Різдво Христове закликає нас творити справи милосердя і любові.

Патріарх Філарет

Все-таки добре, що життя наше є циклічним. Щороку повторюються зима і весна, щороку відзначаємо ми і наші улюблені свята. Серед них особливе - Різдво Христове. І не так важливою, що частина християн вшановують це 25 грудня, а частина - 6 січня. Дух цього величного свята залишається завжди однаковим - проникливим, вдячним і світлим, трохи сентиментальним - все-таки мова про народження немовляти, хоча й незвичайного, Сина Божого.

З такою ж циклічністю відбуваються і Різдвяні прийняття, які щороку влаштовує у залі «Еліта» столичного ресторану «Київська Русь» Глава УПЦ КП Патріарх Київський та всієї Руси-України Святіший Філарет.

Цього року прийняття відбувалося в змінених світових та українських умовах, які ми вже дуже звично називаємо умовами кризи. Йдучи на цей захід, я думав - як позначиться на ньому зазначена нова ситуація, які зміни відбудуться у меню частування, чи згадає про суто земну ситуацію найвища духовна особа УПЦ КП? Отож, пропоную увазі наших читачів стислий репортаж про цьогорічний Різдвяний прийом.

Для українців Різдво Христове є таким святом, до відзначення якого нікого примушувати не потрібно. Отож і тягнувся охоче людський струмочок до парадного входу ресторану. Більшість нинішніх поважних гостей-городян родом із села і у їх крові міцно сидять спогади дитинства про Різдво.

Погляньте на цю листівку і згадайте власне дитинство

Багато наших читачів також чудово пам'ятають саме сільські різдвяні традиції свого дитинства, той неповторний настрій, коли у морозну погоду не відчуваєш холоду, а щоки дітей горять, бо уся кров кинулася у обличчя від неусвідомленої, але величезної жаги життя, його радощів у цей урочистий, святковий час.

Я прийшов на прийняття зі своєю молодшою донькою Софійкою, яка полюбляє ходити на ці дорослі заходи - можливо, в ній говорить майбутня журналістка? Оскільки вона прийшла на такий прийом вперше ще десятилітньою, то тепер є на них уже постійним гостем, то з нею багато хто тепло вітається, відзначаючи, що вона за рік виросла, подорослішала. Дружньо вітаються гості і один з одним, оскільки тут немало колег, друзів, однодумців, соратників по політичним чи професійним фронтам. Потім черга згрупувалася у вестибюлі, вишикувалась по сходах на другий поверх і почалося персональне вітання кожного новоприбулого зі Святішим.

Патріарх Філарет за традицією привітався з кожним, вислухав вітальні слова та прийняв сувенірні подарунки, які багато хто приніс - в основному, власні книги, картини тощо.

Після того, як гість відходив від Патріарха, він прагнув зайняти якесь місце біля одного з фуршетних столів, або ж продовжував вітатися - тільки уже з іншими гостями.

Окрім своїх добре знайомих численних посад і титулів, Глава УПЦ КП представ перед гостями у новому званні - почесного громадянина Києва.

Це звання Предстоятелю Київського Патріархату Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету присвоїли відповідно до рішення Київської міської ради і таке рішення приурочене до 80-ліття Патріарха, яке він відзначатиме 23 січня 2009 року.

Додам, що Київрада пояснила необхідність прийняття такого рішення визнанням особистих заслуг Патріарха Філарета в духовному розвитку територіальної громади Києва та відзначила багатолітню церковну діяльність Святійшого Владики, його великий внесок у збагачення національної спадщини міста.

Гостей було чимало і господар довгенько їх вітав із прибуттям по одному. Нарешті, усіх привітано, обласкано і Патріарх разом з іншими священнослужителями підходить до мікрофону. Гості шикуються щільним півколом у декілька рядів обличчям до промовця і готуються уважно слухати.

Відомий український історик професор В.Сергійчук дарує Патріарху свою нову книгу

Поряд зі мною справа стояли високошановані сини нашої Вітчизни, народні депутати - Герой України поет Іван Драч, академік Микола Жулинський, Лесь Танюк. Трохи повернувшись, я сфотографував їх для Вас.

Патріарх звернувся до своїх гостей, як завжди, проникливо:

«Дорогі браття і сестри! Христос народився!» Шеренга дружно відгукнулася: «Славімо Його!». Далі Патріарх продовжив, на перший погляд, парадоксально. Він спочатку згадав не про народження Ісуса, а якраз про кризу.

Я б сказав, що початок промови Патріарха був психологічним. У центр свого вступного слова Владика поставив поняття гордості. Він сказав, що люди загордилися, запишалися своїми успіхами, своєю силою і могутністю і почали відходити від Бога. Їм здалося, що вони майже такі ж всемогутні, як Бог: «Гордість не дозволяє побачити свої гріхи. А хто не бачить своїх гріхів, той не може покаятися. А хто не може покаятися, той не може спастися від гріха і його наслідку - смерті».

Патріарх обвів строгим поглядом шеренгу гостей і продовжив: «Дуже багато ми говоримо про права людини, а зовсім не говоримо про обов'язки людини. Про обов'язки стосовно своєї сім'ї, свого суспільства, своєї батьківщини і самого себе. Наприклад, людина має великі багатства, а поруч інша людина живе як жебрак. То ця багата людини думає, що це багатство її? Це багатство Боже. Бо Бог створив цей світ, створив надра: газ, нафту, золото, вугілля, руду - це все Боже творіння. Але людина привласнила собі і думає, що її, а не Боже, яке належить усім людям. Хіба це вірне ставлення? Невірне! Бог не виступає проти багатих людей, але багаті люди мають розуміти, що вони мають це багатство для управління, а не для використання тільки для себе. Так ось коли ви невірно керуєте, то Бог може це багатство відібрати. І відбирає».

Звернення до гостей. Поряд з Патріархом Архиєпископ Димітрій (Рудюк) та а Єпископ Євстратій (Зоря)

Ось так Патріарх підійшов до теми кризи. Він несподівано сказав: «Криза - це не погано. Це добре. Якщо ми віруємо, що жодна волосина не впаде з голови людської без волі Божої, то й криза ця також є не без Його волі. Бог нам цим самим говорить, щоб ми опам'яталися, щоб змирили свою гординю. - «Причина усього зла у світі - гордість, а гордість можна подолати тільки смиренням. Треба перетерпіти усі ці скорботи. Але не просто перетерпіти, а терплячи, навертатися до Бога, молитися і просити його, щоб він визволив нас від цих бід і скорбот, щоб дав сили все подолати. Бо і криза, причина кризи, у наверненні людей до Бога. Навернуться до Бога - Бог благословить і криза пройде».

Потім Патріарх зосередив увагу присутніх на сутності Різдва Христового: «Зміст цього свята такий: Бог в особі Сина Божого прийняв людську природу, щоб у людській природі подолати гріх і подолати смерть. Бо гріх і смерть є зло, яке забирає у людини її призначення - блаженствувати».

При цих словах деякі гості переглянулися. По їх обличчях було видно, що вони готові блаженствувати хоч зараз і слова, що прозвучати, їм подобаються.

Проте, Владика одразу ж уточнив, що мова йде не про матеріально-тілесне, а про духовне блаженство, а воно пов'язане з вірою та Господом: «Треба не просто вірувати, що Бог існує, а що Бог любить людину і заради своєї любові став людиною. І на знак нашої вдячності ми маємо уподібнюватися йому. Ніхто не повинен втрачати надію. Бог милостивий і визволить нас від усіх напастей. Бажаю, щоб Бог перебував із нами у цей непростий час. Різдво Христове має нагадати нам, кожній віруючій людині, що Бог ніколи не залишає нас».

Слухаючи ці слова, я згадав Різдвяне послання Патріарха українському народові, у якому він писав: «Людина може створити собі комфортні умови для земного життя, але вона не може звільнитися від гріха і його наслідку - смерті. Тому апостол Павло від імені всього людства сказав: «Бідна я людина!» (Рим. 7, 24).

Оскільки я в напередодні написав вірша про Послання Апостола Павла коринтянам, то з приємністю помітив, що Патріарх згадав цього видатного Апостола двічі, додавши: «Апостол Павло про нашого Христа Спасителя говорить: «Він... принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп. 2, 6-8). І Сам Господь наш Ісус Христос сказав про Себе: «...Я лагідний і смиренний серцем...» (Мф. 11, 29)».

Патріарх наполегливо повторив свою думку, з якої почав, власне, свою промову: «Гордість перемагається смиренням. Хто не смирить себе, той не подолає гордості».

Потім Владика звернувся вже до більш філософсько-богословської тематики, проте, закінчивши знову психологією віри: «Великою таїною є Боговтілення (тобто втілення Сина Божого), Який, будучи Богом, Творцем всесвіту, стає людиною, - тією людиною, яку Він сотворив, яка згрішила і померла духовно і тілесно. Але не меншою таїною є процес спасіння людини від гріха і смерті, який відбувається невидимо в тайниках душі. Таїнство спасіння починається зі смирення. Воно народжує покаяння і приводить до віри - віри живої, діючої, а не мертвої, бісівської».

Ці Дід Мороз та Снігуронька вітали також Патріарха під час його візиту до США, про що й згадали

Хоча промова була не простою, слухали присутні дуже уважно, адже Патріарх є відомим і чудовим оратором, висловлюючись мовою мирською. На завершення Святіший сказав, не забувши і про розсіяних за межі Вітчизни: «Цього святкового дня сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків - українців, розсіяних по всьому світу, в Америці і Канаді, в Європі і Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України.

Нехай Господь, за молитвами Церкви, дасть їм мудрість, натхнення і силу вірно служити українському народу за Божими заповідями і вести нашу державу європейським шляхом.

Різдво Христове закликає нас творити справи милосердя і любові. Нам треба поспішати до хворих, самотніх, до всіх, хто потребує нашої допомоги.

Дорогі браття і сестри, молитвою і чесною працею сприяйте відновленню життя нашого суспільства. Примножуйте свої гарячі молитви за духовне відродження народу, за єдність Церкви і суспільства. Нехай наступне Новоліття буде для нас роком милості Господньої і роком Божого благовоління. Нехай мир, про який сповістили ангели у Вифлеємі, зміцнюється на землі і приносить усім радість.

Нехай Бог миру і любові буде з усіма нами. Христос народився!»

І зала знову дружно видихнула: «Славімо Його!»

Потім Господар благословив їжу і пиття, що стояли на столах. А пригощали цього вечора традиційно, хоча й скромніше, ніж зажди. Бажаючі могли випити коньяку, горілочки, червоного та білого вина, або ж соку чи мінералки. Я був цього вечора за кермом і вирішив обмежуватися водою. Але один раз мене все-таки спокусив Микола Григорович Жулинський, запропонувавши чарочку коньяку. Я не міг відмовитися від честі випити з таким знаним громадсько-політичним діячем, академіком літературознавства і согрішив проти рідної Державтоінспекції.

Д.Павличко переконує...

Особливим попитом гостей користувалася запечена картопелька, огорнута пластинкою бекону, котлети по-київськи, які небезпечно бризкалися схованим у них гарячим маслом, маленькі бутербродики. Гості охоче частувалися і з'їли майже все. А ось наповнених чарочок та бокалів залишалося на столах доволі багато, пити не поспішали.

Я пройшовся по залу. Гості, розбившись на пари-трійки,чи невеликі групки жваво спілкувалися. Ось ще один Герой України, голова Правління Української Всесвітньої Координаційної Ради поет Дмитро Павличко гаряче доводить співрозмовникові, широко жестикулюючи, що в України є перспектива, треба тільки єднатися.

А неподалік зійшлися і тепло обнялися, обережно притискуючи один одного до серця два ветерани української Незалежності - Герой України Левко Лук'яненко та Михайло Горинь. Колись вони обидва належали до Української республіканської партії, були народними депутатами України першого, історичного скликання. Потім їх долі розійшлися і тепер вони є почесними головами своїх партій - Лук'яненко УРП (Лук'яненка), а Горинь - РХП.

Особливо цікавим гостем цього прийняття був Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні пан Вільям Тейлор, який вперше взяв участь у подібному заході. Він люб'язно поспілкувався з Патріархом, енергійно обійшов декого із знайомих у залі, у тому числі приязно привітався і з вашим кореспондентом, а потім з цікавістю озирнувся навколо, знайомлячись з обстановкою.

На цьому вечорі він один-єдиний раз погодився сфотографуватися і я наводжу цю світлину для наших читачів із зрозумілою приємністю, оскільки пан Посол зробив честь мені та моїй донечці. Уже не перший раз він дозволяє мені фотографувати себе, у тому числі і у приватній ситуації. Я назвав би цю світлину «Дві посмішки», оскільки пан Тейлор без усіляких прохань з мого боку посміхнувся впевненою чоловічою голлівудською посмішкою, а Софійка - стриманою українською дівочою.

Дві посмішки. Посол США в Україні пан В.Тейлор та Софійка Рибаченко

Прощаючись з Софійкою, пан Посол запросив її заходити у гості і донечка радо мені про це сказала. Але я трохи охолодив її емоції, припустивши, що то була дипломатична люб'язність. Можливо, мені не треба було цього говорити, бо Софійка дещо засмутилася.

Прийняття закінчилося після 21 години, хоча ще дехто не спішив покидати залу. Частування вистачало, наповнених завчасно чарочок на тацях також, отож деякі компанії продовжували дружнє спілкування, не бажаючи так скоро розлучатися.

Попрощавшись з усіма і поблагословивши бажаючих, Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет відбув у свою резиденцію. Усі підстави для задоволення у нього були - прийняття було організовано чудово і пройшло успішно, з настроєм.

А попереду у Святішого найближчим часом ще дві визначні події - Хрещення Господнє і урочистості з нагоди його 80-ліття, які потребують немало сил.

Здоров'я та наснаги Патріарху і усім вам, шановні читачі. Дозвольте повторити услід за Владикою та усіма вами ще раз: «Христос народився! Славімо Його!»

Світлини автора та Софійки Рибаченко.

Адреса для відгуків та спілкування: [email protected]