Aктивне ознайомлення широких народних мас з досягненнями сучасної медичної науки привело до того, що багато вузькоспеціальних медичних термінів почали постійно використовуватися в нашій буденній мові. Слівця типу "інфаркт", "інсульт", "шок", "резекція" у всіх на слуху, але цей факт зовсім не свідчить про розуміння змісту вказаних слів. Відповідне місце у ряді вищезазначених термінів займає таке поняття, як діатез. Слово це відоме кожному, хто має дитину, кожному хто відвідав дитячу поліклініку і кожному, хто переступив поріг будинку, де знаходиться маля. Майбутнім діатезом вагітних жінок лякають, ті, хто мають дітей, ті, хто лікує діатез, але при цьому 100% мамусь поняття не мають, що таке діатез.

Отже, відзначимо спочатку, що цілий ряд захворювань, що зустрічаються в дитячому віці (особливо в ранньому дитячому віці) практично відсутні у дорослих. Ну скажіть, чи багато Ви бачили дядьків і тіток, з червоними щоками після вживання полуниці? Коротше кажучи, організм, що росте, має цілий ряд особливостей і в процесі перетравлення їжі, і в частоті інфекційних захворювань, і в реакціях на різні чинники цивілізації- особливо коли йдеться про побутову хімію та лікарські препарати.

Згаданих особливостей безліч, але головне - інше. Конкретний рівень здоров'я (частота і протікання хвороб, розвиток психіки, вага, ріст, поведінка, апетит і тому подібне) визначається за великим рахунком всього лише двома факторами: спадковістю, тобто тією генетичною базою, що дісталася дитині від її мами та тата, та впливом чинників зовнішнього середовища, починаючи від способу життя мами під час вагітності і закінчуючи умовами, в яких живе маля (екологія конкретної місцевості і житлові умови, їжа і пиття, прогулянки і водні процедури, сон та ігри, рівень медичної допомоги і так далі).

Сукупність властивих людському організму властивостей- спрощено кажучи, це зовнішній вигляд + нормальне (або ненормальне) функціонування внутрішніх органів + рівень психіки + частота і види хвороб- позначається в медицині таким терміном, як конституція організму.

Кожному з нас взагалі, і кожній дитині зокрема, властивий якийсь варіант конституції, про які написано чимало (астенічна, нормостенічна, невропатична, шизоїдна, гіперстенічна і так далі). Орієнтовно уявивши собі, що таке конституція, ми маємо тепер можливість дістатися і до діатезу, процитувавши його визначення за енциклопедичним словником медичних термінів:

ДІАТЕЗ (diathesis; грец. схильність до чого-небудь, нахил)- аномалія конституції, що характеризується схильністю до деяких хвороб або неадекватних реакцій на звичайні подразники.

Наведене визначення показує, що ДІАТЕЗ не є ні хворобою, ні діагнозом, а, вживаючи це слово, ми лише констатуємо схильність дитини до деяких хвороб. Не можна лікувати діатез, не можна вилікувати діатез- схильності і нахили не лікуються! Але можна встановити конкретний діагноз і вилікувати конкретне захворювання.

Як схильності і нахили бувають різними, так і діатези бувають різними. Описано їх близько десятка, але головними є три:

Отже, діатез - це якась аномалія конституції і, як ми вже зазначили, буде дитина мати схильність до конкретних хвороб чи ні, залежить зовсім не від дитини, а від її оточення- від мами і тата (від генетики) і від її способу життя.

Мама, яка годує грудьми, наїлася апельсинів і вранці виявила на тілі дитини- на щічках, на тулубі, на ручках- елементи блідо-рожевої висипки. З точки зору медичної науки це називається харчова алергія, що виявляється алергічним дерматитом (запаленням шкіри алергічної природи).

У описаній ситуації можна діяти двома шляхами.

Шлях перший- констатувати, що у дитини є ексудативно-катаральний (алергійний) діатез. Ну що тут вдієш! Аномалія конституції, бідолаха, це все спадковість- у тата теж після апельсинів була висипка. Закінчивши схлипування, можна продовжувати їсти апельсини.

Шлях другий- менше розказувати про схильності і погану спадковість, встановити конкретний діагноз алергійного дерматиту і перестати їсти апельсини.

В принципі, при виникненні будь-якої дитячої хвороби батьків завжди хвилює відповідь на питання- чому (через що) це сталося. І абсолютно будь-який батько, як, втім, будь-яка бабуся і будь-який дідусь, більше всього на світі боїться визнати, що в хворобі дитини є їхня провина.

З цієї точки зору саме поняття "діатез" зокрема, як і вчення про діатез в цілому, дивно відповідають нашому менталітету і нашим звичкам звинувачувати у власних і дитячих нещастях кого завгодно, лише не самих себе- винні будуть спадковість, конституція, діатез, вроки і так далі Але відсутність елементарних знань про те, як поводитися під час вагітності, як влаштувати побут новонародженого, як годувати, поїти, купати, гуляти, одягати, гартувати- все це залишається непоміченим. Та плюс до всього- невгамовна пристрасть лікувати і лікуватися.

Дитину не загартовують, постійний перегрів, з місячного віку годують бананами, перуть пелюшки порошками з біосистемами, купують дешеві іграшки з смердючої пластмаси, лікують будь-який "ачхи" антибіотиками. Маля не вилазить з простуд, постійно якісь прищі і плями на шкірі, за рік три бронхіти, то пронос, то закреп. Ах, ох- це все діатез, як йому бідненькому не пощастило.

Ще раз підкреслюю- діатез не хвороба, а схильність до хвороб. Якщо лікар сказав, що у Вашого маляти діатез- уточніть, будь ласка, як називається хвороба, саме хвороба, схильність до якої і називається діатезом (пробачте за багатократні повторення). Будь-яка хвороба- має свої причини і свої способи лікування. Знайдіть, разом з лікарем, причини. Тоді і вилікуватися можна.

Алергійний (атопічний) дерматит.

Отже, вважатимемо, що з розумним словом "діатез" ми успішно розібралися. Залишилось небагато- розібратися із захворюваннями, про схильність до яких ми вже написали.

Найбільш частою хворобою є алергійний дерматит, що, нагадаю, перекладається з медичного як "запалення шкіри алергійного характеру". Симптоми алергійного дерматиту є різними- ділянки почервоніння шкіри, висипка у вигляді червоних крапок, плям і плямочок, свербіння, лущення і сухість шкіри, тріщини, виразки.

Алергійний дерматит у дітей, особливо у дітей першого року життя, явище настільки часте, що саме поняття "діатез" розглядається, перш за все, як синонім всіх багаточисельних змін на шкірі. Вдумайтеся, в сенс наступних фраз: "червоні від діатезу щоки", "через діатез всю ніч не спав- плакав і чухався", "я вже взагалі нічого не їм, а у нього все одно діатез".

Описані симптоми відповідають уявленням про ексудативно-катаральний або алергійний діатез, який, поза всяким сумнівом, зустрічається найчастіше. Принципова особливість саме цього варіанту діатезу полягає в тому, що при схильності до алергійних хвороб реально допомогти дитині можуть саме батьки (родичі), а не медичні працівники.

Все, що ми бачимо на шкірі- не хвороба шкіри! Це прояв того, що всередині, умовно, ситуація виглядає таким чином. Певні речовини, що потрапляють в організм, не засвоюються: не можуть бути перетравлені в кишківнику, або не можуть бути нейтралізовані печінкою, чи не можуть бути виведені нирками і легенями. Ці речовини, в результаті певних перетворень, набувають властивостей антигенів і викликають вироблення антитіл. Комплекси антиген-антитіл провокують появу висипки.

Ще один варіант. Вагітна жінка контактувала (їла, дихала) з чимось "шкідливим". Вживала шоколад, наприклад. Білок какао викликав появу антитіл у плоду. Дитя їсть шоколад, антитіла реагують, з'являється висипка.

Будь-яке алергійне висипання- це наслідок. Причина- контакт організму з певними речовинами, які саме для цього організму є джерелами алергії- алергенами. Лікар може зменшити прояви алергії і полегшити неприємні симптоми, тобто може зробити вплив на наслідок! Але, не допустити проникнення в організм алергену, тобто впливати саме на причину хвороби- можуть лише родичі дитини.

Як захистити дитину від алергенів?

Під час їжі і пиття- харчова алергія.

При безпосередній дії на шкіру- контактна алергія.

В процесі дихання- дихальна або респіраторна алергія.

Якщо причина алергії очевидна,- нагодували апельсинами (харчовий шлях), попрали речі порошком (контактний шлях), покористувалися освіжувачем повітря (респіраторний шлях), то і дії батьків цілком очевидні. Тут і думати особливо не треба: не годувати апельсинами, не використовувати порошок і освіжувач, а там алергія і пройде.

Зовсім інша справа, коли конкретної відповіді, конкретної причини виявити не вдається. Що робити у такому разі, з чого почати?

Перш за все, переконатися, бажано за допомогою лікаря, в тому, що ми маємо справу саме з алергійним захворюванням. Потім приступити до конкретних дій, але пам'ятати: оскільки є три природні шляхи проникнення алергенів, то і зусилля бажано робити у всіх трьох напрямах.

не зменшувати кількість, а повністю виключити продукти, що є високо ймовірним джерелом алергії (будь-які цитрусові та будь-які інші екзотичні овочі-фрукти, полуницю, шоколад).

Менше слухайте сусідів і подруг, які Вас засудять за нібито економію на дитині. Пам'ятайте, що будь-яке дуже красиве і дуже велике яблуко вимагає, у свою чергу, дуже великої кількості добрив і засобів від комах та шкідників.

Купуючи будь-який продукт, замисліться над елементарними питаннями- хто і коли його робив (вирощував), де він зберігався, які терміни придатності і тому подібне.

При посиленні проявів алергії згадайте: що було (що їли) напередодні- протягом доби. Записуйте, рахуйте, аналізуйте. Пам'ятайте: Ви самі собі детектив. Давали яблуко? Це не факт, що дерматит через нього. А де Ви яблуко купили? А яке воно, яблуко- червоне, зелене, з цятками, солодке, кисле, соковите, м'яке, тверде?

Максимально мважливе обмеження синтетичних миючих засобів. Найбільша небезпека- пральні порошки з біосистемами. Це правило поширюється не лише на речі дитини, але і на верхній одяг родичів, які носять маля на руках. Типова ситуація: немовля в пелюшках, випраних дитячим милом, треться личком об халат матері, який, у свою чергу, випраний пральним порошком.

Алергени руйнуються при високій температурі. Чим більше виражені явища алергійного дерматиту, тим актуальніше прасування речей дитини і постільної білизни.

Якість води, в якій дитя купається, якою миють личко, руки, тіло. Вирішення проблем- кип'ятіння, встановлення фільтрів.

Іграшки. Всі вимоги і хід думок такі ж, як і відносно одягу- з чого і де зроблено, чим пофарбовано.

Типова ситуація. В результаті тривалих роздумів Ви прийшли до висновку, що прояви алергії у дитини обумовлені контактами з собакою (котом, хом'яком). Ви відправляєте тварину до найближчих родичів, але проходить місяць, а змін в кращу сторону не відбувається. Ви розумієте, що помилилися і повертаєте тварину в сім'ю. Невірно! Зниження рівня алергенів тваринного походження в житлових приміщеннях починається приблизно через місяць, а значно зменшується не раніше, ніж через 3-4 місяці (найчастіше- біля півроку).

Корисні рекомендації. Проявлення алергії найтіснішим чином пов'язані з перегрівом,- чим більше дитина потіє, тим яскравіше симптоми дерматиту. При браку рідини зменшується виведення алергенів з сечею.

Закрепи у дитяти з алергійним дерматитом не лише підсилюють прояви хвороби, але і, нерідко, є її основною причиною (алергени не встигають вчасно залишати кишківник, всмоктуються в кров і викликають алергію). Стежити за частотою стільця, якщо проблема існує- не запускати, а вирішувати, бажано за допомогою лікаря.

Легені- важливий фільтр людського організму, що видаляє безліч найрізноманітніших "гидот" і алергени у тому числі. Щоб підтримувати нормальну роботу легенів, забезпечте чисте прохолодне вологе повітря і більше гуляйте.

Використання будь-яких лікарських препаратів у дитини зі схильністю до алергії вимагає особливої обережності. Лікар це, зрозуміло, знає. Але якщо Ви пам'ятаєте: фармакологічні засоби у формі сиропів містять всілякі добавки (фарбники, ароматизатори), здатні викликати або підсилити алергію. Свічки, в цьому аспекті, безпечніші.

І останнє. Не драматизуйте ситуацію. Все, що Ви робитимете- це не на все життя. Алергійний дерматит, як правило, явище тимчасове. У міру дорослішання дитини вдосконалюються функції печінки і кишківника, імунна система. Головне- дотримуйтеся природного способу життя, стимуляції імунітету і "не залікуйте". Дитячий організм, при помірній допомозі, майже завжди здатний відновити саморегуляцію. Важливо, проте, щоб вищезазначена "помірна допомога" виявлялася організацією належного способу життя, а не постійним лікуванням наймоднішими протиалергійними засобами і походами до "бабок" та цілителів.За матеріалами сайту http://www.komarovskiy.net/

У дослідженні, опублікованому цього місяця у виданні "Міжнародний журнал раку" повідомляється, що кава і чай можуть мати важливе значення в плані зниженні ризику розвитку ендометріального раку.

"Зв`язок між травленням і ендометріальним раком був вивчений, але не конкретно між кавою, чаєм і ендометріальним раком", - відзначила керівник дослідників Susan E. McCann в Департаменті з питань профілактики раку і боротьби з ним в Roswell Park Cancer Institute in Buffalo, N.Y.

На додаток до загального дослідження щодо широкого споживання кави і чаю, а також їх антиоксидантих і протизапальних властивостей, група приступила до вивчення зв`язку між ризиком ендометріального раку і споживанням кави, кави без кофеїну і чорного чаю.

Результати свідчили, що "жінки, які споживають більш як дві чашки чаю в день були на 44 відсотки менш піддані ризику розвитку ендометріального раку", і що "жінки, які споживали більш ніж чотири чашки в будь-якому поєднанні кави і чаю в день були на 53 відсотки менше схильні до ризику розвитку ендометріального раку", - говориться в доповіді. jhana.ru