У четвер 26 лютого багатообіцяючий президент США Барак Обама презентував конкретне наповнення кроків з порятунку Америки у вигляді нарису нового бюджету на 2010 рік.

Бюджет цей, м'яко кажучи, ризикований і у випадку невдачі або навіть зворотнього ефекту і посилення кризових тенденцій може привести країну до катастрофи. Одним з найбільш тривожних моментів є запланований федеральний дефіцит у цьому році у астрономічну суму 1,75 трлн. $, що є рекордним у історії людства і не просто рекордним, а перевищує минулі «рекорди» у майже чотири рази. На наступний рік заплановано 1,1 трлн. $ дефіциту.

Федеральний дефіцит - це сумлінна робота друкарського верстата, що, як правило, відображається у динамічному зростанні цін на всі товари. Що таке 1,75 трлн. $ - це біля 12% американського ВВП і приблизно дорівнює ВВП такої країни, як Італія.

Обама обвинуватив укладачів минулих федеральних бюджетів у «нечесній бухгалтерії» і запропонував свої підходи у вигляді проекту на 3,55 трлн. $, головною рисою якого є перерозподіл багатства від багатих платників податків до середнього класу та бідняків. З іншого боку - план передбачає збільшення цьогорічних видатків до 3,9 трлн. $.

Затвердження бюджету у Конгресі без істотних змін виглядає малоймовірним. План аж кишить підводними каменями на кшталт, скажімо, боротьби з глобальним потеплінням, що на практиці виллється у кардинальне зростання оплат за комунальні послуги. Інші пропозиції вступають у протиріччя з життєвими інтересами таких галузей, як великі фермерські господарства, страхові компанії чи виробники фармацевтичної продукції.

Причинами вибухоподібного зростання федерального дефіциту Обама назвав «глибоку і деструктивну» рецесію та останні зусилля у її подоланні, у тому числі - 700-мільярдну допомогу Буша і недавно затверджений власний «стимуляційний» план на 787 млрд. $. Дійсно, якщо роздавати гроші з бюджету направо і наліво, то дефіцит таки буде. Мало того: 1,75 трлн. $ - це на 250 млрд. $ більше, ніж прогнозувалося ще кілька днів тому, через запропоновані нові допомоги банкам та іншим фінансовим установам.

Обама загострив свою увагу на тому, що нація має справу з найбільшою кризою за десятиліття, а тому: «Ми мусимо, кожен і всякий, відмовлятися від деяких речей, яких ми прагнемо, але яких ми просто не можемо собі зараз дозволити».

Зі стратегічної точки зору Обама опинився у своєрідних кліщах: з одного боку - необхідність стрімко затягувати паски на чи не найжирніших у світі черевах «простих американців», для того, щоб подолати системну кризу капіталізму; з іншого боку - дефіцит ентузіазму цих же «простих американців» стосовно всього, що обмежує їхнє споживання.

Головною перевагою Америки перед іншими країнами, а американської моделі - перед соціально орієнтованими, були насамперед економічні показники, і в першу чергу - можливості нарощення особистого споживання. Саме цьому фактору приписується привабливість США як світової держави і перемога у «холодній війні». Тепер же від «американської мрії» пропонує відмовитися сам президент США. Тимчасово, правда. Але ж ніхто не може дати гарантію, що це буде дійсно тимчасово, а криза як така за пару років минеться. Навпаки - гризуть глибокі сумніви, що ніякого повернення до минулого Америці вже не світить.

У ці й ситуації будь-яке погіршення економіки США загострюватиме скептицизм їхнього населення стосовно того, чи взагалі спрацюють запропоновані заходи, а відтак - чи варто заради їхнього успіху чим-небудь поступатися.

Відповідно, будь-яка втрата часу сьогодні грає проти Обами, зменшуючи його шанси на успіх (якщо виходити з припущення, що вони у нього є).

Сама Америка зараз, очевидно, розділиться на два табори: свідомих і відповідальних громадян, які будуть згодні, засукавши рукави і відмовившись від надмірностей, сумлінно працювати на майбутнє великої країни, та тих, для кого реальну вартість мають лише реальні, тобто - матеріальні речі. Співвідношення між цими категоріями американців саме й буде тим фактором, який вирішить, бути чи не бути США великою світовою державою.

Опозицію Обамі очолили, як і слід було чекати, республіканці. «Ми не можемо віддати в податки і витратити наш шлях до процвітання, - сказав сенатор від Огайо Джон Боунер. - Ера державного регулювання повертається, і демократи просять вас її оплатити.»

План Обами передбачає радикальні зміни у податковій системі, вводячи 400-доларові податкові пільги для більшості працівників, 800 дол. - для сімей, в той же час відміняючи податкові пільги, встановлені Д. Бушем для сімей, дохід яких перевищував 250 тис. $ на рік. Для останніх передбачене зростання оподаткування на 39% до 2011 року.

Бюджетне подання на 134-х сторінках у вигляді необов'язкових рекомендацій Конгресу передбачає, що виконання плану дозволить через п'ять років вийти на дефіцит бюджету у «скромні» 533 млрд. $, що все-таки буде більшим, ніж минулорічний показник у 455 млрд. $.

Виглядає на те, що у всьому, що стосується реальних показників, нинішня адміністрація у найближчі 5 років радикального покращення ситуації не передбачає.

Мало того - за наступне десятиріччя прогнозується більш, ніж подвоєння національного боргу, що може підняти відсотки за кредитами і знецінити долар. Обидва фактори характеризуються вкрай негативним впливом на економічну активність населення.

Обама покладається, втім, на оптимістичні прогнози економічного зростання у наступному році на 3,2 відсотки, що набагато більше за оцінки більшості економістів, які займаються проблемами приватного сектору народного господарства. Цього ж року передбачене скорочення економіки на 1,2% та зростання середньорічного рівня безробіття до 8,1%.

Невдоволення наростає також серед демократів, який турбує скорочення можливості для багатих людей знизити свої податкові платежі за рахунок списування оплат за кредити на житло, доброчинних внесків, а також - використовуючи особливості місцевого оподаткування.

Серед конгресменів немає людей, які б не бажали скористатися вищезгаданими можливостями, в той час, як Обама став президентом завдяки саме найменш забезпеченим прошаркам населення.

Зростання податкових платежів за рахунок скорочення можливостей для багатих їх уникати очікується на рівні 318 млрд. $ на протязі наступних десяти років. За рахунок цих надходжень планується фінансування одного з найпріоритетніших планів Обами - загального медичного страхування. Обмеження Медікеру і Медікейду дозволить залучити додатково ще 316 млрд., але й цього буде недостатньо для того, щоб гарантувати страхове покриття кожному громадянину, тому Обама агітує Конгрес знайти задля цього ще кілька сотень мільярдів за рахунок резонансних податків.

Планується також збільшити бюджет Пентагону на цілих 4 відсотки, до 534 млрд. $, але з тим, щоб надалі зростання було на рівні лише 2% на рік.

Внутрішні програми, підтримувані демократами, одержать, в середньому, 7-відсоткове збільшення фінансування порівняно зі звичайними рівнями, незважаючи на те, що деякі контори вже буквально завалені грошима внаслідок введених в дію заходів плану економічного стимулювання.

Взятий в цілому, план Обами містить так багато революційних ідей, що слід сподіватися на його кардинальну переробку у ході парламентських дебатів. Можливо, на його користь будуть грати високий рівень популярності його автора та відчуття загальної кризи, що сприяє формуванню месіанізму серед найбільш емоційно лабільних громадян та збільшує суспільний рівень довіри до нетрадиційних рішень.

Голова сенатського бюджетного комітету Кент Конрад, демократ від Північної Дакоти, сподівається, що Конгрес таки прийме більшість Обаминих пропозицій, хоча й з відчутним коригуванням. Йому особисто не імпонує, скажімо, пропозиція скорочення допомоги фермерським господарствам з об'ємом продажів більше 500 тис. $ на рік і він також прогнозує серйозні проблеми зі скороченням можливостей списування податків для багатих людей через опозицію конгресменів від штатів з високим рівнем податків та університетів, які вже й так потерпають від зменшення приватних пожертвувань.

Республіканці критикують саму ідею нарощування витрат, наводячи приклади стрімкого зростання грошових надходжень до багатьох агенцій. Їх також дратують збільшення податків та пропоновані надходження у розмірі сотень мільярдів від аукціонів на дозволи на викид вуглецю, що є спробою адміністрації боротися з глобальним потеплінням.

Глобальне потепління - у деякому сенсі справа надзвичайно вигідна. Україна підписала Кіотський протокол, а її найбільший олігарх Ринат Ахметов продав надані йому права на викид вуглецю в атмосферу японцям, заробивши на цьому кругленьку суму. А навіщо Ахметову ці права? Хто в Україні буде контролювати, куди і що він викидає?

З огляду на те, що США досі не визнали на офіційному рівні ні загрози глобального потепління, ані, тим більше - вимог Кіотського протоколу, а більша частина їхнього населення орієнтована більше на матеріальне споживання, ніж на гармонію з природою, можна сподіватися, що справа ця буде на тутешніх теренах нагадувати більше наші реалії, ніж, скажімо, японські.

Обама та його оточення всіляко відхрещуються від обвинувачень у спробах завалити фінансову систему США: «Ми не можемо втрачати з виду довгострокові випробування, що загрожують нашій країні та її економічному здоров'ю - особливо ті трильйони доларів боргу, які ми успадкували, зростаючі кошти охорони здоров'я та зобов'язання за системою соціального забезпечення.

Надто довго наш бюджет не говорив усієї правди про те, як витрачаються дорогі долари з податкових надходжень. Великі суми залишалися поза підрахунками, включаючи справжні витрати на боротьбу в Іраку та Афганістані. Ви ж не ведете свої домашні бюджети таким способом нечесної бухгалтерії. І так само він не може бути для уряду способом ведення його бюджетів.»

Витрати на війну тепер вперше були введені у бюджет і заплановані на рівні 140 млрд. $ на рік. Війна стала буденною справою і галуззю народного господарства.

Разом з тим, витрати на війну плануються після 2010 року на рівні лише 50 млрд. $. Сподіваються, що до того часу американські війська будуть виведені з «демократизованого» Іраку. Якби ще тільки «терористи» були з цим згодні.

А саме у цьому є великі сумніви.

Бо у п'ятницю 27 лютого Обама дещо прояснив, що він має на увазі під «виведенням військ з Іраку». По-перше, строк виведення військ зріс наразі з 16 до 18 місяців. По-друге, лише дві бригади з чотирнадцяти покинуть Ірак до парламентських виборів у грудні. А по-третє, 50 тис. солдатів (з сьогоднішніх 142 тис.) можуть залишитися в Іраку і назавжди. Або, принаймні, до того часу, доки Ірак остаточно не «демократизується».

Дане трактування здивувало навіть самих демократів. Але реальність є реальність. A la guerre comme a la guerre. Питання тільки - як це вплине на перебіг економічних процесів у самій Америці. Бо під кінець Обаминої каденції війна з тероризмом може цілком і «загостритися».

Особливого сприяння очікують сфера освіти та дослідження проблем боротьби з раком. Гранти на освіту заплановано збільшувати щороку на відсоток інфляції плюс 1 процент, а витрати на дослідження раку - подвоїти у наступні кілька років. Також Обама хоче подвоїти закордонну допомогу.

Бюджет Обами передбачає майже 1 трлн. $ надходжень за наступні 10 років за рахунок збільшення податкового навантаження на осіб, що заробляють більше 200 тис. $ на рік, та сім'ї з доходом вище 250 тис. $. Біля 350 млн. $ планується одержати за рахунок збільшення інших податків, включаючи зміну оподаткування власників хедж-фондів. Тепер їхні прибутки будуть трактуватися як особистий дохід, а не збільшення вартості капіталу із 15%-м оподаткуванням. Також зросте податок на дохід корпорацій, одержаний за кордоном.

Заплановані надходження у розмірі 526 млрд. від продажу дозволів на викид вуглецю в атмосферу будуть використані на податкові пільги у розмірі 400 дол. для окремих осіб та 800 дол. для сімей і після 2010 року.

Бюджет передбачає зробити постійним розширений податковий кредит у 2500 дол. на витрати на навчання в коледжі, що входив як тимчасовий (на 2 роки) у вже прийнятий закон про економічне стимулювання. Також буде відновлена більшість скорочених Бушем у 2001 та 2003 роках податків і постійно підвищуватися альтернативний мінімальний податок, таким чином, що під нього підпадатимуть менше платників податку з середніми та вищесередніми доходами.

Запропоновані Обамою 634 млрд. $ витрат на розширення медичного страхування цілком можуть подвоїтися, якщо тільки законодавці дадуть собі труду розібратися в усіх деталях плану забезпечити страхуванням усі 48 мільйонів незастрахованих американських громадян. Витрати американців на медичне забезпечення сьогодні вже досягли 2,4 трлн. $ на рік і продовжують зростати, незважаючи на те, що економіка занепадає.

Вважати це позитивним для Америки немає жодної підстави. Витрати на охорону здоров'я зовсім не відображають стану населення у цьому відношенні і є, швидше, витратами непродуктивними. З іншого боку - вони також не сприяють розвитку медичної галузі, оскільки роблять її занадто коштовною і, в силу цього, - неконкурентоздатною. За основними показниками здоров'я населення Америка ніяк не займає провідних позицій у світі, зате за витратами на душу населення - 8000 дол. на рік - кардинально вирізняється серед усіх інших. Сумнівно, щоб цю проблему можна було б вирішити простим вливанням додаткових коштів.

Представлений Обамою план буде конкретизовано у законодавчому проекті бюджету у квітні. Можливо, до того часу дещо вже втратить актуальність, а дещо виглядатиме зовсім не так жахливо, особливо необхідність платити вищі податки для конгресменів.