rss
09/25/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Наша Історія \ Голодомор \ Документи, якi викривають винуватцiв голодомору

Немає  нiчого  захованого, Щоб не  виявитися, Нi  таємного, Що воно не пiзнається I не  вийде  наяв.

Лука, V11, 17

 

Людоїди, яких бачив i розмовляв - це бiдняки, середняки, колгоспники, одноосiбники, якi не мають нiякого господарства. Всi вони справляють враження звiрино-голодних людей, у яких нiяких бажань, крiм одного бажання - що завгодно i якою завгодно цiною їсти.

Ця цитата не належить перу журналiста, чи твору письменника, а запозичена з офiцiйного документу, а саме - з доповiдної записки народного комiсара землеробства УРСР О. Одинцова, яку вiн надiслав до центрального комiтету комунiстичної партiї України 12 березня 1933 року. Ось, що вiн доповiв керiвництву партii:

 - Я особисто вiдвiдав найбiльш голодуючу сiм"ю Саражанської Палажки, колгоспницi , вдома її не було. На лавi лежить труп 12- рiчного сина Степана, який помер три днi тому, бiля печi сидять двоє ще живих дiтей 7-8 рокiв - виснаженi i розтирають полову для приготування їжi . Тут же вiд мiсцевих людей, якi супроводжували мене, дiзнався, що тепер у селi лежать непохованих 15 трупiв.

Цi вiдомости та ряд iнших, якi використовуються у цiй статтi, опублiкованi в збiрнику "Репресивно-каральна система в Українi 1917-1953," який видано у двох томах у Києвi. Вони є першою спробою масштабного висвiтлення ранiше забороненої теми.

Переважна бiльшiсть документiв, вмiщених в цьому збiрнику, була протягом багатьох рокiв недосяжною, як для дослiдникiв, так i для широкого громадського загалу. Вперше вони з"явились на свiт завдяки багаторiчнiй пошуковiй працi в рiзних архiвосховищах автора видання Iвана Бiласа.

Та повернемося до доповiдної записки наркома землеробства України. Слiд було чекати, що партiйне керiвництво України, одержавши цей хвилюючий документ, зробить негайнi висновки, адже йдеться про надзвичайнi подiї, свiдком яких став член уряду. Однак цього не сталося, записка не викликала занепокоєння, її просто поклали, як кажуть, пiд сукно.

Така ж доля спiткала i лист рядового колгоспника до Сталiна, вiдправленого у квiтнi 1932 року. В листi говориться:

- Шановний тов. Сталiн. Чи є закон Радянської влади, щоб селянство сидiло голодне, так, як ми, колгоспники, не маємо в своєму колгоспi навiть фунта хлiба. I зараз це не тiльки Горби, а треба взяти Глобинський i Семенiвський райони, де поголовний голод серед народу. Ми, колгоспники, вирiшили спитати- що буде далi?

Питаємо: за що ми билися на фронтах, за те, щоб сидiти голодними , щоб бачити, як вмирають дiти в корчах голоду?

Доповненням до того, що написали колгоспники села Горби Глобинського району на Кременчуччинi може служити лист комсомольця Г. Ткаченка, адресований секретарю ЦК компартii Украiни С. Косiору.

-Ви уявляєте, що зараз дiється на батькiвщинi, Уманщинi, Київщинi? - запитує комсомолець i сам вiдповiдає: десятки i сотнi випадкiв, коли колгоспники виходять в поле i зникають, а через кiлька днiв знаходять їх провонявшими i так їх без жалю, наче це природно, заривають в яму i кiнець.

Хiба це можливо йти на тяжку роботу i нахльобатись якогось буряну iз звичайною макухою. А "начальство" виголошує красномовно "за темпи, за соцiялiзм."

А тепер процитую вiдповiдь, яку надiслав С. Косiор не комсомольцю, як належало б вважати, а найвищому партiйному секретаревi, тобто Сталiну, який вимагав повiдомляти про вжитi заходи до безумовного виконання пляну хлiбозаготiвель.

Ось,що доповiв Косiор Сталiну 8 грудня 1932 року:

- 2. Застосування репресiй до колгоспiв

Репресiї до колгоспiв, якi не виконують пляну хлiбозаготiвель, особливо ж до голiв, членiв правлiнь i до рахiвникiв застосовано у великiй кiлькости- за листопад i п"ять днiв грудня заарештовано по лiнii ДПУ 1.230 чоловiк, членiв правлiння, рахiвникiв / голiв- 240, членiв правлiнь- 750, рахiвникiв - 140/. Крiм того , заарештовано бригадирiв- 140, завгоспiв- вагарiв-265, iнших працiвникiв колгоспiв- 195.

3. Репресii щодо комунiстiв, посiбникiв i покровителей куркульського саботажу.

До цього останнiм часом виявлено багато серйозних фактiв розкладу i зрадництва комунiстiв, особливо з числа тих, хто безпосередньо працює на селi i в колгоспах. Нинi притягнуто до суду 327 комунiстiв. За розглянутими в жовтнi- листопадi справами засуджено 9 чоловiк до вищої мiри .

Всупереч мiжнародним нормам, якi забороняють втручання в дiяльнiсть судових органiв, полiтбюро приймає 5 листопада 1932 року постанову, в якiй чорним по бiлому написано:

1. Зобов"язати судовi органи позачергово роглядати справи по хлiбозаготiвлях, як правило, виїздними сесiями на мiсцi iз застосуванням суворих репресiй, забезпечуючи диференцiований при цьому пiдхiд до окремих соцiяльних груп, застосовуючи особливо суровi закони до спекулянтiв, перекупникiв хлiба.

Як переконливо свiдчать факти, наведенi вище, партiйнi вказiвки неухильно втiлювалися в життя, внаслiдок чого повнилися i без того переповненi в"язницi, частiше чулися пострiли в безвинно засуджених до вищої мiри покарання.

Не можна без обурення читати сторiнки книжки, якi викривають фашистськi методи, якими користувалися дiячi партiйної елiти в досягненнi поставленої мети. Вони не обмежувалися тим, що забирали останню зернину з хати, та й ще позбавляли людей можливости купляти в крамницi найнеобхiднiшi товари.

Саме про це йдеться в постановi раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У вiд 6 грудня 1932 року.:

- За явний зрив пляну хлiбозаготiвель i злiсний саботаж, органiзований куркульськими i контрреволюцiйними елементами, занести на чорну дошку такi села (далi перераховуються назви сiл).

 

Щодо цих сiл провести такi заходи:

 

1. Негайно припинити пiдвiз товарiв, повне припинення коперативної i державної торгiвлi на мiсцi i вивiз з вiдповiдних кооперативних i державних крамниць усiх виявлених товарiв.

2. Повну заборону колгоспної торгiвлi як для колгоспникiв, так i для одноосiбникiв.

3. Припинення всiлякого роду кредитування, проведення дострокового стягнення кредитiв та iнших фiнансових зобов"язань.

 

Читаючи цей документ, який переносить свiдому людину в далеку давнину, коли володарювала работоргiвля, не можна не згадати нинiшнiх американських керiвникiв, як, ведучи вiйну проти режима Хусейна, не залишають в бiдi iракський народ.

На закiнчення огляду книжки, варто навести ще одну телеграму, пiд якою стоiть пiдпис I. Сталiна, датовану 1сiчня 1933 В телеграмi, адресованiй ЦК КП(б)У мовиться:

Запропонувати ЦК КП(б)У та РНК УРСР широко оповiсти через сiльради колгоспи, колгоспникiв i трудящих осдноосiбникоiв, що:

а) тi, з них, якi добровiльно здадуть державi ранiше розкрадений i прихований хлiб, не зазнаватимуть репресiй.

б) що до колгоспникiв, колгоспiв та одноосiбникiв, якi вперто продовжують укривати розкрадений i прихований вiд облiку хлiб, вживатимуться найсуворiшi заходи покарання, передбаченi постановою ЦВК i РНК СРСР вiд 7-го серпня 1932 року.

A про суть цiєї жостокої постанови могли б розповiсти мiльйони українських хлiборобiв. Варто було, наприклад, зiбрати на зерновому полi колосся, що лишилися пiсля жнив i вирок готовий: 10 рокiв в"язницi , а то i бiльше, або заслання до Сибiру на каторжнi роботи. Дiя закону вiд 7-го серпня увiйшла в iсторiю України, як перiод жаху i безмiрного насильства над людьми. Iх вина полягала лише в тому, що вони хотiли їсти, хотiли жити.

Варто додати, що закон, який називався "Про зміцнення соціялістичної власности", власноручно написаний Сталіним, схвалений Центральним виконавчим комітетом СРСР. За цим законом громадяни, починаючи з 12-ти років, які збирали колосся на колгоспному полі, оголошувалися "ворогами народу" і засуджувалися до великих термінів ув"язнення.

Картину тогочасного життя в Українi вiдтворює у своїх спогадах вчитель Iван Юрченко з села Красненське , Брацлавського району, Вiнницької области.

- В той час, - згадує вiн, - у нашому селi, як i скрiзь, робилися такi неподобства, що хай Бог боронить,- душили податками одноосiбникiв, чи як їх звали "пiдкуркульниками", подвоювали i потроювали "податковий плян до двору". А за невиконання цiлi родини оббирали до нитки, забирали все до зернини, витрушували навiть вузлики з квасолею, кукурудзою, кутею, квашанину викидали на шлях. Забирали й одяг, взуття з дiтей стягали.

Хочу розповiсти, як познущалися з нашого сусiда Онанiя Люльки. У сiльрадi збили його до кровi, одежу i чоботи стягли й бiг вiн узимку босий, у самих полотняних штанях до прокурора у сусiднє село шукати "справедливости". А за що? Домогалися, щоб розшив клуню, вкриту почорнiлим житнiм околотом, обмолотив i " вiддав державi два пуда зерна". Чи не глум?

Ой, як же упеклися селянам тi "бригади " з мiськими парттисячниками, полiткомiсарами з ОҐПУ- НКВД та iншими мiсцевими пiдлабузниками з комсомольцiв i "комнезамiв". Притягли до ганебної роботи нас, вчителiв, змушували школярiв по горищях лазити, вишукувати сушню, гриби , мак - i те забирали.

Бригади, про якi згадувалося в народi називали спражнiм iменем- розбiйниками i бандитами. Це вiд них по селах лунав стогiн i голосiння, лилися потоки слiз нещасних матерiв. Вони, тi матерi- мученицi, старалися рятувати своїх дiтей вiд голоду, сушили цвiт i листя акацiї, варили спориш, перетирали кукурудзянi качани.        

Та хiба ото був порятунок? Почали пухнути дiти i дорослi, ховати не було кому, бо люди, якi ще трималися, не мали сили робити труни, копати могили, а стягали десятки трупiв i закопували iх у рiв, засипаючи землею. Вона, та рiдна земля, приймала всiх до себе.

Таким вiн був той далекий голодний 1933-й, жертвами якого стали мiльйони українських селян. Сьогоднi ми поiменно можемо назвати його органiзаторiв. Про декотрих i, напевно, головних винуватцiв голодомору, йдеться в цiй статтi.

Про страшенний злочин червоної бiльшовицької Москви на українськiй землi не можна забути, згадуючи всiх мученикiв, треба розповiдати всьому свiтовi про те страхiття, що його приховувала нелюдська влада. Рiд український пам"ятає, молиться за невиннi жертви, молиться за них i нiколи їх не забуде.

Про вшанування пам’яті жертв Голодомору

Ми обвинувачуємо Москву за 1933 рік

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com