Ситуація з театральними гастролерами у Києві "грішить" ефектом палиці з двома кінцями. З одного боку, їх наче б то й не бракує - російські зірки приїжджають до нас поодинці й цілими колективами, демонструючи не так високий творчий рівень, як чергове подорожчання квитків на свої спектаклі. А з іншого - все настільки схоже і прогнозоване, що мистецьких одкровень від цих візитерів ніхто вже давно не чекає. І жили б ми так, поживали, споглядаючи цей гастрольний "калейдоскоп", що механічно складає однотипні картинки, коли б не поодинокі Дон Кіхоти від театру, які між мистецтвом та зароблянням грошей не ставлять знак "=". Не знаю, чи сприйме за комплімент констатацію цього факту Станіслав Мойсеєв, але саме його я б хотіла зарахувати до таких Дон Кіхотів. Адже протягом тижня художній керівник Молодого театру прийняв і ще чекає у себе аж три театральні колективи з Литви, Польщі, Німеччини та Франції, які навряд чи можна назвати гастролерами, типовими для сучасного українського театру.

Першими слово у цьому "тижневику європейського мистецтва" взяли посольство Литви і литовське театральне співтовариство "Адроніс Люга Продакшн", які представили виставу фінського режисера Крістіана Смедса "Сумні пісні з серця Європи". Моноспектакль за романом Достоєвського "Злочин і кара" зіграла литовська актриса Алдона Бендоріте. Її Соня Мармеладова вийшла не надто ідеальною з професійної точки зору, часом дивакуватою, простуватою, занадто прямолінійною... Але побачити на власні очі іншу школу, несподівану театральну подачу матеріалу - ніколи не буває зайвим. Сьогодні на сцені Молодого відбудеться прем'єра спектаклю "Кафе Sax", присвяченого видатній полячці Агнешці Осецькій. Ця легендарна жінка варта не однієї вистави: поетеса, прозаїк, кінорежисер, журналістка, авторка театральних і телевізійних спектаклів та понад Олександра Севрука (м. Ельблонг, двох тисяч текстів пісень... Виставу Театру ім. Польща) кияни побачили завдяки співпраці Молодого театру та Польського інституту. А вже в понеділок дует Нільса "Шторма" Робіцького (Німеччина) та Карла "Кан-Вунга" Лібанюса (Франція) покаже "Соло для двох". Синтез відео та хіп-хопу, як у цьому випадку, та й узагалі мультимедійність виставам, якими нас шанують гастролери, не властиві. А тому постановки на кшталт "Соло для двох" у контексті сучасного українського театру є просто необхідними, інакше його загальна "картинка" буде нецікавою, блідою й однобокою.

Звісно, ніхто із художніх керівників українських театрів не зобов'язаний "за сумісництвом" бути ще й просвітником від мистецтва, посередником між українським глядачем та іноземними колегами. Зрештою, проблем у них і так вистачає. У когось "кульгає" репертуар - здається, й афіша цілісна та різноманітна, а все одно їй чогось не вистачає. Хтось уже далеко не перший рік намагається добудувати нове приміщення або малу сцену, щоб трупа працювала повноцінно, а не "упівноги". Інший безуспішно шукає завліта, який би сумлінно виконував свою роботу, незважаючи на символічну зарплатню. У Станіслава Мойсеєва проблем також вистачає. Але він знаходить час, бажання і партнерів для того, щоб українські глядачі знайомилися з театральними новинками з інших країн. Серед гастролерів, які виходять на сцену Молодого театру, немає поп-персонажів із Росії, життя яких по хвилинах смакує жовта преса, впізнаваних зірок із серіальним теперішнім і минулим, які у перервах між зйомками поповнюють свої рахунки у банках завдяки невигадливим антрепризам... Мистецьке подвижництво Мойсеєва має зовсім інше надзавдання: дбати про те, щоб українські театрали мали хоча б мінімальне уявлення, що відбувається на сценічних майданчиках інших країн.