній солістці гурту Ользі Маностирській, мабуть, позаздрила б і сама Ротару, коли б почула "Два Перстені" та "Мальви" в її чарівному виконанні. Зал завмер від захоплення, а потім вирушив з Іваном Остапчуком "У далекі гори", і всі ще раз переконались, що "пісня буде поміж нас".

"Червона Рута", виконана всіма учасниками фестивалю та дружним хором всіх присутніх гостей ще раз підкреслила, що пам'ять про славетного українського композитора завжди буде жити разом з його піснями в серцях вдячних нащадків і надихатиме майбутні покоління на розвиток української культури та пісні, зокрема.

Не можу не згадати організаторів фестивалю - Іванну Яковенко, О.Винничук, Н.Ільків та всіх, хто долучився до цієї події. Вони подарували українцям Чикаго справжнє свято, дали можливість в колі однодумців відзначити ювілей улюбленого композитора. Але це не все. Головний натхненник проведення фестивалю п.Іванна Яковенко зуміла залучити до концерту талановитих людей, в яких рутина та проблеми не знищили бажання творчого самовираження. Це люди, в яких, не зважаючи на будь-які негаразди та зайнятість, співає душа, так само як співала душа Володимира Івасюка.

Пісні, що облетіли світ.