rss
01/23/2022
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ «Забуте» мистецтво творити багаті країни. Уроки для України
«Я не розумію цього. Існує якась невідповідність між наявною теорією і моїми спостереженнями реальності та фактами. Щось не узгоджується. І тут або я хибно сприймаю реальність, або вони її хибно тлумачать» - висновки, до яких раніше чи пізніше приходять мислячі українці в процесі спостережень та роздумів.

Якщо ж зробити короткі висновки з економічної частини риторики «українських реформаторів», зокрема політиків та економістів, то найбільшим благом є розпродаж всього, що тільки можна. «Вільний ринок» став міфічним божеством, котрий робить, «щоб всім було добре», але це при умові, «якщо йому не заважати».

Рівень глибини знань та розуміння таких горе-реформаторів обмежується 4-денними курсами в Трускавці, та й то - це тільки для тих, кому пощастить. Більшість з них насправді нічим, окрім популістичної риторики та завчених пустопорожніх тез із використанням «розумних» термінів, відзначитись не здатні. Біда в тому, що та риторика за десятиліття свого просування в Україні добряче промила мізки середньостатистичним українцям, понизивши їх рівень знань.

Проте питання щодо того, а якою ж повинна бути економіка, залишається відкритим. І з екранів телеканалів та сайтів провідних ЗМІ ми лише зрідка можемо почути окремі правдиві тези. Та й то, щоб усвідомлювати правдивість останніх, самому потрібно володіти певними економічними знаннями та інструментами аналізу - хоча б до певного рівня. Мета даної статті - донести певні ключові загальні принципи, котрі нам потрібно реалізувати в Україні - щоб зробити Україну багатою!

Загальносвітова глобалізаційна економічна риторика вознесла до небес так званий «вільний ринок». І даремно, що жодна країна не стала багатою завдяки йому, а дотримувалась принципово іншої практики: починаючи з 1817 року людству почали «впарювати» саме ці тези. Саме в 1817 році Давід Рікардо створив теорію вільної торгівлі. Сучасні глобалізаційні економічні постулати використовують саме цю теорію за основу. Особливо яскраво це проявилось після падіння Берлінського муру. Незадовго після чого розвалилась і імперія зла - СРСР.

У 1990 році на «політико-економічну» сцену виходить Вашингтонський консенсус. Ось що про нього пише Вікіпедія - «джерело мудрості нашого часу»:

«Вашингтонський консенсус — тип макроекономічної політики, який наприкінці XX століття був рекомендований керівництвом МВФ і Світового банку до застосування в країнах, що зазнають фінансової та економічної кризи. Вашингтонський консенсус був сформульований англійським економістом Джоном Вільямсоном в 1989 році як низка правил економічної політики для країн Латинської Америки. Документ мав на меті позначити відхід цих країн від командної моделі економічного розвитку 1960-1970-х років і прийняття ними принципів економічної політики, спільних для більшості розвинених держав. Йшлося про принципи, які, на думку Вільямсона, відображали загальну позицію адміністрації США, головних міжнародних фінансових організацій — МВФ і Світового банку, а також провідних американських аналітичних центрів. Їх штаб-квартири знаходились у Вашингтоні — звідси і термін «Вашингтонський консенсус»».

Title  
  


Латинській Америці ця програма дуже «допомогла», довівши до стану розвалу економіки та надзвичайних боргових зобов’язань. Особливо це проявилось в Аргентині та Бразилії, зокрема при розпродажах землі.

Цікавим є те, що ця модель ніби-то створювалась для виходу із кризи, але була застосована для України, котра тоді якраз зовсім не знаходилась в кризовому стані!

В чорному медичному гуморі є такий анекдот: «Розтин показав, що пацієнт помер від розтину». Так і з Україною, котра була однією з найрозвинутіших країн, але яку економічною політикою виходу з кризи, якої в Україні тоді не було, загнали в стан економічної катастрофи, місцями схожої на агонію. Логічне питання, чи не так?

Взагалі питання хто та як довів Україну до такого стану є одним з фундаментальних. Адже колись ми мали потужну промисловість, велике національне багатство і не мали боргів, а зараз маємо борги, зате не маємо всього іншого. І це точно не випадковий збіг обставин. Мені особисто дуже хотілося б, щоб ті українці, які наводитимуть лад у нас в державі, ще встигли власноручно «потримати за горло» і Кравчука, і Кучму - поки ті ще живі.

Але повернімося до економіки. Вашингтонський консенсус вимагав:

1. Лібералізації торгівлі;
2. Лібералізації припливу прямих іноземних інституцій;
3. Дерегуляції;
4. Приватизації.

Наслідками застосування цих принципів стали всі ті явища, котрі ми спостерігаємо в світі та дуже болісно відчуваємо в Україні. Розвал економіки, формування пулу країн так званого «третього світу», котрі стали ресурсом для багатших країн та корпорацій, вихід на міжнародний рівень транснаціональних корпорацій. Розрив між багатими і бідними став більшим, ніж будь-коли в історії, але він ще продовжує зростати. І не допомагають подоланню цього і мільярди доларів допомоги, котрі в багатьох випадках служать для створення політико-економічної ширми задля продовження та поглиблення цього стану.

Окремим головним негативом стала фактична ідеологічна заборона тих економічних методів, завдяки яким багаті країни стали багатими! Що своєю чергою прирікає на постійну бідність країни «третього світу», за умови, якщо вони не почнуть використовувати методи, котрі відповідно до Вашингтонського консенсусу опинились «поза законом».

Саме на тих методах я і хочу зосередити основну увагу.

Критикуючи існуючу антиукраїнську модель економіки, ми повинні вказати ключові риси тієї україноцентричної моделі, яку нам потрібно впроваджувати. Частково ці методи я вже описував у статтях «Принципи збагачення держави: 9 уроків Філіпа фон Хорніка» та «Чому українці збирають полуницю в Польщі за 1000 євро в місяць, а не вирощують у себе вдома?». Цей матеріал насправді достатньо об’ємний, глибокий та системний, тому сприймати його потрібно цілісним - для того, щоб чітко засвоїти та виробити в собі розуміння процесів.

Побудова економічної теорії мусить опиратися на практичний досвід, використовувати історичний підхід та користуватись критеріями доцільності, на відміну від побудови на цифрах і символах, які нам нав’язують.

Економічну теорію, що є альтернативною до «вільного ринку», називають «Іншим каноном», який власне і базується на вищезазначених речах. В основі цієї теорії лежить твердження про те, що ядром успішного розвитку економіки є «прагнення дорівнятись», на противагу «вільній торгівлі» та «порівняльній перевазі». Прагнення дорівнятись - наслідування багатих розвинутих країн, щоб стати рівнею або перевершити.

Багаті країни багатіли тому, що їхні держави та панівні еліти протягом десятиріч, а часто й сторіч створювали, субсидували та захищали протекціоністськими заходами динамічні галузі промисловості та послуг. Ось що про це пише видатний норвезький економіст Ерік Райнерт: «Усі вони (багаті країни - ред.) намагалися дорівнятися до найуспішніших країн своєї доби і створювали свої виробничі структури в тих сферах, де зосереджувалися технологічні зміни. Таким чином вони створювали ренти (зиск понад рівнем «нормального» прибутку), які діставалися капіталістам у формі більших прибутків, робочій силі - у формі вищих зарплат, державі - більшими податковими надходженнями».

Взагалі, на мою думку, книга Еріка Райнерта «Як багаті країни збагатіли … і чому бідні країни лишаються бідними» повинна бути ретельно та глибоко опрацьована патріотами.

Додайте до вищезазначеної цитати тезу із листа нобелівських лауреатів та економістів світового рівня до Горбачова про те, що «економічна рента, отримана від використання національних багатств повинна максимально використовуватися в інтересах усього суспільства». В Україні, до речі, зосереджено близько 4% світових запасів корисних копалин, котрі навіть без ренти (більшого зиску від «нормального» прибутку») вартують трильйони доларів. І тут на хвилину задумайтесь: ЯКОЮ ПРЕКРАСНОЮ ТА БАГАТОЮ МОЖЕ БУТИ УКРАЇНА, ЯКЩО ТУТ ЦЕ ВСЕ РЕАЛІЗУВАТИ?!!!

Одна з головних різниць між багатими та бідними країнами полягає в тому, що всі багаті країни пройшли певну стадію свого розвитку без вільної торгівлі. І тільки після завершення цієї стадії вільна торгівля стає бажаною та необхідною для економіки. В іншому випадку - бідна країна отримає знищену економіку та стане сировинним придатком: експортуватиме в світ руду, а не автомобілі; зерно, а не макарони; деревину (вбиваючи свої ліси), а не меблі; інтелектуальних працелюбних людей, котрі також стануть ресурсом для чужих економік.

Саме цю обов’язкову перехідну стадію сучасна ідеологія «вільного ринку» оголосила поза законом. Глобальним гравцям потрібні ресурси, а не суверенні суб’єкти-конкуренти. А Україна - потенційний геополітичний лідер як мінімум Східної Європи.

Тільки цей потенціал можна реалізувати при певних обставинах. А початок його реалізації залежить в першу чергу від повного відкидання ворожих транснаціональних та московських політичних груп впливу. Чи готові українці це здійснити? Працювати, закотивши рукава, та відкинувши всі ворожі ідеології? Чи готові до цього ті, хто повинні сформувати справжню українську еліту та вести сліпу силу народу? Чи знають та розуміють вони економічні механізми, необхідні для розвитку України?

Власне, цими своїми статтями я намагаюся зробити і свій внесок, щоб ми могли дати на вищевказані запитання позитивні відповіді. Якщо ж Ви будете читати, осмислювати, коментувати та поширювати таку інформацію, то таким чином також розпочнете поступ до потрібних нам усім перетворень. Зміни починаються з тебе.

Як Росія шукала «візитку Яроша» в Казахстані

Переговори США – РФ: 100% згідно з прогнозом

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com