rss
09/29/2022
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Проблема \ Домайданились!

Відкритий лист до Юлії Тимошенко 

Шановна Юліє Володимирівно!

Вичерпавши всі можливі засоби достукатися до Вашого "червоного серця", звертаюся ось таким чином - через газету "Україна молода". Споді-ваюся, що хоч так Ви, нарешті, отримаєте моє "дружнєє посланіє".

Я, як і дуже багато інших громадян нашої стражденної України, є Вашим палким при-хильником. Я Вам вірив, вірю й ще хочеться вірити в це - віритиму. Але дії нашого районного керів-ництва ВО "Батьківщина", обласного та Політ-ради партії, а також те, що Ви не реагуєте, зму-шують мене й моїх однодумців замислитися над тим, чи не досить Вам вірити? Ми вже втомилися "товкти воду в ступі", намагаючись "не зрадити Майдан"...

Ви закликали нас боротися, аби оновити владу на місцях, витурити з теплих крісел одіозних куч-містів місцевого "розливу". Ми працювали й спо-дівалися, що після виборів так воно й буде. Але нас кинули мордою в багнюку ті ж самі перефар-бовані кучмісти, які поналазили без нашої згоди в ВО "Батьківщина", без рішень конференцій стали членами партії, а згодом посіли чільні місця у спис-ку. Ми виграли вибори, але водночас ми й про-грали.

Я був на багатьох Ваших зустрічах із нами - виборцями. Чудово й правильно Ви говорили! Й після цього, знаєте, наче крила виростали, хоті-лося наводити лад в Україні із ще більшим зав-зяттям. Але те виявилося нікому не потрібним. Ті ж самі свині, виковзавшись у помаранчевій баг-нюці, їдять з того ж таки корита.

Негоже виносити сміття з власної хати, тобто з районної організації ВО "Батьківщина", але більше терпіти таку наругу я не буду. Не для того мене в 2001 році виключили з університету за участь у відомих подіях 9 березня біля пам'ятника Шевченку, не для того мене переслідувала ов-руцька міліція, прокуратура (ще й досить це успішно робить, бо прокурор залишився куч-мівський), не задля того ми стояли на Майдані, щоб і надалі чинився такий глум.

У нашу райорганізацію, як я вже згадував, по-налазило без нашої згоди дуже багато одіозних фі-гур. Це було зроблено без нашої згоди - таємно, на пікніках, у ресторанах. Ось там їх приймали в партію. Ви, Юліє Володимирівно, неодноразово обіцяли всім нам, що всіх, хто порушуватиме пар-тійну дисципліну, Статут партії, хто вестиме якісь "таємні вечері", негайно виключать із партії. Поки цього ми в Овручі не спостерігаємо. Написавши Вам, О. Турчинову, А. Шкілю, до Політради партії більш як 20 звернень, ми так і не дочекалися ре-агування. Писав я, писала заступник голови ра-йорганізації ВО "Батьківщина" Тетяна Сірош (її, до речі, без конференції вже усунули з посади зас-тупника), екс-депутат райради Володимир Ред-чук, голова споживчого товариства, шанована в районі людина, яка перенесла не одну кримі-нальну справу за минулої влади, писали голови осередків, інші члени партії, були й колективні листи... Марно. І тепер у нас у районі живе і про-цвітає коаліція БЮТ з Партією регіонів та лит-винівцями, а НСНУ та СПУ залишилися в опо-зиції.

Мені цікаво, Юліє Володимирівно, чому Ваша вимога про помаранчеву, і тільки помаранчеву ко-аліцію на місцевому рівні не виконується? Чому овруцьким БЮТівським керманичам Ваші слова "по барабану"? "Нехай вона там в Києві душиться за свою коаліцію, за крісло Прем'єр-міністра, а ми тут якось і без її наказів обійдемося", - було нам сказано після виборів.

Усе розпочалося навесні 2005 року під час проведення звітно-виборчої конференції районної організації. Із більш як 400 членів партії прибуло осіб 40, ще чоловік 20 запросили з вулиці. І от із порушенням Статуту партії (не було також кворуму) та за підтримки нині вже народного де-путата Олега Антипова було проведено цю кон-ференцію. Новим "старим" головою стала Голо-ванова Лариса Анатоліївна, яка сама себе пере-обрала. Про проведення конференції не було по-відомлено завчасно. Це було зроблено навмисно, щоб більшість членів не прибули, бо ми були про-ти чергового переобрання вищезгаданої особи, ми були проти тих махінацій, що проводила пані Го-лованова, про які неодноразово доповідали вам, Юліє Володимирівно.

Найцікавіше розпочалося восени минулого року перед парламентськими виборами. Затяті кучмісти-ядині почали топтати собі прохідні місця в "помаранчевих" партіях. Не оминуло це лихо і наш район.

Чільний провідник районного кубла СДПУ(о) й голова райради минулого скликання Микола Левківський перебігає в Партію регіонів, наразі знову він - голова райради. Екс-начальник ра-йонного управління освіти Василь Налапій кидає керівництво НДП і знаходить притулок у ПР, наразі теж втішається депутатським мандатом. Ба-гато януковичівців перебігло й в НСНУ, зокрема Марія Василенко, Петро Давиденко, Михайло Ва-кулов, Неля Волик, Микола Сердюк. У них вистачило глузду вигнати з партії Михайла Лев-ківського, екс-заступника голови райадміністрації, екс-СДПУ(о)іста, керівника "тіньового" штабу Януковича. Він добився аудієнції у Києві - його прийняли в НСНУ, але все-таки надлюдськими зусиллями в Овручі його забракували.

Як ми не пручалися, в районному штабi БЮТу "закулісні" перемовини взяли гору за підтримки знову ж таки Олега Антипова та представника об-ласного виборчого штабу Юрія Єпачинцева, екс-кандидата в нардепи. Прибився до нас у серпні 2005 р. екс-член СДПУ(о), заступник голови рай-ради Василь Іванов, на минулих виборах один із палких прихильників януковичівців. Яким чином він став членом ВО "Батьківщина", нам досі не ві-домо. Ні на засіданні бюро, ні на конференції жод-ного рішення ми не приймали. Потрапили до нас і працівник райадміністрації, екс-заступник голови Анатолій Невмержицький, начальник "Оранти" Петро Бойко, вчитель, який змінив багато партій, Сергій Ковальчук (його виключили з НСНУ за вимагання посади), пенсіонер Сергій Дергунов, майор міліції, екс-начальник відділу міліції Ов-руча, причетний до перехоплення автобусів на Майдан та співпрацю з приймальнею Януковича в районі тощо...

Наразі хлопці тиснуть на кнопки в райраді та міськраді, а Василь Іванов - знову заступник голови райради. Отже, наступні 5 років у нас буде "стабільність", по-колишньому - "застій". Ви-щезгадані керівники палко захищали кучмізм в усіх його проявах, а тепер виходить, що вони вже вас захищають, Юліє Володимирівно? А ми, як виявилося, нікому не потрібні, а я нині перебуваю в одній партії з тими, з ким постійно воював... Всі нинішні посадовці - з нашого "Білого дому", який за минулої влади був синім-синім, а став пома-ранчевим.

Коли восени 2005 року на конференції було оп-рилюднено список кандидатів у депутати рай-ради, нашому обуренню не було меж: у першій трійці вищеназвані Іванов, Невмержицький, Ко-вальчук, а четверта - наш "керівник" Лариса Го-лованова та інші особи, яких ніхто й ніколи не бачив у партії. Було названо потрібних Олегу Ан-типову та лояльних до Лариси Голованової, тобто тих, хто не відкривав рота. Конференція була дуже напруженою, і ми повикреслювали згаданих вище осіб зі списку. Його мали везти на затвердження в Центральний штаб. Усі були впевнені, що список затвердять у відредагованому варіанті, так, як бу-ло проголосовано. Але...

У першій декаді січня 2006 р. у нас відбулася конференція, на яку прибув з обласного штабу Юрій Єпачинцев. Він, до речі, спілкувався винятково російською мовою, поводився зухвало, авжеж - кандидат у депутати ВР! Нам показали список, затверджений у Києві. Всі отетеріли. Такого нахабства ми не чекали. Список був той самий - з Івановим на чолі. Крім цього, на цій кон-ференції нам не дали права голосу - привели сто-ронніх осіб, яких ми не знали, в них навіть не було партійних квитків, і проголосували так, як їм пот-рібно. На наші вимоги ніхто не реагував. Скажіть мені, Юліє Володимирівно, як це розуміти? Чому багатьох із нас у Києві викреслили зі списку, бо один - молодий, другий - старий? А як же Київ пропустив Ларису Голованову, яка тричі (!) була судима й зараз перебуває під слідством за вимагання хабара, або - в Житомирську облраду такого собі Ігоря Фадєєва?

Пан Єпачинцев нам сказав, що так вирішив Антипов і так буде, і не "выступайте, а то сейчас выключим из партии". Ми всі знаємо, що пан Ан-типов неодноразово був в Овручі, вів перемовини з Івановим у кафе "Фламінго", пригощали Антипова й "заливной рыбой". Це Олег Микола-йович і не заперечував, бо "треба жити дружно".

На цій конференції, Юліє Володимирівно, мене образив мій однопартієць Юрій Єпачинцев, запитавши: "А где вы были, когда я с Антиповым шел на Майдане в первых рядах? Где вы были, спрашиваю?" Такого підлого питання я не сподівався отримати.

У перший день Майдану нас восьмеро о 4-й ранку після другого туру виїхали в Київ. Але вже в Народичах нас наздогнали міліціонери, які зараз є депутатами від БЮТ. Я ніколи з таким шиком не їхав у машині начальника райвідділу назад до Ов-руча. Висадивши нас в Овручі, майор Гурінчук обіцяв нам "вырванные годы"... Однак о 14-й годині я вже був на Майдані.

Юліє Володимирівно, а ви мені не скажете, де Антипов і Єпачинцев були в 1999-му, 2000-му і 2001 роках. Я їх не бачив ні в акціях "Повстань, Україно" та "Україна без Кучми", ні біля Лук'янів-ського СІЗО, ні 9 березня...

Після тієї конференції нас усунули подалі від виборів, від штабу, куди набрали сторонніх осіб, екс-міліціонерів, не допустили мене, інших членів партії й до вас, коли ви виступали в Коростені. Не потрапили ми й на з'їзд партії поїхали, як завжди, сторонні особи, лояльні до керівника партії...

За нашими листами одного разу приїхав якийсь екс-кандидат у депутати ВР Александров, відвідав в Овручі ресторан зі штабістами, та не знайшов часу з нами зустрітися.

Найцікавіше розпочалося після виборів. Су-діть самі. Наша райрада - це 50 депутатів. 12 ман-датів отримали представники НСНУ, 10 - БЮТ, 4 - СПУ, 8 - литвинівці, 10 - регіони та 6 - кому-ністи. Отже, 26 депутатів із 50 могли створити "по-маранчеву" демократичну коаліцію, приймати ті рішення, на які ми сподівалися. Але дарма. Ця більшість так і не склалася. Бютівці примкнули до іншого табору. Мабуть, це було вирішено давно. То чи хоча б за це, Юліє Володимирівно, треба виключити вищезгаданих осіб із партії і від-кликати з райради? Але чомусь Ви на наші звер-нення не реагуєте. Прикро, що Ваші накази іг-норують на місцях, а всі домовленості про коаліцію стають не вартими виїденого яйця.

Хоч як не опиралися НСНУ із СПУ, їх лише 17, та в нас знову "новий-старий" голова райради та й "новий-старий" заступник. Усе, домайданилися! А пані Голованову вже, мабуть, і прокуратура не турбує - домовилися, зараз її "сватають" уже на голову депутатської комісії з питань освіти, ку-льтури. Мабуть, обматюкавши свою колегу Та-мару Гладій, керівника хору, сплачуючи їй з осені 2005 р. моральну шкоду за рішенням суду, зав-давши травми техпрацівниці Будинку культури, ця особа, керівник БК, найбільше підходить на цю посаду...

Мій прадід Антон був членом Волинської Пов-станської Армії. Чули, мабуть, про знаменитий Базар, що за 30 км від мого села? Йому було 28 ро-ків - як і мені зараз, і його розстріляли за любов до України, яку він захищав. Я хотів би, щоб зараз прийшла ця ВПА в наш Овруч! З яким задо-воленням я вступив би в неї і зайшов з автоматом у райраду, прокуратуру, райдержадміністрацію... Гріх таке писати, але наш народ нас зрозумів би.

Ось так. Вірили, сподівалися, а як наслідок - "маємо те, що маємо". Всі лишилися в своїх кріс-лах, тільки ще більше знахабніли, бо залишилися непокараними. Завдячуючи вашому авторитету, хлопці наступні п'ять років - хто у ВР, хто в об-ласній, районній радах, "стригтимуть капусту" й знову душитимуть нас. Бо ми - знову в районі опо-зиція. І про нас згадають тільки тоді, коли потріб-ні будуть наші голоси, коли потрібно буде знову одягати гумові чоботи та йти по селах агітувати...

Юліє Володимирівно, я поки ще Вам вірю, по-ки... Сподіваюся, що Ви нарешті втрутитеся в си-туацію, що склалася в Овручі, хочеться вірити в це. За кожне своє слово я відповідаю перед Богом, відстою його і в будь-якому суді: за сім років жоден кучміст не захотів зустрічатися зі мною в суді, бо правда на моєму боці. Як ви виголошуєте: "Спра-ведливість є - за неї лише варто боротися", що я й роблю.

А як ні, то квиток свій я Вам надішлю - не хочу бути в такій партії, хоча я й не уявляю, як Вас мож-на зрадити. Наприклад, я дуже поважаю Олега Тягнибока й сподіваюся, що у ВО "Свобода" мене приймуть...

Грізне відлуння війни (з особисто пережитого)

Чи хотів би Тарас Григорович Шева бути англійським поетом?

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2022-08
22.02.2022 Московська армія вже в Україні. Що далі?
Office of Cook County Board President Toni Preckwinkle Округ Кук і CEDA оголошують програму допомоги з водопостачання для малозабезпечених домогосподарств
Небесна сотня, «справи Майдану» 8 років розслідування, які результати?
«Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України? Рішення господаря Кремля дає Зеленському шанс поховати «Мінськ»
Міжнародна фінансова допомога Україні: хто, скільки і навіщо. Подушка безпеки для України
Путінська казарма: які перспективи має окупований Донбас Чому після визнання Росією «народні республіки» приречені на жалюгідне існування
«План знищення України»: звіт британського інституту оборонних досліджень
Християнське ставлення до війни Розвиток доктрини від перших віків християнства до Середньовіччя
Не стало Івана Дзюби – літературознавця, дисидента, Героя України
Чи бояться росіяни війни? Як російське суспільство реагує на військові ігри Кремля біля кордонів України

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com