Політична антреприза-рімейк-реаліті шоу "Єдині віце-президентські дебати-2008" 2 жовтня на сцені Університету Вашінгтона (Сент-Луїс, Місурі) за мотивами "Пігмаліона" Бернарда Шоу і участю сенатора Джо Байдена, Голови Комітету Сенату США у закордонних справах, який природно одночасно відігравав роль шляхетних професорів міжнародної політики і фонетики, дивовижно нагадуючи часом Рекса Гарісона - професора Генрі Хігінса з мюзіклу "Моя прекрасна леді"; та губернаторки Аляски Сари Пейлін, що намагалася будь-що бути схожою на Елізу Дулітл у виконанні Одрі Хепберн, принаймні природною щільністю аляскінського "кокні" та зачіскою; зібрала майже 70 мільйонів телеглядачів, рекорд за всю історію США, перевищивши навіть цікавість до перших президентських дебатів.

Наймолодша посеред трьох республіканських губернаторок та порівняно з 5 сенаторками, минулими потенційними виборювачками її кандидатства № 2 (ще й індіянське літо за Деналі), Сара Пейлін у ролі Елізи частенько перегравала навіть саму себе за кількістю варіацій (через речення) "шляк тебе трафить", часом переходячи на рівень Елочки-Людожерки ("Чи можу я звати вас Джо?" - вже у першому запитанні до сенатського лева з 35-річним досвідом, що звертався до неї не інакше як "Губернаторко Пейлін" - так і вчувається Елочкине "парніша"; і далі - "Я з нетерпінням очікую на дебати з Джо Байденом. Я чула його промови відтоді, як пішла до другого класу").

Вона не чужа своєрідної романтичної дикої свободи, до якої за іронією Долі доклали руки своїми голосами у Сенаті Байден та Обама (як файно йти, їхати на лижвах, мчати на хаскі, на снігоході зранку чи надвечір (що кому до вподоби) і озирнутися чи зупинитися на Дорозі в Нікуди, і задивитися на Мак-Кінлі, на полярне сяйво, на пстругів, що йдуть проти води і на грізлі в потоці, що їх ловить, і завалити лося (чи підстрелити вовка з гелікоптера) незманіженою рукою (Гілларі з Біллом не спиться, можливо, з різних причин), що так природно резонує з виборчою концепцією та гаслом Мак-Кейна - символічне єднання незалежних політичних одинаків-"мавериків" (див., будь-ласка, http://www.chasipodii.net/article/3225/ )

з Вашінгтону та справжньої, глибинної, народної Америки зі спробою "психологічного" перехоплення гасла Обами.

Одрі Хепберн та Рекс Гарісон "Моя прекрасна леді"

Дебатів, як таких, фактично не було: ну про що міг дискутувати, наприклад, з міжнародних питань, "Джо", який особисто знайомий з усіма світовими лідерами (без усілякого інтелектуального "сексизму" та снобізму), з "Губернаторкою Пейлін", що бачила "закордон" лише у бінокль через Берінгову протоку, попри те, що змогла вимовити "Ахмадінеджад" і "Кім Чен Ір" та згадала братів Кастро, але взагалі відповідала на питання у грайливому Рейганівському стилі "Знову ви за це?" з посмішкою та підморгуванням дівчат-танцівниць із салуну "Червона Цибуля" у Скагвеї часів золотої лихоманки на Клондайку у концептуальних рамках знаного українського прислів"я, демонструючи високі взірці специфічного абстрактного мислення за Гегелем (Гілларі, дарма що Сарина "риб'яча тезка" за студентських років, могла б вже "відпочивати" з початку першого раунду).

Особливо цікавими у цьому контексті були "дебати" з альтернативної енергетики та відповіді щодо можливої політичної "спадщини" № 1. Коли "Джо" нагадав, що Мак-Кейн багато разів голосував проти програми розвитку альтернативної енергетики і навзамін хоче продірявити всю Америку і наставити нафтових веж, відбулася миттєва психологічна "польова" реакція "Губернаторки Пейлін" - "Діряв, бебі, діряв" - відповіла вона, грайливо пританцьовуючи, звісно, маючи на увазі буріння на континентальному шельфі. На запитання, що будуть робити № 2, коли, не дай, Боже, щось трапиться з їх № 1, Байден обіцяв продовжувати політику Обами, а Пейлін, як старанна "студентка", повторила услід за "професором", підморгуючи, - "Звісно, продовжувати політику Мак-Кейна", що може наштовхувати на різні спекулятивні конотації з огляду її непересічної (удаваної?) незгоди з Мак-Кейном щодо Мічігану.

Знаменитий салун „Червона Цибуля" у Скагвеї, Аляска, де дівчинкою жила з батьками Сара

Попри увесь свідомий епатаж, помітне універсальне невігластво, агресивне абстрактне мислення, прозору примітивну, проте діючу архетипну політсексуальну сугестію "Губернаторки Пейлін", не покидає думка, що саме Джо Байден своїм 90-хвилинним 70- мільйонним майстер-класом життєвого досвіду, толерантності та шляхетності чоловіка і політика оживив, легітимізував та остаточно вивів на віденський бал Великої Політики США нову політтехнологічну Галатею - леді Елізу Великої Старої Партії, що може стати її абсолютною зброєю (піддався, як джентльмен, месмеризму жінки?)

Взаємний майстер-клас політичної сугестії підморгуванням із задіянням різних півкуль та доменів підсвідомості

Вона може взятися Нізвідки і забратися в Нікуди, але тисячі вусанів-гіллбіллі з гірських штатів на Орегонському Трейлі від океану до океану, де в усіх салунах "Старі Часи" висять фото схожої на неї підморгуючої "гарної, бувалої в бувальцях дівчини" майже у сукні Єви з американського прапора з рушницею в руках, можуть віддати голоси за "свою гарячу" дівчину Сару Пейлін.

Уся відповідна "політтехнологія" запатентована споконвіку та перевірена українськими дівчатами і молодицями та історією на французьких королях і турецьких султанах та пересічному світовому козацтві.