rss
02/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#345

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Пам’ять \ Постать \ Гуцул, який грає на всіх музичних інструментах

Гуцульщина - край талантів і контрастів. Попри проникнення сюди цивілізації (супутникові антени, мобільні телефони, комп'ютери, Інтернет) досі у цьому краї плекають предковічні традиції. Майже у кожній хаті живуть за звичаями своїх предків. А ще на Гуцульщині обдаровані люди і багато з них - музиканти. Серед таких музикант-віртуоз Роман Кумлик, котрий грає на всіх музичних інструментах. 4 грудня панові Романові виповнилося 60 років життя і 53 роки творчої діяльності.

Роман Кумлик - заслужений працівник культури України, керівник капели "Черемош", власник приватного Музею побуту, етнографії та музичних інструментів, народний музикант, поет-коломийкар. Народився 4 грудня 1948 року в селі Верхньому Ясенові Верховинського району Івано-Франківської області. Зараз мешкає у містечку Верховина.

 

Музикант з ярликом "спецпереселенець"

У 1949 році більшовики вбили його батька. Через рік, коли Романові виповнився рік і три місяці, вивезли маму у Мордовські табори. Вона хотіла забрати малого Романа зі собою, але доброзичливий офіцер підказав: "Нє бєрітє пацана, а то подохнєт в поєздє". Тоді залишила його на виховання своїй сестрі Катерині у Верхньому Ясенові. Сестра не мала своїх дітей і виховувала Романа разом із чоловіком до 19 років. Мама не могла приїхати в рідне село, бо її не прописували і тому до 1967 року жила у Хабаровську.

У 1968 році виїхала в Крим на місце виселених кримських татар. Відразу забрала до себе 19-річного Романа. Разом працювали і складали гроші на майбутню хату. У Симферополі Роман Кумлик працював в обласному Будинку офіцерів, Будинку культури МВС, де грав на сопілці, на скрипці, а потім ще в одній організації працював музикантом і так майже 9 років, поки не виїхав звідти. У 1976 році дозволили реєструватися і вони повернулися додому, але не до рідної хати, бо там залишився дядько-інвалід, а купили хату і шмат землі у Верховині, що за чотири кілометри від рідного села. 11 листопада 1982 року одружився у селі Яворові Косівського району, тоді якраз помер Л. Брежнєв. Весілля гуляли три дні. Має дві дочки і одну внучку.

 

Музикантом Роман Кумлик став у семирічному віці

Роман Кумлик навчився грати на скрипці ще в дошкільному віці. Уже тоді його запрошували на весілля та інші забави грати при столах. Першим учителем був чоловік його тітки Петро Кречев'як. Навчив грати на скрипці і на сопілці. Навчив також теслювати, адже був прекрасним музикантом і теслею. У родині Кумлика було багато обдарованих музикантів, які поєднували музичні здібності з ковальством, теслярством та іншими професіями. Мама Романа не дуже раділа з того, що її син захопився музикою, адже на Гуцульщині вважали, що з музиканта ніколи не вийде добрий ґазди. Справа у тому, що весілля на Гуцульщині грали не в суботу і неділю, а переважно у середу і четвер. Це пов'язано з тим, що у випадку нестачі наїдків під час весілля доводилося різати вівцю або теля, що вважалося гріхом робити у неділю. Отож, два дні грав на весіллі, а в п'ятницю відпочивав. Займатися господарством завжди бракувало часу. А ще на весіллі молоді музиканти вчилися пити горілку і любили "дивитися" за удовицями чи дівчатами легкої поведінки.

Творчий злет Романа Кумлика почався, коли він навчався у першому класі. Тоді вперше дебютував зі скрипкою на обласній сцені, але сам цього не пам'ятає. Люди пригадують, що заграв 10 гуцульських мелодій до співу - дуже чисто і акуратно.

Роман Кумлик самотужки вивчив українську і російську пісенну культуру. Сам вивчав ноти і музичну грамоту. Раніше умів грати усе, але не знав нот, тобто грав "на слух". Ще не маючи музичної освіти, працював культмасовиком у Ворохті, в Будинку піонерів. Лише у 20 років пішов до музичної школи у Симферополі. Потім закінчив десятимісячні диригентські курси та курси керівників художньої самодіяльності. Планував працювати у церкві. Після повернення з Криму працював у Верховинській музичній у школі. Паралельно був керівником гуцульського аматорського оркестру райспоживспілки, два роки працював скрипалем І категорії в Івано-Франківській філармонії.

Всеукраїнська фольклорна комісія, яка діяла у Львові, два роки поспіль представляла Романа Кумлика у Москві на всесоюзній фольклорній комісії СРСР. Виступав також в Академії наук і в Будинку композиторів. Цьому завдячує голові комісії Софії Гриці. Поїздка до Москви спонукала створити ансамбль сопілкарів при Верховинській школі-інтернаті. Після успішних гастролей до Москви отримав звання заслуженого працівника культури УРСР. Крім Прибалтійських країн об'їздив увесь Радянський Союз. У 1988 році вперше виїхав за межі СРСР. Гастролював у Франції і Німеччині. Часто активній роботі заважав ярлик "спецпереселенець". Йому нагадувало про це місцеве начальство і навіть різні прихвосні. Коли отримали дозвіл реєструватися, купили хату, один покійний чоловік з паспортного відділу каже мамі: "Марійко, может б ти здєсь нє пріпісавалась, в другом районє, зачєм мнє ето нужно"? Навіть кілька років тому, уже в незалежній Україні, один чоловік з адміністрації дорікнув, що родина була виселена, тобто "бандит". У 1977 році, через рік після приїзду у Верховину, Кумлика запросили у Київ на телебачення записати музичну програму, яку вела Тамара Стратієнко. Він повинен був грати до хору на скрипці і дуді. Тоді ніхто з Гуцульщини на телебачення не їхав. Пан Роман розповів про це усім знайомим, а ті написали у Київ, що він, мовляв, "бандитський син", а ви його запрошуєте на телебачення. Поїздка була під загрозою, пощастило в тому, що начальник КДБ у Косові виявився порядною людиною і, передивившись документацію, дав дозвіл їхати. Якби тоді не поїхав до Києва, то не дослужився б до звання, адже це було дуже складно.

З 1992 і до 2007 року місцем роботи Романа Кумлика була Польща. Підписав контракт з Люблінським академічним центром культури ім. Марії Туріс-Латовської. Також працював в оркестрі святого Миколая, де мав багато учнів. Навчав українських і гуцульських мелодій. Але в Польщі не мешкав постійно, їхав тоді, коли викликали. Працював також зі своїм оркестром у Варшавській, Люблінській Вроцлавській філармоніях. З гастролями об'їздив усю Польщу, дав понад 2 000 концертів.

 

Роман Кумлик грає на всіх музичних інструментах

Це сказано без перебільшення, хоча сам зізнається, що на деяких інструментах грає недосконало. Коли до нього приходять відвідувачі, пан Роман демонструє свою майстерність на всіх інструментах. Завжди починає з довбанки - скрипки для новачків, а потім переходить до справжніх скрипок. Цікаво, що Кумлик єдиний на Гуцульщині грає на правий і на лівий бік. Кажуть, що люди, які пишуть і їдять лівою рукою, більше обдаровані, особливо у музиці. Але щоб навчитися грати на скрипці на два боки, потратив багато часу. Рідкісним зараз на Гуцульщині є архаїчний духовий інструмент "коза" (дуда), який виготовляють з козячої, баранячої або телячої шкіри, вивернутої навиворіт. З голови і передніх ніг виходять трубки, а задня частина зв'язана. Чим більша коза, тим краще грати, адже більший запас повітря. Пан Роман чудово грає на цьому інструменті.

На другому місці для музиканта Кумлика є цимбали, які зачаровують душу. Хоча це гуцульський інструмент, проте на них можна заграти все, що завгодно, перестроївши на певний лад. Роман Кумлик грає на всіх інших духових інструментах: флоєра звичайна і подвійна, сопілка (різні варіанти), труба, трембіта, дримба, кларнет, окарина (зозуля), флейта-піколо, телинка (парубочий інструмент), сопілка професійна хроматична, ліра. На деяких сопілках грає одним пальцем, що є надто складно. Грає також на баяні, акордеоні, гармошці та піаніно. На баяні грає слабше, хоча має багато учнів-баяністів. Грає на ударнних інструментах, на гітарі. Дещо гірше грає тільки на трубі і саксофоні. Шкодує, що досі не навчився грати одночасно на двох дримбах як дехто на Гуцульщині.

Понад сто років на Гуцульщині був популярним інструмент пан-флейт (на Галичині він має назву ребро). Його викинули з моди ще за Польщі. Пан Кумлик віртуозно грає на цьому інструменті. Але якщо навіть заграти на ньому гуцульську мелодію, відчутно, що це не наше. Бо якщо грати на акордеоні чи баяні гуцульські мелодії, то не відчутно. Професійно грає на румунській, австрійській, німецькій, американській та латиноамериканській сопілках. Примудрився грати гуцульські мелодії навіть на колісній лірі, яка є характерною для центральної і східної України. На цидрі у давнину вміли грати лише священики, позаяк вона вважається церковним інструментом, під який виспівували церковні пісні, але пан Роман теж вміє на ній грати.

Найважче навчитися грати на сопілці - говорить пан Роман. Бо там треба дути і слухати, що робиш. Так само на скрипці складно, бо треба вміти пальці вправно класти.

Музичні інструменти на Гуцульщині переважно виготовляли самі ж музиканти. Скрипки видовбували з дерева, як корито, а струни робили з баранячих кишок. З певною особливістю ставилися на Гуцульщині до цимбалів. Вони не могли повторитися. У колекцiї Романа Кумлика - сiм цимбалiв, найстарiшим з яких вже понад двiстi рокiв.

Роман Кумлик переважно грає народні мелодії. Його музика серйозна, швидка і складна. Наприклад "Гуцулку Ксеню" грає першим голосом, а співає другим, а це не кожному вдається.

Музику для свого репертуару збирав по всій Гуцульщині. Їздив з магнітофоном по селах, записував, а потім відтворював. Після розпаду СРСР записував і в Румунії. Все вивчав сам. Вивчив багато ворохтянських мелодій, які до речі, дуже важкі до співу, хоча це за 28 кілометрів від Верховини. Панові Романові ніхто не перешкоджав у творчості. З розумінням до цього ставилася і його дружина Марія. До речі, доля з нею звела теж через музику, адже одним з його учнів був брат дружини, якого пан Роман вчив грати на цимбалах.

У 1982 році Роман Кумлик створив капелу "Черемош", яка складалася з 15-ти виконавців. У1992 році залишив 5 осіб і в цьому складі ансамбль грає й до сьогодні. До речі, на Гуцульщині будь-яке музичне об'єднання називають капелою, хоч там троє виконавців, хоч сто, а все одно капела. У складі капели люди з музичною освітою. Цимбаліст Василь Кмимчук працює зараз у школі-інтернаті на місці Романа Кумлика. Від самого початку створення капели працює Степан Паньків, випускник харківського інституту. Зараз працює в музичній школі. Наймолодшим учасником є Богдан Хацюк. Працює податківцем. Працюючи у Польщі, капела випустила кілька альбомів, але в Україні не продають, тому що у нас великі проблеми з авторським правом, а ціна диска 10 євро, що для пересічного українця є недоступною.

Роман Кумлик має вдома велику книгозбірню про Гуцульщину різних авторів: Вінцента, Кольберга, Шухевича. Сам пише вірші та гуцульські співанки, але поетом себе не визнає. Говорить, що пише тоді, коли поганий настрій. Свої співанки на концертах не співає, зате друкує у брошурках. Описав усі політичні події: референдум, путч, виселення у 1950 році. Планує видати книжку співанок. Має 30 власних і 40 зібрав серед людей. Першою співанкою у книжці має бути твір про Довбуша, яку пан Кумлик поклав на музику. Роман Кумлик є активним членом Карпатського товариства у Варшаві. А ще голова оргкомітету фестивалю ім. Могура, приуроченого гуцульському музикантові Василеві Грималюкові, котрий погано бачив, але грав на всіх музичних інструментах. 27 листопада цього року відбувся ІІ фестиваль. Участь брали музиканти зі всієї Гуцульщини.

Від 1976 року і до сьогодні Роман Кумлик має 54 приватних учнів, не кажучи про те, що в школах веде гуртки з хореографії. Переважно цимбалісти, сопілкарі, скрипалі, баяністи, акордеоністи, барабанщики. Серед учнів є навіть американець зі штату Канзас, котрий вивчив 10 пісень українських і 4 гуцульські. Коли гість повертався додому, подарував Кумликові пісенник, у якому була фотографія американської скрипки. Верховинський майстер В. Копчук за фотографією і кресленнями відтворив і виготовив таку скрипку, на якій Кумлик вивчив багато заокеанських мелодій.

У Німеччині навчив німця танцювати "Решето". Має своїх учнів по всій Європі. Вчив грати на скрипці й німецьких дівчат. Буває, що розписує українські пісні латинськими літерами і разом вони вивчають гуцульські твори, спочатку текст, а згодом мелодію. Колись поет Дмитро Павличко у Любліні на українсько-польському фестивалі сказав, що Роман Кумлик зробив для України більше, ніж Леонід Кучма за 10 років. Ученицями Кумлика стали і дві його доньки: Леся і Наталя. Хоча професійно музикою не займаються, зате чудово грають на скрипці та цимбалах.

Легенда з 90-річним стажем

На прізвище Мазепа

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com