7 листопада 2003 року двадцять п'ять держав - членів 1 ООН видали Заяву до 58-ої Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, (a пізніше ще чотирнадцять країн-членів підписали заяву або прислали листи підтримки), яка була передана Генеральному Секретарю Організації Об'єднаних Націй Постійним Представництвом України до ООН. Нижче подаємо витяг із Заяви:
У колишньому Радянському Союзі мільйони чоловіків, жінок і дітей стали жертвами жорстоких дій і політики тоталітарного режиму. Голодомор - Великий голод 1932-1933 років в Україні - забрав життя від 7 до 10 млн. ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу. У цьому зв'язку ми беремо до уваги заходи з нагоди сімдесятої річниці голоду, зокрема заходи, організовані Урядом України.
10 листопада 2003 року Світовий Конгрес Українців (далі СКУ) видав Заяву на підтримку та в пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. У Заяві, яка була розповсюджена в ООН, було сказано:
У цьому році відзначаємо 70-ліття насильного голоду 1932-1933 років, спричиненого радянським режимом, під час якого загинуло від 7 до 10 мільйонів українців.
29 січня 2008 року Комітет Організації Об'єднаних Націй по неурядових організаціях під час своєї чергової сесії 21-30 січня 2008 року розглянув чотирирічний звіт СКУ за 2003-2006 роки та надав наступні питання для подальшого вияснення:
1). Яка позиція Вашої організації щодо спільної заяви про "Голодомор", яка була висунута на 58-ій Сесії Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй?
2). Якими джерелами ви користувалися, подаючи кількість жертв "Великого Голоду" у своїй заяві?
30 січня 2008 року СКУ дав таку відповідь:
Дякуємо за Ваш розгляд нашого чотирирічного звіту і особливо за зацікавлення питанням Великого Голоду - Голодомору.
Позицією СКУ щодо спільної заяви про Голодомор, яка була зроблена під час 58-ої Сесії Генеральної асамблеї Організації Об'єднаних Націй, є важливість визнання цієї великої трагедії людства майже сорока країнами світу. Більше того, ми відчуваємо, що це був важливий початковий крок у визнанні цієї події геноцидом у рамках визначення цього слова Конвенцією Геноциду 1948 року. СКУ допоміг Постійному Представництву України до ООН з цією Заявою, зробивши деякі пропозиції. За основу, звичайно, було взято остаточний текст заяви Представництва.
Кількість - від семи до десяти мільйонів - наведена у нашій Заяві 10 листопада 2003 року, було взято з різних джерел, таких як: книга Роберта Конквеста "Жнива скорботи", остаточний звіт Комісії Конгресу США по Голоду в Україні та з даних, одержаних Міжнародною Комісією визначних міжнародних юристів, скликаних Світовим Конгресом Українців, які представили свій остаточний звіт у 1990 році. Кількість 7-10 млн. включає сім мільйонів з території колишньої Української РСР та три мільйони з інших територій СРСР - з Кубані, Північного Кавказу у Росії та Казахстану. Регіони за межами Української РСР, де найсильніше лютував Голод, у переважній більшості були густо заселені українцями. Звіт Міжнародної Комісії включає статистичні дані, взяті з двох переписів населення СРСР про етнічне населення до і після голоду 1932-1933 років, які підтверджують вищеназвану кількість.
Якщо Ви потребуєте додаткових пояснень та документальних підтверджень, ми радо представимо їх на Ваше прохання. Ми високо цінуємо Вашу зацікавленість цим питанням.
5 лютого 2008 року на адресу СКУ прийшло повідомлення від Секції неурядових організацій ООН:
Повідомляємо Вас, що Комітет нeурядових організацій на черговій сесії 21-30 січня 2008 року вирішив відкласти розгляд чотирирічного звіту Вашої організації Світовий Конгрес Українців та його діяльності за період з 2003 до 2006 рр.
Комітет продовжить розгляд вашого звіту під час відновленої сесії 2008 року, проведення якої заплановано на 29 травня - 6 червня 2008 року, про що ми повідомимо Вас.
Кількість жертв Великого Голоду 1932-1933 років є предметом багатьох дискусій та різних оцінок. Знаємо принайменше дві декларації проти власного інтересу, які цікавлять нас. Уїнстон Черчилль у своїх мемуарах, опублікованих у 1959 році, посилається на розмову з маршалом Сталіним у серпні 1942 року про жахи війни у порівнянні з політикою введення колективних господарств. У ході розмови, як стверджує Черчилль, Сталін, говорячи про проведення колективізації, підняв дві руки зі словами: "Десять мільйонів - це було жахливо".2
Вільям Странг, дипломат Британського посольства у Москві, згадував про розмову з горезвісним радянським захисником журналістом Волтером Дюранті, який заперечував Великий Голод і був у той час репортером газети "Нью-Йорк Таймс" у Радянському Союзі. Це було у вересні 1933 року, після того, як Дюранті повернувся з України та Північного Кавказу:
Містер Дюранті думає, що цілком можливо, що безпосередньо через нестачу продуктів харчування та у зв'язку з викликаними цим наслідками, у Радянському Союзі загинуло 10 млн. людей за останній рік.3
Д-р В. Горслі Ґант, завідуючий медичним відділом у Американській адміністрації фонду допомоги, Ленінградського підрозділу (1922-1923 рр.), співробітник лабораторій Павлова (1925-1929 рр.) та член медичної школи в університеті Джона Гопкінса, повернувся до СРСР у 1933 році, щоб продовжувати роботу з Павловим. У 1936 році він видав "Медичний огляд у Радянській Росії: результати першого п'ятирічного плану" у "Британсько-Американському Журналi". У своєму листі від 6 березня 1964 року до Дани Ґ. Далримпл з Відділу сільського господарства США, він, вказуючи, що радянський уряд заборонив кореспондентам подорожувати з Москви чи Ленінграду до віддалених районів країни, писав:
Однак як вчений я мав дозвіл на поїздки за межi міст і міг говорити з лікарями, які давали мені звіти з перших рук як про голод, так і про епідемії. Останні були наслідком голоду. Ваші найвищі оцінки жертв голоду є десять мільйонів, у той час як я маю інформацію, одержану секретно від радянських можновладців у Росії, що максимальна цифра сягає п'ятнадцяти мільйонів. У зв'язку з тим, що голодування було ускладнене епідеміями, неможливо встановити, що саме стало основною причиною таких втрат.4
Відомий британський історик Роберт Конквест у своїй книзі "Жнива скорботи"5 оцінює загальну кількість жертв Голодомору 1932-1933 років у 7 мільйонів., з яких 6 мільйонів українців. Крім того, він вважає, що в результаті розкуркулення на території СРСР з 1930 по 1937 роки загинуло 4 мільйони людей. Українців вважали основними противниками розкуркулення. Близько 80 відсотків з тих 4 мільйонів були українці, що означає, що у 1930-1937 роках загинуло більше ніж 9 мільйонів українців від голодомору та розкуркулення. Різницю між смертю від голоду та смертю від розкуркулення, на наш погляд, важко встановити.
У своєму звіті до Конгресу США, прийнятому і поданому у 1988 році, Комісія Конгресу з Голодомору в Україні подала кількість жертв українців у широкому діапазоні з кінцевою цифрою, що перевищує 8 млн.6 Джеймс Мейс, Виконавчий директор Комісії Конгресу, раніше писав про кількість у 7,5 млн. осіб: "Насправді ця цифра може бути вищою. Загальна кількість жертв голодомору у десять мільйонів, здається, була поширена серед радянської еліти"...7
"Надзвичайно поширена цифра кількості жертв у десять мільйонів заставляє нас серйозно сприйняти вірогідність того, що вона насправді вийшла з радянських офіційних кіл, навіть якщо ми не можемо претендувати на її точність".8
У звіті Міжнародної Комісії Розслідування Голодомору в Україні 1932-1933 років за 1990 рік зроблено висновок, що остаточна кількість жертв Голодомору в Україні була не меншою ніж 4,5 млн. та приблизно 3 млн. за межами України, отже, усього не менше як 7,5 млн. людей.9 У своєму висновку Міжнародна Комісія Розслідування Голодомору 1932-1933 років в Україні посилається на два переписи населення у СРСР, один у 1926 році, другий у 1939 році.10 Важливо додати, що у 1937 році був детальний та повний перепис населення, який засвідчив величезну втрату людей, якою супроводжувався Голодомор, а також відзначити те, що Сталін приховав результати, а відповідальних за це офіційних осіб було негайно заарештовано та страчено.11 У будь-якому випадку, перепис населення 1926 року, який не заперечується, говорить про те, що у 1926 році було 147 млн. жителів, серед них 31 млн. українців і 116 млн. неукраїнців. У переписі населення 1939 року, який був офіційно санкціонований, загальна кількість населення становила 170,5 млн., з них 28 млн. українців, а 142,5 млн. неукраїнців. Це означає, що фактично населення України за той час зменшилося приблизно на три мільйони, у той час як неукраїнське населення виросло на 26,5 млн., або на 23%. Якщо цей відсоток росту застосувати до українців, то у 1939 році, українців мало бути 38 млн. Таким чином, бачимо, що у порівнянні населення України зменшилося на 10 млн.
Деякі науковці твердять, що в результаті сталінських чисток у кінці 1937 року і в 1938 році загинула непропорційно велика кількість українців, особливо у виправно-трудових таборах. Отже, статистика перепису населення 1937 року є дуже важливою для встановлення жертв самого Голодомору. Розпад СРСР та відкриття архівів висвітлили приховані результати перепису населення 1937 року. Згідно з цим переписом кількість українців у СРСР у 1937 році становила 26,4 млн., що майже на 5 млн менше, ніж у 1926 році.12 Це вже само по собі є приголомшуючим. Коли ще взяти до уваги, що природний приріст неукраїнців у СРСР з 1926 до 1937 років був 17%, кількість українців у 1937 році повинна б становити 36,5 млн. З цього можна зробити висновок, що за період з 1926 до 1937 рр. кількість усіх українців у СРСР порівняльно зменшилася на 10,1 млн. Зрозумілим, оцінюючи кількість самих жертв, від такого обчислення треба мінусувати ненароджених дітей тих жертв.
Встановити точну кількість жертв будь-якого злочину проти людства чи геноциду неможливо головним чином тому, що злочинець намагається щось приховати та через різні переміщення населення і т. п. Це відноситься до колишнього СРСР, де чистки документів та людей, які мали доступ до них, були нормою. По сімдесяти п'яти роках ці намагання є ще проблематичнішими. Незважаючи на це, оцінка жертв у сім - десять мільйонів представляє відносно докладну картину кількості жертв, які втратила українська нація від Великого Голоду (Голодомору) 1932-1933 років.
____________________________________________________
1 Такі двадцять п'ять країн названі у заголовку Заяви: Азербайджан, Бангладеш, Бєларусь, Бенін, Боснія і Герцеговина, Канада, Єгипет, Грузія, Гватемала, Ямайка, Казахстан, Монголія, Науру, Пакистан, Катар, Республіка Молдова, Російська Федерація, Саудівська Аравія, Судан, Сірійська Арабська Республіка, Таджикистан, Тімор-Лесте, Україна, Об'єднані Арабські Емірати та Сполучені Штати Америки. Додаткові країни, що підписалися: Аргентина, Іран, Кувейт, Киргизстан, Непал, Перу, Південно-Африканська Республіка, Південна Корея, Туркменістан та Узбекистан. Делегації з Італії (від імені Європейського Союзу), Австралії, Ізраїлю, Сербії та Чорногорії прислали окремі листи підтримки.
2 Черчилль, Вінстон С. і Редактори "Лайф;" Друга світова війна (Том l ); Тайм Інкорпорейтед; Нью-Йорк, 1959 р.; стор. 271-272
3 Странг, Вільям; Британська Амбасада, Москва, до Сера Джона Саймона; 26 вересня 1933 р., "Поїздка містера В. Дюранті на Північний Кавказ та Україну;" Міністерство закордонних справ та Голодомор, Британські документи про Україну та Великий Голод 1932-1933 рр.; Марко Царинник, Любомир Ю. Луцюк та Богдан С. Кордан; Лаймстоун Прес; 1988 р.; стоp. 313
4 Мадден, Черил; "Голодомор;" Канадіен Американ Славік Стадіз; Осінь 2003 р.; стоp. 26
5 Конквест, Роберт; "Жнива скорботи"; Оксфорд Юніверсити Прес; 1986 р; стоp.299-307
6 "Розслідування Українського Голоду 1932-33 рр., Звіт до Конґресу, Комісія Голодомору в Україні, прийнято Комісією 19 квітня 1988 р.;" подано до Конґресу 22 квітня 1988 р.; Юнайтед Стейтс Ґавернмент Принтинг Офіс Вашингтон; 1988 р.; стор. i
7 Мейс, Джеймс E.; "Штучно створений Голод 1933 р. у Радянській Україні;" Сербин, Роман та Кравченко, Богдан, редактори; Голодомор в Україні: 1932-33 рр.; Юніверсити ов Торонто Прес; 1986 р.; стоp. 11
8 Мейс, Джеймс E.; "Штучно створений Голод 1933 р: Огляд джерел;" там же, стоp. 52
9 Міжнародна Комісія Розслідування Голодомору в Україні 1932-1933 років була трибуналом, створеним СКУ (на той час Світовий Конґрес Вільних Українців), що складався з юристів та спеціалістів з юриспруденції з усього світу. Комісію було створено 14 лютого 1988 року, до якої входило сім таких відомих міжнародних юристів, членів-комісіонерів: проф. Полковник Драпер, колишній Британський прокурор на Нюрнберзькому процесі; проф. Джон П.Гамфрі, Канада, колишній Директор відділу Прав людини Організації Об'єднаних Націй; проф. Джорж Левасьєр, Франція, колишній член Комісії Перегляду Французьких кримінальних законів; проф. Рікардо Левене, Аргентина, колипній президент Апеляційного Суду; проф. Ковeй Т. Олівер, колишній асистент Державного Секретаря та амбасадор; проф. Джакоб В.Ф.Сандберг, Швеція, назначений президент Комісії Розслідування та проф. Джой Вергоевен, Бельгія, назначений віце-президент.
10 "Міжнародна Комісія розслідування Голодомору в Україні 1932-33 рр., Заключний Звіт;" Вступ, Світовий Конґрес Вільних Українців; 1990 р; стоp. 2
11 Меррідейл, Кетрін; "Перепис населення 1937 р. та обмеження Сталінського правила;" Гисторикал Джорнал, том 39, № 1; березень, 1996 р.; Кембрідж Юніверсити Прес; стоp. 225
12 Шаповал, Юрій; "Важливість віднайдених архівних документів для розуміння причин та наслідків голодомору-геноциду 1932-1933 рр. в Україні;"Голодомор в Україні 1932-1933 рр.: Геноцид у інший спосіб; Тарас Гунчак та Роман Сербин; Наукове Товариство ім. Шевченка; Нью-Йорк; 2007 р.; стоp. 80
лист до редактора
версія для друку
