rss
07/01/2022
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Інтерв’ю \ Дзвіна Ковальчук: «Думаю, що проблема нашого століття – це знецінювання один одного через гроші»
25-річна таргетолог Дзвіна Ковальчук, яка живе у Ходорові на Львівщині, розповідає у себе на сторінці, що заробляє в інстаграмі пів мільйона гривень щомісяця. Це не чистий дохід, адже їй треба на ці гроші утримувати команду із шести осіб та продовжувати вкладатися у своє навчання і рекламу. Але все ж. Таргетологом вона працює три роки. Успіхи та цифри вражають. Про таргет, інстаграм та великі гроші вона розповіла «Галицькому кореспонденту».

– Дзвіно, ви – українськомовний таргетолог, яка розповідає, що в інстаграмі заробляти можна дуже багато. Скажіть, коли ви починали, чи мріяли про такі суми, чи апетити зростають поступово?

– Я не була готова до сум, які почала заробляти, тому мені довелося активно про це говорити з психологом. Колись я заробляла 400 грн в тиждень, це дуже мало. Був час, коли я думала, що все життя буду стільки заробляти. Блог показав зворотнє: зробила – заробила. Чим більше стараєшся, тим більше отримуєш.

Десь півтора роки тому я за тиждень заробила 14 тис. грн. Пам’ятаю, ми тоді почали їздити відпочивати. Заробила – поїхали в Славське, на наступний тиждень знову заробила і їдемо на Синевир. Я була до всього «голодна». Раніше у нас з чоловіком був геть інший дохід. Вистачало тільки на базові потреби.

Коли я зробила перші 200 тисяч, я намагалася їх швидко витратити, ніби вони не мої. Ми купили посудомийку, холодильник тощо. У моїх сторіз було видно, як я пачками купувала спортивні костюми, постіль додому. Все у великій кількості. З мене підписники сміялись, куди я вдягатиму 20 різнокольорових, але однакових спортивних костюмів.

Такий період тривав довго, бо я не могла змиритися з тією сумою, що була. Зараз усе по-іншому, бо спокійно ставлюсь до своїх доходів.

– Однак є фахівці, які здаються і переходять на російську мову, бо є кон’юнктура. Вас хтось спонукав до того, щоб ви перейшли на російську?

– Так, я пройшла булінг стосовно цього. Якщо молоді експерти, які зараз з’являються, проходять те саме, що пройшла я, то розумію, чому вони переходять на іншу мову. Як це відбувається? Ти виходиш на смм-ринок, починаєш робити нормальний контент і до тебе починають липнути продюсери. І всі одноголосно говорять: «На русском можно зарабатывать больше, это другие чеки». Мовляв, якщо ти тут заробляєш 14 тис., то з ним ти будеш мати 500 тис.

Але я заявляю, що українською можна реально заробляти багато. Ці фахівці говорять те, що їм кажуть на їхніх російських курсах. І все.

– Мені здається, що у вас є «фішка» монетизувати будь-яку інформацію, якою володієте. Ви самі вигадуєте ідеї, що можна продати?

– Дуже багато вчусь, навчання дає дуже потужні ідеї. Я купую курси пачками, проходжу по три щодня. У мене кожну годину консультації. І якщо між ними є перерва 20 хв, то я проходжу якийсь курс.

Але звичка все монетизувати з’явилась ще з університету. Я прочитала книжку «Богатый папа, бедный папа» Роберта Кійосакі. Там дуже класно розказали про пасиви і активи. З того моменту почалось розуміння, як я можу це застосувати у своєму житті. За освітою я – вчитель з англійської, тож робила міні-підручники, за якими легше вчитись, і продавала їх. Хай вчать самі. І коли я зайшла в блог, у мене вже була набита рука, я просто почала втілювати. Те, що я маю, завдячую тому, що безперервно вчусь. Завдяки постійному навчанню ми стаємо кращими експертами.

– Тобто 500 тис. це не межа?

– Звісно, не межа. Зараз головне, що я закріпилася на цій сумі. Не добре, коли ти один місяць заробив 500 тис., а далі не дотягуєш. Важливо закріпити, зробити декомпозицію цілі. Розуміти, звідки гроші мають йти, щоб ця сума склалася в кінці місяця. Тепер у мене ціль – вийти на мільйон доходу в місяць. Декомпозицію я ще не склала, бо зараз запускаю багато проєктів і поки не розумію, як їх можна монетизувати. Але коли я запускаю щось, то не думаю про монетизацію, а думаю найперше над якістю – що дам, яку користь, цінність, яка буде картинка, заставка. А коли вже бачу результат, тоді думаю, як це можна монетизувати.

– Таргетолог і сммник, яка різниця між цими професіями?

– Зараз досить стерті кордони між цими поняттями. Смм – це маркетинг в соціальних мережах. І контент, і сторіз, і пости. Повністю все, що стосується сторінки, реклами, просування, блогерів, комерції, все, що ти робиш в соцмережах. І будова бренду також. Таргет – це налаштування реклами в інстаграмі і фейсбуку.

– А креативи? Їх робить таргетолог чи дизайнер?

– Таргетологи працюють по-різному. Хтось працює з дизайнером, а хтось – сам. Я все життя працюю сама, мені незручно працювати з дизайнерами. Роблю сама або моя команда таргетологів, не дизайнерів. На мою думку, дизайнерські макети в рекламі не працюють, там дещо інша специфіка зображень.

– Перші 500-1000 підписників важко отримати, тому часто навіть сммники йдуть на те, щоб накрутити їх на гівевеї. Як ви працюєте із сторінками, які починають?

– Я ніколи не працюю з гівами, це моє табу в роботі. І я завжди кажу клієнтові: «Нам буде дорого набрати першу тисячу, але я проти гівевеїв». Пропоную набрати іншим способом. Це буде дорожче, але ефективніше. І йдеться не про космічні суми в доларах. Зрештою, якщо людина заходить на цей ринок серйозно, то вона має розуміти, скільки це коштує. І це байка, якщо в тебе немає 1000 підписників, то в тебе не купують. Купують!

– Але блогери дійсно відмовляють магазинам, якщо нема 1000 підписників.

– Блогер – це не перша інстанція. Блогери – це на лояльність, на брендинг, на запам’ятовування. Але не на продажі. Кожному клієнту я пояснюю: якщо ви очікуєте продажі з блогера, то ви смішні. Через блогерів вас запам’ятовують. В таргеті є таке поняття, як охоплення і запам’ятовування бренду, коли твою рекламу крутять, щоб люди її запам’ятали. От з блогерами так само.

– Ви зараз берете нових клієнтів?

– Я – ні, але моя команда бере. Працюю тільки з постійними клієнтами. Останній раз я брала нового клієнта, напевно, рік тому. Тепер тільки команда працює з новими клієнтами, але я у всіх проєктах беру участь таємно. Я є в усіх рекламних кабінетах, всіх робочих чатах, все бачу, читаю. Перед сном усі кабінети, як молитву, переглядаю і дивлюся, чи все ок.

– Скільки у вас людей в команді?

– Донедавна нас було четверо, два тижні тому я найняла ще двох людей. Шестеро.

– Є таке, що ви відмовляєте і не берете клієнта на таргет? Розкажіть про ймовірні причини відмови.

– Я не хочу працювати з усіма. Не працюю з неготовими сторінками, не працюю там, де погана комунікація, немає розуміння, що я партнер, а не підлегла. Відмовляю, якщо є пасивна агресія, відкрита агресія. Спокійно можу віддати гроші і завершити нашу співпрацю, якщо мені не подобається, як спілкуються з моєю командою. Я ніколи не потерплю, коли моїй команді хамлять типу: «Альо, дайте нам Дзвіну, ти хто така».

В моїй команді всі хороші спеціалісти. Тут я людям настільки довіряю, що вони можуть писати від мого імені. Мала конфлікт з дуже великим бізнесом, коли з нами говорили як з куском лайна і нам це набридло. З одного боку ти тримаєшся, бо це великий кейс і ти хочеш мати його у своїй кишені. Але в один момент розумієш: краще відмовитись.

– Що найчастіше стає причиною, щоб людина йшла з вашої команди?

– Бувало різне. Я відпускаю всіх людей, завжди виплачую 100% заплати, яку людина заробила. Ніколи не залишаю за собою боргів. Спершу звільняти було дуже страшно, але ж це мій бізнес, мої гроші. Якщо людина не готова вкладатися в мій бізнес, то нам легше попрощатися, ніж з’ясовувати стосунки.

– Пригадую, раніше у вас був «м’який» продаж, а зараз ви продаєте більш агресивно. Часто говорите про півмільйонні заробітки тощо. Чи не боїтеся, що люди почують вас надто буквально і будуть дорікати?

 Title 
  
– По-перше, я ніколи не кажу: «Стань міліонером», а говорю про реальні цифри. Деяким на запит навіть скидаю скрін Приватбанку. По-друге, є таке розуміння, як впевненість в тому, що продаєш. Коли в мене був «м’який» продаж, я не була впевнена в якості і цінності. Ти ніби продаєш, але сумніваєшся, чи дасть воно людині потрібний результат. І коли в мене почалась впевненість в продукті, бо я додала нові модулі, набрала сильну команду, виплачувала зарплату. Курс став потужніший, ми постійно оновлюємо стару інформацію, безкоштовно додаємо нові модулі. То, звісно, ти будеш по-іншому говорити, в тебе зміниться риторика.
Продати 30 курсів і 900 курсів – це велика різниця. Коли ти провів один випускний, на якому було 18 людей, і коли провів четвертий, на який приїхало 90 людей і ще 90 хочуть приїхати, і чекають, щоб звільнилось місце, аби вони могли приїхати. Все змінюється, коли ти бачиш, як росте твій продукт, коли ти бачиш результати учнів.

– Всі ці 900 людей задоволені і щасливі?

– У мене було за весь час всього 2 негативних відгуки. Перший був конструктивний. Людина попросила повернути гроші і зробила хорошу пропозицію – як я можу вдосконалити курс. Я їй повернула гроші і внесла правку у курс. Другий відгук був типу: «Ваш курс складний, а ви кажете, що все простими словами». Для мене це дивна заява в мій бік. По-перше, іншим учням все виглядає доступним. По-друге, у нас є чати підтримки, де можна поставити будь-яке запитання щодо таргету і ви отримаєте відповідь. Людина не хотіла зайвий раз ще когось питати, напевно.

– Питання, яке підняла пара блогерів Пустовітів у публічному просторі про те, що чоловік має заробляти більше за дружину. Ці стереотипи дійсно є в головах багатьох. Як ви з цим собі дали раду?

– Якщо мій чоловік возить мене на всі події, допомагає команді в їх організації, сидить по вісім годин там, де я знімаюся, хіба це не є робота? Я краду його час, коли він міг будувати свою кар’єру, а він сидить і чекає поки я побудую свою. Чи це справедливо? Ні. Але Роман повністю вникає в бізнес, знає що робиться в бухгалтерії. Я лице бренду, а чоловік – руки.

– Раніше його просто не було у ваших історіях, була дитина. Зараз помінялося все.

– На той час у моєму бізнесі не було потреби в ньому. Він будував свою кар’єру. Але в якийсь момент мої доходи різко зросли, і він мені став потрібен поруч на постійній основі.

– Він звільнився з роботи, щоб допомагати?

– Він взяв паузу, скажімо так. Але й досі, як жук втікає на свою роботу, щоб трошки попрацювати. Але наголошую, він – повноцінна частина команди. Те, чого не бачать інші. Якщо я є в сторіз, то їх хтось має знімати. І він ходить з камерою і знімає. Привезти/відвезти гостя. Я цим усім не займаюся, це його робота.

– І ви ніколи не дорікали йому, не було конфліктів на цю тему?

– Це не є мої гроші, це наші гроші, які ми вкладаємо в нашу хату, в нашу дитину, в наше життя. Це заслуга двох, а не когось одного. Є різні чоловіки, він міг колись сказати, для чого тобі це все, міг заборонити знімати блог. Є такі, які кажуть: «Мені соромно за те, чим ти займаєшся. А він підтримує: які гарні сторіз, ти така молодець. Йде на будову, назнімає мені відео, скидає мені це все файлами, щоб я мала, що завантажити. Це робота нас обох. Думаю, що проблема нашого століття – це знецінювання один одного через гроші. Ці гроші в кінці життя нічого не варті, коли ти помираєш сам. Яка різниця, хто більше готівки приносить додому, якщо в результаті жити добре двом? Були часи, коли я взагалі не мала нічого і ми жили на його гроші. Я не можу уявити собі, щоб він сидів і тикав: «Ти нічого не маєш, а я приніс 400 гривень, бачиш, я – мужик в цій хаті». В нас не було такого, тому мені би було дивно зараз так поводитись, знаючи що ті гроші не я сама заробила. Він також багато робить, щоб те все трималося купи по факту.

Буває, що ми сваримося, як і всі. Зранку інтерв’ю, а він може сказати: «Не повезу тебе, їдь куди хочеш». А він сідає і їде, ще й питається: «Дати тобі каву, може в тебе горло болить?»

– В Івано-Франківську багато блогерів-мільйонників відкривають офлайн-бізнес. Ймовірно розуміючи, що інстаграмний бізнес скоро закінчиться. Відтак багато хто вважає, що зараз пізно починати щось нове.

– Я теж думаю про офлайн-бізнес. Але не через страх, що онлайн впаде, а через те, що ти хочеш ще щось.

Пізно? Ні, не пізно. Всі можуть зайти зараз. В інстаграмі реально треба пахати. Це особистий бренд, це твоя робота, її тут дуже багато. Блогери йдуть в офлайн, бо втомлюються, хочуть чогось іншого. В один момент ти хочеш спокою – відкрити бізнес, який буде приносити гроші і ти будеш жити в достатку, але тобі не треба буде танцювати в трусах на камеру. І це нормально, коли ти виживаєш себе в блогінгу. Проте ти звик до якогось рівня життя, і ти хочеш той рівень зберегти, ті ж гроші мати, тому ти відкриваєш офлайн, щоб дати собі тут більшу свободу. Всі люди, які стрибають в блогерство, думають, що тут гроші на тебе випадають з мішка. Але це не так.

Я не повірю, коли мені скажуть: «Та я взагалі мало працюю, мало витрачаю часу». Бо це неправда. Потрібно дуже багато ресурсу вкладати, щоб воно мало результат. Блогери йдуть в офлайн, бо хочуть мати трішки свободи в своєму житті.

– То скільки ще приблизно часу інстаграм буде на такому піку?

– Ніхто не може назвати ці цифри. Треба дивитися на статистику, на показники. Колись був додаток, не пам’ятаю як називався, де можна було вести прямі ефіри. Інстаграм відразу взяв прямі ефіри до себе. Потім тікток, з тіктоку у нас є рілс. Тепер можна вантажити такі ж влоги в інстаграм, як в ютубі. Інстаграм дуже добре думає, щоб тримати основні позиції на ринку. Я думаю, інстаграм буде триматися ще від 10 до 20 років.

Головне, щоб був мир в Україні, та й у світі також. Тоді ми будемо платити податки, країна буде розвиватись, придумаємо ще сотні корисних та цікавих ідей.

Розмовляла Тетяна Соболик
Джерело: Галицький Кореспондент
(https://gk-press.if.ua/dzvina-kovalchuk-dumayu-shho-problema-nashogo-stolittya-tse-znetsinyuvannya-odyn-odnogo-cherez-groshi/ )

«Українці дочекаються Золотого століття» Інтерв’ю з директором Інституту соціології Національної Академії наук України професором Є. Головахою

«Треба усвідомити цінність дикої природи» Цю істину вже зрозуміли кенійці. Як африканський досвід може допомогти захисту тварин в Україні?

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2022-08
22.02.2022 Московська армія вже в Україні. Що далі?
Office of Cook County Board President Toni Preckwinkle Округ Кук і CEDA оголошують програму допомоги з водопостачання для малозабезпечених домогосподарств
Небесна сотня, «справи Майдану» 8 років розслідування, які результати?
«Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України? Рішення господаря Кремля дає Зеленському шанс поховати «Мінськ»
Міжнародна фінансова допомога Україні: хто, скільки і навіщо. Подушка безпеки для України
Путінська казарма: які перспективи має окупований Донбас Чому після визнання Росією «народні республіки» приречені на жалюгідне існування
«План знищення України»: звіт британського інституту оборонних досліджень
Християнське ставлення до війни Розвиток доктрини від перших віків християнства до Середньовіччя
Не стало Івана Дзюби – літературознавця, дисидента, Героя України
Чи бояться росіяни війни? Як російське суспільство реагує на військові ігри Кремля біля кордонів України

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com