Перш за все хочу привітати усіх читачів зі святами. В Україні розпочався "український Рамадан", що, за народною традицією, простягається аж до Дня Злуки.

У державних установах поволі набирає силу ледь вловимий, але дуже відчутний аромат високоградусних напоїв, головною проблемою дня стає хто, де і з ким буде зустрічати, господині активно запасаються інгредієнтами святкового столу, а господарі чухають потилиці у необхідності щось придумати.

Свята наближаються...

І без того найвищі у світі ціни на харчові продукти стрімко прогресують, а зарплати рухаються у прямо протилежному напрямі. Звільнення та відпустки за свій рахунок вже зачепили кожну третю українську сім'ю.

За даними центру соціальних досліджень "Софія" сьогодні в Україні порівняно з лютим поточного року категорія "забезпечених" і "багатих" людей скоротилася з 10 до 6,2%. Частка "середньозабезпечених" респондентів впала з 49,1% у лютому до 33,2% у грудні. Йдеться про людей, яким "у цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого користування, таких як меблі, холодильник, телевізор уже викликає труднощі". За рахунок скорочення "середнього" прошарку збільшилася частка "малозабезпечених", яким доходів вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей. Питома вага цієї категорії населення збільшилася з 30,9% до 42,2%. Удвічі зросла частка "бідних" - тих, кому грошей не вистачає навіть на необхідні продукти. У лютому частка цієї категорії респондентів складала 9,2%, а зараз - 17%.

94,6% українців незадоволені економічною ситуацією в країні. І лише 3,2% опитаних висловили сподівання, що у найближчі півроку доходи їхньої сім'ї у тій чи іншій мірі зростуть. Сподіватися, як то кажуть, не гріх. Народ, що в таких умовах уміє святкувати і веселитися, дійсно вже нічим не проймеш - ні дустом, ні навіть капіталізмом.

Президент України, котрий до свого обрання на цей відповідальний пост свято клявся створювати щонайменше по одному мільйону робочих місць щорічно, високоповажно повідомив українцям, що на п'ятому році його каденції, навпаки, кількість безробітних в Україні досягне п'ять мільйонів чоловік. Очевидно, ми його тоді не так зрозуміли. Але хто коли його правильно розумів?

Роман Зварич, колишній міністр юстиції без диплому і протеже Ющенка, а зараз - один з головних трактувальників його політики, і той заплутався. Послухавши президента кілька годин, прийшов до висновку, що той різко проти коаліції, про що 12 грудня до обіду повідомив журналістам. Після обіду взяв свої слова назад, сказавши що неправильно потрактував президентські заяви. Однак, виглядає на те, що перше враження завжди правильніше, бо 17 грудня Ющенко поставив вимогу взагалі виключити усіх підписантів коаліції з парламентської фракції "Наша Україна" і вигнати в шию з насиджених депутатських місць.

Тут вже і такому, що "правильно коливається", як Зварич, непереливки. Тому вірний і надійний, як українська недоля, Зварич став "коливатися" в бік виходу з партії НСНУ.

Всупереч Ющенковим найпалкішим бажанням і найдалекосяжнішим планам, коаліція БЮТ, БНУНС та Блоку Литвина у Верховній Раді таки відбулася, депутати від БНУНС, особливо ті, кого Ющенко у випадку дострокових перевиборів обіцявся відправити туди, де їх підібрав (за його власними зізнаннями підібрав він їх "на смітнику"), вирішили піддатися інстинкту самозахисту. До такої міри, що заявили: "Ми йшли на позачергові парламентські вибори у 2007 році під гаслом створення у Верховній Раді демократичної коаліції разом з БЮТ і ні на крок не відступимося від цих принципів на догоду авантюристам з Банкової... Ми довго терпіли безпідставні образи з боку президента Ющенка та його поплічників, вважаючи, що своєю стриманістю ми зберігаємо єдність у фракції "Наша Україна - Народна самооборона" та порозуміння між демократичними силами".

У минулій своїй статті я критикував президентського кандидата І. Плюща за тваринну пристрасть до "прихватизації" державного майна. Однак, виглядає на те, що його спікерство було б все-таки менш коштовним для України, ніж той варіант, який маємо сьогодні. Ледь проголосивши новостворену коаліцію, В. Литвин вже "наклав лапу" на посаду голови Держкомрезерву, ДК "Хліб України", "Укртрансгаз" і Держкомзем. При цьому Блок Литвина не претендує на посади міністрів, у тому числі і міністра транспорту і зв`язку. Зрозуміло, чому не претендує: міністри приходять і відходять, іноді - "сідають", а хлібні місця залишаються.

Коаліції присвоїли ім'я "Національного розвитку, стабільності та порядку". Хоча, з огляду на ситуацію у країні, більш доцільно було б вжити слово "антикризова". Але в тому випадку могли б виникнути зайві запитання на тему, чиїх рук справа, ця криза: президента, якого в коаліції представляє БНУНС, чи прем'єра з її БЮТом.

Ю. Тимошенко зразу "просікла" критичну необхідність знаходження винних у бідах українців і виступила з сенсаційною заявою, що якщо президент не подасть голову Нацбанку на відставку, то вона та її фракція буде піднімати це питання у Верховній Раді, закликати прокуратуру до звіту, піднімати інформацію до світової банківської спільноти та міжнародних організацій, які займаються незаконним відмиванням грошей, про "всі ці непотрібні оборудки, які робляться в Нацбанку під повним прикриттям президента".

З 1 жовтня Нацбанк випустив додатково 40,275 мільярда гривень. При цьому головним реципієнтом валютних спекуляцій Нацбанку, за словами прем'єра, став придбаний Дмитром Фірташем банк "Надра", який отримав 7 мільярдів цих коштів. Ці гроші акумулювалися і потім, по курсу Нацбанку, який був завжди нижчий на 1,5 - 2 гривні за ринковий курс, на них викуповувалася валюта. Банк, який був придбаний приблизно за 60 мільйонів доларів, отримав фінансові ресурси, емітовані Нацбанком, на суму 7 мільярдів 100 мільйонів. "Відкат", тобто, висловлюючись мовою Кримінального Кодексу України, хабар, складав від 3 до 7% від загальної суми фінансів, що виділялася Нацбанком кожному банку. "Тільки на одній оборудці банку "Надра", за яким, до речі, стоїть і адміністрація президента, буде півмільярда доларів покладено в кишеню", - заявила Тимошенко на весь світ.

Одне тільки не зрозуміло: 3-7% від 40 млрд. грн. - це 1,2-2,8 млрд. гривень, які голова Нацбанку, напевно, мав можливість перевести у вільно конвертовані не по "загальнодоступному" курсу. Тобто, це складає щонайменше 200-500 млн. американських доларів доходу за два з половиною місяці "трудів". За таку "зарплату" кожен національно свідомий українець готовий був би відсидіти не один тюремний строк. А В. Стельмаху - звільнення? Щуку хочуть кинути в річку?

Очевидно, під впливом заяв Тимошенко В. Ющенко прийняв нехарактерне для себе вольове рішення і майже згодився на відставку Стельмаха. Хоча ще 16 грудня переконував усіх, що, як професійний фінансист, він вважає, що справи з курсом долара в Україні ідуть цілком "нормально", а Нацбанк дотримується "вірного курсу".

В. Ющенка і його "поплічників" можна зрозуміти: шанси на переобрання, у кращому випадку, примарні. Я особисто ще в минулому році висловлював думку, що такі люди не дотримують навіть до кінця першого президентського строку. Іноді - просто не доживають.

А тепер уявіть себе на його місці. Перед Вами - безкраї простори державного майна, яким Ви можете управляти фактично безконтрольно. Життєдайне джерело Вашого особистого добробуту. Всілякі там фірташі і порошенки лижуть Вам ноги, тимошенки і луценки добиваються Вашої уваги, а кожне навіть найбезглуздіше Ваше слово негайно тиражується як одкровення істини. За Вашим самопочуттям слідкують кращі світила нації, до Ваших послуг - літаки, державні резиденції, "міски" і "сотки". І Ви знаєте, що через якихось дванадцять місяців, а може і швидше, який-небудь обраний несвідомим народом під популістськими лозунгами горлопан піддасть Вам під зад з такого милого Вам місця, причому, з особливою для нього насолодою. І Вам доведеться йому лизати все, що тільки можна, щоб, принаймні, Ваше дорогоцінне самопочуття могли поправляти не останні лікарі у країні.

Сумніваюся, що є багато на світі людей, здатних утриматися від спокус влади і не подумати про сяке-таке забезпечення "на пенсію".

Л. Кучма свого часу "потурбувався" про свого зятя, наділивши його, крім усього іншого, "Криворіжсталлю" та званням Героя України. Одеський припортовий завод Тимошенко Фірташу не віддала, отож, доводиться імпровізувати. В. Семенюк поки що ОПЗ від уряду захищає, але виглядає на те, що Тимошенко так у відставку вже й не піде.

Можливо, Тимошенко і не звертала б особливої уваги на "діяння" президентської команди у сфері фінансових послуг. Але Ющенко сам спровокував ситуацію: обвинуватив її уряд у найвищих у світі темпах інфляції та ще й залякав п'ятьма мільйонами безробітних. Мовляв, причиною всіх негараздів є ті кількасот мільйонів гривень, які Тимошенко виплатила власникам заощаджень у колишньому Ощадбанку СРСР. А також - пенсії та соціальні допомоги.

Остаточною "крапелькою", очевидно, послужило те, що, як поскаржилася журналістам Тимошенко: "Національний банк замість 6 мільярдів купив цінних паперів уряду всього на 600 мільйонів гривень, це значить, що банку "Надра" - 7 мільярдів, а уряду України замість 6 мільярдів - 600 мільйонів гривень... Крім того, коли я попередила пана Шаповалова і пана Стельмаха про те, що якщо це не припиниться, я оприлюдню цю інформацію, вони сказали, що якщо я виступлю публічно, уряд більше не отримає ні копійки грошей". Як то кажуть у певних, наближених до української влади колах: "Жадность фраера сгубила". От якби він ділився, то все було б "шито-крито".

Незмірні апетити колишнього заступника Ющенка зденервували "найчесніший" український парламент. Цифра 40 мільярдів, а ще більше - спрямування цих потоків повз їхні радіуси досяжності, так перехопили подих народним обранцям, що Верховна Рада сходу утворила слідчу комісію по перевірці діяльності Нацбанку. За відповідне рішення з рекордною одностайністю проголосувало 412 депутатів. Очевидно, Стельмах "забув" не тільки про партнерів Ющенка по коаліції.

Перед тим Верховна Рада вже вдруге відмовилась денонсувати угоду Радянського Союзу з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування, яка дозволяла українським підприємцям уникати оподаткування взагалі. Через Кіпр з України щороку вивозиться до 10 млрд. дол. Напевно, депутати вважають, що не все ще для них втрачено з українського національного багатства...

Коаліція "Національного розвитку, стабільності та порядку", сподівається, очевидно, на те, що під її чуйним порядкуванням українська економіка вийде з кризи не після 2011 року, як це прогнозують закордонні "експерти", а дещо раніше - до президентських виборів. Інакше б не виступали за всенародні вибори президента.

Питання тільки в тому, за рахунок чого буде подолана ця криза.

Зрозуміло, за рахунок чого існувала до цього часу незалежна українська держава: майна колишнього СРСР вистачило з надлишком, щоб піднялися, як гриби-поганки, найбагатші у Європі олігархи і сяк-так забезпечили своїм прихвосням "європейські стандарти життя". Сьогодні ці ресурси - від здорових жінок і вчених світового рівня до стратегічних ракет і найбільших у Європі металургійних комбінатів - вже практично вичерпані. Настає момент необхідності затягування ремінців і продукування чогось корисного.

На самому початку капіталістичної ери в Україні нас переконували в тому, що основним двигуном такого створення стануть підприємницькі таланти нових власників нашого майна - потрібно тільки дати їм розкритися, провівши ринкові реформи і прийнявши їхні правила гри. І тоді колишні судимі за фінансові махінації організують наше народне господарство таким чином, що ми всі заживемо, як у Німеччині. Віри та оптимізму у цьому сенсі теперішньому українському урядові, напевно, додають цінні вказівки Д. Сороса, що обійдуться українському бюджету у 30 млн. євро. А самому Соросу мало того, що своїми спекуляціями завалив економіку "цивілізованих" країн...

За всі роки незалежності українські "продуктивні власники" не спромоглися навіть модернізувати побудовані СРСР металургійні комбінати, витиснувши з них, тим не менше, мільярди прибутків. Тому для всіх інших громадян України через сімнадцять років безуспішних експериментів над живими людьми стає очевидним, що українські олігархи жодними чудодійними рисами не володіють і можуть робити тільки те, за що сиділи ще при Союзі. Мовою УКК: незаконно збагачуватися.

Якщо сенсом життя олігарха є максимізація власного майна за рахунок власності "лохів", що його оточують, то як можна сподіватися, що цей олігарх нагодує українських пенсіонерів? Якщо особливі його таланти лежать у незаконних сферах, то якої користі для суспільства можна від нього чекати?

Свого часу побутувала думка, що законодавство і правоохоронні органи примусять особливо підприємливих людей працювати в межах пристойності і суспільної користі. Найбагатший український олігарх Р. Ахметов цю думку успішно спростував, "відмившись" завдяки "вищемленим" з українських "лохів" статкам від швейцарської Феміди, що повеліла його і в майбутньому вважати чистим, як сльози немовляти.

Про проблеми з українською системою правосуддя Ахметову непокоїтися не варто. Один зі "стовпів" цієї системи, однофамілець згаданого вище юриста без диплома, суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Зварич, був спійманий 3 грудня на своєму робочому місці при передачі йому хабара. Загалом у його кабінеті і вдома було знайдено біля 1 млн. дол. та 2 млн. грн.

При цьому Зварич пояснив, що гроші в мішках з'явилися у нього в кабінеті через те, що "в червні суд переїжджав з одного приміщення в інше, і є такий звичай, коли поселяєшся в новий дім - засіювати копійками". Вилучений вдома мільйон доларів США Зварич назвав залишком від суми, яку йому позичив друг.

Друг та й друг. І таке буває. Набагато більш інформативною виявилася реакція В. Ющенка, що 12 грудня звернувся до Вищої ради юстиції та Ради суддів з проханням дати оцінки та вжити заходів: "Громадськість шокована повідомленнями засобів масової інформації про факти, виявлені в діяльності судді Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича, який до того ж обіймає посаду голови названого суду".

Важко сказати, яка громадськість і чим у цій справі може бути шокована. Для тих, хто знає реальний стан справ у судовій гілці влади в Україні, названі суми, як і метод їх заробляння, швидше смішні і наївні. Мене особисто шокували наступні рядки у зверненні президента: "Звертаюсь до вас, шановні члени Ради суддів України, наполягаючи на невідкладному розгляді питання щодо додержання названим суддею присяги судді". Треба так розуміти, що члени Ради суддів самі вже неспроможні вирішити, додержувався І. Зварич у момент взяття хабара присяги судді, чи ні.

В. Ющенко вже 17 грудня нагородив орденом "За мужність" III ступеня начальника відділу Управління Служби безпеки України у Львівській області Віктора Трепака, а орденом Богдана Хмельницького III ступеня - першого заступника начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області Станіслава Курмана, що брали участь у цій операції. С. Курмана тут же призначив начальником Управління Служби безпеки України у Львівській області. А його попередника Анатолія Матіоса, під керівництвом якого було порушено справу проти Зварича, президент призначив начальником СБУ у Одеській області.

12 грудня Рада суддів України звільнила Зварича зі займаної посади, а 18 грудня Верховна Рада голосами 432 депутатів дала згоду на його арешт, а також звільнила його з посади судді. У середу 17 грудня співробітники управління СБУ у Львівській області затримали адвоката і підприємця Володимира Косенка, що є захисником Зварича. Проти нього порушено кримінальну справу за підозрою в розкраданні майна в особливо великих розмірах.

Уся ця катавасія закінчилася саме тим, чим і мала закінчитися: великим "пшиком". Бо на той момент екс-суддя уже був "у бігах", скориставшись нагодою, яку йому надали наші доблесні "органи". Не виключено, що він уже відпочиває на теплих середземноморських курортах в одній з демократичних країн Близького Сходу.

Зрозуміло, що та сума грошей, яку в нього вилучили, навряд чи покриє навіть витрати на цю всю "бліц-операцію" і навряд чи становить яку-небудь значну частину "заробленого". Так що на спокійну старість Зваричу вистачить. Заангажованість Ющенка тим більше дивна, що він ніколи у своїй політичній кар'єрі не проявляв практичної зацікавленості у боротьбі з корупцією, віддаючи перевагу у цій сфері лозунгам та деклараціям. На самому початку його строку тодішній новопризначений голова Запорізької облдержадміністрації Є. Червоненко був задокументований у момент одержання ним хабара у розмірі 3 млн. дол. США. Червоненко відбувся легким переляком і вже влітку 2005 року катався по Чорному морі на "подарованій другом" яхті оціночною вартістю у 4-5 млн. тих самих доларів. А тих офіцерів СБУ, що проводили операцію, зі служби "поперли".

16 грудня Ю. Луценко похвалився рекордним хабарем у 42 мільйони доларів, який Міністерству внутрішніх справ вдалося зафіксувати напередодні у Броварському районі Київської області. За його словами, керівники Броварської райдержадміністрації вимагали в іноземного інвестора хабарі розміром 38 та 4 мільйони доларів за відведення двох земельних ділянок площею 36 і 40 гектарів. У ході операції правоохоронних органів у понеділок було задокументовано факт одержання частини хабара у сумі 11 мільйонів гривень. Голова Броварської райдержадміністрації, начальник Управління земельних ресурсів цього району, його заступник та ще двоє причетних затримані правоохоронцями на термін до 72 годин до визначення іншого запобіжного заходу.

Райдержадміністрація - це вже вотчина самого президента. Дадуть Луценку "Героя" за такий "рекорд"? Чи буде шокована громадськість? Сам же міністр зауважив, що із 1500 затриманих на гарячому чиновників реально тюремні строки отримують лише десятки.

Пікантність ситуації в тому, що екс-губернатор Львівщини П. Олійник кілька тижнів тому став заступником голови Секретаріату Президента. А кожен тверезо мислячий українець ніколи не повірить, що між губернатором і головою апеляційного суду за роки служби не було жодних взаємовигідних контактів.

А вірити і не треба. Бо органами прокуратури і СБУ встановлено, що коли в жовтні 2007 року суддя Львівського апеляційного суду Зварич отримав у кабінеті львівського губернатора хабар у 100 000 доларів від приватного підприємця, то при цій "трансакції" власник кабінету був присутній особисто. "8 місяців судді заносили до Зварича великі суми грошей у різних валютах, які він тут же розподіляв - меншу частину суддям, більшу - собі", - зазначив голова комітету Верховної Ради з правосуддя Сергій Ківалов.

Самого Ківалова в часи його головування в ЦВК обвинувачували у одержанні 20 млн. дол. за фальсифікацію виборів. Ющенко дав йому за це грамоту і медаль за "сумлінну службу".

Історія зі Зваричем, якою б дивовижною вона не виглядала, до болю нагадує іншу "операцію", проведену попередником Ющенка на самому початку свого президентства.

Між прем'єрством і першим президентством Л. Кучми виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України був Ю. Звягільський - теперішній незмінний депутат Верховної Ради, директор і власник легендарної шахти ім. Засядька, громадянин Ізраїлю і Герой України, а тоді - казнокрад небаченого розмаху. Бо за своє коротке "виконання обов'язків" полегшив державний бюджет України на настільки значну суму, що тодішній генпрокурор М. Потебенько у 1994 році мусів питати дозволу на його арешт у парламенту за присвоєння кількадесяти мільйонів доларів державних грошей. Якщо взяти до уваги ефективність української Генпрокуратури в таких справах, то можна припустити, що в реальності йшлося про незрівняно більші масштаби.

Саме Звягільський став першим символом корупції у державних органах України, і саме він протоптав доріжку в Ізраїль для своїх ідейних наступників.

Коли Звягільському реально загрожував арешт, він прийшов у кабінет до свого старого друга, а на той час - президента України, і на колінах випросив у того милості. Тому Потебенько виступив у парламенті... через день після того, як Звягільського прийняла у свої обійми гостинна ізраїльська земля. А з часом "несправедливо оббріханий" і взагалі повернувся на своє звичне місце у парламенті. Навіть пам'ятник на батьківщині собі поставив.

І. Зварича "брало" СБУ. Пан Наливайченко, який буквально за кілька днів перед операцією очолив це відомство, і на свою скромну "есбеушну" зарплату умудряється бути членом елітних київських клубів і витрачати сотні доларів у якості кишенькових грошей, напевно, є патріотом України. За посадою, принаймні. Але не настільки, щоб можна було повірити, що в цій справі він діяв виключно з державних інтересів і жодним чином не узгоджував свої дії з президентом. Виходячи з цього, можна припустити, що нещасні мільйон доларів і два мільйони гривень у спецоперації "Зварич" є далеко не головним фактором.

Версій справжніх причин може бути кілька.

1. В. Балога злякався, що П. Олійник займе його місце і вирішив цей ризик трохи обмежити.

2. Олійник вирішив зайняти місце голови Львівського апеляційного суду своєю людиною.

3. Ті гроші, які інші судді зносили у кабінет Зварича, так у цьому кабінеті і залишалися, а у вищі інстанції не попадали.

4. Дехто з високих посадовців був замішаний у певних махінаціях Зварича, що той хотів використати у власних інтересах, тому виникла потреба "відредагувати" судові архіви.

У всякому випадку, коли така людина бере такі гроші, найцікавішими є саме справи, за які вона ці гроші отримує. Тому найбільше розчарування буде тоді, коли Зварича так і не знайдуть, а справа залишиться "глухарем".

Взагалі, вважати судову гілку української влади менш прибутковою сферою прикладення зусиль, ніж, скажімо, виконавчу, немає жодних підстав. Кілька тижнів тому інший "трудар" цієї галузі прокурор Києва Юрій Гайсинський протягом шести днів перебував у полоні викрадачів у Парижі. За нього в його зятя, секретаря Харківської міськради Геннадія Кернеса вимагали ні мало, ні багато... аж 20 млн. дол. Припустити, що паризькі рекетири не знали, з ким мають справу, доволі важко. Врятувало Гайсинського лише заступництво місцевого кримінального авторитета. Рука, як відомо, руку миє... Тим більше, що його "клієнта", українського громадянина, бізнесмена Володимира Воронцова суд першого району Парижа вирішив затримати на строк до чотирьох місяців. Видно, є за що.

А свята наближаються...