Засніжений Клінтон, що встигав грати на саксофоні і зазнавати одночасно фройдівської політичної сублімації та символічно-музичної сугестії; посивілий Буш-молодший, який, попри все, вісім років поспіль йшов засинати о дев'ятій (вечора); вже посріблений першим інеєм Обама, що лише увійде до Білого Дому по сімдесяти днях - ціна за № 1 наймогутнішої держави світу завжди висока...

Перехід 2008: Буш-молодший - Обама

Зустріч новообраного і ще діючого президентів - традиційний, радше емоційно-психологічний, ніж формальний (до якого ще більше двох місяців) ритуал передачі влади, маніфестуючий стабільність і наступність американської державності.

Перехідний візит Обами до Білого Дому був вже його восьмою зустріччю з Бушем-молодшим, яку господар назвав дружньою. Під час зустрічі 2005 року Буш сказав Обамі напрочуд дивні, пророчі слова: "На Вас чекає яскраве майбутнє. Але Ваш імідж "селебріті" може Вам зашкодити. Усі очікуватимуть, коли Ви послизнeтеся. Розумієте, про що йдеться? Так що будьте напоготові". Подібні непересічні вислови про політичну долю Обами пролунали тоді також від інших ключових республіканських лідерів - Сенаторів Р. Лугара та Дж. Макейна. Барак Обама відчув, зрозумів і спромігся актуалізувати ці синхроністичні омени у найвищу американську політичну перемогу та національно-історичний феномен.

 

Вельми символічно цікавою ретроспективною аналогією цьогорічного історичного трансферу влади був перехід повноважень від 73-літнього республіканця Дуайта Ейзенгавера до 43-річного демократа Джона Кеннеді у 1960 році, якого старий "Айк" на початку зустрічі назвав "юним амбіційним невігласом". Після трьохгодинного спілкування він був "повністю переможений Сенатором Кеннеді, його розумінням світових проблем, глибиною його питань, осягненням речей та гостротою його розуму".

 Подібні зустрічі не завжди були простими і шляхетними, так, наприклад, у 2000 році Клінтон, котрий запросив Буша на каву, змусив його чекати 10 хвилин, та до того ж привів зі собою А. Гора, якого Буш переміг дуже контроверсійно завдяки голосам у штаті брата, що викликало відповідну напругу у стосунках.

Перехідна зустріч 1960: Ейзенхауер - Кеннеді

Барак Обама, порівняно з ніколи нікуди не поспішаючим після Рейгана та Буша-батька Клінтоном, почав формування своєї перехідної команди та консультації щодо майбутньої Адміністрації ще за місяць до обрання (!), маючи штат з 400 людей, очолюваний Головою апарату Клінтона Дж. Подестою (попри знакову впевненість у перемозі, така рання організація має за мету швидке реагування на очікувані викиди останніх негативних указів Буша). Головою штату Білого Дому призначений впливовий конгресмен Рем Емануель, у минулому радник Клінтона і заступник Подести, який залучив до команди групу з 17 фінансово-економічних "мізків" разом з легендарними Полом Волкером та Ларі Самерсом, що очолював фінансове відомство за Клінтона. Обама, проте, відмовився брати участь у антикризовому саміті країн G-20 з майже аксіоматичним формулюванням причини - "y цей момент в країні може бути лише один діючий президент" (що несе за все відповідальність) або тяжкі лаври "нового Рузвельта" мають належати новому діючому президенту (після 20 січня). Зустріч G-20, окрім констатації світової кризи, ніяких концептуальних рішень не дала - новий Бретон-Вудс відкладається до квітня 2009 року. Обаму на саміті репрезентували відома Мадлен Олбрайт (Держсекретар за Клінтона) та колишній конгресмен- республіканець Дж. Ліч, що підтримав його на виборах. Головою штату віце-президента Джо Байдена став Р. Клейн, який виконував цю роль у А. Гора. У зв'язку з цією кадровою селекцією цікаво, що 11 з 12 членів перехідного комітету радників є Клінтонівськими ветеранами 90-х. Але вершиною цього підходу стала пропозиція для Гіларі Клінтон поселитись у "Foggy Bottom" (будівлі Державного департаменту на потомацькому арго) - максимальна часткова гіперкомпенсація (за підтримку Обами на фінальному колі виборів) мрії подружжя Клінтонів про об'єднану операцію із "зачищення" політико-економічної спадщини батька і сина Бушів (це до гасла про "зміни" у можливому специфічному розумінні).

Розпочата перевірка фінансів Біла Клінтона командою Обами вказує на велику ймовірність відповідної домовленості під час зустрічі Обами і Гіларі минулого тижня в Чiкаго. Попри увесь американський філософський та ортодоксальний прагматизм, щось дуже схоже на Клінтонівську "регентську раду" для Обами, навіть якщо за цим проступають обриси "Вашингтонського Клубу". До того ж Гіларі має ціле намисто принципових зовнішньополітичних протиріч з Обамою, на кшталт того, що вона краще підготовлена до дзвінка о третій ранку з новиною про міжнародну кризу, ніж Барак, з чим останній абсолютно і шляхетно афористично не погодився, відповівши, що "перебування в ліжку поряд з верховним головнокомандувачем - не найкращий досвід, щоб обійняти цього поста". Щоправда, з іншого боку, як Держсекретар, Гіларі вже не зможе знову кинути виклика Обамі при переобранні у 2012 році (інформація до майже українських роздумів).

Повне "Клінтоніанське" чи "Обаміанське""регентство"?

 

З ключовим постом Держсекретаря також пов"язувались імена політичного батька і гуру Обами - Сенатора-республіканця Р. Лугара, Сенатора Ч. Хагеля (також члена Великої Старої Партії), Б. Річардсона (посла до ООН за Клінтона) та демократичних Сенаторів Дж. Керрі і С. Нанна (в минулому); в Пентагоні може залишитисz Р. Гейтс або прийти К. Пауел (обидва - республіканці), Департамент Енергії може очолити Голова відповідного Сенатського Комітету Д. Бінгаман, а Здоров'я - Г. Дін чи Т. Дешлі. Є також пропозиції для А. Гора ("царя" клімату) та Керолайн Кеннеді (Амбасадор у Лондоні, як дід Джозеф, чи ООН). Кандидатури можуть змінюватися, проте головне у цих номінаціях - ілюстрація (хай навіть декларативна) принципу надпартійних засад та біпартійного підходу у формуванні нового Кабінету та розв'язанні фундаментальних викликів третього тисячоліття, заманіфестованих Обамою перед обранням http://www.chasipodii.net/article/3185/).

І насамкінець: політичні долі багатьох головних дійових осіб американської та світової історії на межі тисячоліть, зокрема Обами, Клінтонів, Лугара, Макейна, так чи інакше (для Барака Обами - знаково) були пов'язані з Україною.

Ну, чим я тобі не гуцулка Ксеня?	Згадуючи майбутнє: ностальгічне "українське" танго