Українська естрада сьогодні справляє часто-густо жалюгідне враження. Всі телевізійні канали безперервно «крутять» ролики з однаковісінькими напівоголеними тілами обидвох статей, що вистрибують з власної оболонки в потоках рідкої грязюки або води десь на вигонах забутих ангарів, серед нагромаджень невідомого призначення конструкцій. Інша картинка: Вона - вся в шоколаді або вершках (мазюка варіюється!) в'ється агресивною рептилією; Він - трагічно недосяжний, обкладений «амазонками» , пересичений життям і полюванням на себе, мало нагадує мужчину в традиційному уявленні. Ніякі мелодії, бідні оранжування, комп'ютерний звук - ось що доводиться чути...

Назарій Яремчук (батько)

А де ж чисте, не замулене ні літами - бо вічне, ні чужими втручаннями - бо має земну і небесну материнську сил, ні забуттям манкуртів - бо джерела проб'ються через будь-які забруднення!

Є, живе, пульсує! Та тільки не нав'язливо, як купована дівка, а як повітря, яким дихаємо, як вода, що напуває спраглого, як запашний окраєць, що насичує...Це - материна пісня, що несе тисячолітній посил пошуку щастя й долі, батьківську силу і звитягу, це - чарівний код українського народу. Він живе в народних піснях і в рідкісних авторських, що співіснують з тим кодом якимось невідомим дотиком...

70- ті роки минулого століття заіскрилися для української естради трьома іменами, які прославили четверте. Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук співали пісні Володимира Івасюка, справжнього жар-птаха української пісенної творчості, крила якого були підрізані просто в стрімкому злеті! Та ті перли, що були створені одним з найталановитіших композиторів- пісенників, - живі і донині! Наймолодший з трійці, Назарій, розбив не одне дівоче серце своїм ніжним юнацьким тембром, вічним проханням і ствердженням любові, делікатним підходом до найосвяченішого Богом почуття - кохання. Понад двадцять років телевізійний екран показував ріст пісенної майстерності українського співака, мужніння та повну відданість українській мелодії, незахламленість її чистої течії чужинською бравурністю, вірність рідним традиціям.

о.Микола Федюк розпочинає вечір

Впевненість у власних силах в молодості поступово змінюється надією на дітей, на продовження твоєї справи в плині літ, на переконаність її необхідності як на щорічний приліт птахів і зміну пір року...

Назарій Яремчук залишив своїх синів для продовження справи роду. Дмитро та Назарій Яремчуки, тепер уже заслужені артисти України, приїхали до Чікаго за запрошенням директора української дитячої школи мистецтв « Барвінок» та фонду «Лелеки» пані Любові Яковенко. Вона доклала багато праці для того, щоби концерти відбулися. Та й чікагський глядач не особливо розпещений гостями з України останнім часом. Побоювання організаторів, що людей буде небагато, не справдилися, бо зал школи Шопена заповнився майже вщерть. При вході в зал продавалися квитки, диски співаків. Глибинна портьєра сцени прикрашена трьома вишитими блакитним рушниками. Обабіч авансцени - величезні букети соняхів у вазах. Декілька операторів українського чікагського телебачення «Узір» розмістилися в різних кінцях залу. Святковий настрій опанував усіма: знайомі обличчя,передчуття радості, поважні гості.

Вів концерт відомий у нашій громаді о. Микола Федюк з православної церкви святої Покрови. В свій час він навчався в Київському Інституті Культури ім. Олександра Корнійчука разом з Назарієм Яремчуком-старшим, тому мав повне моральне право бути гостинним господарем на сцені, де готувалися виступати сини його друга, яких він знав ще маленькими.

Український стрій ведучого, артистично поставлений голос, емоційне його наповнення - все налаштувало глядачів на відчуття українського дому. Перше слово було надано консулу Кирилу Калиті, який привітав нас з святом прийняття українських артистів.

Дмитро Яремчук	Глядачі вітають артистів

За неписаними законами естради на «розігріві» виступають місцеві співаки. Розпочала хід української пісні Настя Лотоцька, вихованка школи мистецтв.

Декілька її пісень прозвучали дещо сильніше, ніж завжди: дівчинка росте, голос міцнішає, та й нагода показати себе - неабияка! Постійно бере участь у пісенних виступах маленька Діанка Собчук, яка піснею «А сорочка мамина біла-біла...» презентувала безперечні вокальні здібності!

А далі співав наш улюбленець, уроженець Івано-Франківщини, Роман Сидорук. Романтичний сильний тенор одним духом підняв зал на реквієм Степана Гіги «Яворина». Глядачі витирали сльози...

Дмитро Яремчук разом з слухачем виконує "Стожари"	Назарій та Дмитро Яремчуки

Ведучий з почуттям оголосив вихід на сцену старшого з молодих Яремчуків - Дмитра. Стрункий красень в білому вбранні виказав велике вміння поступово «брати» аудиторію. Якщо перші пісні були сприйняті публікою з повагою до гостя, то акапельне виконання романсу «Чорнії брови, карії очі...» підкорило глядача з першої ноти. Широкий діапазон, дзвінкий тембр, сила голосу приємно вразили: зал розрядився вигуками «браво» і шаленими оплесками! Уже вільніше почував себе і молодший, Назар, що вийшов до брата на сцену в чудовому костюмі стриманого бордо. З милою сором'язливістю меншого брата, що підкоряється старшинству і досвідченості, він спочатку доповнив своїм м'яким голосом Дмитра, а далі впевнено став йому рівним у дуеті.

Слухачі були вдячні артистам за душевне піднесення, викликане як новими піснями, так і батьківськими, адже основу глядацької аудиторії складали люди середнього віку. Справді живий відгук у наших серцях дістав вихід Дмитра Яремчука в зал, в якому він знайшов бажаючих проспівати разом з ним нестаріючі «Стожари».

Не обійшлося і без жартів,що вказує на справді українське почуття гумору у співака. Безумовному успіхові концерту сприяв і дуже вміло складений сценарій, поетичні вкраплини якого дотикалися до струн серця.

Вихованці школи "Барвінок"

Концерт добігав до кінця, коли ведучий несподівано запросив артистів присісти на заздалегідь приготовані стільці на сцені і послухати інших «гостей». Це були вихованці школи мистецтв «Барвінок», які виступили як майбутня мистецька еліта.

Вони читали з гумором складені вірші від імені Василя Зінкевича, Павла Дворського, Ніни Матвієнко, Таїсії Повалій, Володимира Пушкара, Святослава Вакарчука, Миколи Гнатюка. Дмитро Яремчук подякував маленькій зміні за привітання, а організаторам та глядачам за розкішний прийом.

Вечір завершився врученням хліба-солі, квітами подяки та фотографуванням на добру пам'ять про свято української пісні в Чікаго.

Фото напам`ять: о. Микола Федюк, Назарій Яремчук, Надія Ільків, Дмитро Яремчук, Любов Яковенко, Настя Лотоцька, Роман Сидорук - спереду.