Монако - це країна мрії для кожного простого смертного українця. Це місце прихистку для кожного українського олігарха та політика „вищого регіону". Це - офшорна земля обітованна. Це - навіть більше, ніж князівство мрії. І от минулого тижня українське МЗС вирішило влаштувати в цьому місті помпезну піар-акцію „Дні України в Європі-2006". Вочевидь, панове з міністерства розраховували на те, що простому українцю Монако не загрожує, політикам і олігархам зараз не до акцій, тому того, що акція гучно провалилася, в Україні ніхто не помітить. Даремно вони на це розраховували...

На перший погляд простого смертного, все в Монако було просто ідеально.

Кілька українських ЗМІ написали, що імпреза, яка продовжила ініціативу, започатковану свого часу в Каннах, Ніцці, Парижі та Ватикані, презентувала різноманітні грані сучасного мистецтва нашої держави. Не уточнюючи, якого часу „започатковано імпрезу", і хто саме, приміром, в Каннах про ту імпрезу дізнався. Були там у МЗС кілька скандальчиків, з цим дійством пов'язаних...

Але, менше з тим. В Монако, як писали наші ЗМІ, на оперній сцені відбулися виступи "українського Паваротті" Володимира Гришка та його гідного юного наступника Віктора Мельника, поп-музику репрезентували Тіна Кароль та Асія Ахат.

От лишень, шкода, не пригадую я ні у Кароль, ні у Ахат жодної української пісні. Жодної! З таким самим успіхом можна було б послати презентувати нашу культуру Жванецького. Той хоч в дитинстві говорив українською.

Шанувальники візуальних вражень могли оглянути колекцію Діани Дорожкіної та дизайнерської марки Brioni.

На фестивалі також виступив Анатолій Залевський, якому демонстрація свого таланту в Монако вже якось принесла звання лауреата Гран-прі "Золотий клоун". Програму імпрези збагатило відкриття пам'ятника "легенді балету", українцеві за походженням і засновникові балету Монако Сержу Лифарю.

Окрім того, кажуть наші ЗМІ, фестиваль отримав не лише мистецьке, а й благодійне спрямування: в його межах відбулася акція "Дітям України, з любов'ю", кошти від якої надійдуть для допомоги маленьким киянам, хворим на аутизм, а також до Центру циркового мистецтва для дітей та юнацтва в місті Бердичів.

Спеціальними гостями на українському святі стали росіяни - балет "Тодес", а також італійська "зірочка" Ін-Грід. Останнє - це єдине, що може втішити. Принаймні було кому сказати чарівне слово „катастрофа".

Чому? Бо в реальному світі - а не в коротких газетних замітках - дійство виглядало справді катастрофічно.

Підозра про такий стан речей в мене зародилася відразу - як тільки я прочтала інформацію про організаторів дійства: „Міжнародна суспільно-патріотична фундація «Дні України» за підтримки вітчизняного МЗС вже кілька років проводять «Дні України у Європі»".

Звучить файно, але чомусь жоден мій знайомий громадянин Західної Європи про ті дні не чув. Попри те, що Україною вони давно і щиро цікавляться.

Відтак, тільки прочитавши новину про „Дні України", пишу листа до свої колеги, колишньої української журналістки, а зараз - мешканки Монако - Оленки Дробут. Так і так, мовляв, чи не знаєш ти щось про таке от піар-дійство.

Виявляється, чула. Як не дивно. Не вгадаєте, де саме чула. Є в Монако СПА-салон. Дуже хороший, якщо не задумуватися про ціну послуг.

Десь там біля нього - фешенебельний Отель де Парі. Колись там Ринат Ахметов відпочивав у той час, коли в Україні за ним ще сумував пан Луценко, міністр внутрішніх справ.

І саме там на очі колишній українській журналістці втрапили на очі блакитно-жовті стяги з надписами „Юкрейніан Дейз". Розташовані вони були... по всій площі Казино і більш ніде. Питання „на засипку" до нашого МЗС: це що - натяк на схожість процесу розміщення інвестицій в Україні і грою в рулетку?

Втім, окрім стягів на головній площі міста була присутня ще одна ознака великого міроприємства: купа „крутих" автомобілів.

Зате - у нічних клубах можна було помітити величезну кількість українських модельок і взагалі „золотої української молоді". Втім, це не дивно. Організатори свята: Максим Тимошенко - син ректора Київської консерваторії, Сурен Балаяна - син українського кінокласика, і так далі за списком.

Так би і написали: звозили на гроші спонсорів за підтримки МЗС українську золоту молодь погуляти в Монако.

Що, до речі, помітили місцеві мешканці. Які відзначили, що, вочевидь, Україна стала добре жити - Отель де Парі, центральна площа... А в Монако, між іншим, Отель де Парі безкоштовно на п'янку не дадуть.

До речі, на початку 2005 року програма „Людина року" визнала тогорічні „Дні України в Європі" найкращою акцією щодо створення позитивного іміджу України в світі. Чи варто говорити, що про ці ж самі дні у 2005 році хоча б у тому ж таки Монако теж ніхто не чув?

Замість висновку.

Те, що у нашого МЗС з іміджем України за кордоном ніяк не складається, відомо вже давно. Протягом останнього року це відомство не один раз стрясали скандали. Один з них - найбільший - стосувався якраз відмивання доволі пристойної суми грошей, яка мала би йти на створення іміджу України за кордоном, а безповоротно опинилася чомусь у фіктивній харківській будівельній фірмі, яка має до нашого закордонного іміджу такий же стосунок, як і вояк Швейк до балетних танців. Як бачимо, потрібних висновків з тієї досить голосної халепи українське МЗС не зробило - а відтак Дні України в Монако більше скидалися на презентацію Нью-Васюків, аніж на серйозну піар-акцію.