Щоб ніхто не сумнівався: в українській політиці вже давно немає "хороших" і "поганих", "білих" і "чорних", скомпрометованих і нескомпрометованих. Виборці декого ще сяк-так підтримують, піддаючись чи то на акторську гру, чи на технологічні "заманухи", чи банально віддаючи перевагу "меншому з лих". Але ціннісні стандарти зневажено й забуто. Недаремно ж ніхто не згадує про День свободи - четверту річницю Помаранчевої революції, яку належало б відзначати 22 листопада.

Україна - в глухому куті. Сусаніних - безліч, Мойсеїв - катма.

Відставлений Арсеній Яценюк, посміхаючись, як учив великий Карнеґі, заявляє, що створить окрему політичну силу, і вона здобуде прихильність "більшості українців".

Далебі, можна сперечатися на суму Яценюкових заощаджень: у нього не вийде повторити "подвиг" іншого політика, котрий у 2001 році був звільнений із посади в тій самій залі, що й учора - Арсеній Петрович, і донедавна вважався зверхником Яценюка. Не той час, не ті люди. Ті, що знизу, - трохи порозумнішали. Що згори - скурвилися, давайте вже називати речі своїми іменами. І молодий Арсеній, попри сподівання, не зміг вийти за межі безнадійної схеми, створеної "старими" політиками.

Так, екс-спікер фактично повторив за Ющенком-2001, що він "іде, аби повернутися". Та ще й назвався "першим паростком, якого зрізають газонокосилкою", і висловив намір "повернутися, але вже не сюди".

Може, кудись Яценюк і повернеться. Але навряд чи у список т. зв. Блоку Ющенка, куди Віктор Андрійович сватав його під другим номером ще кілька тижнів тому. І навряд чи йому допоможе Тимошенко, яка вважала Яценюка ворогом під час його спікерства й вочевидь не вважатиме його потрібним після його відставки. (До речі, дрібничка: якби Арсеній зробив хоч одне з того, що обіцяв - поміняв кнопки на пультах для голосування так, аби депутат не міг голосувати ще й "за того парня", - був би Арсеній спікером і сьогодні).

Хай їм грець, справа ж не в Яценюкові, а в безнадійній українській політиці загалом. Зараз це банка з грошима й павуками, наглухо задраєна кришкою. Від перестановки цих доданків сума не міняється. У п'ятницю БЮТ хотів позбутися спікера Яценюка - а у вівторок взявся захищати, б'ючи шибки на балконі й вириваючи дроти системи "Рада". Якщо після 2 вересня пан Балога гнівно таврував депутатів Тимошенко за злуку з "Регіонами", то вчора й позавчора "єцисти" продемонстрували, що союз із Януковичем та Ахметовим - річ цілком можлива. Не меншими "жиголо" виглядають і "донецькі". А що вже казати про повій Литвина. А кого розглядають як претендентів на нового Голову ВР? Литвина, Плюща, Лавриновича - людей, котрі вже не раз були при високих посадах.

Трибуну й президію влада й опозиція блокують позмінно, так само б'ють одне одному пики. Власне, у нас немає ані влади, ані опозиції, більшості й меншості. І це - найочевидніший вияв НЕцивілізованої України, якій ще дуже далеко і до НАТО, і до ЄС. Це б у якійсь Бельгії чи Норвегії могла працювати коаліція з мінімальною перевагою в голосах. У нас - ні.

А найгірше - що з такої патової ситуації не видно жодного виходу. Бо й перевибори не здатні кардинально змінити відношення сил у парламенті, влити у владу свіжий струмінь. Не буде нічого дивного, якщо вже ближчим часом Юлія Тимошенко зі своєю гоп-компанією так само наполегливо домагатиметься переобрання Верховної Ради, як досі - намагалася протидіяти її розпуску. От побачите - щойно справа дійде до вотуму недовіри її уряду. Ющенкові ж дострокові вибори вже будуть не потрібні, бо головної мети - відсторонення Тимошенко - буде досягнуто. Наступником же Юлії Володимирівни, певно, стане так само використаний пан, як і наступний спікер Верховної Ради.

Що маємо в сухому залишку? Банкова, на якій усе ж не варто розмежовувати позиції двох Вікторів, вважає, що скинула Яценюка, бо він зблизився з Юлією Тимошенко. Її ж та сама Банкова хоче скинути, бо вона (Тимошенко) раніше зблизилася з "Регіонами" і Москвою. "Регіони" зблизилися з Москвою ще перед тим, відтоді не віддалялися, а тепер-от ці ж "Регіони" зблизилися і з Банковою.

Коло замкнулося. Тільки де в цій схемі народ? А він собі чекатиме, поки ті, що виборюють владу, нахапаються. Правда, ще довго...