rss
10/07/2022
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Проблема \ Кримінал \ Навальний vs кримські сусіди Коломойського
З нагоди 29 річниці проголошення незалежності України штаб опозиційного російського політика Олексія Навального 24 серпня 2020 року оприлюднив розслідування про фінансистів Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму. Це – клан колишнього президента Татарстану Шаймієва та команда його спадкоємця Мінніханова, яким 9 вересня 2020 року команда Навального присвятила ще один сюжет. Цього ж дня, 24 серпня 2020 року, німецькі лікарі з клініки «Шаріте», куди непритомного Навального 22 серпня доставили з Омська, дійшли висновку, що Навального отруїли речовиною нервово-паралітичної дії.

Соратники Навального вслід за виданнями «Інсайдер» та Billingcat стверджують, що скандального опозиціонера отруїли співробітники ФСБ РФ на догоду Путіну (мовляв, хто ще може мати доступ до фосфороорганічних сполук). Щоправда, навіщо російському диктатору було труїти Навального, перетворюючи його на мученика за світлі ідеали людства, так ніхто й не пояснив. Принаймні, наступне переміщення Алєксєя Анатолієвіча з клініки «Шаріте» у виправну колонію №2 міста Покров Володимирської області засвідчило, що в російського самодержця були трохи інші плани щодо Навального. Та й не так він вже дошкуляв Путіну – той Навальний.

Інша річ, що президент Росії був далеко не єдиним героєм розслідувань Навального. Тож, якщо дотримуватись версії про отруєння, варто придивитись до інших російських достойників, які мали значно більше підстав бажати смерті улюбленого опозиціонера Путіна. Насамперед – до володарів Татарстану.


Як сусід сусіду…


У 1992 році Республіка Татарстан стала єдиним адміністративним утворенням, що не підписало Спільний федеративний договір, за яким колишня Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка перетворилася на Російську Федерацію. Більш того, де-юре, за результатами референдуму 1992 року, мешканці регіону обрали незалежність від РФ. Фактично цього не відбулося, але Татарстан, який тоді очолював клан президента Мінтімера Шаймієва, став єдиним суб’єктом новоутвореної РФ з особливим статусом та дуже великими повноваженнями у сферах місцевого самоврядування й керування нафтогазовим бізнесом.

Ще одним результатом домовленостей між кланом Шаймієвих та московським істеблішментом стало те, що Татарстан перетворився на головного спонсора перебування Чорноморського флоту РФ у Криму.

Для забезпечення потреб Чорноморського флоту РФ у Севастополі в 1993 році було створено ТОВ «АКАР», через яке виконувалось постачання всього необхідного для функціонування російської бази. Одночасно «АКАР» також займалася торгівлею нафтопродуктами з Татарстану у Криму, що зміцнювало зв’язок кримських чиновників та російського істеблішменту. Одним з головних функціонерів «АКАР» був Радік Шаймієв – син багаторічного президента Татарстану. Цей Радік також мав фірму ТОВ «Ніра-експорт», яка володіє казанською ТОВ «ТАІФ». Та, у свою чергу, є партнером американської фірми NKS Trading. Тобто нічого особистого – тільки бізнес. Шаймієви одночасно займалися підтримкою ЧФ РФ та співпрацювали з фірмами країн НАТО, яким більше, ніж співвітчизникам, довіряли у фінансових питаннях.

Після анексії півострова через внутрішні чвари в середовищі окупаційної влади Ялти трапився витік цікавих документів щодо ТОВ «АКАР». Але водночас діяло суворе «табу» на згадування імені Радіка Шаймієва. Люди з оточення колишнього секретаря ялтинської міськради Сергія «пол-гектара» Карнауха (того самого, який багато років обслуговував кримські земельні забаганки впливових діячів з України та РФ, у тому числі допоміг заволодіти фешенебельним маєтком у Ореанді на той час спікеру Верховної Ради Володимиру Литвину) так говорили автору цих рядків:

«Ми ще тоді зробили йому документи так, щоби звести до мінімуму витрати на оренду, тому що Радік Шаймієв особисто багато чого зробив для того, щоби Чорноморський флот зберігся в Криму в бойовій готовності. Для того, щоби Крим став російським. Шаймієви та їхні люди є стороною серйозних домовленостей між вищим керівництвом Росії та України. Шаймієви стали однією з найбагатших родин Росії в обмін на участь у забезпеченні Чорноморського флоту в Севастополі всім необхідним і обросли при цьому додатковими «важкими зв’язками». Не приведи боже їх якось неакуратно зачепити, погано стане всім, хто став причиною неправильних подій за цією темою».

Підтвердженням того, що клан Шаймієвих мав особливий вплив на українських чиновників, є факт існування в Форосі окремого суперелітного поселення заможних казанських татар. Навколо історичного маєтку «Дача Тессєлі», у якому за радянських часів зміцнювали здоров’я космонавти, зросли садиби Шаймієвих, Сафарових, Нафіевих, Муратових, Юсупових. Це родини колишніх та діючих чиновників, які перетворились на еліту завдяки контролю над торгівлею нафтою та використанню адмінресурсу в часи президентства Мінтімера Шаймієва. Також поруч з людьми Шаймієва у Форосі побудували садиби діячам, близьким до ексмера Москви Юрія Лужкова, який у 90-і також опікувався питаннями Чорноморського флоту РФ в Криму.

У 2001-2002 роках «Дача Тессєлі» була втрачена для пересічних українських туристів, оскільки за рішенням фороського селищного голови Василя Хабло цей майновий комплекс був повністю переданий у оренду на 49 років тому самому ТОВ «АКАР». Тобто, фінансисти ЧФ РФ у Криму отримали від українського місцевого самоврядування за смішною ціною 2 444 601 гривень 03 коп. суперелітну землю в курортному селищі Форос. Чомусь ані за часів Кучми, ані за часів Ющенка, ані за часів Януковича, ані, тим більше у годину Порошенка та Зеленського ніхто жодного разу не порушив питання про отримання за сумнівною схемою та за дрібні гроші величезного шматку курортної землі авторитетними росіянами: казанськими діячами та друзями колишнього мера Москви Юрія Лужкова.

Окрім діяльності в Криму, представники клану Шаймієвих ще в середині 90-х заволоділи одним з найпотужніших нафтопереробних заводів України в м. Кременчук. Тоді з дозволу президента Кучми було утворено українсько-татарстанську компанію «Укртатнафта», часткою статутного капіталу якої й став Кременчуцький НПЗ.

Під час президентських виборів 2004 року у російських ЗМІ з’явилися обвинувачення, що Укртатнафта фінансує опозиційного кандидата Ющенка, а також, що міністр Юрій Бойко з української сторони та власник елітної садиби у Форосі з казанської сторони Муратов проводять якісь брудні оборудки навколо Укртатнафти. Вже в часи президента Ющенка росіяни скаржилися, що представників Татарстану позбавили у «Укртатнафті» акцій та прав внаслідок підступних дій міністра енергетики Юрія Бойка й бізнесмена Дмитра Фірташа. Після цього в українських ЗМІ з’явилося розслідування, яке викривало шахрайські дії казанських інвесторів щодо НПЗ у Кременчуці та багато іншого.

Невдовзі після цієї інформаційної війни новими власниками «Укртатнафти» назвали групу «Приват» в особі Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Їх попередники стверджували, що вони спочатку вкрали в підприємства великий обсяг нафти, а потім взагалі здійснили рейдерське захоплення українських активів «Укртатанафти». Інші ж казали, що рейдерського захоплення, по-суті, не було тому, натомість Коломойський і Боголюбов встановили контроль над акціями «Укртатнафти» та Кременчуцьким НПЗ шляхом довготривалої боротьби сумнівними методами в судах.

Цікаво, що приблизно в той же час Коломойський став у Форосі сусідом колишніх власників частки акцій «Укртатнафти», татарських спонсорів російської військової бази у Криму. Майбутній транслятор шоу «Слуга народу» на телеканалі «1+1» тоді через компанію «Аеросвіт» отримав контроль над санаторієм «Форос», який раніше був здравницею Управління справами ЦК КПРС. Після цього тіньовим господарем Форосу, в якому здебільшого мешкає колишній обслуговуючий персонал радянських держдач, став вважаться саме Коломойський. Окрім «Фороса», він також був володарем санаторію «Таврія», територію якого окупанти наприкінці використали для побудови дачі Путіну.

Але в період з 2007 по 2014 роки ні про які його конфлікти Коломойського з сусідами з клану Шаймієвих нічого не було чутно, що виглядає досить дивно на фоні публікацій в ЗМІ про «рейдерське захоплення» та недружні дії Коломойського й Боголюбова щодо уряду Татарстану. Тим більше, у ті часи головним куратором життя цього елітного маєтку у Форосі був торговий представник Республіки Татарстан у Криму Ростислав Вахітов, який, зокрема, керував мережею АЗС «Укртатнафта» в Україні та робив у 2007 році різкі заяви проти Коломойського та української влади.

Після 2014 року деякі ЗМІ почали стверджувати, що цей Вахітов, нібито, пов’язаний з воєнною розвідкою Росії та був одним з тих, хто багато років готував російську експансію 2014 року. Після 2014 року Вахітов та його син зосередилися на керівництві фірмою «АКАР», яка продовжила займатися забезпеченням потреб мешканців елітного селища казанських татар навколо «Дачі Тессєлі» у Форосі.


Бойові дії на південному узбережжі Татарстану


Після російського вторгнення в Крим в 2014 році в Коломойського швидко «віджали» активи у Криму, у тому числі санаторій «Форос». У 2016 році цю оздоровницю «придбала» Федерація профспілок Татарстану, що насправді було маскуванням захоплення об’єкту Татнафтою та кланом Шаймієвих, які не мали бажання оформлювати санаторій на себе, аби убезпечитися від можливого накладання міжнародних санкцій за працю в окупованому Криму. Втім, у 2018 році ЗМІ повідомили, що за позовами до міжнародного арбітражу у Гаазі Коломойський відсудив у РФ якісь гроші за захоплені активи у Криму.

Далі почали відбуватися події, які засвідчили, що тема Фороса містечка казанських фінансистів ЧФ РФ у Криму – точніше, продаж «Дачі Тессєлі» росіянам у 2002 році та «переоформлення на російські документи» у 2015 році – є доволі болісною для Москви.

Зокрема, у 2017 році з’ясувалося, що близький до т.зв. «голови Криму» Сергія Аксенова «голова адміністрації Ялти» Андрій Ростенко змінив вид дозволеного використання земельним ділянкам ТОВ «АКАР» з метою допомогти фірмі знизити «орендну плату» у «бюджет Криму» у багато разів та отримав за це величезного хабаря. Казали, що тоді клерки Ростенка отримали від представників ТОВ «АКАР» тільки «чайовими» по 50000$ за кожну значущу операцію при вирішенні питання.

За деякий час після публікації скандальних документів російський Слідчий комітет порушив справу проти оточення ялтинського «мера». Т.зв. «віцемеру» Тетяні Кухтєєвій, яка зараз ховається у Вінниці, «керівниці департаменту майнових та земельних відносин» Лілії Молостової та, власне, Ростенку російські слідчі закинули обвинувачення в нанесенні РФ шкоди на суму 2 млрд. 280 млн. руб. що за курсом на 2017 рік складало 38 мільйонів доларів, або 988 мільйонів гривень.

Потім пішов у відставку Ростенко. У кулуарах казали, що, у першу чергу, за те, що допустив скандал навколо людей, що фінансували перебування ЧФ РФ в українському Криму, та, взагалі, дозолив собі прохати у авторитетних казанських діячів хабаря. Пізніше карну справу щодо «Дачі Тессєлі» поховали без будь-яких наслідків для ТОВ АКАР.


Отруйний Форос


  Title
  
Скандал вибухнув після того, як команда Навального 24 серпня 2020 року опублікувала розслідування щодо маєтку керівника апарату президента Татарстана Асгата Сафарова у Форосі. Наступний сюжет, викладений на Youtube 9 вересня 2020 року щодо статків колишнього президента Татарстана Мінтімера Шаймієва, його спадкоємця Рустама Мінніханова та інших володарів елітних садиб у комплексу «Дача Тессєлі» біля Форосу лише підлила оливи в полум’я. Це відбулося напередодні запланованих на вересень 2020 року місцевих виборів у декількох регіонах РФ, у тому числі у Татарстані. І що цікаво – обидва розслідування про казанських фінансистів Чорноморського флоту РФ у Криму та їх захмарні статки було опубліковано після отруєння Олексія Навального, яке трапилась 20 серпня 2020 року.

Зрозуміло, що якісне розслідування у форматі відеофільму потребує певний час на виробничий процес. Тому, вочевидь, не становило секрету, що Навальний та його люди готують фільм саме про Татарстан та про маєтки у Криму. Тим більш, багато інформації у обох сюжетах має всі ознаки «зливу інформації» з боку тих, хто був знайомий з подробицями особистого життя президента Татарстану Рустама Мінніханова, його попередника Мінтімера Шаймієва та членів їхнього клану.
Чи могла ця обставина стати приводом до організації замаху на життя Навального, переповнивши чашу терпіння кращих людей Росії, зокрема – керівників Татарстану?

З одного боку публікація штабом Навального з нагоди 29-ї річниці проголошення незалежності України статті про фороські статки казанських еліт виглядає чорною невдячністю Кремлю. Співробітники штабу Навального у тому розслідуванні порушують питання, яким чином та яким коштом родина колишнього особистого охоронця президента Татарстану та глави МВС Татарстану Асгата Сафарова заволоділа елітною нерухомістю у Форосі.

Тобто, з точки зору такого знаного російського патріота як Навальний багаторічна праця Сафарова та партнерів по забезпеченню потреб російського окупаційного Чорноморського флоту в Україні не є підставою для отримання елітного маєтку у Криму за невказаний у деклараціях кошт сумнівного походження?
Але з іншого боку, другу половину 2010-х у РФ розгортався конфлікт між Кремлем і Татарстаном з приводу особливого статусу республіки та існування в Казані посади «президент». У Путіна вирішили, що у РФ може бути лише один президент. А тому після захоплення Криму та зменшення впливу казанців на питання забезпечення Чорноморського флоту РФ у Криму Кремль почав тиснути на президента Татарстана Рустама Мінніханова з вимогою поступитися особливим статусом республіки, залишитися просто керівником регіону, без офіційної назви «президент». Але в Казані не погоджувалися, цей конфлікт не вирішено й станом на початок 2022 року.

Не можна виключити й версії, що розслідування команди Навального про еліти Татарстану взагалі могло бути виконано в інтересах Кремля (Московського – не Казанського) і стало своєрідним «привітом» з Москви казанським елітам напередодні місцевих виборів. На користь цього припущення свідчить та обставина, що тема дач казанських чиновників у Криму в сюжетах команди Навального подана дуже обережно, з акцентом на корупцію та відсутність легальних доходів. Тема фінансування Чорноморського флоту та інші гострі питання не взагалі не порушуються.

Офіційна російська пропаганда, спростовуючи сам факт отруєння Навального, запевняє, що смерть опозиційного політика не принесла б ніякої користі Путіну. Навпаки – після потрапляння Навального в німецьку клініку в світових ЗМІ розгорнулась чергова кампанія щодо порушень прав людини у РФ, а проти близьких соратників Путіна західні країни ввели нові санкції. Водночас ніякого повноцінного розслідування того, що трапилось з, начебто, опонентом «дорогого Владіміра Владіміровича» прогресивне людство також не дочекалось. І якщо вважати, що отруєння було, то під підозру мають потрапити всі ті, кому смерть Навального була б вигідна – зокрема, так звана еліта Татарстану.

На окремий наголос заслуговує та обставина, що після повернення Навального в Росію та неминучого арешту, його соратники закликали російську громадськість вийти на акції протесту проти путінського режиму. При цьому на початку 2021 року штаби Навального масово розповсюджували серед прихильників карту Росії з Кримом та організували акції протесту у Сімферополі та Севастополі, демонструючи таким чином те, що у Навального вважають Крим російською територією. Ще більш цікаво те, що лідерами руху за Навального в Криму були позаштатні працівники російських спецслужб на кшталт «блогера» Горного (Сергеева) – онука того самого Сергєєва-Артема, засновника маріонеткової Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Також на Навального в Криму працювали люди на кшталт подружжя Іллі та Ірини Большедворових, які мають стійку репутацію агентів ФСБ.

У підсумку, рік тому проект «Навальний» та шоу «отруєння Навального» скінчилися гучним пшиком. Поки що єдиним безсумнівним фактом є те, що Навальний був отруєний під час праці над розслідуваннями про колишніх сусідів Ігора Коломойського по курортному селищу Форос у якому за підсумками утримування Горбачова на держдачі «Зоря» у 1991 році скінчився Радянський Союз.

Втім, завдяки скандальним публікаціям російського опозиціонера ми тепер знаємо, хто здійснює забудову славнозвісного Фороського парку-пам’ятки в окупованому Криму – клану Шаймієва та його спадкоємця Мінніханова. Керівниками варварського знищення парку з усіма рослинами з Червоної книги України є родина Вахітових – та сама, голова якої Ростислав Вахітов й сьогодні вказаний як представник Республіки Татарстан в Україні.

Автор: Євген Гайворонський
Фото: Насправді.Тудей
Джерело: Насправді.Тудей
(https://naspravdi.today/uk/2022/01/28/navalnyy-vs-krymski-susidy-kolomoyskoho/ )

У справі про підготовку масових заворушень в Україні затримали скандального колишнього полковника поліції Юрія Голубана

Шлях Голубана. Був «ветераном АТО», а став державним заколотником

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2022-08
22.02.2022 Московська армія вже в Україні. Що далі?
Office of Cook County Board President Toni Preckwinkle Округ Кук і CEDA оголошують програму допомоги з водопостачання для малозабезпечених домогосподарств
Небесна сотня, «справи Майдану» 8 років розслідування, які результати?
«Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України? Рішення господаря Кремля дає Зеленському шанс поховати «Мінськ»
Міжнародна фінансова допомога Україні: хто, скільки і навіщо. Подушка безпеки для України
Путінська казарма: які перспективи має окупований Донбас Чому після визнання Росією «народні республіки» приречені на жалюгідне існування
«План знищення України»: звіт британського інституту оборонних досліджень
Християнське ставлення до війни Розвиток доктрини від перших віків християнства до Середньовіччя
Не стало Івана Дзюби – літературознавця, дисидента, Героя України
Чи бояться росіяни війни? Як російське суспільство реагує на військові ігри Кремля біля кордонів України

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com