Пам’ятаєте минуле літо, коли на території колишньої державної школи-інтернату (на фото) для дітей корінних народів у Британській Колумбії (Канада) було виявлено масове поховання з останками сотень дітей? За сім місяців, що минули з моменту появи цієї шокуючої новини, не знайдено жодного тіла, і на цьому місці не викопано жодної лопати землі. Попри повідомлення світових ЗМІ минулого літа, на території Камлупської школи-інтернату для індіанців фактично нічого не «виявлено».

У здоровому суспільстві це стало б скандалом. Історія, яка тижнями фігурувала в заголовках і спровокувала підпали, що знищили десятки церков у Канаді, у кращому разі була заснована на хитких і неперевірених доказах, у гіршому — на відвертій та злобній брехні.

Можливо, ви пам’ятаєте роздуте висвітлення цієї історії. CNN із величезним хвилюванням повідомила про те, що вони назвали «жахливим відкриттям». Канадська радіомовна корпорація додала до свого репортажу попередження, в якому йшлося, що «ця історія містить деталі, які можуть спричинити стрес у деяких читачів». Washington Post заявила, що звістка про масове поховання «вернула в центр уваги страхіття жорстокого поводження Канади з корінними народами». Кожне корпоративне видання вважало зрозумілим, що дійсно було виявлено масове поховання з сотнями, ніяк не менше, трупів дітей. Вони повідомили про це як факт.

Політики швидко вишикувалися в чергу. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо написав у Твіттері, що відкриття «є болючим нагадуванням про цю темну і ганебну главу історії нашої країни». Прем’єр-міністр Британської Колумбії Джон Хорган сказав, що він «жахається і вбитий горем». Управління Верховного комісара ООН з прав людини назвало це «великомасштабним порушенням прав людини» та закликало Канаду та Ватикан провести розслідування.

Вожді племен у Канаді пішли ще далі і заявили, що знахідка є свідченням «масового вбивства корінних жителів» і що це була «спроба геноциду». Деякі з них порівнювали священиків та черниць, які керували інтернатами, з нацистами, маючи на увазі, що ці люди, як і нацисти, повинні відповісти за свої злочини.

Прапори були приспущені. Було безліч запитів із вимогами з’ясувати обставини. Важливі і серйозні люди говорили, що треба зважати на расистське минуле Канади. Католицькі єпископи каялися за роль церкви в управлінні державними школами-інтернатами.

А потім сталися підпали. У червні десятки церков по всій Канаді, більшість католицьких, деяким з яких було більше століття, були спалені вщент. Жодна церква не була у безпеці. Як повідомляв тоді мій колега Кріс Бедфорд: «У Калгарі за одну ніч було осквернено 10 церков різних конфесій. Через кілька днів була підпалена в’єтнамська церква — через лічені години після того, як у ній відбулася перша повноцінна служба за рік».

Загалом за останні кілька тижнів мішенями стали понад два десятки церков у Канаді, і люди підтримують це. Не тільки аноніми: 30 червня Харша Валія, виконавчий директор Асоціації громадянських свобод Британської Колумбії, відреагувала на історію про підпал однієї з церков, заявивши: «Спаліть усі вщент».

Інші стали на її захист. Наомі Сейєрс, юрист з підтвердженим акаунтом у Твіттері, написала: «Я допомогла б їй спалити все це… а також допомогла б будь-якому обвинуваченому в підпалі, якщо він справді щось спалив».

У центрі всього цього був пресреліз, випущений наприкінці травня об’єднанням племен Tk’emlúps te Secwépemc, в якому говорилося, що георадар виявив останки поряд з Камлупською школою, однією з найбільших таких шкіл для корінних народів, що діяла з 1890-х по 1970-і роки. «Це сувора реальність, і це наша правда, наша історія», - заявила вождь Розанна Казимир на пресконференції. І це те, з чим нам завжди доводилося боротися. Для мене це завжди була страшна, жахлива історія».

Передбачалося, що розслідування буде продовжено разом із офісом коронера Британської Колумбії. Дані радара були лише попередніми, і можливе виявлення «братської могили», що містить останки дітей «віком від трьох років», у чому, схоже, ніхто не сумнівався, мало б підтвердити те, про що «говорили у суспільстві, але ніколи не було задокументовано».

Це сталося понад сім місяців тому. З того часу на цьому місці не було ексгумовано жодного трупа. Людських останків, дітей чи когось ще, не виявлено, і результати радіолокаційного пошуку не підтверджені.

Людина, яка проводила георадарне дослідження, «конфліктолог» на ім’я Сара Больє заявила ще в липні на пресконференції, що наявність «ймовірних могил» не може бути підтверджена, якщо не будуть проведені розкопки. Її дослідження охопило лише два акри із загальної площі 160 акрів і, за її словами, «ледве торкнулося поверхні».

Жак Руайяр, почесний професор кафедри історії Університету Монреаля, нещодавно опублікував у The Dorchester Review докладне есе про те, що було знайдено в цьому та подібних місцях, а що ні. Руайяр пише, що в жодному з історичних документів, що зберігаються в урядових архівах, немає свідчень того, що смерті дітей з числа корінних народів у цих школах коли-небудь ховалися, або що будь-які трупи поміщалися в масові безіменні поховання, які трималися в секреті, або що батьків дітей будь-коли не інформували, як неодноразово минулого літа заявляли племінні групи, а засоби масової інформації слухняно це повторювали.

На території Камлупської школи дійсно є окремі могили, у тому числі й цвинтар, що активно використовується. Дітей, що померли в школі, коли вона ще діяла, найчастіше від туберкульозу, а також від грипу, жовтої лихоманки та черевного тифу, іноді ховали на цьому цвинтарі в окремих позначених могилах разом із священиками та черницями, похованими в тому ж місці.

Історія цієї та інших шкіл-інтернатів, за загальним визнанням, складна і має, як і більшість історичних подій, темний бік. Часто дітей корінних народів розлучали зі своїми сім’ями та змушували відвідувати ці школи, які уряд постійно недофінансовував. Коли діти вмирали, уряд часто відмовлявся платити за перевезення останків назад до громад, тому їх ховали на шкільних кладовищах.

Багато надгробків зараз немає, але не тому, що хтось намагався їх приховати, а тому, що в цих віддалених районах було звичайною справою робити надгробки з дерева, і багато з них просто зруйнувалися з роками.

Усе це, особливо за повної відсутності будь-яких підтверджених доказів існування «братської могили» чи її приховування, свідчить, що ця історія — гігантська вигадка. Її мета полягала в тому, щоб спровокувати моральну паніку, демонізувати католицьку церкву та потрапити до заголовків світових новин, спекулюючи на історичних образах. І це спрацювало саме так, як було заплановано.

Але зрозумійте: через сім місяців після цієї сфабрикованої моральної паніки немає жодних повернень до теми в засобах масової інформації, жодних розслідувань щодо сотень трупів, виявлених у «братській могилі». Немає питань та вимог доказів.

Наприклад, Ян Остін із New York Times, який ще у травні писав про неіснуючі «докази» існування «братської могили з останками 215 дітей», з того часу не коментував своє повідомлення. Найближче до цього він підійшов у жовтні, коли написав, що Папа Франциск висловив готовність відвідати Канаду для «примирення з корінними народами», і повторив свою попередню заяву про те, що «останки сотень дітей корінних народів були знайдені на місці колишньої Камлупської школи інтернату для індіанців у Британській Колумбії».

Ні, цього не було. Там нічого не знайшли, бо ніхто не шукав. Напевно, ніхто ніколи не буде.