У Древній Греції - колисці європейської мудрості - двоє філософів зайнялися глибоко науковим диспутом. Тема диспуту: яке кохання слід вважати більш достойним чоловіка - до жінок чи до хлопчиків?

Один філософ казав, що потяг самця до самки - це суто тваринна пристрасть, а людина повинна чимось від тварин та відрізнятися. Інший - вважав правильним тільки те, що природнє. Один славив жіночі принади, інший - принади хлопчиків.

Завершився диспут з невеликою перевагою, як сказали б у боксі, прихильника кохання до дітей чоловічої статі.

Тут необхідно зауважити, що обидва філософи характеризувалися однією сексуальною орієнтацією і навіть гендером, обоє мали однакові гетеросексуальні схильності, тому у диспуті обидва об'єкти високих почуттів розглядалися з точки зору одних і тих же критеріїв. Так що про нетрадиційні орієнтації тут мова не йшла. Тим більше, що це був спір суто теоретичний, філософський, а тому ніяких практичних висновків за ним не зробили.

На основі даного класичного спору грецькі філософи доводили, що у реальному житті немає ні прописних істин, ані уявлень, які можна було б вважати природними чи вічними. Опираючись на одні і ті ж схильності та аргументи, оперуючи одним і тим же науковим методом, можна довести не просто протилежні, а навіть і антагоністичні точки зору, причому, в усіх випадках аргументи будуть логічними і незаперечними, як ломака в руках у розбійника.

Можна, скажімо, цілком науково обгрунтувати тезу, що вся попередня історія людства - це історія гноблення одного «гендеру» іншим. Звідси висновок - справедливість вимагає негайно помститися «гнобителям» і то - найбільш жорстокими методами, загнати їх у нелюдські умови і тримати там, доки не виздихають.

Для Маркса «гнобителями» були капіталісти, для прихильниць фемінізму - чоловіки.

Пару тисяч років тому перська армія захопила грецьке місто, яке славилося своїми суворими моральними звичаями, а жінки - відповідно, глибокою цнотою.

Необхідно зауважити, що у Древній Греції «гендерні» питання вирішувалися з протилежних дол сьогоднішніх ідеологій позицій, греки вважали себе єдиними людьми на планеті, а всі інші народи - варварами, тобто, тваринами. Відповідно, звання грека - вільного громадянина - було чимось на кшталт «чистокровного арієра» у нацистській Німеччині, тільки значно більш суворіше. І за мораллю своїх жінок греки теж слідкували відповідним чином.

Можна припустити, що у тому місті жінкам, з точки зору сучасних феміністок, жилося вкрай несолодко. Як у мусульманському гаремі, тільки набагато гірше.

Гордовиті ерси, переповнені шанобою до жінок цього міста, запропонували їм волю, наказавши взяти з собою лише те, що вони можуть понести на собі. Жінки, не довго думаючи, навалили на себе своїх «гнобителів» - чоловіків і, ледь не непритомніючи від знемоги, понесли їх за ворота міста.

Можна, опираючись на численні факти і незаперечні докази, довести, що для «справжньої» жінки цінними можуть бути лише секс з якомога більшою кількістю партнерів та кар'єра, причому - з можливістю наступити кожному «гнобителю» каблуком на одне місце. Причому, більшість аргументів прихильників таких цінностей зводиться саме до цього - можливості вчепитися в горло ненависному «гнобителю» і щось йому довести.

Можна оголосити усі суто жіночі риси і схильності «тваринними» або ж, навпаки - «нав'язаними» «гнобительською» пропагандою «стереотипами».

Можна зобразити найбільш природну і благородну функцію материнства як «прокляття жіночого роду», і всіляко проти цього прокляття боротися.

Багато чого зараз можна...

У Талмуді перелюб прирівнюється до вбивства. У заповідях Мойсеєвих - теж. Це не завадило одному англійському вченому, християнину, винести пропозицію (науково обгрунтовану) про редакцію сакральних текстів, оскільки, за його даними, секс приносить людині виключно задоволення, а тому вважати його гріхом не можна.

Англіканська церква недавно видала відредагований варіант Біблії, у якому вживаються виключно політ-коректні вирази і слова. Стала висвячувати на священників жінок і прихильників нетрадиційних орієнтацій. Причому - щодо жінок і геїв у даному питанні виходили з протилежних аргументацій. Жінок висвячували, зокрема, тому, що, мовляв, молодим дівчаткам якось незручно було б сповідатися у своїх підліткових «зальотах» з мужчинами-священиками у розквіті сил. А коли запитали, як це буде молодим хлопчакам у спілкуванні з досвідченими геями, відповіли, що перед Богом усі рівні, а священик - це священик, а не сексуально стурбований мужчина.

Прикладів подібного «філософствування» - безліч, що ще раз доводить, що жодної «загальноприйнятої» політ-коректно вивіреної точки зору у моральних питаннях бути не може. Є загальні принципи людської моралі, перевірені на дієвість на протязі тисячоліть, які лежать у основі усіх світових релігій. А є світоглядні уявлення і переконання окремих осіб і соціальних прошарків, які самі для себе вирішують, варто їм дотримуватися цих принципів чи ні.

Як скажімо, гігієна тіла. Для одного чистити зуби і регулярно митися - так само природно, як їсти і спати. Для іншого - це марудний обов'язок, якого він лише й шукає нагоди позбутися.

Очевидно, відданість людини певним ідеологічним принципам у суспільстві, де кожен вільний вибирати собі стиль життя, слід шукати у її вроджених генетичних якостях.

Ті ж греки виділяли на основі цих якостей три основні психологічні типи жінок: «Наші дружини потрібні нам для народження та виховання наших дітей. Гетери - для розумної розмови. А рабині (наложниці) - для сексу.» Опускаючи питання прав жінки у суспільстві та «ґендерної рівності», скористаємося цією класифікацією для виділення суто ментальних типів.

Визначити тип, до якого відноситься дана конкретна особа жіночої статі, можна, оцінивши її просту («так»-«ні») відповідь (щиросердну) на два прості запитання:

Чи допускаєте Ви (власні) сексуальні стосунки поза шлюбом?

Чи повинен бути мужчина постачальником матеріальних благ у спілці жінки та чоловіка (шлюбі, «цивільному шлюбі» тощо)?

Варіант відповідей «ні»-«так» дасть нам жінку-берегиню, «так»-«ні» - гетеру, «так»-«так» - наложницю.

Як у Древній Греції, так і у сучасному американському чи українському суспільстві, кожна (повноправна) громадянка має право сама для себе вибирати, до якої ментальної категорії їй себе відносити.

Найнижчими духовними якостями, очевидно, характеризуватиметься рабиня-наложниця, жінка, у якої жодного свого «Я» немає (вірніше, воно є, і немаленьке, але занадто потворне, щоб його комусь показувати), а є лише поклоніння якимось матеріальним благам і спокусам і самовіддано готовність цим спокусам і благам віддаватися. Типовими представницями цього типу є сучасні українські «міски», що «вдало» виходять заміж за багатіїв-перестарків.

Для рабині-наложниці є характерним негативний баланс енергії, вампіризм, так би мовити, тому в усіх суспільствах цю категорію жінок інстинктивно намагаються обмежити у правах. Дай їм волю - негайно знищать усе суспільство.

Рабиня усі свої «гріхи» пояснює зовнішніми обставинами, своєю поведінкою, отже, керувати не здатна, а тому як людині несвідомій, їй зарезервоване місце у самому низу соціальної драбини.

Зрозуміло, що народити і виховати благородного грека генетична рабиня не могла, тому їй цієї справи і не довіряли.

Гетери, на відміну від пануючих уявлень про них, були жінками вільними та самодостатніми. Самі собі заробляли на життя, а тому - жили з тими, кого кохали і займалися тим, чим хотіли, зокрема - самоосвітою. Як правило, це були жінки красиві, розумні і сміливі, незалежно мислячі і великодушні, словом, ті, з яких у сучасному суспільстві ринкової демократії ліплять ідеали.

Один, правда, нюанс.

Я вже писав, що гальмування суто чоловічих функцій жінки жіночим статевим гормоном, таких, як агресивність, фізична витривалість, логічно-абстрактне мислення, сексуальний потяг і т.п., відбувається не просто так, а задля вищої - репродуктивної - мети. Природа змушує жінку, здатну до народження якісного потомства, економити свої сили для цього потомства та робить її доброю, боязкою та поступливою, щоб вона була здатна якнайкраще це потомство виховати.

Чоловік не витрачає свої сили безпосередньо на репродукцію, тому має змогу витрачати їх до останніх, часто і витрачає, тому живе менше, хоча може жити і довше, ніж жінка.

Це дійсне і для тих осіб жіночої статі, що в силу генетичних вироджень чи екстремальності своїх генотипів не можуть народити що-небудь путнє. У цих жінок жодної потреби економити свої життєві сили не існує, а тому природа їм дає «добро» на активне у суто чоловічому розумінні життя. Чим гетери і користуються.

У суспільстві, побудованому на природних якостях людського організму, функціями виробництва та розподілу національного доходу займаються переважно чоловіки. Тому у цій сфері діють суто чоловічі правила гри і ціняться суто чоловічі якості. Так само, як у репродуктивній та сімейній сферах провідну роль відіграє, безперечно, жінка, а мужчині, щоб добитися там успіху, довелося б оволодіти жіночими рисами.

Очевидно, що гетери, як жінки, що володіють чоловічими рисами більше за інших жінок, матимуть успіх там, де розподіляється національний дохід, відповідно, братимуть від суспільства не менше, ніж йому даватимуть. Перед одруженими чоловіками вони, однак, матимуть, безперечну перевагу - чоловіки годуватимуть ще свої сім'ї, а сім'ї, не беручи участі у матеріальному виробництві, приносять суспільству не менше користі, ніж саме виробництво. Таким чином, ті засоби, що суспільство виділяє працюючому одруженому чоловіку - батькові численних дітей - необхідно ділити на усіх членів його сім'ї, а користь, яку цей чоловік приносить суспільству, теж потрібно вираховувати, враховуючи фактор необхідності задоволення потреби суспільства у репродукції.

Іншими словами - у суто духовному розумінні сім'я є не тільки особиста справа кожного і ланка суспільства, але й - активна продуктивна одиниця цього суспільства, що створює не менший дохід, ніж сфера матеріального виробництва. Визнання цього факту політекономією, очевидно, буде одним зі знакових каменів на шляху переходу людства до нової історичної епохи.

Гетера забирає у суспільства стільки, скільки одружений чоловік, а дає суспільству у кілька разів менше. А оскільки рівень духовної досконалості людини визначається співвідношенням того, що вона дає суспільству, до того, що вона від нього забирає, то можна зробити висновок, що духовний рівень гетери загалом невисокий.

Жінка, яка не працює, а лише виховує своїх спільних з чоловіком дітей, бере у суспільства якусь частину з того, що бере гетера (припустимо, що заробіток чоловіка ділиться порівну на всіх членів сім'ї), але дає - не менше (виходячи з декларованої нами рівноважливості продуктивної та репродуктивної сфер суспільства). Відповідно - її рівень духовної досконалості у кілька разів, принаймні, вищий, ніж у тієї ж гетери, і жодним чином не може бути прирівняний до рівня наложниці.

В ідеальному суспільстві соціальний статус людини повинен визначатися рівнем її духовної досконалості. Греки це дуже добре знали. Тому у них заміжні жінки користувалися значно вищою повагою, ніж сексуальні і «гармонійно розвинуті» гетери. І тому багато жінок, прагнучи бути достойними і поважаними, добровільно накладали на себе подружні «узи». У цьому, очевидно, слід шукати відповідь на те, чому у Греції, незважаючи на всю її демократію, переважна більшість жінок віддавала перевагу виконанню сімейних обов'язків перед незрівнянно легшим і приємнішим життям рабинь і гетер.

Реально, стати гетерою - ідеалом сучасного капіталістичного суспільства - не так вже й просто. Якщо суто гормональні «недоліки» у сенсі здатності до дітонародження сьогодні вже порівняно легко нейтралізувати відповідними пігулками (до яких, зокрема, входять і протизачаткові, які приймають до 40% американок), то з інтелектуальними та зовнішніми даними уже важче. Стиль і статус «вільної» гетери, як це не парадоксально звучить, базується виключно на її здатності викликати якісь почуття у протилежної статі. Навіть кар'єризм жінок трактується виключно з цієї точки зору (в принципі, кар'єризм чоловіків має ту ж саму природу). Іншими словами - гетера це втілення чоловічих уявлень про жіночий ідеал. А ідеалів, за визначенням, у будь-якому суспільстві багато бути не може. Не більше 10-12%. Саме стільки жінок у пересічному суспільстві володіють сильним статевим темпераментом і, відповідно, ведуть спосіб життя гетери.

Якщо таким жінкам від природи важко народжувати дітей і хочеться мати багато чоловіків, то «вільна поведінка» - це саме той стиль життя, який означає для максимальну реалізацію закладеного природою потенціалу, їхню максимальну користь для суспільства та максимальний особистий рівень задоволення.

І суспільство це розуміє. Навіть у суворі сталінські часи в СРСР до 15% жінок вели «активне статеве життя», і їх за це, в принципі, не карали. Бо дійсно, уявити собі суспільство без романтичних кінодів, стриптизерок і натурщиць можна, але уявлення ці будуть дещо пісні. Та й вплив гетер на суспільство жодним чином не можна вважати негативним. Споглядаючи того ж «Плейбоя», нормальний одружений чоловік не біжить стрімголов віддавати усю зарплату порнозірці, а навпаки - проймається глибокими і твердими почуттями до своєї «законної».

За свою славу гетерам доводиться платити нездатністю до сімейного щастя, від чого вони з віком скаженіють і тому живуть менше, ніж заміжні багатодітні жінки.

Скандально відома Ш. Стоун, що проголосила лозунг: «Ні дня без сексу», десь під сорок років стала впадати у глибоку депресію, тому що не могла мати дітей. Її черговий чоловік, щоб розрадити кохану, усиновив хлопчака з дитбудинку. Стоун побавилася, побавилася дитиною, а через рік... віднесла тепер вже екс-коханому назад.

Вважають, що безплідність була однією з причин самогубства М. Монро і низки інших вельми відомих і популярних красунь Голівуду.