Крім вище згаданих авторів, глядач зустрінеться з творами М. Микишена, В. Заузе, Н. Лопухової, Г. Галинської, І. Плещинського та інших. Це десятки імен, чия творчість стала фундаментом інтелектуального мистецтва України ХХ століття. Писати про роботи цих майстрів важко з багатьох причин. Насамперед, перед нами твори класиків. Чимало мистецтвознавців приклалися до вивчення феномену майстерності та сили українського духу у творчості тих, кому судилося творити українське під пильним оком зайд. Завдяки високому професійному рівню та самовідданій праці вони інтегрували наше мистецтво в європейський художній процес. Це був час випробувань для багатьох. Михайло Дерегус, будучи вже літньою людиною, залишив для нащадків сповідь власної, "навпіл розкраяної душі".

Ось як він описує добу радянської дійсності: "На партійних зборах комуністи називали мене "злісним націоналістом", знайти захисту в Харкові було неможливо, я й залишив свою майстерню... Але і в Києві було непереливки, особливо, коли після Хрущова на Україну заслали з Москви Лазаря Кагановича, уродженця київського Полісся. Він таке тут чинив, що інколи не хотілося й жити. Для нього кожен український інтелігент був націоналістом. Ми з Василем Касіяном були "злосними націоналістами". Згодом мені присуд пом'якшили - "національна обмеженість". А коли вступив до КП(б)У - відчепилися. Продав душу і порятував себе. Жахливі були часи. Й хотілося жити. Тільки в праці й забувалося, хто ми і в якій державі..." (записав М. Шудря. "Музейний провулок" № 2, 2004). Народний художник України, академік Академії мистецтв України, народжений на Слобожанщині у селі Веселому у 1904 році, залишив після себе сотні історичних полотен, естампів, плакатів. Читачеві знайомі його ілюстрації до "Енеїди" Івана Котляревського і "Лісової пісні" Лесі Українки, повістей і поезій Тараса Шевченка, "Тараса Бульби" та інших творів Миколи Гоголя. У 1988 році написав твір-драму української долі "Голод. 33-й рік."

На виставці представлені роботи Василя Касіяна. Народжений у селі Микулинці на Снятинщині, випускник Празької Академії образотворчих мистецтв, маючи непросту долю, пройшов лабіринтами комуністичної системи, пережив лихоліття двох воєн. Василь Касіян став першим лауреатом серед художників тоді ще Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Він є автором близько 10 тисяч ліноритів, дереворитів, гравюр та офортів. Найвизначніша його "Шевченкіана".

Не менш вагомий спадок Україні залишив Анатолій Базилевич. Він жив у своєму всесвіті - туш, перо, вугілля, гуаш, акварель, - а поза ним тихі розмови з друзями-шістдесятниками. "Не лізь ти в політику. Найстрашніша каламуть на землі. Сиджу ось я у своєму закапелку. Вирішую наодинці зі собою, що, як і чому. Земна суть умиротворення. Хоч і жерти нічого. А вже випити... Не побажав би й ворогові..." Усе життя його називали великим українцем. 90 відсотків оформлених ним книг - українські. Усім знайома обкладинка книжки Івана Франка про Абукасинові капці (1965) та малюнки-шедеври до повісті "Захар Беркут", - це творчий дар уродженця м. Жмеринки на Вінниччині. Він увійшов до енциклопедії кращих європейських ілюстраторів. Твори Г. К. Андерсена, Шарля Перо, братів Грімм, І. Крилова, О. Пушкіна, Т. Шевченка, В. Симоненка увінчані його ілюстраціями. Подвиг його в суто національному оформленні "Енеїди" Котляревського. І тільки на цій виставці є можливість відчитати мовою оригіналу думки великого маестро.

Торжествує, тріумфує Великодня весна, запрошуючи нас не розминутися з прекрасним. Багата за тематикою, різнопланова за технікою виконання, об'єднана духовною аурою українства, виставка чекає своїх відвідувачів. Відкриття - 4 квітня, 2008 о 7:00 годині вечора.