15 квітня цього року виповнюється 85 років голові Української громади в Данії, голові Антибільшовицького Блоку Народів у Скандинавії Петрові Кузьмі-Балицькому

Якою би не була чисельною Українська громада в тій чи іншій країні, але якщо вона не має доброго керівника, то не буде відомою широкому загалові. Якщо є мудрий провідник, то навіть нечисельна, активна в громадському житті організація буде авангардом серед світового українства. Про таку громаду писатиме періодика, говоритимуть по радіо і показуватимуть по телебаченню. Таким є голова Української громади в Данії Петро Кузьма-Балицький, який очолює її уже протягом 48 років.

Петро Кузьма-Балицький народився 15 квітня 1923 року в селі Плесковець на Тернопільщині. Втративши батька, з чотирьох років виростав напівсиротою. Його переслідували німецькі, польські та радянські окупанти. Його катували у неволі, але він вижив і не скорився. До Німеччини вивезений не був, тому що працював на німців неподалік свого села, але згодом вдалося втекти і зголоситися до ОУН. 15-річним юнаком став членом патріотичної молодіжної організації і дав собі обітницю до кінця життя боротися за рідну землю. Згодом став вояком УПА. Навчався у початковій школі, а потім у читальні "Просвіти". Під час Другої Світової війни потрапив до Польщі, а з 1958 року живе в Данії, отримавши політичний притулок у цій країні. Має сина Якова, доньку Мирославу та четверо онуків.

За плечима пана Петра - 70 років боротьби за кращу долю своєї Батьківщини. Він боровся і вірив, що настане час, коли Україна стане незалежною державою й увійде до європейської та світової спільноти.

Петро Кузьма-Балицький головує в Українській громаді Данії з 1962 року, очолює станицю Антибольшевицького блоку народів у Скандинавії, є довголітнім головою Допомогового комітету в Данії. Будучи головою цих організацій, Петро Кузьма-Балицький робить неоціненну справу - далеко від батьківської землі творить наш національний дух, гартує в чужому краї національну душу українців.

Він організував і провів у Данії понад 600 маніфестацій. Першою була демонстрація перед посольством колишнього СРСР 15 жовтня 1960 року в Копенгагені. Вийшов із транспарантом з написом: "Україна бореться! Ми переможемо російський імперіалізм! Хай живе революція! Вічна слава провідникові Степану Бандері та ОУН-УПА!". Дипломати-комуністи оскаженіли зі злості, кричали, що то зібралися українські фашисти! Це була історична подія у його житті.

Виступав проти спроб польських істориків, які намагалися сфальсифікувати взаємини УПА з Армією Крайовою, проти намагань посіяти розбрат між громадськістю Польщі та України. Спростовував вигадки сіоністів про начебто організовані українцями єврейські погроми в Тернополі, про що йдеться у книжці "У боротьбі за Українську державу", виданій за кордоном". Українці, навпаки, рятували євреїв від фашистських окупантів.

Їздив до Іспанії, де радянські моряки на острові Гранканарія мали рибальську базу. Возив їм літературу, яка розвінчувала московську імперію.

У 1983 році організував демонстрацію з приводу 50-ї річниці Голодомору в Україні. Після цього протесту посипалися телефонні погрози, у вікна помешкання полетіло каміння.

Постійно виступав за дотримання прав людини та демократичних свобод у колишньому СРСР, проти інвазії совєтських військ до Афганістану, а пізніше до Чечні.

19 серпня 1991 року, коли у Москві стався відомий путч, Петро Кузьма-Балицький очолив демонстрацію перед радянським посольством у Данії. Влаштував велику демонстрацію після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Часто пана Петра запрошують на свої мітинги та маніфестації представники інших національних меншин у Данії.

Через свою активну боротьбу проти московського поневолення народів пан Петро неодноразово терпів знущання, і то навіть фізичні, з боку агентів КДБ. Під час акції протесту проти війни в Афганістані агент КДБ з посольства найняв наркомана, який вдарив його ножем у плечі. Пана Петра забрали в лікарню і прооперували. КДБ та їхні агенти віднайшли квартиру, де мешкав Петро Кузьма-Балицький: чотири рази підкладали вогонь під помешкання, 22 рази вибивали вікна. Кинули вибухівку через відкрите вікно в туалеті, кілька разів побив його незнайомець. Але пізніше пан Петро впізнав, що побив його працівник посольства СРСР. Данський уряд видворив того дипломата разом із родиною зі своєї держави.

Комуністи називали його проклятим бандерівцем, агентом ЦРУ. Газета "Америка" за 13 жовтня 1987 р. написала ще про такий випадок: "18 травня 1987 р. представник Польського Еміграційного уряду в Лондоні звернувся з проханням до українців Данії, щоб вони долучилися до їхніх протестів у справі масакри в Катині польських офіцерів, яких за наказом Кремля розстріляло НКВД у 1940 році. Від різних громадських і політичних організацій Європи було надіслано в Москву 37 телеграм. Український правозахисник Петро Кузьма-Балицький надіслав Горбачову телеграму такого змісту: "Коли скажеш правду, що то ви, росіяни, замордували 15 000 польських офіцерів у Катині?" Через декілька годин автомашина з КДБістами приїхала під будинок пана Петра. Він зауважив це, коли виходив з приміщення. В автомашині сиділо двоє працівників посольства СРСР, а третій пішки йшов назирці за ним та маленьким фотоапаратом фотографував кожен його рух.і стежив за кожним кроком Петра Кузьми-Балицького. Так вони обидва зайшли до місцевої бібліотеки. Петро Кузьма-Балицький підійшов до нього і запротестував. КДБіст відразу вдарив його кулаком в обличчя і почав бити ногами в живіт. Працівники бібліотеки викликали поліцію, але вона запізнилася. Тоді поліція зробила допит свідків і подала до преси повідомлення під назвою "Рукопашний напад КДБ в Герлеві". (Гевлев - передмістя Копенгагена).

На нього нападали навіть данські комуністи, кидали каменюками й пляшками. Щоб охоронити свою голову перед скаліченням, він під час демонстрацій, натягав шолом, на якому намальований великий тризуб.

11 березня 1995 р. ООН організувала в Копенгагені міжнародну конференцію, присвячену соціальним проблемам. Було 150 делегацій зі всього світу. Був екс-президент України Кучма. Осередок АБН провів акцію протесту з приводу війни в Чечні під будинком ООН. Демонстрація була знята 25-ма телевізійними каналами світу, матеріали про неї були надруковані 50-тисячним тиражем в газеті ООН "Свобода народів". Ця акція була до душі учасникам конференції.

Петро Кузьма-Балицький є щирим і щедрим жертводавцем на українські справи. Під час першої поїздки в незалежну Україну, на початку 1990-х років, привіз... 72 кг медикаментів. Він фінансує спорудження та ремонт храмів у багатьох містах і селах України, Будинку інвалідів у Моршині. У Тернополі за власні кошти спорудив пам'ятник Ярославу Стецьку. Петро Кузьма-Балицький є спонсором кількох пам'ятників Степану Бандері та воїнам УПА. Допомагає ліками хворим та немічним, а також одягом, взуттям, окулярами тощо. Збирав кошти на відновлення Золотоверхого Михайлівського собору в Києві.

У 2004 році за власний кошт організував виставку, присвячену жертвам Голодомору 1933 року, виготовив 600 брошур. Посольству, мабуть, заборонили згадувати про цю трагедію взагалі, тому пан Петро взяв цю ініціативу на себе. Постійно впорядковує українські могили на цвинтарі біля католицького монастиря. Його матеріальна пожертва на українські справи не знає меж.

Знаменною подією у житті Петра Кузьми-Балицького було святкування його 75-річного ювілею у 1998 році в приміщенні Посольства України в Данії. Ініціатором відзначення цієї події виступило Українсько-Данське товариство, яке очолює Іван Нестер. У цьому прийнятті взяли участь члени згаданого товариства, представники Української громади, кореспонденти провідних данських газет. На адресу Петра Кузьми-Балицького надійшли сотні листів-привітань від багатьох осіб та установ з України та з-за кордону. А перший секретар посольства України у Данії Юрій Павлов вручив панові Петру козацьку булаву.

Петро Кузьма-Балицький не вважає себе визначною людиною. За титанічну працю для добра нації йому не подякував уряд самостійної України, але він цим не переймається: "Я працював і працюю для всіх українців, без прибутку, грошей і слави. Нехай забудеться моє існування, хай цвіте і розвивається наша держава - Україна. Я гордий, що є українцем. Хочу жити і вмерти для України, за яку воював". Часто застерігає: "Тільки не робіть з мене героя -просто я матір-Україну свою люблю і робив для неї все залежне від мене і роблю. Тому не хочу жодної заплати чи звання героя. Справжніми героями є провідники - Степан Бандера, Ярослав Стецько... Мене Господь покликав працювати для українського народу від 1938 року. Леонід Кучма, перебуваючи в Данії, не виявляв бажання зустрічатися з українською діаспорою", - з прикрістю згадує пан Петро.

У Данії його шанують за те, що твердо стоїть на українських позиціях, займається активною громадською роботою. Данські урядовці толерантно ставляться до цієї людини, i в його акціях не бачать нічого кримінального. А місцеві журналісти, знаючи, що росіянам ці демонстрації псують нерви, завжди на першій сторінці вміщували його фото. Телебачення Данії завжди розповідало про подібні демонстрації, а його обличчя впізнають усі, хто хоч трохи цікавиться світовою політикою.

Петро Кузьма-Балицький шість разів здавав керівництво громадою, але шість разів його переобирали. Ніхто з молодих, а тим більше з новоприбулих не хоче тягнути громадського воза без оплати. Отож, пан Петро тягне це потрійне ярмо: політичне, громадське і культурне.

У 2006 році в Тернополі його нагородили медаллю "Учасника національно-визвольної боротьби" і присвоїли звання почесного громадянина Тернополя.

27 січня 2007 року Посольство України у Данії надало Петрові Кузьмі-Балицькому статус закордонного українця. Він має нагороди і грамоти від екс-голови Верховної Ради України Івана Плюща, посольства України у Данії, Ярослави Стецько. Приємно зазначити, що в лютому цього року Указом Президента України Віктора Ющенка за № 33 від 2008 р. "Про відзначення державними нагородами України громадян, які живуть за межами України і які самовіддано працюють для підвищення її іміджу в світі, було нагороджено першим серед сорока інших Петра Кузьму-Балицького "За заслуги" ІІІ ступеню. Нагороду вручено в Посольстві України в Данії.

На жаль є мало людей, які би все своє життя присвятили боротьбі за свою Батьківщину, жертвуючи власним добробутом, здоров'ям і безпекою життя. Петро Кузьма-Балицький вперто йшов уперед, не відступаючи ні на крок і вірив, що Україна буде вільною державою. Нині, у свої 85 літ, він не припиняє боротьби проти імперіалістичної політики Росії. Його часто можна побачити перед будинком російського посольства в Копенгагені, обвішаного транспарантами зі словами протесту. Це людина, яка вирішила до смерті боротися за кращу долю свого батьківського краю та інших поневолених народів. Нехай у цьому йому й надалі допомагає Господь Бог!