Експеримент, інтуїтивний пошук, відчуття потреб часу, чуттєве сприйняття інших, особливо древніх етнічних культур, закономірність та випадковість, логічність та алогічність - все це є у її стилі - людини творчої в усіх іпостасях. Окрім режисури, яку вона сама вважає головною у своїй діяльності, її ще називають драматургом, поетом, перекладачем, театрознавцем, спеціалістом з творчості Леся Курбаса, в театральний світ якого закохана зі студентських літ і залишається вірною йому до цього часу.

Вірляна -автор понад десяти театрознавчих праць про творчість Курбаса та одна із співзасновників Міжнародного товариства Леся Курбаса. А з української класичної та сучасної поезії її кумир - Павло Тичина. Його " Замість сонетів і октав" для неї - перший "Кобзар". Ці дві постаті, - за висловом Вірляни,-- це ще одна родина -- "не по крові, а по слові".

За 18 літ вона створила 18 оригінальних вистав-дійств, які не схожі на класичний театр. Кожне дійство - це суміш мов, культур -- незвичний синтетичний театр. І часто усе це є результатом спільної з акторами колективної творчості, навіть імпровізації, принаймні обов'язкових української та англійської. Більшість вистав побудовані на базі української поезії, дум, гуцульських колядок, старовинного пісенного фольклору. Склад її театральної групи - інтернаціональний, представлені тут майже всі раси. Тому її театральну групу називають поліетнічною і багатомовною.

Автор з групою колядників з Гуцульщини

Мета Вірляни - знайомити англомовного американського глядача з українською культурою в цілому, літературою зокрема. Україна оцінила її працю, присвоївши в позаминулому, 2007 році, звання Заслуженого діяча мистецтв України. Посвідчення вручив їй у Нью-Йорку Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк.

В Україні буває щороку, зокрема в містах Курбаса: Київ, Харків, Львів. Разом зі своєю групою бере участь в міжнародних театральних фестивалях, дає майстер- класи, залучає українських акторів до своїх вистав, відвідує багато років поспіль Гуцульщину, де знаходить, а згодом привозить до Нью-Йорку для участі у виставах виконавців - співаків та музикантів. Ось зуміла вперше запросити Михайла Тафійчука, що віртуозно грає на скрипці та цимбалах, з яким знайома з 1995 року. В числі інших своїх колег він бере участь у новій різдвяній виставі "Тече річка," базована на старовинних колядках та вертепі XVIII століття.

З останній досягнень - видана в минулому, 2008 році, книга тиражем 500 примірників "В іншому світлі». Це антологія української літератури в англомовних перекладах Вірляни Ткач і Ванди Фиппс та театральних дійствах мистецької групи "Яра" (Львів. - Срібне слово. - 2008.- 792 с). Антологія є двомовною, у ній вміщені всі переклади на англійську мову сценаріїв тих вистав, які пройшли на сцені театру Ля Мама протягом 12 років. Включені переклади творів 37-ми українських поетів, які використані у сценаріях вистав. Це поети-класики: Т. Шевченко, Л. Українка, зокрема "Лісова пісня", П. Тичина, В. Свідницький, В.Стефаник, із сучасних - С.Жадан, Ю.Андрухович, О.Забужко, О.Лишега, В.Неборак, А.Могильний, Н.Білоцерківець та ін., а також колядки та народні тексти дум, легенд, пісень, замовлянь.

Родини Тафійчук та Зеленчук з Криворівні - актори вистави "Тече річка" групи Яра в Нью-Йорку

Вірляна підкреслює, що всі переклади зроблені не для читання, а вживання їх на сцені. Для Вірляни та співперекладача американської поетеси Ванди Фиппс було дуже важливим, щоб їх переклади звучали прийнятно для американського слухача, оскільки американська англійська поезія, за словами Вірляни, відрізняється від інших.

Презентація Антології відбулася у Львові в Палаці Потоцьких та у Києві у Центрі Курбаса. Мистецькі критики одностайні в тому, що ця праця є актуальною і цінною в плані діалогу між двома культурами - українською та американською. Правда, дехто висловлює застереження, що в число поважних імен сучасної української поезії зачислені, можливо, ті, яким чи не зарано репрезентувати краще на світовому ринку. Навіть з огляду на індивідуальні смаки.

А також, само собою зрозуміло, Антологія цінна для історії групи "Яри," оскільки там вміщені і відгуки про вистави, і фотознімки, і бібліографія, більш того - матеріали розміщені у хронологічному порядку появи вистав: від першої у 1990 році " Світло зі Сходу" за щоденниками Леся Курбаса та віршами Шевченка і Тичини до поетичного вечора "Коло нас", що відбувся у Києві у вересні 2002 року, включно з віршем Сергія Жадана про арешт письменників, що жили в будинку "Слово" у Харкові в 1933 році.

Для Нью-Йорку в січні 2008 р вона з однодумцями влаштувала дводенний фестиваль "Українська поезія", де Вірляна зуміла зібрати виконавців і глядачів такої широкої палітри національностей, віку, вподобань, а також представлених жанрів, що, здавалося, вона мала на меті показати мінімодель національного розмаїття мешканців та культур Нью-Йорку. Поезії виконувалися авторами та акторами. Більш консервативного слухача ошелешила модерністська манера виконання декого з них, наприклад актора-афроамериканця Вільяма Електрика Блека. Це стиль Вірляни - дарувати щось незвичайне, неочікуване і навіть провокаційне.

Ініціатор цього дводенного дійства зуміла продемонструвати свої неабиякі організаційні здібності, а ще продемонструвала масовість своїх прихильників від краю до краю Сполучених Штатів. Серед учасників та гостей були відомі американські поети Боб Голман , Вінцент Кетс, Ванда Фиппс, українські письменники Оксана Луцищин, Аскольд Мельничук та ін., котрі спеціально прибули з різних штатів.

Вірляна Ткач з медаллю " Заслужений діяч мистецтв України". Заслугу розділяють директор театру Ля Мама, перекладач Ванда Фиппс та художник Ватоку Уєно

Вірляна Ткач - мисткиня несподіваних вподобань. Нижче - авторська стаття- розповідь у зв'язку з 15-літтям групи " Яра" ( 2005), в тому числі про її захоплення вивченням ритуалів бурятського шаманізму, про її багаторазові мандри примонгольськими степами і як результат-- вистава "Віртуальні душі" за мотивами бурятської легенди про лебедів та поезії українського поета Олега Лишеги, що йшла на сцені театру Ля Мама. А ще виданий нею англомовний альбом "Шанар" про ритуал посвячення в шаманство. Її це все цікавить, бо бачить в цих ритуалах елементи, спільні з античною драмою та сучасними театральними техніками...

Українсько-бурятських контактів на американській землі для Вірляни замало. Останні три роки у неї нове захоплення ще однією культурою Центральної Азії - киргизькими епосами. Знову кілька поїздок у Киргизію. Результат: у її столиці Бішкеку разом із місцевими акторами поставила дві вистави: "Джанил Мирза" на основі киргизького епосу XVIII ст. про жінку-воїна та " Ер Тоштук" теж на основі епосу про героя, який падає "під землю". Цю виставу успішно демонстрували в картинній галереї Бішкеку. А також має намір привести їх до Нью-Йорку, де вистава йтиме англійською та киргизьким мовами.

На запитання "Чому тебе зацікавив киргизький епос?" - відповідь: "Бо він один з найдревніших і найбагатших у світі. Вони передавалися усно, як і наші історичні думи".

Отакий широкий, не замкнений лише на українстві чи оточуючій місцевій мультикультурі мистецький світогляд та вподобання Вірляни.

Остання вистава Вірляни за назвою «Тече річка» пройшла з великим успіхом кілька разів у театрі Ля Мама в кінці грудня 2008 року.

Вважаю, це одна з кращих її праць, якщо не найкраща. Як завжди , Вірляна виступає не тільки в ролі режисера-постановника, а й сценариста. Сюжет вертепу - це осучаснений переклад різдвяного барокового вертепу XVIII століття. Того, яким користувалися студенти Києво-Могилянської Академії в ті часи. Зрозуміло, що це музична вистава, і велика заслуга в успіху її належить аранжувальнику музики тих часів відомому бандуристу Юліану Китастому - також учаснику вистави.

Як режисер-постановник, Вірляна активно "експлуатує" майстерність п'ятьох гуцулів-музикантів та співаків із Криворівні Івано-Франківської області, творче відрядження яких сама й організувала. В складі групи Михайло та Дмитро Тафійчук, Іван, Микола та Петро Зеленчуки. Ця талановита група в яскравому гуцульському вбранні викликала фурор серед глядачів. По закінченні кожної з вистав англомовні глядачі не відпускали цих народних ентузіастів-артистів зі сцени. Також вдало використана хорова група " Світання" з Філадельфії, яка виконує різдвяні пісні Болгарії, Хорватії, Латвії та ін. Серед солістів - талановита молода оперна співачка Антоніна Єрмоленко, народжена в Україні, співачка-бандуристка Надя Тарнавська із Клівленду. У виставі приймали участь дві Співучі родини Павловських - Ліля, Тарас та двоє їх дітей із Нью-Джерсі, а також Галини Шепко з двома дітьми. Залучений до вистави віртуозний скрипаль Брендон Венс із Клівленду - також великий естетичний подарунок. Художник вистави - японець Ватоку Уєно, хореограф - Шігейко, графік-дизайнер Крістіан Діяз із Колумбії. Тобто знову - багатонаціональна творча група, якій найбільш активно, з величезним ентузіазмом і віддачею показали себе наші - тут народжені, але, як і Вірляна, закохані у наше мистецтво, музику, традиції. Їм низький уклін від задоволених їх мистецтвом, їх самовідданою працею численних глядачів.

Зичимо творчій групі Текучої Річки щастя, здоров'я, добра! Зі Старим Новим Роком!