Історична доля України, на жаль, склалася так, що вона стала межею зіткнення двох чітко окреслених цивілізацій - західної - проєвропейської та східної - проазійської. В умовах несформованості гомогенної української політичної нації такий цивілізаційний розлом є небезпечний з точки зору її територіальної цілісності. Каталізатором різного роду сепаратиських настроїв стало питання НАТО, чи скоріше питання зовнішньополітичної орієнтації України на Захід чи на Схід. В основі такого чітко окресленого регіонального розлому, який намітився в України, лежить питання різної історичної пам'яті західних та східних регіонів, гостре питання мови, конфесійної гетерогенності, і щонайголовніше - відсутність консолідуючої загальнонаціональної ідеї.

Про те, що Україна знаходиться на межі двох культур, двох різновекторних цивілізацій писав ще Самюель Гантінгтон, вказуючи на те, що "Європа закінчується там, де починається православ'я". Таким чином Україна стала буферною зоною між Європою та Росією, і будь-яке її зміщення на схід чи на захід порушить двополюсний баланс сил у світі, який склався після Другої Світової війни. Якщо Росія хоче зберегти свою геополітичну вагу як мега-актора на світовій політичний сцені, вона не може випустити Україну з-під сфери свого впливу. Вона провокуватиме сепаратистські настрої в Криму, проводитиме жорстку інформаційну війну, а про дешевий російський газ Україна може забути назавжди.

Як бачимо, позиція Росії в питанні НАТО для України є ультимативною і про ніякий конструктив, на жаль, не можна йти мова. В цьому контексті надзвичайно важливою є позиція національної політичної еліти, яка повинна раз і назавжди визначити зовнішньополітичний курс України, виділити стратегічно важливі національні інтереси та реалізовувати їх. Як на мене, загальнонаціональною консолідуючою ідеєю для нашої держави має стати високий життєвий рівень її громадян, і безперечно в цьому плані національний інтерес України лежить у площині ЄС. Євроінтеграційним намірам України повинна передувати добре організована загальнонаціональна інформаційна політика, яка б обминала "гострі кути" регіонального протистояння.

Нагадаємо, що причиною загострення україно-російських відносин та кристалізації регіонального розлому в Україні стало висловлювання президента Росії на закритому засіданні ради Росія-НАТО, під час якого, коли мова зайшла про Україну, Путін розлютився і звертаючись до Буша, сказав: "Ти ж розумієш, Джордж, що Україна - це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій - це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами! Якщо Україну все-таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування", - повідомляє газета "Комерсант".

Юлія Тимошенко першою порушила затяжну мовчанку українського істаблішменту і у відповідь заявила: "Якщо ця фраза пролунала, то це є свідченням найбільшого роздратування від того, що Україна почала відстоювати свої національні інтереси, захищати свою незалежність і вибудовувати свою власну стратегію", - сказала Тимошенко. Прем`єр також вважає, що такі жорсткі заяви свідчать і про те, що Україна стає сильнішою і могутнішою державою, яка відіграє свою роль у геополітичних процесах.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров в інтерв'ю радіо "Эхо Москвы" зазначив, що питання розширення НАТО є головним подразником для Росії у відносинах з альянсом. Він також зазначив, що це розширення "не в дусі трансформації, не в дусі адаптації до нових погроз, а це розширення в дусі логіки холодної війни, у дусі блокового протистояння, у дусі блокового освоєння території".

У свою чергу міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що заява його російського колеги Сергія Лаврова щодо вступу України до НАТО, створює негативний фон для розвитку українсько-російських відносин. "Мені здається, що заяви, які мали місце кілька днів тому, свідчать про те, що нас продовжують не розуміти як державу. Досі не хочуть побачити незалежною, суверенною, демократичною країною", - відзначив міністр.

Такі зовнішньополітичні виклики, що стоять перед Україною повинні навчити нас нарешті відстоювати український національний інтерес. Ми повинні, врешті-решт, знайти своє місце в світовому геополітичному просторі, не бути розмінною монетою в чиїхось політичних іграх. Деяким "українським" політикам пора перестати бути васалами чужої держави та в значній мірі штучно "роздирати" Україну. Наші предки занадто високу ціну заплатили за нашу незалежність, щоб ми так просто її віддали!