Від редакції: Російська влада традиційно проявляє зневагу до людських життів - як своїх громадян, так і чужих. Але в суспільстві все ще існує голос розуму. Питання в тому, чи почують той голос народ та влада Росії?

9 січня 2022 року


Майбутнє Росії під загрозою. Сьогоднішня політика Росії продовжує найгірше, що було в її історії – союзи з тиранами та придушення свободи скрізь, куди можуть дістатись наші війська – Польща, Угорщина, Чехословаччина, а тепер і Казахстан. Традицію зневаги до людських життів – своїх і чужих.

Наші представники розмовляють зі світом мовою дворових хуліганів. Ми стоїмо на порозі великої війни – малі війни ми вже ведемо усі останні роки. Ми протиставили себе всьому світу, зібравши навколо себе лише кілька архаїчних диктатур, що знаходяться від нас у васальній залежності. У перспективі – перетворення нашої країни на провінцію Китаю.

Нас не влаштовує така перспектива. Ми хочемо, щоб наша країна сьогодні і в майбутньому була гідна своєї великої культури, своїх найкращих досягнень та перемог, видатних російських мислителів та першого польоту людини в космос. Наша спільна перемога над світовим злом у Другій Світовій війні, наш вклад у встановлення миру в Європі в 1812 році. Ми хочемо, щоб наша країна була не ворогом європейської цивілізації, а її складовою.

А для цього ми маємо докорінно змінити сьогоднішній згубний курс, поставивши своїм стратегічним завданням вступ до головного союзу сучасного Заходу – до НАТО. Тоді ми зможемо вирішувати неминучі конфлікти та протиріччя з європейськими країнами та США мирним шляхом, і разом із найсильнішими у військовому та економічному відношенні державами планети протистояти викликам, з якими стикається і ще зіткнеться сучасний світ.

На шляху нашого вступу до НАТО не лише політика нашого сьогоднішнього керівництва та невідповідність обов’язковим для всіх членів НАТО критеріям. Керівництво рано чи пізно зміниться, а вимоги НАТО до своїх членів, як показує досвід країн, що вступили до НАТО за останні роки, цілком здійсненні. Більш серйозно те, що наші дії та заяви природно сформували на Заході різкий негативізм стосовно нас. Багато хто бачить нас країною, у якій, у принципі, неможливі ні свобода, ні демократія, для якої природно бути агресивною диктатурою. Захід сьогодні бачить у нас не можливого партнера, а лише ворога.

Тому ми звертаємось до керівників країн-членів НАТО:

Панове!

У ці дні ви ухвалюєте рішення, які визначать долі світу на довгі роки вперед. Ви справедливо стурбовані загрозами, які походять сьогодні від дій керівників нашої країни та шукайте шляхи протидії. Але закликаємо вас подивитися ще на один аспект ситуації, що склалася.

Не всі у Росії підтримують проведену зараз політику, як внутрішню, і зовнішню. Більше того, основа підтримки агресивних кроків нашого уряду скорочується. Якщо анексію Криму, до сорому нашому, справді, підтримала більшість населення, то продовження війни з Україною вже підтримкою не користується, як і вторгнення в Казахстан, що тільки що сталося. Наші люди не бажають війни.

Ворожість до Заходу поширена не так широко, як можна подумати, якщо орієнтуватися на офіційні заяви наших представників чи контрольовані державою телевізійні канали. У Росії є маса прибічників європейського шляху розвитку, а серед освіченої молоді великих міст їх - більшість. Наша культура є невід’ємною частиною західної культури.

Росія - частина Заходу та його природний союзник. І тому ми переконані, що надалі перспектива Росія полягає не в тому, щоб бути ворогом НАТО, а його повноправним членом, що змінило б баланс сил на планеті на користь тих цінностей, які закріплені в базових документах ООН та Ради Європи. У дев’яності і навіть на початку двохтисячних про це говорили й наші керівники. На жаль, вікно можливостей було втрачено. Але це не означає, що його не можна відкрити знову!

Ми не маємо права давати вам поради, але дивимося на майбутні переговори Росії та НАТО з надією. Уже сьогодні може бути заявлено, що Росія в майбутньому зможе стати союзником та членом НАТО.

Ми розуміємо, які масштабні зміни мають відбутися в нашій країні, щоб це стало можливим. Але ми впевнені, що ці зміни є історично неминучими.

---

---

1 февраля 2022 года

Заявление сторонников мира против Партии Войны в российском руководстве

Поток тревожной информации о возможном вторжении России в Украину усиливается. Появляются сообщения об интенсивной вербовке наемников в России и переброске топлива и военной техники на территорию Донецкой и Луганской областей Украины. В ответ интенсивно вооружается Украина, НАТО направляет дополнительные силы в Восточную Европу. Напряжение не спадает, а напротив – только нарастает.

Граждане России фактически становятся заложниками криминального авантюризма, в который превращается внешнеполитическая линия России. Они не только живут в неопределенности – начнется ли большая война, но и наблюдают резкий рост цен и падение национальной валюты. Нужна ли россиянам такая политика? Хотят ли они войны, и готовы ли они нести на себе ее бремя? Давали ли они власти право на такую игру их судьбами?

Но граждан России никто не спрашивает. Общественная дискуссия отсутствует. На государственном телевидении представлена только одна точка зрения, и это точка зрения сторонников войны. Оттуда звучат прямые военные угрозы, источаются агрессия и ненависть по отношению к Украине, Америке и странам Запада. Но самое опасное, что война подается как допустимое и неизбежное развитие событий. Людей пытаются обмануть, развратить, навязать им идею священной войны с Западом вместо развития страны и повышения уровня жизни ее граждан. Вопрос цены не обсуждается, но платить эту цену – цену огромную и кровавую – придется именно простым людям.

Мы, ответственные граждане России и патриоты своей страны, обращаемся к политическому руководству России, и бросаем открытый и публичный вызов Партии Войны, которая сформировалась внутри власти.

Мы выражаем точку зрения той части российского общества, которая ненавидит войну, и считает преступлением даже само использование военной угрозы и криминального стиля во внешнеполитической риторике.

Мы ненавидим войну, а вы считаете ее допустимой. Мы выступаем в защиту мира и благополучия для всех граждан России, а вы ставите их жизни и судьбы на кон в своей политической игре. Вы обманываете и используете людей, а мы говорим им правду. Это мы говорим от имени России, а не вы, потому что народы России, потеряв миллионы людей в войнах прошлого, многие десятилетия живут по пословице «лишь бы не было войны». Вы забыли об этом?

Наша позиция предельно проста: России не нужна война с Украиной и Западом. Нам никто не угрожает, на нас никто не нападает. Политика, основанная на продвижении идеи такой войны – аморальна, безответственна и преступна, и не может вестись от имени народов России. У такой войны не может быть ни легитимных, ни нравственных целей. Дипломатия страны не может занимать никакой другой позиции, кроме категорического неприятия такой войны.

Война не только не соответствует интересам России, но и несет в себе угрозу самому ее существованию. Безумные действия политического руководства страны, толкающие нас к этой черте, неизбежно ведут к формированию в России массового антивоенного движения. Каждый из нас естественным образом становится его частью.

Мы сделаем все возможное, чтобы предотвратить, а если это потребуется, то и остановить войну.

Конгресс интеллигенции продолжает собирать подписи.

1 лютого 2022 року


(переклад українською)

Потік тривожної інформації про можливе вторгнення Росії в Україну посилюється. З’являються повідомлення про інтенсивне вербування найманців у Росії та перекидання палива та військової техніки на територію Донецької та Луганської областей України. У відповідь інтенсивно озброюється Україна, НАТО спрямовує додаткові сили до Східної Європи. Напруга не спадає, а навпаки – тільки наростає.

Громадяни Росії фактично стають заручниками кримінального авантюризму, на який перетворюється зовнішньополітична лінія Росії. Вони не лише живуть у невизначеності – чи почнеться велика війна, а й спостерігають різке зростання цін та падіння національної валюти. Чи потрібна росіянам така політика? Чи хочуть вони війни, і чи готові вони нести на собі її тягар? Чи давали вони владі право на таку гру їхніми долями?

Але громадян Росії ніхто не питає. Суспільна дискусія відсутня. На державному телебаченні представлена лише одна думка, і це думка прибічників війни. Звідти звучать прямі військові загрози, витікають агресія та ненависть щодо України, Америки та країн Заходу. Але найнебезпечніше, що війна подається як допустимий та неминучий розвиток подій. Людей намагаються обдурити, розбестити, нав’язати їм ідею священної війни із Заходом, замість розвитку країни та підвищення рівня життя її громадян. Питання ціни не обговорюється, але платити цю ціну – ціну величезну та криваву – доведеться саме простим людям.

Ми, відповідальні громадяни Росії та патріоти своєї країни, звертаємось до політичного керівництва Росії, та кидаємо відкритий та публічний виклик Партії Війни, яка сформувалася всередині влади.

Ми висловлюємо точку зору тієї частини російського суспільства, яка ненавидить війну, і вважає злочином навіть використання військової загрози та кримінального стилю у зовнішньополітичній риториці.

Ми ненавидимо війну, а ви вважаєте її допустимою. Ми виступаємо на захист миру та благополуччя для всіх громадян Росії, а ви ставите їх життя та долі на кін у своїй політичній грі. Ви обманюєте та використовуєте людей, а ми говоримо їм правду. Це ми говоримо від імені Росії, а не ви, тому що народи Росії, втративши мільйони людей у війнах минулого, багато десятиліть живуть за прислів’ям «аби не було війни». Ви забули про це?

Наша позиція гранично проста: Росії не потрібна війна з Україною та Заходом. Нам ніхто не загрожує, ніхто не нападає. Політика, заснована на просуванні ідеї такої війни - аморальна, безвідповідальна та злочинна, і не може вестись від імені народів Росії. Така війна не може мати ні легітимних, ні моральних цілей. Дипломатія країни не може займати жодної іншої позиції, крім категоричного неприйняття такої війни.

Війна як відповідає інтересам Росії, а й несе у собі загрозу самому її існуванню. Шалені дії політичного керівництва країни, що штовхають нас до цієї межі, неминуче ведуть до формування у Росії масового антивоєнного руху. Кожен із нас природно стає його частиною.

Ми зробимо все можливе, щоб запобігти, а якщо це буде потрібно, то й зупинити війну.

Конгрес інтелігенції продовжує збирати підписи.

Підписали:

Лев Пономарьов, правозахисник
Валерій Борщов, правозахисник
Світлана Ганнушкіна, правозахисниця
Леонід Гозман, політик
Лія Ахеджакова, актриса, народна артистка РФ
Андрій Макаревич, музикант
Гаррі Бардін, режисер
Віктор Шендерович, письменник
Тетяна Лазарєва, телеведуча
Андрій Зубов, історик, політик
Андрій Нечаєв, політик
Аліна Вітухновська, письменник
Олександр Бєлавін, фізик
Микола Розанов, член-кореспондент РАН
Наталія Євдокимова, відповідальний секретар Правозахисної ради Санкт-Петербурга
Юхим Хазанов, академік РАН
Ілля Гінзбург, фізик, професор
Зоя Свєтова, журналіст
Григорій Явлінський, політик
Лев Шлосберг, політик
Борис Вишневський, політик
Лев Гудков, соціолог, доктор філософських наук, професор
Ігор Чубайс, філософ
Тетяна Вольтська, поет, журналіст
Борис Соколов, історик, письменник
Михайло Крігер, громадянський активіст
Вероніка Долина, поет
Володимир Мірзоєв, режисер
Ксенія Ларіна, журналіст
Андрій Піонтковський, публіцист,
Марк Урнов, професор НДУ ВШЕ
Михайло Лаврьонов, письменник
Микола Прокудін, письменник
Олена Фанайлова, поет, журналіст
Григорій Міхнов-Вайтенко, священнослужитель
Лев Левінсон, правозахисник
Сергій Герман, письменник
Володимир Алекс, громадянський активіст
Юрій Гіммельфарб, журналіст
Юрій Самодуров, правозахисник
Євген Цимбал, громадянський активіст
Віталій Діксон, письменник
Наталія Мавлевич, перекладач
Ашраф Фаттахов, юрист
Віктор Юнак, письменник
Валерія Приходкіна, правозахисник
Олена Григор’єва, дитячий поет
Віра Шабельникова, редактор
Маїр Махаєв, філософ, лінгвіст
Амнуель Григорій, продюсер, режисер, публіцист, політик.
Сергій Кривенко, правозахисник
Ярослав Нікітенко, екологічний та громадянський активіст, вчений
Тетяна Янкелевич Бонер, правозахисник
Микита Соколов, історик
Анатолій Голубовський, історик
Микола Рекубратський, науковий співробітник
Вітольд Абанькін, правозахисник
Олена Букварєва, доктор біологічних наук
Ігор Топорков, правозахисник
Калакін Євген, режисер
Людмила Альперн, правозахисник
Ніна Катерлі, письменник
Володимир Заліщак, муніципальний депутат
Ольга Мазурова, лікар
Олег Мотков, режисер
Наталія Пахсар’ян, професор МДУ
Олена Волкова, філолог, культуролог
Валерій Відставних, режисер, журналіст
Георгій Каретніков, громадянський активіст
Марина Бородицька, письменник
Сергій Герман, член Спілки письменників Росії
Сергій Луценко, супервайзер анімації
Олексій Дівєєв, програміст
Тетяна Ворожейкіна, викладач Вільного університету Москва
Тетяна Котляр, правозахисник
Анатолій Бармін, провізор
Валентин Скворцов, професор МДУ
Лев Інгель, фізик
Михайло Мінц, історик
Леонід Чубаров, професор
Катя-Анна Тагуті, художник
Олена Ефрос, громадянський активіст
Анна Шапіро, режисер
Тетяна Дорутіна, член Правозахисної ради СПб
Аркадій Коніков, програміст
Сергій Печенкін, громадский активіст
Анатолій Розумов, історик,
Олександр Санніков, полковник ЗС РФ у відставці
Анатолій Цирлін, професор
Карен Акопян, доктор філософських наук, професор