Деякі міркування з приводу мовних спекуляцій

Віктор Янукович у вересні 2008 року відверто визнав (сам того не усвідомлюючи), що в Україні триває політика русифікації: "Сьогодні у перший клас йдуть діти, які не знають жодного слова українською! А їх змушують розмовляти українською мовою. Діти приходять додому і плачуть!".

Виникає закономірне запитання: чому "сьогодні у перший клас йдуть діти, які не знають жодного слова українською"? чому студенти "не можуть пройти тест з української мови"?

Два варіанти відповіді: або діти неповносправні й розумово відсталі, відтак не спромоглися вивчити українську мову (низький рівень інтелекту не дозволяє), або ж ЗУМИСНЕ, СВІДОМО НЕ БАЖАЛИ І НЕ БАЖАЮТЬ навчитися володіти державною мовою. Про яку міфічну "українізацію" йдеться, якщо в Українській (?) державі за сімнадцять років незалежності підростаюче покоління не зуміло (не захотіло) вивчити українську мову? хто це "утискує", сякий-такий, "великий и могучий"?

Свого часу (1929 року) Г. Федотов чітко окреслив завдання політики русифікації українців: "Задача эта для нас формулируется так: не только удержать Украину в теле России, но вместить и украинскую культуру в культуру русскую. Мы присутствуем при бурном и чрезвычайно опасном для нас процессе зарождения нового украинского национального сознания, в сущности новой нации. Она еще не родилась окончательно, и ее судьбы еще не предопределены. Убить ее невозможно, но можно работать над тем, чтобы ее самосознание утверждало себя как русскую форму самосознания".

Уже в сучасній Україні "работают" більш ніж успішно аби українська самосвідомість утверджувала себе "как русскую форму самосознания". Конкретний приклад. Віктор Федорович Янукович (вересень 2008 року) відверто визнає (сам того не усвідомлюючи), що в Україні триває політика русифікації: "Сьогодні у перший клас йдуть діти, які не знають жодного слова українською! А їх змушують розмовляти українською мовою. Діти приходять додому і плачуть!".

16 жовтня, під час виступу на ХІХ-й конференції Донецької обласної організації Партії регіонів лідер ПР Віктор Янукович знову торкнувся питання російської мови: "Ті знущання, які терплять люди, діти, які пішли в перший клас, і яких змушують говорити українською, потрібно припинити. Діти в сльозах, не хочуть йти в школу. Студентів з Південного Сходу стало менше, тому що вони не можуть пройти тест з української мови".

Виникає закономірне запитання: чому "сьогодні у перший клас йдуть діти, які не знають жодного слова українською"? чому студенти "не можуть пройти тест з української мови"?

Два варіанти відповіді: або діти неповносправні й розумово відсталі, відтак не спромоглися вивчити українську мову (низький рівень інтелекту не дозволяє), або ж ЗУМИСНЕ, СВІДОМО НЕ БАЖАЛИ І НЕ БАЖАЮТЬ навчитися володіти державною мовою. Про яку міфічну "українізацію" йдеться, якщо в Українській (?) державі за сімнадцять років незалежності підростаюче покоління не зуміло (не захотіло) вивчити українську мову? хто це "утискує", сякий-такий, "великий и могучий"? Риторичні запитання.

Тим часом лідер Партії регіонів Віктор Янукович переконаний, що тестування при вступі й закінченні навчальних установ має проводитися не тільки українською мовою, але й мовами національних меншин. "Як тільки ми прийдемо до влади, по-перше, я, як кажуть, мітлою вимету цього міністра Вакарчука (міністр освіти і науки Іван Вакарчук), який є автором цих нововведень", - заявив Янукович 22 жовтня 2008 року в ефірі державної телерадіокомпанії "Крим" у Сімферополі [http://www.pravda.com.ua/]. "Природно, ми скасуємо це тестування, яке сьогодні ставить у дискримінаційні умови російськомовних хлопців", - додав він.

Як повідомило інтернет-видання "Українська правда", Янукович при цьому зазначив, що (sic!) Партія регіонів докладе всіх зусиль для імплементації Європейської хартії регіональних мов і ухвалення відповідних законів, у яких би відображався диференційований підхід до російської та інших мов народів, що проживають в Україні.

Як бачимо, прихильники надання російській мові статусу офіційної знову посилаються на Європейську хартію регіональних мов і мов національних меншин. Сумно, панове. Бо мовознавець і перекладач, доцент кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка вже давно більш ніж аргументовано довів, що хартії з такою назвою взагалі нема, це фальшивка горе-перекладачів, що її у нас аж двічі ратифікували, не заглянувши навіть в автентичний текст. До речі, тексти Хартії французькою та іншими мовами можна знайти на сайті Ради Європи http://coe.int/lang.

"Є Хартія малопоширених місцевих мов, що має на меті захистити мови, які перебувають на грані зникнення, і тим самим зберегти в Європі мовне розмаїття, - наголошує Віталій Радчук. - Сказати б, це Хартія загрожених мов, які тут виступають як самоцінності - так само, як рідкісні рослини чи тварини. Такі мови є і в нас - гагаузька, кримськотатарська, ідиш тощо. Це може видатися комусь громом серед ясного неба, але російська мова за Хартією якраз виступає загрозою мовному розмаїттю. Цього ніяк не втямлять ті, хто заклинає Хартією" [Держава ослабне і загине... // Універсум. - №5-6, 2008. - С.41 // www.universum.org.ua].

Щодо спекуляцій на тему ущемленння прав російськомовних через запровадження діловодства українською, то "тут йдеться про елементарну підміну понять" - слушно зазначає Віталій Радчук: "Є права особи - людські, є права нацменшин (спілок), а є державне право - право народу залишатися самим собою на своїй споконвічній землі. Це строге режимне право, порушників якого в цивілізованих країнах штрафують як хуліганів і злочинців. У нас немає права бути аморальним злочинцем. Тому в усіх школах вивчають мову свого громадянства. Як можна її не знати, коли за Конституцією без неї в громадянство не приймають?".

Зрештою, членам Партії регіонів, як і багатьом депутатам Верховної Ради України вже давно слід було б познайомитисz з "Експертним висновком про відповідність Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" від 15 травня 2003 року № 802-IV та проекту альтернативного Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", надрукованому 2006 року в "Донецькому Віснику НТШ. Мова. Література. т. II" [Донецьке відділення Наукового товариства імені Т. Шевченка. Донецьк. Український культурологічний центр. - С.78-82], а також у журналі "Універсум" [Радчук В. Захід є Захід, а Схід є Схід. - №5-8, 2006Ю С.22-25 // www.universum.org.ua].

Ще раз наголошуємо: Віталій Радчук більш ніж аргументовано ВЖЕ довів, що офіційний (ратифікований) український переклад Хартії містить численні помилки й перекручення. "В цілому він не є правдивим, адекватним і автентичним англійському та французькому джерелам, що їх прийняла і ними послуговується Рада Європи. Зокрема, назву Хартії та інші ключові поняття в українському перекладі перекручено. Причому видно: український перекладач послуговувався російським перекладом, який у самій Росії не набув статусу офіційного, бо й не був там ратифікований (і навряд чи буде: за логікою Хартії чим менш поширена мова, тим більше їй належить уваги). <...>

Якщо виходити саме з духу Хартії, її слід називати так: Європейська хартія загрожених мов. Або: Хартія захисту місцевих рідкісних мов Європи, Хартія збереження мовного розмаїття Європи, Європейська хартія малопоширених місцевих мов. <...>

Чи відповідає предмет Закону України 2003 р. "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" автентичним оригіналам Хартії? Однозначно і категорично - ні, оскільки Закон повторює хибну термінологію українського перекладу, хоч би вона й нагадувала віддалено ключові поняття Конституції України. Ні в самій Хартії, ні в нашій Конституції нема "регіональних мов або мов меншин". Незрозуміло також, що таке "мова меншини". Чи національної? Чи національна? Для 86 тисяч зі 104 тисяч євреїв в Україні рідна мова - не єврейська, а російська. Для 102 тисяч з 140 тияч. поляків - не польська, а українська <...>

Крім того, суперечить духу Хартії зрівняйлівка щодо мов. Закон 2003 р. не розрізняє мов сильних, які є державними в сусідів, і мов слабших, але питомих в Україні, котрим загрожує зникнення. В одному переліку опинилися мови, з яких одна витісняє інші, як-от російська - білоруську й гагаузьку. Про деякі найбільш загрожені мови (караїмську, кримчацьку, ромську) в Законі взагалі забули, що так само суперечить Хартії. Законотворці орієнтувалися не на дух і приписи Хартії, а на те, що скажуть держави-сусіди..."

Будьмо відверті: український парламент - яскраво виражена НЕСУМІСНА система, в якій дуже затишно почувають себе не автохтони, а малороси і нащадки російських колоністів (совєтських насамперед). Для них українська земля лише на словах стала рідною. Для них гетьман Іван Мазепа й досі зрадник. "Головне й огидне - вони нічого не забули і нічого не навчилися, - переконаний кандидат філософських наук Євген Зарудний. - Україно-ненависть - на генетичному російському рівні, у їхніх червоних кров'яних тільцях. Вони завжди бачили в українцях злочинний елемент і діяли відповідно, а тепер дійшли до абсолютного цинізму. У "тихе і лагідне" шевченківське село з його "садком вишневим коло хати" прийшов кримінальний принцип радянських північних таборів - "сдохни ты сегодня, а я - завтра!" ["Дзеркало тижня", № 49, 2006].