Відповідне «Звернення Загальноросійських офіцерських зборів до президента та громадян Російської Федерації» опубліковано на сайті організації з характерним радянським доменом .su. У зверненні Івашов вимагає від кремлівського лідера «відмовитися від злочинної політики провокування війни» і подати до демісії.

Звернення Загальноросійських офіцерських зборів
до президента та громадян Російської Федерації

Сьогодні людство живе в очікуванні війни. А війна – це неминучі людські жертви, руйнування, страждання великих мас людей, знищення звичного способу життя, порушення систем життєдіяльності держав та народів. Велика війна – це величезна трагедія, тяжкий злочин. Так сталося, що в центрі цієї загрозливої катастрофи опинилася Росія. І, мабуть, це вперше у її історії.

Раніше Росія (СРСР) вела вимушені (справедливі) війни, і, як правило, коли іншого виходу не залишалося, коли життєво важливі інтереси держави та суспільства опинялися під загрозою.

А що сьогодні загрожує існуванню самої Росії і чи є такі загрози? Можна стверджувати, що справді загрози є навіч – країна на межі завершення своєї історії. Усі життєво важливі сфери, включно з демографією, впевнено деградують, а темпи вимирання населення б’ють світові рекорди. І деградація має системний характер, а в будь-якій складній системі руйнування одного з елементів може призвести до обвалення всієї системи.

І це, на наш погляд, головна загроза Російської Федерації. Але це загроза внутрішнього характеру, яка походить від моделі держави, якості влади та стану суспільства. І причини її формування внутрішні: нежиттєздатність моделі держави, повна недієздатність та непрофесіоналізм системи влади та управління, пасивність та неорганізованість суспільства. У такому стані будь-яка країна довго не живе.

Щодо зовнішніх загроз, вони, безумовно, присутні. Але, за нашою експертною оцінкою, вони не є нині критичними, які безпосередньо загрожують існуванню російської державності, її життєво важливим інтересам. Загалом зберігається стратегічна стабільність, ядерна зброя перебуває під надійним контролем, угруповання сил НАТО не нарощуються, загрозливої активності не виявляють.

Тому ситуація, що нагнітається навколо України, має насамперед штучний, корисливий характер для деяких внутрішніх сил, РФ у тому числі. Внаслідок розвалу СРСР, у якому вирішальну участь взяла Росія (Єльцин), Україна стала незалежною державою, членом ООН та, відповідно до ст. 51 статуту ООН, має право на індивідуальну та колективну оборону.

Керівництво РФ досі не визнало результатів референдуму про незалежність ДНР та ЛНР, при цьому на офіційному рівні неодноразово, зокрема під час Мінського переговорного процесу, наголошувало на приналежності цих територій та населення до України.

Також не раз говорилося на високому рівні про прагнення підтримувати нормальні відносини з Києвом, не виділяючи в особливі відносини з ДНР і ЛНР.

Питання про геноцид, що твориться з боку Києва у південно-східних областях, не порушувалося ні в ООН, ні в ОБСЄ. Природньо, для того, щоб Україна залишилася дружнім сусідом для Росії, необхідно було продемонструвати для неї привабливість російської моделі держави та системи влади.

Але РФ такою не стала, її модель розвитку та зовнішньополітичний механізм міжнародного співробітництва відштовхують практично всіх сусідів, і не лише.

Здобуток Росією Криму і Севастополя і невизнання їх російськими з боку міжнародного співтовариства (а, отже, переважна кількість держав світу, як і раніше, вважають їх приналежними Україні) переконливо показує неспроможність російської зовнішньої політики і непривабливість внутрішньої.

Спроби через ультиматум і загрози застосування сили змусити «полюбити» РФ та її керівництво безглузді і вкрай небезпечні.

Застосування військової сили проти України, по-перше, поставить під сумнів існування самої Росії як держави; по-друге, назавжди зробить росіян та українців смертельними ворогами. По-третє, і з одного, і з іншого боку будуть тисячі (десятки тисяч) загиблих молодих, здорових хлопців, що, безумовно, позначиться на майбутній демографічній ситуації в наших вимираючих країнах. На полі бою, якщо це станеться, російські війська зіткнуться не лише з українськими військовослужбовцями, серед яких буде багато російських хлопців, а й з військовослужбовцями та технікою багатьох країн НАТО, а держави-члени альянсу зобов’язані будуть оголосити Росії війну.

Президент Турецької Республіки Р. Ердоган чітко заявив, на чиєму боці воюватиме Туреччина. І можна припускати, що двом польовим арміям та флоту Туреччини буде наказано «звільняти» Крим та Севастополь і, можливо, вторгнутися на Кавказ.

Крім того, Росія однозначно буде занесена до категорії країн, що загрожують миру та міжнародній безпеці, обкладена важкими санкціями, перетвориться на ізгоя світової спільноти і, ймовірно, буде позбавлена статусу незалежної держави.

Не розуміти таких наслідків президент і уряд, міністерство оборони не можуть, не настільки вони дурні.

Виникає питання: а якими є справжні цілі провокування напруженості на межі війни і можливого розв’язання широкомасштабних воєнних дій? А що такі будуть, говорить чисельність і бойовий склад формованих сторонами угруповань військ – не менше ніж по сто тисяч військовослужбовців з кожного боку. Росія, оголюючи східні рубежі, перекидає з’єднання до кордонів України.

На нашу думку, керівництво країни, розуміючи, що вивести країну із системної кризи воно не здатне, а це може призвести до повстання народу та зміни влади в країні, за підтримки олігархату, корумпованого чиновництва, підгодованих ЗМІ та силовиків, вирішило активізувати політичну лінію на остаточну руйнацію російської державності та винищення корінного населення країни.

І війна є тим засобом, який вирішить це завдання з метою утримати на якийсь час свою антинаціональну владу та зберегти награбовані у народу багатства. Іншого пояснення ми припустити не можемо.

Від президента РФ ми, офіцери Росії, вимагаємо відмовитися від злочинної політики провокування війни, в якій РФ опиниться на самоті проти об’єднаних сил Заходу, створити умови для реалізації на практиці ст. 3 Конституції РФ і піти у відставку.

Звертаємось до всіх військовослужбовців запасу та у відставці, до громадян Росії з рекомендацією проявити пильність, організованість, підтримати вимоги Ради Загальноросійських офіцерських зборів, активно виступати проти пропаганди та розв’язування війни, не допустити внутрішнього громадянського конфлікту із застосуванням військової сили.

Голова Загальноросійських офіцерських зборів Генерал-полковник Івашов Л.Г.

Пропонуємо Вам висловити свою думку щодо цього Звернення.

Голова Ради ООС полковник Петров В.П. і я підтримуємо це звернення та пропонуємо підтримати його від імені Ради.