rss
05/20/2022
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Мінські угоди. Механізм знищення України внаслідок закулісних домовленостей?
Українські громадяни та й взагалі люди у всьому світі доведені до стану, коли про більшість речей формується не власна думка, а споживаються замовні «випорожнення» ЗМІ. Даруйте за грубість, але зараз вже настали такі часи, що тільки сліпий цього не бачить. Або той, хто подібно до страусів ховає голову в пісок.

Так звані «Мінські угоди» є одним із прикладів такого сприйняття.

Віктор Іванович Шишкін, перший генеральний прокурор України та легендарний український суддя, правник, розповідав, як він колись спілкувався із одним із найповажніших представників української діаспори в США - тоді вони посперечались з приводу «Мінських угод». Співрозмовник казав, що ж ти, Вікторе, так їх критикуєш і називаєш зрадником Порошенка. У відповідь на що Віктор Іванович задав питання своєму колезі, також, до речі, відомому та високостатусному юристу: «А ти особисто читав текст Мінських угод?»

Виявилось - не читав. Але дивився багато інформаційних рефлексій «експертів» з розряду Портнікова чи інших - таких самих «фахових» та «непідкупних». І тоді Віктор Шишкін взяв друкований текст і вони разом, покроково все почали аналізувати. І при такому аналізі абсолютно очевидними стає як небезпечність так званих «Мінських угод», так і злочинна зрадливість усіх причетних до їх підписання та просування в медійному просторі. Перш ніж перейти далі - наведу лише один «маленький» факт - апелюючи до так званих «Мінських угод» більша частина людей навіть не усвідомлюють, що ці документи з юридичної точки зору навіть не є міжнародними договорами!

Про це йдеться у листах від Адміністрації Президента та МЗС України - відповідях на відповідні громадсько-правові запити, співавтором яких власне був і Віктор Шишкін.

Мінські домовленості не є міжнародним договором в розумінні Закону України «Про міжнародні договори України» та Віденської конвенції про право міжнародних договорів і не містять будь-яких міжнародно-правових зобов’язань сторін.

Фактично мова йде про юридичну (правову) нікчемність.

Переходячи до формально-юридичного аналізу самих документів, варто зазначити, а які саме документи називають «Мінськими угодами», адже конкретного документа із такою назвою просто не існує.

Нормативно – правові акти, пов’язані із «Мінськими угодами», а саме: Мінський Меморандум від 19.09.2014 року, Комплекс заходів по виконанню Мінських угод від 12.02.2015 року, Декларації Президента Російської Федерації, Президента України, Президента Французької Республіки та Канцлера Федеративної Республіки Німеччини від 12 лютого 2015 року, Протокол мирного плану Президента України П. Порошенка і ініціатив Президента Росії В. Путіна від 5 вересня 2014 року. Даний перелік ще можна доповнити певними організаційними документами з розряду Розпорядження Президента України П. Порошенка №953/2014-рп «Про уповноваження Л. Кучми на участь у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях», лист Секретаріату Кабінету міністрів України №17-17/767 від 10 квітня 2017 року.

Title  
  
Коли ЗМІ та аналітика говорять про так звані «Мінські угоди», то вони переважно мають на увазі саме три перші документи із вказаного переліку. Я постійно закликаю і на ефірах, і у статтях людей до особистого прочитання цих документів. Для того, щоб сформувати власну думку, бачити місця обману, розуміти хто саме, що та коли підписував і які наслідки ми отримали.

Адже вже навіть з першого документу ми бачимо купу негативних «пунктів» - і особливий статус, котрий згодом Порошенко спробував протягнути через Верховну Раду, шляхом прийняття змін до Конституції, і амністію бойовикам, і проведення дострокових виборів, взяття кордону під український контроль лише після них, прийняття нової Конституції (в одному з цих документів так і записано!).

Взагалі - коли ми говоримо про будь-яку угоду, то кожна сторона має свої права. Це працює як в цивільних відносинах, так і в міждержавних - загальна вимога до юридичних документів. До прикладу, читачам, щоб продати свою квартиру, потрібно бути її юридичними власниками. Аналогічно - з машиною. Тобто будучи юридичним власником людина отримує право розпоряджатись майном, зокрема продавати.

Кожен державний орган має повноваження, які чітко визначаються законодавством. Чи існує в Україні державний орган, який має право взяти на Україну зобов’язання приймати нову Конституцію?! Ніхто, навіть Президент чи Верховна Рада не мають таких повноважень! В даному випадку мова йде про перевищення повноважень та узурпацію влади Петром Порошенком. І якби нова влада дійсно прагнула притягнути до відповідальності попереднього президента, то «мінські угоди» дають для цього з десяток підстав, передбачених кримінальним кодексом.

Чи інший приклад. Для того, щоб щось підписувати і брати якісь обов’язки на Україну, потрібно мати таку компетенцію відповідно до чинного законодавства. Було б дивним, якби я, як автор цієї статті, поїхавши на відпочинок, до прикладу, в Єгипет, підписав би з директором готелю союзний договір між Україною та Єгиптом. Приклад є абсурдним і це очевидно, адже у мене немає повноважень представляти Україну. А які повноваження були у Леоніда Кучми, коли він підписував перший документ із зрадливих угод, обіцяючи амністію, спецстатус для ЛДНР і т.д.? Які були у нього повноваження? Ніякі! Жодних. Він був президентом у відставці. Але підписав «щось», чим взяв обов’язки на Україну. А виконання цього «чогось» призведе до імплементації «ракової пухлини» теперішніх ЛНР-ДНР в тіло України. Прихована форма федералізації, котру просувають внутрішні та зовнішні вороги України. Їх варто так і називати - «федерасти».

Перечитавши всі вищевказані документи і виписавши зобов’язання сторін за ними, ми прийдемо до ще цікавішої ситуації - - З 28 зобов’язань за цими документами 20 покладено на України, 6 – на ОБСЄ, на Російську Федерацію та «ополченців» покладено одне зобов’язання, одне - має невизначеного виконавця.

Прекрасна картина, чи не так? Але і це ще не все. В ЗМІ люблять вживати тезу «Мінські угоди є безальтернативні». Знаєте звідки вона взялась? Президент Порошенко спілкуючись на міжнародному рівні сам про це сказав. Далі це почала повторювати Ангела Меркель - великий друг Путіна. Далі - Порошенко повертаючись в Україну продовжив її повторювати, але вже посилаючись на «західних партнерів», які цю фразу використовували, посилаючись на Порошенка. А Порошенко дійсно Заходу не запропонував жодної альтернативи. Як приклад альтернативи - «Будапештський меморандум», який є міжнародним договором, на відміну від нікчемних антиукраїнських «Мінських угод».

«Мінські угоди» написані в Кремлі, Кремлем і для Кремля. І через свою агентуру в Україні та лобістів на міжнародному рівні Кремль добився саме таких текстів. Але і це не вся проблема в даний момент.

Концентруючи війська на кордоні з Україною, нагнітаючи ситуацію та шантажуючи Захід, Путін зараз досягнув того, що про необхідність виконання «Мінських угод» висловились всі ключові посадові особи - президент США Джо Байден, державний секретар США Ентоні Блінкен, прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон, президент Франції Емануель Макрон, німецькі лобісти Путіна, починаючи з Меркель і т.д.

І коли хтось говорить, що «Мінські угоди» треба виконувати, то прочитайте тексти угод та знайдіть ті зобов’язання, які не виконує Росія! Знайшли? Так отож. З формально-юридичної точки зору Росія навіть стороною тих угод не виступає. Що є ще одним свідченням того, в чиїх інтересах їх створювали та підписували.

Я можу зрозуміти тупість та/або продажність українських чиновників, причетних до цього процесу. Я прекрасно розумію примітивність та продажність більшості українських ЗМІ та «експертів-аналітиків», що там виступають. Але мені незрозуміло, чому США та Британія займають таку позицію. Цьому може бути кілька причин:

1. Небажання запускати «Будапештський формат». Для чого брати на себе додаткові витрати та ризики, коли політична влада в Україні жодного разу не спробувала сама запустити виконання «Будапештського меморандуму»?

2. Українська сторона сама говорить про «безальтернативність Мінських угод».

3. Існують якісь закулісні домовленості, відповідно до яких розігруються геополітичні ігрища. Україна в даному контексті є частиною боротьби за перерозподіл сфер впливу в Європейському Союзі і не тільки. Чи можуть ті закулісні процеси одним із сценаріїв мати розділення України? Можуть. Але події останніх кількох тижнів показують, що США та Британію категорично не влаштовує реальна окупація України. І це дуже добре! Як тільки ця загроза стала реальною - Україні поставили рекордну кількість зброї, котра здатна перетворити в металобрухт велику кількість московської бронетехніки. Це, звичайно, не виконання «Будапештського меморандуму», але допомога дуже відчутна.

4. Найімовірніший. Всі три перелічені вище причини одночасно.

Чи нападе Путін в цих умовах і в цьому контексті? А йому не треба нападати, адже тоді будуть дуже великі втрати з обох сторін. Путіну достатньо добитись від Заходу тиску на Україну заради виконання «Мінських угод», а від самої України - їх виконання. Але навіть спроба Порошенка їх «протягнути» викликала страшне збурення. Якщо Зеленський спробує - буде ще гірше - масові бунти та, можливо, повстання. Що, до речі, також дуже влаштовує Путіна. Цікавим є те, що можливі протести проти «Мінських угод» вже старається очолити їх творець - Петро Порошенко. Цинізм найвищої проби, щедро «підправлений» кров’ю українських воїнів.

Що Україні потрібно? Визнати неможливим вирішення конфлікту через реалізацію Мінських угод. Юридично зафіксувати Росію країною агресором (відповідно до Конституції та міжнародних норм) та запустити новий формат. «Будапештський +» - розширений. Залучивши до нього всіх підписантів «Будапештського меморандуму» (а не друзів Путіна - Німеччину та Францію) та інші впливові держави - зокрема Туреччину та Польщу.

Чи це можливо - так. Чи може таке реалізувати Зеленський, Порошенко чи інший олігархічний політик - ні. Поки в Україні не буде української влади - ці можливості закриті.

Загроза великої війни. Навіщо Ердоганові зустріч Зеленського й Путіна?

Маніпуляція та провокація: найпоширеніші методи впливу на людську свідомість

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2022-08
22.02.2022 Московська армія вже в Україні. Що далі?
Office of Cook County Board President Toni Preckwinkle Округ Кук і CEDA оголошують програму допомоги з водопостачання для малозабезпечених домогосподарств
Небесна сотня, «справи Майдану» 8 років розслідування, які результати?
«Визнання ЛНР/ДНР»: перемога чи програш Путіна і що це означає для України? Рішення господаря Кремля дає Зеленському шанс поховати «Мінськ»
Міжнародна фінансова допомога Україні: хто, скільки і навіщо. Подушка безпеки для України
Путінська казарма: які перспективи має окупований Донбас Чому після визнання Росією «народні республіки» приречені на жалюгідне існування
«План знищення України»: звіт британського інституту оборонних досліджень
Християнське ставлення до війни Розвиток доктрини від перших віків християнства до Середньовіччя
Не стало Івана Дзюби – літературознавця, дисидента, Героя України
Чи бояться росіяни війни? Як російське суспільство реагує на військові ігри Кремля біля кордонів України

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com