12 січня нинішнього Нового року, ми відзначили 113-у річницю із дня народження НАРОДНОЇ ХУДОЖНИЦІ УКРАЇНИ МАРІЇ ПРИМАЧЕНКО (1907-1997).

Здається, що не кругла дата і на особливу увагу не могла розраховувати. Але вийшло навпаки. У фейсбуці з’явилося два пости присвячені Марії Примаченко у зв’язку з цією датою. Вони викликали величезний резонанс, відгуки, вподобайки...

Автор першого посту - відома у Києві в середовищі культурної еліти столиці та України, працівник екскурсійної служби столиці, організатор і керівник громадської організації Гільдія гідів (Guides Cuild) Наталя Пирогова. Її ім’я відоме нашій газеті, оскільки автор цих рядків друкувала тут статтю, - про дослідження разом з Наталією Пироговою та її колегою Тетяною Нечай горезвісної історії пам’ятника у Києві львівського художника Романа Петрука - «Сонце правди Шевченкового слова» (2018).

Наталя написала пост у зв’язку з датою, а ще й тому, що вона з колегами відвідала влітку 2021 р. рідне село Марії Примаченко - Болотню, Іванківського району Київської обл., де побували на обійсті її хати, відвідали її могилу та районний Іванківський краєзнавчий музей, оглянули невеличку виставку її творів. Зо два десятки фото оригіналів цих картин із музею додано до коротенької інформації: «12 січня - День народження видатної української художниці Марії Оксентіївни Примаченко...Відвідини з колегами малої батьківщини художниці справили незабутні враження та відчуття.»

Ця інформація схвилювала, бо є чудовим продовженням моєї останньої теми «Амбасадори культурної дипломатії України» (статті та окремі пости у ФБ): Олександр Кошиць, Олександр Мірошников, Леся та Віктор Корсаки, Валерій Галан, Іван Марчук...Має бути найближчим часом в цьому ряду Іван Сколоздра. І не тільки він.

І ось Марія Примаченко. Яку світ пізнав і знає як видатну самобутню українську народну художницю.

Другий пост - авторський, в якому я розповіла дещо про цю видатну людину:

Марія Оксентіївна Примаченко - ця сільська жінка-самородок без спеціальної освіти, з драматичною життєвою долею, створила понад 500 самобутніх картин і прославила Україну на весь світ! Це вона ще в 1937 р. отримала Золоту медаль Всесвітньої виставки в Парижі. Це її талант, талант української художниці признали тоді і Пабло Пікассо, і Марк Шагал. Останній навіть пробував її наслідувати в написанні тварин:). Її порівнюють ще з голландцем Ван Гогом і грузином Ніко Піросмані.


А мені в деяких роботах нагадує, як не дивно, всесвітньовідомого нашого, з Тернопільщини, діяспорця Якова Гніздовського (1915-1985), який в післявоєнні роки мешкав і працював в Нью-Йорку. Вони не знали і не могли знати одне одного. Художник зі світовим іменем, випускник художньої академії та проста сільська жінка з початковою освітою, але «надуніверситетською свідомістю» та талантом від Бога. Не до порівняння і мистецькі твори. А ось тонкість, відчуття краси, оці делікатні тоненькі штрихи, з яких дивом таланту народжується образ, як мені здається, притаманна їм однаково. І навіть переважна тематика, - флора і фауна, - спільні. Індивідуальності! Таланти! Самобутності!

Її твори експонувалися в Парижі, Варшаві, Софії, Празі, Монреалі... 2009 рік - на честь 100-річчя від її народження - рішенням ЮНЕСКО був оголошений роком Марії Примаченко... Хтось із коментаторів додав своє: «Вік Марії Примаченко»

Її стиль відносять до «наївного» мистецтва. Але називати їх «наївними» не вистачає духу. Саме життя: квіти, рослини, тварини, звірі. Творча фантазія - безкрайня. Невимовно яскраві фарби, багато Сонця, Любові.

А тепер про гріх України перед нею і її пам’яттю. Так, їй дали Шевченківську премію. В 4-х містах України є її пам’ятники. У Києві - проспект Примаченко. Отримувала орден і медалі. Але не зуміли, не захотіли, хоч безумовно могли (!!!) зробити основне посмертно: створити музей бодай в її хаті. Вона - всесвітньо відомий амбасадор культурної дипломатії України, - безхатько... А скільки палаців за 30 літ набудували собі за народний кошт, здобутий шляхом прихватизації, олігархи?!

«Законотворці» нещодавно приймали «закон» про олігархів. Точилися бурхливі дискусії, як не найголовніше в ньому, «кого вважати олігархом»(?). А ви так звані «народні обранці» викиньте звідти дурниці, а запишіть про меценатство, про списування податків з тих, хто збудує музей чи школу, поговоріть з конкретними персонами з їх числа, займіться індивідуальною пропагандою про їх обов’язок перед ограбованим народом. Тільки не говоріть нам, що їх багатство законне.

Отож, хто із них покриє тепер цей гріх? Тобто організує за свій кошт (або в складчину) музей Марії Примаченко? Озивайтеся.

P.S. Мені, із інформації посту Наталі Пирогової, яка відвідала рідне село Марії Примаченко, так і не стало зрозумілим, а хто ж таки опікується спадщиною художниці, чому до цього часу влада - районна, обласна, верховна в особі міністерства культури, - не організувала до цього часу, бодай в її хаті, музей, як роблять це в багатьох випадках на місцях… Одне зрозуміло на цей час: під нашими інформаціями у ФБ народ голосує за МУЗЕЙ Марії Примаченко. Ось кілька відгуків:

Наталя Пирогова: «Важливий меседж щодо окремого музею Марії Примаченко. Бо досі, її роботи розпорошені, якась частина представлена в Національному музеї декоративно-прикладного мистецтва в Києві. І досі в українському культурному середовищі її місце часом визначають як талановитої тітоньки, яка займалась аматорським декоративно-прикладним мистецтвом. А треба виводити її ім’я (і інших художниць наївісток) до світового рівня, не соромитися, а пишатися.»

Віра Мельник: «Геніальна художниця! Кожна її картина сакральна! Весь світ захоплюється її роботами, а в Україні музею немає... Наші олігархи купують яхти за мільйони доларів, замки, вілли по всіх країнах, а залишити по собі слід в історії, як це зробили Терещенки, Галагани, навіть не усвідомлюють. Підтримую заклик Лідії Корсун - олігархи, які розбагатіли в Україні, зробіть щось хороше для українських Геніїв і наших нащадків!»

Вікторія Корсун: «Гарна ідея, важливо аби якомога більше людей долучилися до доброї справи»

Віктор Рибаченко: «Тема амбасадорів важлива, підтримую Ваші зусилля, пані Лідіє»

Просимо відгуків і думок читачів «Часу і Події».
Ваші пропозиції: що і як зробити, щоб примусити олігархів розкрити гаманці (народ має право це вимагати), а псевдокультурників при владі - сприяти цьому. Лише масова підтримка народу дасть можливість розпочати вирішення проблеми.