Хочу присвятити свою статтю одному дню в Україні - а саме сьогоднішньому парламентському дню. Події, які відбулися протягом цього дня того варті, тому що засвідчили рішучу спробу звалити керівництво Верховної Ради і не тільки його. Враховуючи те, що мої американські читачі все ще знаходяться під впливом результатів президентських перегонів у США, розпочну з красномовного діалогу двох нардепів на сьогоднішньому ранковому засіданні Верховної Ради України.

Лідер фракції БЮТ Іван Кириленко, вичерпавши останнім часом усі внутрішньополітичні аргументи за поновлення єдності розламаної навпіл коаліції, застосував уже зовнішньополітичні, звернувшись до парламентської зали з трибуни:

«Шановний Голово, колеги, шановні наші виборці, перші дні листопада стали воістину десятьма днями, що таки вразили світ. Без перебільшення, і не зважаючи на кризу мільярдна міжнародна аудиторія з величезною увагою спостерігала над кількамісячними президентськими перегонами на заокеанському континенті. Можна по різному відноситися до багатогранних особливостей американського суспільства, але давайте скажімо відверто, маємо повчальний зразок і урок майже досконалого, цивілізованого суспільства, де в основі повага до закону, коректне ставлення до опонента, висока політична культура, якій чужі брудні технології, дикі образи, войовнича риторика, брутальний цинізм».

Він поглянув на депутатську аудиторію, яка чудово зрозуміла його прозорі натяки, і продовжив: «І головне навіть не в тому, як у них приходять до влади нові і яскраві особистості, а як ідуть з неї досвідчені політики. Ще не підрахували голоси, а конкуруючі претенденти, а з ними їхні партії, штаби та й вся Америка простягнули один одному руки і об'єднали зусилля в боротьбі з економічними лихом заради майбутнього, народу і держави, ім'я якій - Сполучені Штати Америки».

При цих словах фракція Компартії засовалась у кріслах, незадоволено загуділа, почулися галасливі, гнівні репліки. Більш витримані регіонали не шуміли, але також здивовано крутили головами і кивали один одному - ач, що говорить, американський прихвостень!

Але пан Іван не звертав уваги на реакцію аудиторії, а з гіркотою резюмував: «Дійсно, Буші і Форди, Клінтони і Обами приходять і уходять, а залишається Америка і фундаментальне питання у них не в тому, що вона тобі дала, а що ти для неї зробив. А хіба не аналогічно повели себе в нелегкі часи владні мужі Польщі і Словаччини, пострадянської Балтії і Балкан? Тут теж в роки випробувань і влада, і опозиція покинули барикади, стали поруч, потиснули руки, отримали кредит довіри народу і зробили свій остаточний вибір. І де сьогодні вони, а де ми?»

Хто за спиною Яценюка? Від кого чекати удару?

Кинувши у залу це питання, Іван Кириленко, безумовно бажав викликати своїх колег-депутатів на розмову про пошуки шляхів єднання у цей нелегкий час. Та у розбурханій, роз'єднаній політичній Україні сьогодні такий заклик , чим би він не був продиктований - навіть кон'юнктурою - все одно залишається голосом волаючого у пустелі. На трибуну негайно зійшов один із штатних спікерів Партії регіонів, екс-губернатор Луганщини Олександр Єфремов і у класичних радянських партійно-комсомольських традиціях (а він у молодості був кар'єрним комсомольським функціонером) патетично вигукнув (подаю мовою оригіналу, не правлячи тексту виступу) : «Уважаемый Арсений Петрович, уважаемые коллеги, журналисты, избиратели! Вы знаете, моему удивлению нет предела. Все рассказывают о том, что в стране идет кризис, а руководитель фракции, которая сформировала правительство, которая имеет Премьер-министра, рассказывает о том, как надо гордиться американским строем и как правильно делают все в Америке»...

Пройшовшись добряче по фракції, Уряду, запозиченнях у МВФ, відсутності антикризових законопроектів та дій, О. Єфремов вирішив наприкінці набрати ще трохи балів у виборців декларованою турботою про них: «То государство, которое - гордятся здесь представители власти - Соединенные Штаты Америки, прежде всего, заботятся и защищают своих граждан. И о кризисе там говорят верхушки, а в низах этот кризис люди чувствуют только в финансовых учреждениях и то - ситуация правительства поправляется. Вы же на сегодняшний день все проблемы, которые есть в больной голове власти пытаетесь перенести на здоровую голову людей, которые живут в нашем государстве».

Таким чином, і після американських виборів, їх підсумків та уроків українські політичні табори залишилися, що називається «при своїх». Якщо для одних поведінка МакКейна, який не став нічого оскаржувати, не подавав у суди тощо, а відразу ж визнав та привітав «мого Президента», була повчальним уроком, то інші, щиро, чи у спробі сподобатися своїм виборцям та покровителям, все ще застосовують риторику часів «холодної війни».

І ось у такому уже «розігрітому» стані вони раптом почули голос головуючого на засіданні Голови Верховної Ради Арсенія Яценюка: «Що стосується питання про задоволення заяви Голови Верховної Ради України. Відповідно до статті 76 вимог Регламенту Верховної Ради України, воно потребує включення до порядку денного. Я ставлю на голосування питання про включення до порядку денного питання про задоволення заяви Голови Верховної Ради України про відкликання. Відповідно до вимог Регламенту. Прошу голосувати».

Депутати похапцем стали голосувати, чергові «голосувальники» фракцій забігали рядами, прагнучи натиснути якомога більше кнопок на місцях своїх відсутніх однофракційників, що є, безумовно, порушенням Регламенту роботи Верховної Ради, але, на жаль, усталеною практикою українського парламентаризму. Але секунди голосування збігли швидко, оббігти усіх не вдалося і Яценюк зовні спокійним голосом констатував результат: «За - 220».

Не вистачило всього шести голосів. Не показуючи свого маленького внутрішнього торжества над опонентами, Яценюк миттєво зреагував на прохання зі зали: «Прошу показати по фракціях: Партія регіонів - 170, БЮТ - 1, "Наша Україна - Народна Самооборона" - 2 (дякую колеги), комуністи - 27, "Блок Литвина" - 20. Рішення не підтримано».

Укол у бік «НС-НУ» пояснювався просто - адже Яценюк був кандидатурою на спікерську посаду від Президента і ось президентська фракція розпочала уже голосувати проти нього. Не підозрював Арсеній Петрович, що до закінчення сьогоднішнього для він матиме нагоду «подякувати» колегам з НС-НУ з yчетверо більшим здивуванням.

Як бути Плющу? І чи бути?

Хоча голосування було не результативним, у ньому вже виявилася диспозиція противників Яценюка. ПР, КПУ та БЛ плечем до плеча пішли в атаку на молодого спікера. чия зростаюча популярність та вільні (інколи й надто) манери почали дратувати багатьох колег у залі та недоброзичливців поза залою.

Організаторам цієї першої атаки стало ясно, що необхідно кров з носa ще декілька голосів з інших фракцій. Яценюку та його прибічникам теж стало гранично ясно - якщо вони не придумають миттєво якогось законного способу оборони, Верховна Рада сьогодні відправиться спати без Голови.

Читачі, які слідкують за перебігом подій в Україні та регулярно читають нашу газету і мої статті зокрема, можуть здивовано спитати: «Як же так, адже Яценюк сам подав у відставку з посади спікера, не гальмує голосування з цього приводу, то для чого ж йому шукати якісь способи оборони? Іди у відставку і все тут».

Все так і не зовсім так. Дійсно, після розпаду коаліції, коли ще не встигли оговтатися від цього факту і толком не знали, як же мають вчинити керівництво Верховної Ради та Уряд, Арсеній Яценюк у своїй блискавичній манері оголосив, що у зв'язку з розпадом коаліції подає у відставку з посади Голови ВР. Оголосив єдиним, підкреслю, з високопосадовців.

Цей крок молодого політика сподобався, громадськість і ЗМІ його оцінили позитивно. Усі звикли, що українські посадовці чіпляються за посади до останнього, довго не здають мандата чи не йдуть із займаної посади у разі обрання нардепом, при звільненні можуть негайно залягти у лікарню і тижнями, а той і місяцями не йти у відставку, розмахуючи лікарняним і заявляючи, що хворого звільняти не можна і т. д. і т. п.

А тут людина, не роздумуючи, подала у відставку з другої по значущості посади в країні і продемонструвала новий український політичний стиль. Так вирішили всі, або майже всі.

А ось я з цим твердженням не згоден. Навпаки. Я впевнений, що Яценюк зробив цей крок, дуже добре подумавши, точніше, прорахувавши подальший розвиток подій. Просто він уміє це робити завчасно, добре продумує варіанти і, як вправний шахіст, побачивши на шаховій дошці знайому ситуацію, осмислену в домашньому аналізі до дрібниць, миттєво розігрує свою комбінацію, начебто абсолютно не задумуючись над ходами, у той час, як дехто з його суперників довго аналізує ситуацію, обраховує варіанти і вибирає свої ходи уже під час розгортання самої ситуації, тобто запізніло.

Зробивши ефектний хід із заявою про відставку, Яценюк прекрасно розумів, що вона у цій ситуації принесе йому бали популярності, але практично реалізованою бути не може. Так і сталося. Ось пройшло з того часу декілька тижнів, робота Верховної Ради поновлена, про вибори уже ніхто не згадує, Яценюк щодня сідає у крісло спікера і починає вести роботу парламенту.

Може, якраз це стало причиною спроби звільнити амбіційного спікера?

І так, і не зовсім так. Група його противників хотіла його просто прибрати, як молодого та раннього, БЛ хотів його відставки, бо розумів, що саме Яценюк стоїть на заваді його бажанню отримати посаду Голови Верховної Ради для свого лідера Литвина, а головна група організаторів цієї акції запланувала прибрати Яценюка як проміжну ланку. Поки є Голова Верховної Ради, парламент діє. Якщо парламент діє, значить діє і Уряд. Уряд зберігає свій склад, відповідно, зберігає і Прем'єра, точніше, Прем'єрку.

І ось усі ці три групи об'єдналися у сьогоднішній атаці на спікера. Дехто з них міг би відверто сказати: «Арсенію Петровичу, не ображайся, особисто проти тебе я нічого не маю. Але поки ти є, ми цю кляту..., тобто, вибачаюсь, шановну Прем'єрку не приберемо. А прибрати її конче потрібно. Нам усім. Зрозумій це».

Але головастий спікер прекрасно це розуміє і без подібних ймовірних монологів. Він обрав дуже ефективну манеру оборони. - Ви хочете мене звільнити? Без питань, але давайте діяти згідно Регламенту і всіх необхідних процедур». - «Давайте» - радісно згоджуються його противники, починають діяти і тут розуміють, що хитрий спікер їх знову переграв.

Ось так працюють «чергові голосувальники»

Оговтавшись, вони переходять у контратаку. Комуністка А. Александровська, розмахуючи листком законопроекту, звернулася до спікера (цитую мовою оригіналу): «...нам роздан на руки проект Постановления под регистрационным номером 3351 «Про відкликання Голови Верховної Ради України". И вы должны были поставить на голосование о внесении в повестку дня именно этого проекта постановления, а не какого-то мифического, о котором вы тут сказали. Поэтому я требую и настаиваю поставить на голосование о внесении в повестку дня проекта Постановления за номером 3351 "Про відкликання Голови Верховної Ради України" . И, пожалуйста, не лишайте»...

Але спікер безжально позбавив її подальшого слова і ми так і не взнали, чого ж саме просила не позбавляти їх харківська комуністка. Зате регіоналка Ганна Герман несподівано похвалила головуючого: «Арсенію Петровичу, я повинна вам сказати, що, не зважаючи на те, що ви не належите до найсильнішої фракції у парламенті, ви зробили сьогодні другий досить сильний крок. Перший крок ви зробили, коли ви подали цю заяву, дотримавшись коаліційної угоди; сьогодні ви поставили відважно на голосування питання про включення до порядку денного. Я вважаю, що це гідний крок і достойний наслідування. Дякую».

Спікер сліпуче посміхнувся у відповідь на цей несподіваний комплімент із ворожого табору, не звернувши увагу на те, що «гідний» і «достойний» - це одне й те ж. Що ж, масло масляне не буває поганим, якщо воно дарується тобі.

Після ряду перепалок, обговорення інших питань, перерв зала знову повернулася до проблеми звільнення Яценюка з посади Голови ВР. Слово взяв двічі екс-спікер Іван Плющ, який у своїй народній і не зовсім грамотній манері спитав: «Шановний Арсенію Петровичу, шановні народні депутати, мені дуже важко визначитися, як буть у такій ситуації. Я шаную Арсенія Петровича як молодого, здібного політика і не можу для себе прийняти рішення. Ви що, робили заяву, що ви хочете уйти? Чи ви не хочете уйти? Як мені буть?»

Останнє запитання стане зрозумілим, якщо врахувати тоненькі чутки про те, що Івана Плюща, начебто, знову сватають на знайоме йому спікерське місце.

Яценюк, наче очікував це питання парламентського ветерана. Він, не відповідаючи Плющу, чітко кивнув головою у бік ще одного сивого депутата В. Хари. Той підірвався з місця і гостро зреагував на Плюща: «Іван Степанович, у мене буде зустрічне запитання: так ви хочете прийти чи не хочете прийти? То вас не зрозумієш».

Яценюк докірливо похитав головою: «Будь ласка, Хара - колега. Василь Григорович, будь ласка». Було кумедно дивитися, як 33-річний спікер розбороняє двох поважних парламентських старожилів, які вдвоє від нього старші і зчепилися через нього.

Тут слово знову дійшло до лідера БЮТ Івана Кириленка: «Шановний Арсеній Петрович, шановні колеги, дуже прикро слухати ту дискусію, яка зараз відбувається. Півдня пройшло, а ми ще жодного рішення не прийняли. Але головне друге питання, воно полягає в тому, щоб зробити тут переворот і в кінці кінців похоронити Верховну Раду. Ясно, що сьогодні звільнення Арсенія Петровича і необрання, бо нема голосів, необрання Голови Верховної Ради - це паралізує остаточно роботу, це знову питання за дострокові вибори. Вони не будуть вже в цьому році, це значить, наступного року півмільярду - на парламентські і наступного ж року - щонайменше півмільярду на президентські. Друзі, ми що-небудь прораховуємо, ми за щось думаємо? Та коли ж це безуміє закінчиться? Да, давайте почнемо працювати нарешті, друзі!».

Та «друзі» були глухі до закликів бютівця.

Зате спікер був вірним обраній тактиці і за найменшого бажання опонентів оголошував про їх наміри: «Але Партія регіонів вимагає знову поставити питання на переголосування щодо 35-ї відставки Яценюка? Підтримується це питання. Іван Степанович, вам відповідь на ваше запитання, крім мого коментарю наступна: "Блок Юлії Тимошенко" і "Наша Україна" звернулися з чітким проханням: якщо в цей момент не буде підтримана заява, відкличте свою заяву, Арсен Петрович. Будемо розглядати. Я ставлю питання на повернення до включення до порядку денного питання про звільнення Голови Верховної Ради за власною заявою відповідно до Регламенту».

Цього разу голосування дало дещо несподіваний результат. Яценюк зовні спокійно, але, напевне, внутрішньо схвильований, оголосив: « За - 229.Тепер, шановні колеги, питання... Прошу по фракціях: Партія регіонів - 174, БЮТ - 1, "Наша Україна-Народна Самооборона" - 8, комуністи - 27, "Блок Литвина" - 19. Тепер ставлю на голосування питання про включення до порядку денного питання про переобрання, точніше, про звільнення Голови Верховної Ради. Голосуємо. І голосуємо виключно бюлетенями, як Регламентом передбачено. Весь ЄЦ голосує? Прошу голосувати».

Запитання Яценюка про ЄЦ було не випадковим. Цього разу питання про звільнення Яценюка з посади спікера пройшло і було включено до порядку денного тільки тому, що за нього проголосувало уже не два, а вісім «єцистів». А вони ж усі до одного є людьми Балоги і наполегливо позиціонують себе, як найбільш президентську депутатську групу та партію.

Що ж виходить? Саме пропрезидентські депутати виступили проти президентського висуванця А. Яценюка?! У цю хвилину усім стало зрозуміло, що Яценюка «топить», як мінімум, голова Секретаріату Віктор Балога. Президент цього дня був у Польщі і дехто чи то з надією, чи то з іронією припустив, що у відсутність Президента країною керує Балога, ось він і без узгодження з В. Ющенком і пробує зіпхнути Яценюка зі спікерського крісла.

Про що думає Президент?

І тут трохи здивував В'ячеслав Кириленко, "Наша Україна - Народна Самооборона". Він раптом виступив проти ідеї, яку підтримали його колишні соратники - «єцисти»: «Шановні колеги і шановні виборці, на жаль, у нас не буває в парламенті жодного дня без подій. Тільки що зранку ми говорили, що уряд готує антикризові законопроекти, опозиція готується активно сперечатися з урядом по суті антикризових законопроектів. Наша фракція підготувала соціальний антикризовий законопроект. Ми сподівалися, що саме в такому, хоча би відносно спокійно відносному річищі буде йти робота у парламенті, бодай на цьому тижні. Однак наші сподівання виявилися марними, оскільки знову є бажання дестабілізувати ситуацію у парламенті. Ми з цим не згодні. Тому "Наша Україна" відставки спікера Яценюка не підтримує. Дякую». Оскільки В. Кириленко не виступає проти Президента, дехто зробив висновок, що це все-таки переважно балогівська ініціатива.

Тут різко втрутився у дискусію С. Соболєв з БЮТу: «Мені здається, що всім вже очевидно, що по команді Президента України так званий "Єдиний Центр" на гроші Ахметова накінець-то зміг доскребти необхідних сім голосів. Ще вкравши дві карточки Бута і Рибакова, вони пробують створити переворот e державі. Перше, що зробіть: віддайте картки Бута і Рибакова, які ви вкрали. По-друге, покажіть, скільки у вас голосів є в залі. Спосіб голосування встановлений Регламентом. Тому оголошуйте процедуру голосування, Арсеній Петрович».

А ось у процедурі голосування і містилася основна оборонна тактика спікера, хоча слова Яценюка про голосування «виключно бюлетенями» прозвучали якось непомітно для багатьох присутніх, у тому числі й журналістів. Але регіонал О. Єфремов відразу стрепенувся. Він миттєво зрозумів, яку процедурну «бомбу» готує їм спікер і постарався загорнути свої заперечення у гарну обгортку компліменту: «Спасибо, Арсений Петрович. Вы поступили, действительно как честный и порядочный человек, поставив этот вопрос на голосование. Но у нас, если вы знаете, а вы знаете об этом, зарегистрировано постановление о голосовании по данному вопросу. И мы просили бы вас для того, чтобы довести этот вопрос до логического завершения, поставить на голосование данное постановление. Если депутаты в зале согласно этого постановления изменят форму голосования, значит, так оно и будет, если нет, тогда мы будем голосовать бюллетенями. Спасибо».

Поясню читачам пропозицію регіоналів. Спікера Яценюка свого часу обирали бюлетенями саме за вимогою регіоналів, які не вірили, що реально у залі зберуться 228 членів тодішньої новоствореної демократичної коаліції. Регіонали стояли стіною біля урн і кабінок для голосування, вимагали від коаліціантів показати кожен бюлетень. Але тодішня коаліція зібралася у повному складі і дійсно проголосувала бюлетенями - не придерешся. Ось тепер Яценюк із прибічниками також вимагає, щоб його звільняли точнісінько так, як обирали - тобто бюлетенями. Регіонали ж, прекрасно знаючи, що реально у залі половини їх людей нема, наполягали на голосуванні кнопками. Тут вони сподівалися, що меткі «чергові голосувальники» встигнуть за відведені на голосування 5-7 секунд понатискати по 5-7 кнопок відсутніх депутатів і видадуть «на гора» потрібний результат.

Але Яценюк також став горою і Лічильна комісія виготовила бюлетені та приготувала їх до роздачі. Коли оголосили результати, то виявилося, що бюлетені взяли усього 109 депутатів. Більше у залі противників Яценюка з бюлетенями у руках не виявилося. Дехто з них, зрозумівши «облом», бюлетенів не взяв, щоб зайвий раз не «світитися». Голосування ж вважається реалізованим тільки у випадку, якщо бюлетені взяли на руки особисто і розписалися за це не менше, ніж 226 депутатів.

Тому й голова Лічильної комісії у повній відповідності з Регламентом оголосив голосування «таким, що не відбулося».

Підведемо підсумки. Сьогоднішній напружений день у Верховній Раді України був надзвичайно важливим. Він показав наступне: Яценюка хочуть змістити з посади і тим відкрити дорогу до усунення Прем'єрки Ю. Тимошенко. Що взамін? Звичайно, планів «заколотників» громадськість ще не знає повною мірою, але можна передбачити 2 варіанти: перший - це слухняний новий спікер, який забезпечить голосування за дострокові вибори, як засіб переформатування політичних сил, створення нової коаліції і усунення Тимошенко з посади Голови Уряду. Другий - необрання спікера. Недієздатний парламент, звільнення Тимошенко і призначення технічного Прем'єра, наприклад, Віктора Балоги.

Третім, найдалекогляднішим з боку Президента Ющенка, міг би бути варіант завчасного виведення А. Яценюка на запасні позиції з парламентського малопродуктивного пекла і або призначення його технічним Прем'єром, або Головою Секретаріату, або ж взагалі потримати у тіні, з орієнтацією на майбутнє. Адже поки що тільки Арсеній Яценюк міг би розглядатися Ющенком як найкращий варіант його спадкоємця у президентському кріслі - в разі, якщо Ющенко змириться і не піде на повторні вибори Президента.

Усі інші претенденти на булаву, у разі своєї перемоги, зуміють створити Віктору Андрійовичу «солодке життя» на пенсії, згадуючи усі свої образи...

То що ж чекає завтра, 12 листопада, умовно «двічі звільненого» Арсенія Яценюка? Звільнення справжнє? Сам Яценюк вважає, що спроба буде повторена і з усіх курортів світу його вороги скличуть до зали своїх «бійців», які вже зможуть отримати на руки не менш, ніж 226 бюлетенів. Побачимо.

Увечері А. Яценюк мав телефонну розмову з Віктором Ющенком і заявив йому, що не бажає бути клоуном, тобто блазнем. Що відповів йому Президент? Принаймні, свою оголошену прес-конференцію для українських журналістів він у Варшаві відмінив. А для польських дав. Чи не тому, що не хотів питань від земляків про Яценюка? Але як би довго не мовчав Президент, громадськість очікує від нього зрозумілих пояснень. Сподіваюся, ми усі їх почуємо. Чи будуть вони переконливими?