Цього року відбувається черговий Світовий Конгрес Українців. Я - колишній президент цієї поважної установи - СКУ, і я маю своє бачення щодо його майбутнього.

Важливіше, ніж тільки мати бачення, є ще й наявність відваги або зухвалості представити його, адже деякі діячі можуть вважати, що мій термін минув і я повинен бути тільки спостерігачем. Або ж зовсім відійти від справ. Я не включаюсь у будь-які структури СКУ і переважно не приймаю участі у будь-яких його нарадах, хіба що при запрошенні. Запрошення, як правило, надходить дуже рідко. Дозволю собі кілька слів напередодні чергового конгресу. Прошу прийняти мої пропозиції у доброму намірі.

Те, що було реальністю у 1967 році, зараз вже таким не є, зокрема це стосується мережевої структури чи тодішніх обмежень. Водночас основа з деякими пристосуванням залишається незмінною. Ми вже не боремось за незалежну демократичну державу, але за її втілення та закріплення. Це не змінює основи характеру Світового конгресу вільних українців. Змінилась назва. Сьогодні ми більше вільні. Це означає, що ми - тобто СКВУ чи СКУ, чи українська діаспора в цілому, маємо діяти вільно по задумах і планах - без жодних урядових чи других втручань чи обмежень, зокрема адміністративних і таких, які протидіють загальному добру і безпеці.

Останні події дуже яскраво ілюструють наші завдання і можливості. Ці події відносяться до Москви, яка є не тільки найбільшим ворогом незалежної демократичної України, але взагалі вільного українського світового суспільства. Ліквідації незалежного українського громадського життя у Російській Федерації, нейтралізація української діаспори, а найголовніше недопущення незалежного демократичного розвитку української держави - це ціль нашого головного ворога. У ширшому плані намір Кремля є ліквідація української нації, тобто її повний геноцид. Дати конкретну відсіч цим намірам - основна роль і завдання сьогоднішнього СКУ.

Ці два приклади показують, що фокус на ситуацію, що стосується України в цілому, знаходиться в Європі. Посередником і ключовим гравцем тут є також США, адже США є сьогодні лідером демократичного світу.

Також ще є проблема, що незалежна Україна дуже молода і національно несвідома, а влада України є, поки що, не зацікавлена українськими питаннями, але через різні причини - і правдиві, і не дуже, - її увага фокусується тільки на мешканцях України. На відміну від таких держав як Польща, Мадярщина тощо.

Тобто для ефективного виконання цих завдань координаційний центр української діаспори повинен бути в Європі та повинен діяти не за дорученням влади. Це має відбуватись у будь-якій державі, включно з Україною, але діяти треба саме як неурядова структура, що піклується питаннями всіх українців, незалежно від того, де вони б не проживали. СКУ, який знаходиться на північноамериканському континенті, а тим більше у Канаді, яка немає найменшого впливу на світову чи європейську політику, і виконує доручення за вказівками влади України чи тої держави, де він має осередок, не може у загальному підсумку бути допоміжним конгресом для всіх українців світу. Українська громада у Канаді чи навіть у США можуть бути тільки допоміжними.

Такий постулат є довготерміновий, вимагає зусиль і підготовки. По-перше - перенесення центру СКУ в Європу значною мірою залежить від фінансових можливостей в Європі. Скажемо собі щиро і відкрито, що без фінансової підтримки українців Канади СКУ сьогодні не міг би працювати. Навіть при такій надзвичайній жертовності українців у Канаді СКУ працює вже роками на дефіциті. Навіть традиційні громади Європи, Великобританії, Німеччини, Франції, які не є бідними, ніколи не виконували як слід свої фінансові зобов’язання щодо забезпечення координаційного центру.

Остаточно треба збагнути, що часи все-таки змінилися. Незалежна Україна є суб’єктом міжнародного права та інституцій. Неурядові організації не є. СКВУ не був, а СКУ не є. Візьмемо для прикладу участь СКУ в Організації Об’єднаних Націй. Таких організацій є чотири тисячі. Їх просто толерують держави члени ООН для того, щоби вдавати, що є громадський голос, тобто громадянське суспільство в ООН. На цю штуку пішов СКУ який став членом 2003 року. Перших кілька років СКУ був зовсім незалежним і проводив невелику роботу, але таку, яка дуже дражнила Москву. СКУ виконував роль громадянського суспільства при ООН. Остання декада діяльності СКУ при ООН зовсім відмінна. СКУ просто виконує репрезентативну роботу і то дуже мінімальну, бо і Україна виконує тільки репрезентативну роботу при ООН. Останніх кілька років навіть не відмічаємо Голодомор, хоча Україна робила це навіть за президентства Януковича.

Мої пропозиції тут не є радикальними. Коли беремо до уваги, що ми є політична діаспора, а політика - це мистецтво можливого, то заради реалізації цього можливого треба натиснути настільки сильно, як можливо, але при цьому і обережно, щоби воно не тріснуло. Москва і її союзники можуть вимагати усунення СКУ з ООН, як це вона зробила за території РФ, називаючи СКУ небажаною та таким чином розправляючись з українською громадськістю у РФ. Але це не означає, що не треба тиснути.

Роль СКУ у таких міжнародних організаціях як ООН, ОБСЄ має бути інформаційна і політична. Поширити інформацію серед держав-членів, руйнувати дезінформацію, реєструватися як неурядова організація і представники преси для участі у пресконференціях та інших заходах, для того, щоби ширити інформацію та відбивати дезінформацію.

Для цього треба мати своє представництво у Нью Йорку через нашу крайову центральну репрезентацію - УККА, але треба мати компетентних людей також у Брюсселі, Женеві та Відні. Знову ж - через наші центральні крайові представництва та через компетентних людей. Ці репрезентації повинні діяти. Бюро СКУ у Києві виправдало себе в основному для репрезентації і виготовлення посвідчень.

Недавні звіти наших громад, у тому числі і СКУ, проявляються у фотографіях. Одні кажуть, що одна знімка варта 1000 слів, але фактично фото без змісту залишається тільки особистою пам’яткою. Чому президенти чи прем’єри держав не звітують знімками? У додатку практикується несерйозне підписання угоди з міністерствами України. Угоди між нерівними партнерами! Угоди, які не можна примусом втілити, - це не угода, а ще одна “знімка”. Ми стали жертвами світу зображень, за яким немає змісту. Навіть фінансові звіти передаються знімками, через що у них не можна розібратись

Отже ж чи можемо погодитися, що центр української громадськості це Європа, географічно рівнодоступна бодай для України, Західної та Східної діаспори. Я розмовляв на цю тему з сьогоднішнім Президентом СКУ у 2018 році, коли він ще був тільки кандидатом. Він усміхнувся. На Конгресі у 2022 році напевно відбудеться переобрання. Одначе процес “європеїзації” СКУ повинен уже був починатися. Оскільки, на мій погляд, ця справа була дещо відкладена, м’яко кажучи, вона повинна розглядатися і втілюватися прискореним темпом, щоби її можна було завершити до 2026 року. Це не тільки діло Канади. Європейська громадськість мусить проявити не тільки зацікавлення у цьому, але також і спроможність.

СКУ - надзвичайно важлива структура, зокрема сьогодні, коли світ скорчився у наслідку технологічних змін. Багато українців, близько 12 мільйонів виїхало з України від дня проголошення незалежності. На цьому стратила Україна, але це не повинно вважатися тільки лихом. Треба включити цих осіб до праці для України у діаспорі. До великої міри своїми передачами родичам, що становить близько чверті загального валового продукту України, ці українці допомагають Україні. Окрім цього оформились нові структури молодих людей у діаспорі, котрі працюють на Україну і український народ. Частина їх є в Європі і включилася до СКУ. Цю мережу слід закріпити. Ще коли б вони навчились фінансово жертвувати!

На жаль ми не сміємо забувати, що наша діаспора мусить бути політичною на довгу мету. Москва - це не нормальна держава. Ненормальні і московити. Вони з своєї природи і виховання є хижаки. Але вони - наші сусіди, а карту світу ми не в силі змінити. Одначе дати відсіч ми повинні бути спроможними. Для цієї відсічі ключовим є Світовий конгрес українців.