Значну роль у декоруванні традиційного народного одягу та предметів домашнього вжитку виконував рослинний або фітоморфний орнамент (від латинського "фіто" - рослина та грецького "морфе" - вид, форма), що являє собою своєрідне перенесення на полотно краси довкілля, з яким стикається людина кожен день. Саме дерева, рослини і квіти є найціннішим даром людині від Матері-Землі. В мотиви рослинного орнаменту мисткині закладали глибокий філософський зміст, відображаючи стародавні уявлення народу про ту красу. В рослинному, як і в геометричному орнаменті, кожний вишитий елемент несе свою символіку. Поява в Україні рослинного орнаменту губиться в млі віків. Як вважають історики, він був завезений за часів мандрівки народів в результаті торговельних відносин з іншими країнами, та разом із християнством з Візантії. Про це докладніше описано в одному із попередніх розділів. Рослинний орнамент набув широкого поширення в Україні в геометризованій та стилізованій формі. Дуже геометризований мотив дерева знаходимо на сорочках різних регіонів України. Стилізований рослинний орнамент використовували в основному для декорування верхнього овчинного одягу із шкіри та сукна. На початку ХХ століття в деяких частинах України, (Волинь, Поділля, Середня Наддніпрянщина, Буковина), значного поширення набуло натуралістичне зображення квіткових мотивів. В перші четвертині ХІХ століття на буковинській вишивці почали використовувати бісер, яким оздоблювали окремі елементи узорів, виконаних нитками. В Заставнівському, Кіцманському, Новоселицькому та Глибоцькому районах, в середині ХІХ століття, поширилось суцільне вишивання жіночих сорочок бісером, завезеним з королівської Румунії під час окупації нею буковинських земель. Цей вид декоративного матеріалу виник давно. Виробництво його було започатковане понад 4 тисячі років тому і співпадає з початком виробництва скла в Стародавньому Єгипті.

Орнаментальні мотиви рослинного орнаменту складались на протязі століть, віддзеркалюючи на вишивці оточуючий світ в його глибокій символіці. Основними в рослинному орнаменті виступали квіткові мотиви та мотиви дерева.

Наші пращури приписували деревам магічні властивості. Вважалося, що на кронах дерев, які ростуть біля цілющих джерел, живуть Боги й духи. До ряду священних дерев відносили дуба, тополю, ясена, березу, вербу, липу, яблуню, вишню. Ритуали поклоніння дереву часто виступали в легендах і казках. Зокрема в одній із буковинських легенд розповідається, як зла чаклунка за непокору перетворила в дерево красивого юнака на ім'я Бук. Високе зелене дерево Бук засіяло своїм насінням нашу землю, яку стали називати Буковиною.

Одним із основних мотивів української вишивки виступає мотив Дерева Життя, або Світового дерева.

В стародавніх буковинських колядках розповідається про дерево, що стоїть посеред двору, а на його вершечку в'є гніздо сивий сокіл:

Найпростішою первісною подобою Дерева життя є дерев'яний хрест. Дослідники вважають, що симетрія Світового дерева означала встановлення зв'язків між частинами світу, припинення хаосу. За віруваннями наших предків, епоха Хаосу змінилася епохою Космосу, символом якого є Світове дерево.

В стародавніх звичаях та обрядах символом Дерева роду виступає

дідух, весільне деревце, свічка-трійця. Зображення мотивів Світового дерева, як і меандровий орнамент, часто зустрічається на кераміці Трипілля.

На весільних та родинних рушниках Дерево життя зображувалось у вигляді вазона-квітки в горщику, або дерева-квітки.

Найважливішим із священних дерев вважався дуб.

Літописні згадки свідчать про поклоніння наших предків священним дубам, під якими приносили жертви богам. В літописах 1169 р. згадується "Добрий дуб", в честь якого було названо урочище під Києвом. Історики допускають, що це один із священних дубів, який стояв в язичеські часи на дорогах, що вели до Києва.

В сиву давнину наші пращури зрубували дуба тільки з дозволу волхвів, звертаючись до нього, як до живої істоти:

Із дуба виготовляли сволок, на якому тримається стеля в хаті. Сволок утотожнювали з Деревом життя, про що свідчать багато українських загадок: "Лежить брус на всю Русь: у тому брусі 12 гнізд, у кожному гнізді 12 яєць, у кожному яйці по 12 курчат". На сволоку вирізблювали дату спорудження будинку, рік народження господаря, зображення Сонця, Місяця, Зорі, птахів, квітів, Дерева життя, жіночих постатей з піднятими догори руками.

В першу купіль хлопчика буковинці кидали три листочки, зірваних із самого вершечка дуба. Ці листочки майбутня матір зривала власноруч заздалегідь, висушуючи на полудневому сонці. Вважалося, що після такої купелі дитина тягнула від сонця світло і силу, та була міцною, як той дуб.

Поєднання дуба і калини, яке найчастіше зустрічається на парубочих сорочках, символізує надзвичайну силу і невмирущу красу.

Поруч із дубом, священним деревом вважається верба.

Доторкання освяченою вербовою галузкою означало пробудження творчої енергії людини, поєднання живого з безмежним Всесвітом. За твердженнями дослідників, при цьому відбувався процес символічного відродження і оновлення, який близький до акту занурення прочан у священні води Бугу та Гангу (в Індії).

Свято шанували вербу буковинці, висаджуючи її біля криниць, край городу (для відвертання стихійних лих, граду чи бурі). За народним повір'ям: "Верба коло брами - сам Господь з нами". Освячені вербові галузки і на сьогоднішній день зберігають під образами, як оберіг від грому.

З вербового дерева витесували колиску, щоб дитина мала глибокий сон, та росла лагідною і ніжною. Це дерево має також і великі лікувальні властивості. Із вербової кори виготовляють відвари, помічні від різних хвороб. Ще в часи княжої доби відварами із верби знахарі лікували рани воїнам князівських дружин. Наші бабусі використовували настої та відвари із цього дерева в косметології, адже "Вербичка молодить личко".

Обрядовим напоєм на Свят вечір був узвар із сушених яблук та груш. Яблука омолоджують персонажів в народних казках та легендах, наділяючи їх богатирською силою. Яблунева гілка, за народним повір'ям, захищає від навроків.