Час Великодня, святкування Воскресіння Христового - це нагадування про те, що Спаситель "смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". Це також нагода поговорити на тему потойбічного життя - одну з найскладніших в науці Церкви. Відповісти на запитання, які найчастіше хвилюють вірних, ми попросили душпастиря храму Пресвятої Євхаристії отця Романа Тереховського.

- У Символі віри читаємо: "Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку"... Що це означає?

- Людське життя, за вірою Христової Церкви, є чимось таким, що має початок і не має кінця. У цьому подібність людини до Бога, який також є хронологічно безконечним, щоправда, Він ще існує поза часом і не має початку. Ще Тома Аквінський писав, що душа людини - як лінія обрію між небом і землею, бо вона належить до обидвох цих дійсностей. Тому душі призначено існувати в часі, підсвідомо маючи надію на вічність, на те, що колись ті часові рамки спадуть.

Неминучим етапом у житті кожного з нас є смерть. Чому ми повинні померти? Смерть є наслідком гріха. Як пише апостол Павло в одному зі своїх послань, сила гріха і жало гріха - є смерть. Від часу гріхопадіння наших прародичів Адама і Єви всі люди підвладні закону смерти. Християни розуміють, що смерть для хронологічного життя, яке почалося від зачаття в лоні матері, це кінець, але для паралельної дійсности, в якій ми існуємо як призначені до безконечної вічности Божі творіння, це тільки перехідний етап. Уже потім на кожного чекає те, що він собі заслужив: небо чи пекло. Говоримо ще також про чистилище, але це перехідна дійсність, яка спрямована до небесного життя. Наша віра у Христа тут, на землі, дає нам можливість сподіватися на краще життя, на існування в іншому світі, де не буде утисків, обмежень, страждань.

- Хто може сподіватися на своє воскресіння? Як треба заслужити на це?

- Люди, які не вірили у вічне життя, очевидно, отримають те, що в Євангелії називають вічною смертю. У пеклі вони розумітимуть власні помилки, але не зможуть вже їх виправити. За що така тяжка кара? Але ж не раз на землі людині вказували: ти можеш спастися тільки вірою, покайся - і тобі буде добре. Людина не хотіла цього робити, була закам'янілою в своєму серці і заслужила собі пекло. Бог, який створив нас за своїм образом і подобою, нам цього не бажає. Бог не засуджує людину до пекла - людина вершить суд своїми руками.

- Коли має відбутися воскресіння мертвих?

- Це питання останнім часом люди часто собі задають. Є такі, які стверджують, що знають точну дату другого пришестя Христа, однак жодного разу їхні пророцтва не здійснилися. Страшний суд для нас пов'язаний безпосередньо з приходом Спасителя. Покликання Церкви - чекати приходу Христа, але вона ніколи не встановлює конкретної дати. Ми завжди мусимо бути пильними, а коли Христос прийде - це Божа справа. Досить часто неправильно трактується євангельський стих про те, як Христос каже про своє пришестя, що не йому це знати, ні ангелам небесним, а тільки Отцеві небесному. Це не значить, що Христові невідомий час його приходу, а тільки те, що Він, як людина, не ставить собі такого питання і не хоче, щоб ми цим переймалися. Наша справа і постава всієї Католицької церкви - чекати. Чекати в чистоті, справедливости, в мирі, в лагідности - у тих всіх чеснотах, які Він нам показав у своєму земному житті і заповів дотримуватися.

- Як відбуватиметься другий прихід Христа?

- Апостол Павло пише, що Христос з'явиться нам так, як він від нас пішов. Він сходитиме на хмарах, в оточенні небесного воїнства, під сурми ангелів. Він, перший, що воскрес із мертвих, покличе всіх, хто помер від початку віків. З ним підуть ті, хто вірив у Нього, вірив у своє воскресіння і жив свято й праведно.

- Як воскресіння із мертвих стосується фізичного тіла людини?

- Маєте на увазі, чи тілесне воскресне разом з нашою душею? Ми знаємо, що воскреслий Христос мав тіло: воно було інакше, переображене, не таке, як раніше. Пригадайте притчу про багача і Лазаря: після воскресіння і багач, і Лазар пам'ятали, хто вони є і ким були, у них збереглося розуміння власної ідентичности, вони знали всю історію свого життя. Це, на мою думку, ті матеріяльні речі, які збережуться після воскресіння. Мова про пам'ять, історичність, самоусвідомлення. Окрім того, буде і саме тіло - прославлене, перемінене Богом, яке матиме інші характеристики, аніж має зараз.

- Тобто тіла, з якими люди жили на землі, після воскресіння їм не знадобляться?

- Як пише апостол Павло, не всі ми вмремо, але всі перемінимося, усі в одну мить... Другий прихід Христа застане багатьох людей за життя, а інших після смерти. Але для померлих отримати тіло не буде проблемою. Матерія ж нікуди не дівається - вона просто набуває інших форм. А для Господа, якщо це буде в Його волі, повернути речі до попереднього стану не є неможливим.

- Яким буде життя після другого приходу Ісуса Христа? Чи людям так само потрібно буде їсти, спати, працювати, щоб заробити собі на хліб?..

- Зараз ми працюємо ніби за кару, змушені в поті чола заробляти свій хліб. У раю перший чоловік так само трудився, але це не було для нього покаранням, він не відчував тягаря праці. Так само й у житті вічному: ми відпочиватимемо від праці, бо будемо від неї втомлюватися, але ні перше, ні друге не стане підставою для горя чи радости. Це буде природною потребою, такою, як зараз для нас є спати чи дихати. Таким же природним для людини буде життя в раю, який для неї призначений.

- У тому, майбутньому, житті люди житимуть зі своїми сім'ями? Чи взагалі вони впізнаватимуть одне одного?

- Однозначно, впізнаватимуть. А чи житимуть сім'ями? Одного разу садукеї запитували Христа, кому на небі буде дружиною жінка, якщо на землі вона мала одного чоловіка, після його смерти - іншого... Христос відповідав, що на небі не виходять заміж і не женяться.

- ...І не будуть народжуватися діти?

- Життя в раю - це стан людей, які народилися досі, включаючи тих немовлят, які загинули від абортів. Мама впізнає свою дитину, а дитина впізнає маму. Думаю, відпаде потреба в народженні дітей у той спосіб, який є тепер. Зрештою, люди почали народжувати дітей після того, як їх вигнали з раю.

...Звичайно, нам складно уявити те, чого ніколи не бачили й не відчували. У своєму земному житті ми крутимося у вирі своїх бажань, у неможливости їх здійснити, у справах, які починаємо і, не завершивши, покидаємо для того, щоб взятися за інші. Уявімо, що в одну хвилю відпадає потреба йти в магазин, чистити зуби, заробляти гроші... Цього вже не треба буде робити, всі ці речі стануть зайвими. В Одкровенні це змальовано так: "От житло Бога з людьми, і Він житиме з ними, вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними, і обітре кожну сльозу з очей їхніх, і не буде вже смерти, ні скорботи, ні плачу, ні болю"...