15 листопада Чікаґо застигло в скорботі. Центральними вулицями міста повільно рухалася Хода Пам'яті. Понад дві з половиною тисячі людей складали колону, що розтягнулася довжиною у п'ять блоків. Зупинився рух транспорту, ранкову тишу міста зворушили церковні дзвони. Представники усіх громадських, релігійних, молодіжних організацій, увесь дипломатичний корпус Генерального консульства України у Чікаґо відгукнулися на заклик громадського комітету з вшанування 75-их роковин пам'яті жертв Геноциду в Україні взяти участь у ході та панахиді-пам'яті.

Скорботною ходою пам'яті та панахидою у головній катедрі Пресвятого Імені (Holy Name Cathedral) українська громада міста Чікаґо вшанувала пам'ять десяти мільйонів жертв Геноциду 1932 - 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, є найжорстокішим злочином ХХ століття, найганебнішою сторінкою комуністичного режиму, який був одночасно замовником і вбивцею українського народу. Голодомор 1932 - 1933 років в Україні, відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, кваліфіковано як акт геноциду українського народу (згідно зі ст. 2 Конвенції, під дефініцією "геноцид" мається на увазі„ будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку").

Своє ставлення до подій, пов'язаних з Геноцидом 1932 - 1933 років в Україні, українська діаспора впродовж десятків років виявляла створенням Фундації українського Геноциду 1932-1933 років, проведенням маніфестацій протесту перед тодішніми совєтськими амбасадами, мітингів, реквіємів, конференцій та академій, створенням наукових центрів дослідження голодоморів в Україні, виданням книжок із свідченнями очевидців, заявами перед президентами Сполучених Штатів Америки визнати Голодомор 1932-1933 років в Україні актом Геноциду. І тільки, завдячуючи наполегливим старанням світового українства, світ поступово пізнає правду. Ми віримо, що настане час, коли більшість країн світу визнають Голодомор актом Геноциду українського народу. Віримо в Америку, яка неодмінно прийме це рішення найближчим часом, адже в скорботі схилили голови тисячі громадян Америки, українців і американців, які разом у ці дні моляться за душі невинно убієнних.

15 листопада Чікаґо застигло в скорботі. Центральними вулицями міста повільно рухалася Хода Пам'яті. Понад дві з половиною тисячі людей складали колону, що розтягнулася довжиною у п'ять блоків. Зупинився рух транспорту, ранкову тишу міста зворушили церковні дзвони. Представники усіх громадських, релігійних, молодіжних організацій, увесь дипломатичний корпус Генерального консульства України у Чікаґо відгукнулися на заклик громадського комітету з вшанування 75-их роковин пам'яті жертв Геноциду в Україні взяти участь у ході та панахиді-пам'яті.

Колону очолила молодь. Учасники танцювального ансамблю "Громовиця" несли перед собою березовий хрест, закосичений колосками жита.

Тернові вінки, величезне полотнище синьо-жовтого прапора, американські та українські прапори з чорними жалобними стрічками у руках ветеранів американської армії, домовина на плечах молодих парубків, церковні хоругви, прапори організацій усіх поколінь емігрантів, гасла та заклики, та численна громада українців, до складу якої входили як малі діти, що ішли поруч з батьками, так і представники старшого покоління, серед яких і свідки трагедії - уся процесія привертала до себе увагу і не залишала байдужими американців, яким роздавалися інформативні листівки.

Українська громада міста Чікаґо цією акцією закликала світ відновити історичну справедливість. Панахиду очолив католицький архиєпископ Чікаґо, високопреосвященний Кардинал Френсіс Джордж у сослужінні з владиками та священиками українських церков. Преосвященний архиєпископ УПЦ КП Олександр Биковець, преосвященний єпископ УПЦ у США Даниїл Зелінський, преосвященний єпископ Української Греко-Католицької єпархії святого отця Миколая Ричард Семеняк звернулися до своєї української пастви зі словом-проповіддю, закликаючи не забути ніколи тих, кого назавжди втратила Україна.

Преосвященний Владика Олександр Биковець закликав не переривати молитви над "замордованими Голодом дітьми української Нації" та над отими "ненародженими (знищеними голодом у лоні українських матерів) Шептицьким, Липківським, Мазепою, Виговським, Петлюрою та Бандерою". Переживши цю страшну трагедію, Владика закликає судити винуватця - спадкоємницю Совєтського Союзу - Росію, через міжнародні трибунали вимагати виплати компенсацій Україні за вчинений гріх перед людством.

Пресвященний Владика Даниїл Зелінський у своїй проповіді говорив про десять мільйонів людей, яких забрав зі собою голод 1932-1933 років і про пояснення новому поколінню істини трагедії, яка ніколи і ніким не повинна бути повторена.

Преосвященний Владика Ричард Семеняк прирівняв голодне лихоліття 33-го до незагоєної духовної рани українського народу, яка пекучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь.

Високопреосвященний Кардинал Френсіс Джордж був зворушений глибоким даром братолюбія і пам'яті, принесеним на Божий престіл українцями. Він засудив усі тоталітарні режими, наголошуючи на комуністичному терорі, який винищив мільйони українців. Кардинал молився єдиною молитвою з християнами православними і греко-католиками під склепінням одного з найкращих і найбільших соборів Америки.

Зведений хор українських церков, під керівництвом доктора Василя Трухлого звеличив молитву злагодженим співом. Хода 75-ліття пам'яті жертв Геноциду 1932-1933 років та Молитва-Реквієм стали тим негаснучим смолоскипом, який ми передаватимемо з покоління в покоління.

Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам'ятство породжує бездуховність, котра роз'їдає тіло й душу нації - перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує самобутність народу.

Сьогодні треба говорити світові хто ми та через які тортури довелося перейти нашій нації. Світ осуджує комуністичну систему, ми ж повинні вимагати від уряду України у пам'ять десяти мільйонів жертв комуністичного режиму заборонити комуністичну партію в Україні.

Дослухаймося до настанов владик українських церков і створімо світовий інститут Пам'яті, у кожній країні, у кожному місті, де у 2008 році "Незгасима Свіча" пробудила до дії молоде покоління світового українства.

Чiказький громадський комітет з вшанування 75-роковин пам'яті жертв Геноциду 1932-1933 років в Україні у співпраці з усіма громадськими, релігійними та молодіжними організаціями, зі школами українознавства та фінансовими інституціями провели велику роботу. Об'єднані вірою у сильну і міцну українську діаспору та Україну, ми досягли певного досвіду на шляху до об'єднання зусиль, спрямованих до Генеральної Асамблеї ООН ухвалити резолюцію про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом Геноциду.