Самчиківська школа

Продовження
Початок  в попередньому номері

Уродженець Самчиків Сергій Касьянов більшу частину трудового життя пропрацював водієм. Каже, що навіть не мав уяви про Самчиківський розпис. Раніше він допомагав Вікторові Раковському в цеху: вирізав на трафареті ескізи, з яких потім робили міжкімнатні двері і кухонні меблі. Після закриття цеху, де Сергій пропрацював трохи більше року, пішов працювати водієм далекого сполучення. В грудні 2009 році, коли здійснював рейс до Азербайджану і Криму, обморозив на руках і пальці, тому більше працювати водієм не зміг і займався вирізанням по дереву.

В 2010 році Віктор Раковський запропонував йому роботу викладача в художній школі.

«До того часу я ніколи не працював з дітьми і мені було страшно» – зізнається Сергій Касьянов. «З перших уроків я виходив мокрим, але поступово втягнувся і вже працюю 12 років. Фактично, серйозно займатися творчістю я почав у 40 років. Спочатку викладав різблення, а зараз – композицію».

Самчиківським розписом Сергій Касьянов почав займатися в 2012 році. Якраз тоді майстри запросили його до проєкту «Диво-писанка», який проходив в рамках Всеукраїнського параду вишиванок і писанок у Києві до Дня Незалежності України. Згодом почалися виставки, продаж робіт і так закрутилося. В 2015 році пройшов атестацію і став членом Спілки майстрів народного мистецтва. Їздив на виставки в Краматорськ і Бахмут.

	Шовкова хустина за мотивами ескізів Віктора Раковського

«В мене був інший пріоритет, але я вибрав саме творчість і вже не можу без неї жити», – признається пан Сергій.

У своїх малюнках майстер надає перевагу яскравим кольорам – синьому, зеленому, червоному. Щоб людина дивилася і раділа від побаченого.

«Сюжет може народитися за годину, а буває, що тижнями крутиться аж поки не народиться» – каже пан Сергій. «Спочатку роблю основу – наприклад квітку посередині. Часто початок картини народжується, коли працюю з дітьми. Зробив маленький елемент, він мені сподобався і вже від нього відштовхуюся. Часто у свої роботи люблю вставляти козака Мамая. Буває, що зроблю роботу швидко, але потім ще тиждень поправляю. Або зроблю кілька штрихів і далі робота не йде і я її відкладаю. Іноді, буває, зроблю за один раз і більше нічого не міняю».

Наймолодша майстриня Ольга Полупан родом зі Старокостянтинова. Закінчила Рівненський педагогічний інститут. Викладає в Самчиківській школі «Малюнок і живопис». Три місяці тому стала директоркою цього закладу. З великим зацікавленням освоїла основи Самчиківського розпису. Поряд з колегами Віктором Раковським і Сергієм Касьяновим серйозно ним займається і популяризує. Бере активну участь у виставках, конкурсах, фестивалях. Переможець Міжнародного фестивалю народного мистецтва у місті Прилуки, учасниця Всеукраїнської виставки «Етніка» в Києві. Членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, навесні цього року отримала президентську стипендію.

Завдячуючи цим людям, Самчиківський розпис живе, множиться і в нього є майбутнє.

В 2016 році співробітниця Українського культурного фонду Наталя Іванченко організувала виставку-турне Самчиківського розпису по Україні. Прекрасні роботи Самчиківських майстрів побачили в кожному куточку України. Виставки були в Музеї історії та побуту в Пирогові, в Центрі культури і мистецтв (м.Київ), в Музеї гетьманства, в Університеті ім. Тараса Шевченка, в бібліотеці ім. Ольжича в Житомирі, в Обласній бібліотеці в Харкові, а також в Краматорську, Бахмуті, Херсоні, Запоріжжі, Винниках, Хмельницькому. Виставка тривала два роки.

Друге життя самчиківського розпису

Автобусна зупинка-магазин Даринка

В потрібний час на допомогу майстрам прийшла Мистецька ініціатива «UAMAZE», засновником якої є маркетолог Ірина Чиркова. Спільними зусиллями Самчиківський розпис набув великого розголосу, ним почали більше цікавитися. Організація «UAMAZE» була заснована 10 серпня 2010 року. З 2015 року команда займається популяризацією найкращих доробків українського народного декоративного мистецтва в Україні та за її межами, а особливо серед молоді. В команді переважно люди, котрі пропрацювали понад 20 років у великому бізнесі і знають як створювати якісні продукти. Оскільки ці люди більше не готові працювати у великому бізнесі, то вирішили присвятити себе соціальним проектам.

«Наша місія – розвиток та популяризація українського декоративного мистецтва у поєднанні з бізнесом» – каже Ірина Чиркова. «Ми розвиваємо цей проєкт для того, щоб майстри, чиїм покликанням є створення творів декоративного мистецтва, могли розвиватися, роблячи свій внесок у підтримку традицій народного мистецтва. Експериментуємо з новими ідеями та форматами для того, щоб народне декоративне мистецтво ставало сучасним та популярним, намагаючись при цьому робити все, щоб українська культурна спадщина була сучасна і цікава для нащадків і щоб її продовжували послідовники».

Спочатку співробітники «UAMAZE» займалися підтримкою та популяризацією петриківського розпису. Навіть їздили у славнозвісну Петриківку для його вивчення, але з’ясувалося, що колись відома фабрика збанкрутувала, а ціла армія майстрів залишилася без роботи. Але ж майстер не може бути і швець, і жнець, і дуду грець. Він повинен розписувати, тобто створювати продукцію, а не займатися ще й просуванням своїх виробів. На фабриці цим займався відділ збуту і маркетингу, а після її закриття майстри стикнулися з тим, що крім розпису довелося займатися просуванням власних виробів. Тому була створена школа майстрів, які охоче проводили майстер-класи, а команда «UAMAZE», відповідно, займалася просуванням продукції. Багато людей зацікавилися і виявили бажання опанувати розпис.

Про самчиківський розпис очільниця дізналася, як це часто буває, випадково.

«Коли в 2016 році я побачила в інтернеті самчиківський розпис, то була дуже вражена його красою» – пригадує Ірина. «Я відразу поставила своїм колегам завдання знайти майстрів. Спочатку дівчата казали, що не можуть знайти, потім знайшли двох чи чотирьох і все. Я вже, грішним ділом, подумала, що вони неякісно виконують свої обов’язки, але з’ясувалося, що насправді є лише чотири активні майстри Самчиківського розпису. Тоді я з чоловіком поїхала в Самчики, де ми з ними і познайомилися. Побачила, що в цього розпису сумнівне майбутнє. Так, майстри навчають послідовників, але послідовники у професію не йдуть, бо не можуть цим заробити собі на життя. Ведуть свою діяльність, проводять виставки, намагаючись показати світові свої роботи, але світ змінюється і виставки мало вирішують. На виставці, куди прийде 12-15 людей, а це здебільшого родичі або друзі, ви побачите гарне оформлення, прекрасні роботи і все. Це не є популяризація. І хоч у селі є художня школа, де викладають розпис, але без послідовників нічого не буде, бо як тільки підуть майстри, то самчиківський розпис піде разом з ними. Нам уже була знайома ця проблема, бо якраз займалися популяризацією петриківського розпису, але петриківський розпис мав велику перевагу, оскільки був відомий і майстрів було доволі багато».

Після знайомства з майстрами Ірина Чиркова і її команда прийняли рішення допомогти розвивати цей унікальний культурний спадок і створила проєкт «Нове життя Самчиківського розпису». Невдовзі уклали з майстрами договір про використання їх робіт. Два роки підряд (2018 і 2019) випускали настінні календарі. В кінці календаря зробили гаманець, в який вкладали листівки-розмальовки з підписом: «Уяви собі відчуття, коли людина отримає від тебе листівку, яку ти не просто підписав власноруч для неї, а ще й розмальовував. Доклади своєї руки до Самчиківського розпису, бо він зникає». Календар коштував 250 гривень. Просили зробити свій внесок, який піде на збереження розпису. Календарі користувалися великим попитом. Його купували як в Україні, так і за кордоном. Результат не забарився – до «UAMAZE» почали надходити світлини розмальованих картин з календаря. Крім цього «UAMAZE» вклав кошти в рекламну кампанію.

	Авторські тарілки і сумка Віктора Раковського

Наступним кроком «UAMAZE» було створення у Києві курсів із вивчення Самчиківського розпису, яким керує майстер Віктор Раковський. На курсах навчаються діти від 15-ти років, закінчуючи людьми, котрим по 80 років. Серед них – люди, котрі мають вищу мистецьку освіту і котрі недотичні до мистецтва взагалі. Вже є 89 випускників. На курсах опановують розпис і доходять до того рівня, коли можуть розписувати самостійно великі поверхні: будинки, мурали тощо. Після закінчення курсів вони мають можливість взяти участь в соціальних проєктах. Першим проєктом був будинок для перестарілих в селі Грузьке Макарівського району. За три дні четверо людей розписали актовий зал. Люди були в захваті. Другий проєкт – розпис стіни розміром 3х12 м. творчої студії «Соняшник». Розписували також дитячий онкоцентр на станції метро «Житомирська» у Києві. Разом з ними розписувала дві хворі дівчини - Аліна і Олександра.

Завдяки організації UAMAZE, у співпраці з Хмельницьким культурним центром, в 2018 році Самчики виграли грант від Українського культурного фонду України на творчий арт-проект «Самчики» з розпису хат і адміністративних будівель села. За вісім днів головна вулиця села перетворилася в казку. Розписали 8 хат, 2 зупинки і школу. Перед тим заключили договори з господарями будівель про те, що вони надають дозвіл на розпис і протягом 8-ми років не будуть його спотворювати.

Цей проєкт отримав великий медійний резонанс. Були представники центральних і регіональних каналів, газет і журналів, радіо та сайтів. Було дуже багато публікацій про сам розпис і його проблематику. До розпису, до речі, долучився тодішній міністр культури Євген Нищук. Також видали рекламну методичку і роздали всім районним управлінням культури по Україні. Проект дав великий поштовх для розвитку і популяризації Самчиківського розпису.

«Відверто кажучи, це був наш перший досвід написання гранту» – ділиться враженням Ірина Чиркова. «Подорожуючи Україною і світом, я зрозуміла, що Самчики вартують уваги і потрібно докладати зусилля, щоб туди їхав турист, знаючи, що це є батьківщина розпису. Ми бачили подібні проєкти у світі. Наприклад, польське село Заліп’є, де мало не всі хати вкриті квітковими орнаментами. Вважаю, що Самчики могли б стати таким же арт-селом. Наша команда хоч і маленька, але має великий досвід маркетингу і ми б залюбки взялися за таку роботу. Але нам потрібна фінансова підтримка. Було б добре, якби хтось міг вкладати в це гроші і скористатися нашим напрацюванням. Я гарантую: якщо знайдеться фінансування, ми зробимо все, щоб Самчики перетворити у казку. В селі теж можна було б проводити арт-резиденції і долучати митців усього світу. Культура, на жаль, завжди не на часі.

Картина Олександра Пажимського «Мотив Батьківщини»

 Наш проект складається з декількох складових. Перше – привернути увагу до проблеми. Вважаю, що з цим завданням ми справилися. Друга складова – стратегічна: у майстрів повинні з’явитися послідовники. Зараз їх дуже багато, ми вже перестали рахувати, бо вирішили, що після ста нема сенсу. Ми намагалися відбирати в першу чергу тих, хто потім зможе викладати у школі чи інших дитячих установах. Тобто не просто для себе людина це опанувала, а щоб передавати ці знання іншим. Якщо, наприклад, завтра ми припинимо свою діяльність, то розпис все одно буде жити».

У співпраці Віктором Раковським, співробітниці UAMAZE створили курси вихідного дня в Самчиках. Це навчально-відпочинкова програма, яка включає творчу роботу, історико-екскурсійну, пізнавальну, виховну і відпочинкову. Іноді проводять тижневі курси в Самчиках. Варто відзначити колишню співробітницю UAMAZE, педагогиню школи розвиваючого навчання Дитячому центрі естетико-натуралістичного центру «Камелія» в місті Бровари Тетяну Вікторівну Гордєєву. В 2019 році вона приїхала в Самчики на тижневий арт-тур із вивчення Самчиківського розпису. Після повернення додому вона почала активно і скурпульозно вивчати історію творення, а згодом в програму гурткової роботи включила вивчення основ Самчиківського розпису, в якому займаються її маленькі вихованці. Долучила до мистецтва і свою доньку Олександру. Згодом Олександра Гордєєва стала переможцем Всеукраїнської онлайн-виставки - конкурсу «Талановиті! Наполегливі! Успішні!»-2021 в номінації художньо-естетичний напрямок позашкільної освіти, отримавши диплом І-го ступеня. В 2020 році Тетяна Вікторівна брала участь у Міжнародному творчому онлайн-конкурсі, який проходив у Чехії, де стала переможцем і отримала медаль та диплом. Зараз разом зі своїми вихованцями продовжує популяризувати Самчиківський розпис, вивчати і розвивати його. Художник Віктор Раковський вважає Тетяну Гордєєву однією із небагатьох своїх послідовників. А ще пані Тетяна стала ініціатором конкурсу «Краще село України». Завдяки її старанню та організації, подачі інформації Самчики зайняли четверте місце в конкурсі.

Згодом постало питання про онлайн-навчання, оскільки з різних причин не всі люди мають можливість поїхати до Києва чи в Самчики. Тим більше, що за день-два не опануєш це навчання. Потрібно хоча б тиждень.

«До нас звернулося багато людей з проханням зробити відеоуроки» – розповідає Ірина Чиркова. «Але це дуже дорого і для нас було важко. Ми шукали фінансування, подавалися на гранти, але нічого не отримали. І врешті вклали власні кошти. Якщо майстер-клас офлайн коштує 250-300 гривень, то зараз будь-хто з будь-якого куточку світу всього за 140 гривень на місяць може навчатися розпису на сторінці UAMAZE на сайті PATREON. Для нас важливо, щоб розпис жив».

	Картина Сергія Касьянова «Великодня квітка»

Ще один дуже важливий вектор нашої діяльності – створення українського сучасного сувеніра і надання можливості майстрам заробляти. Якщо майстер своєю діяльністю не зможе заробити собі на життя, то він не буде цим займатися. Це буде на рівні хобі, але це без майбутнього. Ми займаємось рекламою, просуванням продукції, сервісом, спілкуванням із замовниками, документацією, відвантаженням, логістикою. Така концепція дає можливість заробити як майстрам, так і нашій організації. Ми стали поєднувати потреби великого бізнесу і сучасного українського сувеніра. На жаль, серед наших клієнтів дуже мало державних установ. Але є багато бізнес-організацій, які працюють із закордонними партнерами і їм потрібно подарувати сувенір, який якісно і сучасно презентує Україну, і який не соромно дарувати. Наприклад, на Андріївському узвозі багато підробок петриківського розпису. Це не є авторські сувеніри, а штамповка. Наше завдання зробити так, щоб авторський розпис цінувався. Авторська тарілка не може коштувати 100 гривень. З іншого боку важливо зробити сувеніри, які будуть презентувати сучасну Україну, бо в країні таких сувенірів дуже мало».

Команда UAMAZE виготовляє сувеніри, які користуються попитом не лише в Україні, але й по всьому світу. Постачають сувенірну продукцію в мережу duty free. Великим попитом користуються шовкові хустини з ілюстраціями Віктора Раковського. А ще команда створила тренд різдвяних кульок ручної роботи. Якщо людина кожен рік отримує такий подарунок, то з роками може створити власну колекцію. І чим більше людина живе, тим більша колекція. А ще вона може передаватися нащадками. Таким чином команда UAMAZE забезпечує майстрів роботою. Торік команда здобула за дві кульки відзнаку «бестселер» на міжнародному маркет-плейсі. Після цього отримали багато замовлень, а майстри мали добрі заробітки.

«Дуже важливо, щоб тема культурної спадщини відгукувалася в серцях молоді» – вважає Ірина Чиркова. «Якщо не залучати молодь і не розробляти для неї цікаві проєкти, то з часом культурна спадщина може стати минулим. Єдиний спосіб вирішити цю проблему – робити такі продукти та проекти, які залучатимуть молодь різного віку, які будуть цікавими як для бабусі з онуком, так і для всієї родини».