Kоли, перемучившись у 9-годинному перельоті з України до Чикаго, ми виходимо з літака до 5-го терміналу в аеропорту О'Гер, нашу увагу одразу привертають яскраві розписи на стінах, в яких ми впізнаємо Чикаго, незважаючи на фантастичність зображення. Чи багато з нас могли б уявити, що до розпису цих стін долучилась наша співвітчизниця - Ольга Антоненко. Ця художниця, як переможець національного конкурсу настінного живопису в Україні, взяла участь у проекті настінного живопису в міжнародному терміналі у 1993 році. Її «Весна в Чикаго» є постійною виставкою.

Ольга Антоненко народилась в 1963 році в м. Київ. Вона є випускницею Будівельно-Інженерного Інституту за спеціальністю «Архітектура». Її роботи виставлялись в багатьох містах України, було й декілька особистих виставок у Київській галереї «Артінфорум». Художниця брала участь у виставці Молодих Українських Митців у Канаді в 1988 році, у виставці в Угорському Центрі в м. Москва у 1991 році. Протягом перебування в Чикаго Антоненко мала можливість провести особисту виставку в Українському Інституті Модерного Мистецтва в травні та червні 1993 року.

І от, 16 років потому, українська громада знову одержала нагоду побачити світ очима непересічної української мисткині. Відкриття виставки робіт Ольги Антоненко відбулось 14 червня в Українському Інституті Модерного Мистецтва. Організаторами цієї події є Станіслав Грездо - куратор музею, Ляля Кучма - голова мистецького комітету при Інституті, Орися Кардосса - президент Інституту, Люба Маркевич - голова комітету освіти та член мистецького комітету при Інституті. Роботи, що виставлялись, були подаровані художницею Інститутові ще у 1993 році, по закінченню її перебування в Чикаго. Декілька робіт навіть були присвячені нашому місту.

Відкрила імпрезу Орися Кардосса, яка привітала всіх присутніх зі святом мистецтва.

Про художницю чимало теплих слів та цікавих фактів розповіли Люба Маркевич та Олександра Кочман, скульптор, в якої проживала Ольга Антоненко у 1993 році. З їхніх оповідань можна скласти образ людини, для якої мистецтво не робота, а спосіб життя.

На виставку художниця не приїхала. Більше того, на даний момент ніхто - ні друзі, ні знайомі - не знають, де перебуває художниця; припускають, що вона повністю захоплена малюванням, і тому ні з ким не хоче контактувати. Мені це нагадало роман Сомерсета Моема «Місяць і гріш», в якому головний герой - художник, прототипом якого був Поль Гоген, залишив сім'ю, роботу, відмовився від «цивілізованого» життя заради малювання. До речі, в роботах Ольги, на мій погляд, є щось «Гогенівське». Інше співпадіння між двома художниками я побачила у тому, що герой роману використав стіни, стелю хати, де він проживав, як полотна, а Олександра Кочман також розповіла, що Ольга Антоненко любить розмальовувати весь простір навколо себе.

Про саму виставку не випадає багато розказувати, тому що це треба бачити. Насиченість кольорів, фантазійність зображення буденних речей, різноманітність матеріалів та фактури, з якими працювала Ольга - все це не може не захопити відвідувача експозиції. Тому, ласкаво просимо шанувальників живопису в Український Інститут Модерного мистецтва на чудову зустріч із світом Ольги Антоненко.