Фантастика - чудовий літературний жанр. Фантастику треба читати не тільки дітям і підліткам. Але й дорослим. Особливо в таку складну перехідну епоху в якій перебуваємо.

У фантастичних оповіданнях, повістях і романах можна знайти чимало навдивовижу точних прогнозів і передбачень, корисних порад. Переконаний, що більшість наших високих державних достойників у дитинстві та юності не любили цей жанр, інакше їхнє ставлення до проблем культури було б значно кращим.

Якось перечитував знаменитий роман Рея Бредбері "451⁰ за Фаренгейтом". Відзначив про себе, що цей роман-застереження сьогодні звучить більш ніж актуально. Нагадаю, що 451⁰ за Фарангейтом - це температура, при якій загоряється папір. Герой роману Рея Бредбері пожежник Монтег, займався тим, що професійно палив книжки.

Упродовж останніх сімнадцяти років в Україні цілеспрямовано знищували й продовжують нищити книговидання і мережу книгарень, культуру і мистецтво. Досягли при цьому неабияких успіхів. Ті, хто професійно цим займається, навіть не потребують одягати фірмові вугляно-чорні куртки з цифрою "451". Робота новітніх геростратів потребує білих рукавичок...

Але повернімося до твору. Деякі місця з фантастичного роману варто процитувати.

"Термін навчання в школах скорочується, дисципліна знижується, філософія, історія, мови скасовуються, англійській мові (читай: українській. - О. Р.) й правопису приділяється дедалі менше уваги, зрештою, про них майже зовсім забувають. Життя коротке, отож треба насамперед працювати, а після роботи - розважатися досхочу".

"...треба, щоб людина завжди перебувала в натовпі, щоб її не покидало почуття стадності - тоді вона не матиме часу думати, чи не так?.. Більше книжок з малюнками. Більше фільмів. А поживи для розуму менше й менше >...< Твори класиків скорочуються до п'ятнадцятихвилинної радіопередачі. >...< Чимало людей ознайомилися з "Гамлетом", прочитавши одну сторінку переказу в збірнику, який твердив: "Нарешті ви зможете прочитати всіх класиків! У жодному разі не можна зачіпати оті дрібні гуртки й гурточки, що вважають себе пупом землі! Зловмисні писаки, закрийте свої друкарські машинки! Так вони й зробили. Журнали перетворились в якийсь різновид ванільного спорту. Книжки, як твердять оті кляті сноби-критики, стали схожі на підсолоджені помиї. Отож і не дивно, що їх не купують, казали критики. Але читач добре знав, що він хотів і, підхоплений виром веселощів, залишив собі комікси. Ну і, звичайно, еротичні журнали... І все це відбулося без будь-якого втручання зверху, без уряду. Це почалося не з вказівок, наказів чи цензури, ні! Технологія, масовість ужитку і тиск з боку отих дрібних угруповань - ось що, хвалити Бога, призвело до сучасного становища. Тепер завдяки їм ви завжди можете бути щасливим: читайте собі комікси, солоденькі любовні сповіді чи торговельно-рекламні видання... А книжки - це заряджена рушниця в помешканні сусіда. Спалити її! Розрядити рушницю! Зруйнувати людський розум!..

Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими "фактами", аби вона переситилася, аби відчували себе "чудово проінформованими". І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці. І вони будуть щасливі, бо ті "факти" не змінюються. Але боронь Боже втаємничувати їх у таку непевну матерію, як філософія чи соціологія - вони можуть спробувати пов'язати деякі речі та явища..."

"Книжки - лише одне із вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути. В них немає ніяких чарів. Чари в тому, що вони говорять, у тому, як вони зшивають клапті Всесвіту в єдине ціле".

Один із героїв твору зрозумів небезпеку й підступність телебачення, облудність зображень віртуальної "реальності": "Вони (ці зображення. - О. Р.) кажуть вам, що ви повинні думати, і втовкмачують вам це в голову. Отож вам і починає здаватися, ніби це правильно. Ви починаєте вірити, що це правильно. Вас так настирливо підштовхують до певних висновків, що ваш розум не встигає обуритись: "Які дурниці! " >...< Ви можете закрити книжку і сказати їй: "Почекай! " Ви її володар. Але хто вас вирве з пазурів, що хапають вас, коли ви вмикаєте телевізорну вітальню? Вона ліпить з вас що завгодно. Це "середовище" теж реальне, як і довколишній світ. Воно перетворюється в істину, воно і є істина".

Рей Бредбері писав, що "книжку можна перемогти силою розуму". Але чим можна перемогти агресивне невігластво, безкультур'я, хамство і безграмотність, від яких потерпає Україна?

Кілька спостережень. Хто може пояснити, для чого в Україні видається російськомовний тижневик "Баланс" ("Всеукраинский бухгалтерский еженедельник")? До речі, видає його "Издательско-консалтинговая компания "Баланс-клуб" з 1994 року, а видавничо-консалтингова корпорація Фактор" (м. Харків) видає "бухгалтерський тиждень" російською та українською мовами з 2001 року. Безумовно, одному бухгалтерові рідною є російська мова і йому зручніше думати й писати саме російською. Іншому звичніше вести документацію українською. Але нікому ж не прийшла до голови абсурдна ідея видавати двомовні військові статути для Збройних сил України - щоб командири для зручності мали змогу віддавати накази російською та українською.

Так і з веденням бухгалтерського обліку. Тут також не має бути мовного дисбалансу. Фінансові звіти стікаються в єдиний центр, де, очевидно, належним чином уніфікуються. Бо як же інакше виглядатиме всеукраїнський бухгалтерський облік-звіт? Навіщо зайва робота працівникам центрального апарату над перекладом звітів, якщо, приміром, статистична інформація з Харкова чи Донецька надходитиме до Києва російською, а з Тернополя й Львова - українською. Те ж стосується і ведення українською мовою (державною!) ділової документації на залізниці, в освіті тощо. У жодному разі не йдеться про насильницьку українізацію. Йдеться про українську мову на державній службі - нормальне, природне її функціонування і застосування у державних законодавчих, виконавчих і контролюючих структурах й установах.

Але. Досі, приміром, не уніфіковане належним чином програмне забезпечення для комп'ютерів. Тож звучить у побуті/на роботі/в документації сленг-суржик: "Закрийте ОКНО", "натисніть клавішу ОТКРОЙ" тощо.

Ось лише кілька "перлів" з україномовного (?!) ТБ, україномовних (?!) газет і журналів: "знаходиться (замість "перебуває") у відпустці", "знаходиться в (замість "перебуває за") 12 кіломатрах один від одного", "у підніжжя", "знаходиться в розшуку", там немає державної долі (частки! - О. Р.)", "на її долю (частку!) припаде десять відсотків", "доля (частка!) в бізнесі становить", "хто знайшов серьгу", "зроблені по європейськиМ технологіяМ", "приблизитися", "українці виступили відмінно" (замість "добре", "чудово"...), "ми відмінно (замість "добре", "чудово"...) спрацювалися", "відмінний (замість "добрий, "гарний", "чудовий") настрій", "відмінний смак", "відмінний запах", "відмінний крок", "відмінно знав", "відмінна погода", ""маєш відмінний інтернет", "в ході голосування", "шлюбні узи", "я відправлюсь" (вирушу), "жоден не сунеться", "ми тут для виду", до побачення, щасливо", "конкуренція жостка", "каток" (замість "ковзанка"), "вонючий пес, ця дворняжка", "собака зустрічає лаєм", ""жоден волос не випаде з голови", "одне задоволення", "діти пригають", "сир Хохланд" (замість "Гохланд"), "у випадку закриття", "виношують плани", "по даній справі", "в області серця", "даний мужчина, який проживає в даному районі", "лунали вистріли", "ми знаходимось", "пливуть від (до) берегУ", "такий щільний результат", "співпляшник", "плОт рятувальний від берегУ", "окремий працівник охорони", "підлога, стеля та тіни виконані з заліза", "згідно з наказом", "згадане будівництво", "приймати участь", "знаходиться на підписці", "самий крутий кредит", "в канун старого нового року" тощо.

Пробі! Де коректори, де літертурні редактори? Словники навіщо?

Фірмовий поїзд ¹92 Львів-Київ. Непогано відреставровані вагони. Але. Для якої держави здійснювалась модернізація вагонів, де вони повинні експлуатуватись? Питання риторичні, бо оголошення й інструкції написані російською. Конкретно: "Туалет. Во время стоянки не пользоваться", "купе проводников", "дежурный проводник", "служебное отделение", "тормоз", "котельная", "памятка о пожарной безопасности", "водоснабжение - инструкция", "отопление водяное", "выдвижная ступень", "фартук до остановки не открывать!", "фартук перед движением закрыть", "окно - аварийный выход, при аварии разбить стекло молотком".

Хто ж виготовляє для України (?!) такі вагони з такими інструкціями? Відповідь знаходимо на стінці в тамбурі: "Южная промышленная группа ОАО. Днепропетровский завод по ремонту и строительству пассажырских вагонов. 2006" (така ж історія з вгонами, виготовленими/відреставрованими 2008 року). На цій же стінці знаходимо коротку інформацію державною мовою: "Капітально-відновний ремонт 2006 р."

У дизель-поїзді Львів-Сокаль оголошененя: "Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України". Як це зрозуміти? Для кого і з якою метою написано? Чи знайомий з елементарними законами логіки той, хто складав ці "правила"?

Хто може заперечити, що звучання, приміром, таких слів, як "ковзанка" - "каток", "пірнати" - "нирять", човен" - "лодка", "намет" - "палатка", "вітрило" - "парус", "кавун" - "арбуз", "пляшка" - "бутилка", "склянка"-"стакан", "брати"-"приймати", "передплата" - "підписка", "рекомендований" - "заказний" тощо не мають найменшої схожості у звучанні. То чому ж українські журналісти, телеведучі (про пересічних громадян навіть не йдеться) дуже часто вживають саме російські відповідники, ігноруючи питомі українські слова? Невже українська - найскладніша з усіх мов? Відповідь проста: інформаційний простір України засмічений російською мовою. А відтак...

"Причина зневаги до української мови проста як двері - все українське впродовж століть нівечили, тому спадщина визнання українського меншовартісним міцно сидить у наших генах. З одного боку, держава в нас ніби українська, отже, треба говорити українською, з іншого боку - це ж "галіма" мова, тому потяг до всього більш "культурного" і "цивілізованого" російського - невикорінний. Сподвижниця і справжній лицар української мови Ірина Фаріон у Львівській облраді вчить культури мови скацаплених колгоспних свинопасів, у глибині душі відчуваючи, що горбатого могила виправить. Корпоративний зросійщений сленг українського чиновництва на всіх рівнях - від депутата львівської облради Грицька з колгоспу "Червоне дишло" до Арсенія Яценюка - не стихійна й аморфна вакханалія некультурності й неосвіченості, а чітко регламентований набір надзвичайно важливих сакральних вербальних заклинань. "На сьогоднішній день" і "приймати участь" - це ще не свідчення, що людина, замість ходити до школи і вчити граматику за шостий клас крутила свиням хвости.>...< Нашому чиновникові годі зрозуміти, що таке "брати участь", бо "брати" можна лише хабарі, а "участь" нормальні люди "приймають". Коли зневажають мову, нічого ліпшого не очікує й інших галузей національного життя, зокрема й економіки (як не дивно). Адже мова - це духовний стрижень будь-якого народу, і якщо він надламаний, то дороговказ нації завжди буде хибним. Коли "приймаєш участь" у розбудові своєї держави, нічого в тебе не вийде" (Ілько Лемко).

Отож дехто береться закликати до її (держави) захисту в такий собі мистецький/пропагандистський спосіб: на плакаті зображена Юлія Тимошенко в іпостасі жінки-воїна з давньоруським щитом і мечем, за нею громадяться дружинники в кольчугах і шоломах, а над ними гасло -"Захистимо Вітчизну". Дивує лише, чому цей плакат уподобав собі місце на стіні вокзального туалету...