rss
09/22/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Українське Чикаго \ День Дружби

Любіть ближнього свого, як себе самого...

Ці слова Божої заповіді знає напевно кожен християнин. Ними Господь наказує нам керуватися у своїх вчинках і вони повинні бути однією зі складових нашого життя.

Ці слова Господньої заповіді можуть бути також яскравою ілюстрацію подій сорокалітньої давнини у взаєминах українських братів-християн міста Чікаґо.  

Восени 1968 року, в силу певних обставин, у цьому місті було створено нову парафію, якій дали ім'я святих Володимира і Ольги. Не вдаваючись у причини виникнення цієї парафії все ж необхідно сказати, що ініціатори її створення постали перед здавалося б нерозв'язною проблемою - де ж відправляти Служби Божі, причащатися, хрестити дітей та відспівувати покійних. У членів молодої парафії на ті часи ще не було ні достатніх коштів, щоб придбати власніть вже збудований храм, ні досвіду в будівництві нового, а надворі вже була в розпалі осінь.

І саме у цю скрутну хвилину на допомогу новоутвореній громаді прийшла допомога від православних братів і сестер із парафії святого князя Володимира. Настоятель храму отець протопресвітер Федір Білецький разом із членами парафіяльної управи, яку в той час очолював Алекс Пелюхівський та в порозумінні з митрополитом Української Православної Церкви у США Мстиславом, вирішили простягнути братню руку допомоги та запросити членів новоствореної парафії святих Володимира і Ольги почергово служити свої Божественні літургії у православному храмі.

Як згадують очевидці, 21 вересня, над Українською околицею зі самого ранку лунали церковні передзвони. Вони повідомляли, що відтепер парафіяни храму святих Володимира і Ольги, матимуть і прихисток, і дах над головою під час своїх Богослужінь. Людські потоки потягнулися на вулицю Кортез, де гостинні господарі відчинили двері Катедрального собору святого князя Володимира для гостей зі сусідньої парафії, для яких на довгих п'ять років він теж став рідним.

Title  Title

Відтоді проминуло сорок років. Але день 21 вересня - свято Різдва Пресвятої Богородиці - став спільним святом для парафіян та прихожан православного та греко-католицького соборів. Впродовж подальшої історії сусідні парафії саме цього дня почергово приймають гостей як не у православній катедрі, то у греко-католицькому соборі, відправляючи спільний молебень за злагоду і єдність української церкви.

Цьогорічна зустріч парафіян Катедрального собору святого князя Володимира і Собору святих Володимира і Ольги відбувалася на території останніх, для яких осіння пора в цьому році є доволі багатою на цікаві події. Саме цими днями відбуваються різноманітні акції, приурочені до 40-літнього ювілею парафії.

Title

Надвечір у неділю, 21 вересня, в Соборі святих Володимира і Ольги було відправлено спільний молебень, з нагоди сорокаріччя першого Богослужіння греко-католицької громади у православному храмі святого князя Володимира у далекому 1968 році. Молебень спільно відслужили настоятель Собору святих Володимира і Ольги о. архимандрит Іван, о.о. цього ж храму Ігор Кошик та Олег Кривокульський, разом з настоятелем Катедрального собору святого князя Володимира о. архимандритом Панкратієм, настоятелем Катедри святого отця Миколая о. Богданом Налисником та настоятелем церкви Андрія Первозванного о. деканом Богданом Калинюком.

У своїй проповіді у храмі настоятель Собору святих Володимира і Ольги о. Іван сердечно подякував від імені парафії своїм православним братам за християнський вчинок, який може служити прикладом для наслідування іншим українським парафіям не лише у Сполучених Штатах Америки, а й у всьому світі. Те, що сталося сорок років тому, було зразком виявлення християнської любові та благородства, які присутні у кожному з нас.

TitleПісля спільного молебня гостинні господарі запросили гостей зі сусідньої парафії до Українського Культурного Осередку, де на всіх чекала смачна вечеря.

Протягом цього вечора було сказано багато приємних слів як на адресу душпастирів Катедрального собору святого князя Володимира та його парафіян, так і на адресу людей, які не побоявшись труднощів, взялися за нелегку ношу і спільними зусиллями збудували для вірних Української Греко-Католицької Церкви чудо-красень храм, який понад три десятиліття прикрашає Українську околицю міста Чікаґо.

Під час вечері присутніх привітав голова парафіяльної управи Собору святих Володимира і Ольги Олег Караван. У своєму короткому виступі промовець зазначив, що хоч у той час він належав до представників молодшої генерації, однак цей акт всеосяжної любові, який продемонстрували православні брати і сестри парафії святого князя Володимира зробив на всіх величезне враження і продемонстрував, що міжконфесійна злагода і любов може чинити справжні дива.

Від імені парафії Катедрального собору святого князя Володимира виступив її голова інженер Святослав Личик. Він передав усім вітання від тогочасного голови парафіяльної управи Алекса Пелюхівського, котрий через хворобу не зміг бути присутнім на цьому святі. Святослав Личик наголосив, що приклад наших парафій є добрим знаком для інших і може стати важливим кроком в об'єднанні Української Церкви.

До учасників дружньої зустрічі промовляли представники двох генерації парафії святих Володимира і Ольги. І якщо відома діячка української громади Орися Гарасовська закцентувала свою увагу на хронології подій тих днів, то представниця молодшого покоління Оля Попіль-Бозьо зосередила свою розповідь на почуттях, які переживала українська молодь, перепускаючи їх через свої молоді серця.

Ведучим цього святкового вечора був настоятель Собору святих Володимира і Ольги о. архимандрит Іван Кротець. Він чудово впорався з цією роллю, доповнюючи влучними репліками виступи промовців та делікатним гумором підтримував гарний товариський настрій присутніх.

Наприкінці вечора о. декан Богдан Калинюк подарував учасникам свята кілька відомих українських пісень у власному виконанні. Приємною несподіванкою для всіх став виступ настоятелів храмів о. Богдана та о. Івана, котрі в дуеті виконали "Пісню про рушник".

Окрасою вечора став і виступ братів Степана і Ярослава Ворожбитів, котрі традиційно беруть активну участь у різноманітних імпрезах, які проводяться сусідніми парафіями. У їхньому виконанні прозвучав ряд популярних українських пісень.

На закінчення свята присутні взаємно побажали одні одним щастя, здоров'я, злагоди і любові на "Многії і благії літа". Але навіть після закінчення спільної вечері в Українському Культурному Осередку ще довго не стихали розмови між друзями, яких єднають десятиліття щирої приязні та любові.

Чи таке можливе?! Чи в таке повірить чоловік: Щоб родючі українські ниви народили 33-й рік!!?

Про майбутнє мусимо подбати вже сьогодні

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com