Біблійна історія про «кінець у вогні» міста Содом може мати реальні підстави. Адже археологи знайшли докази того, що 3650 років тому над долиною річки Йодан вибухнув метеорит. Він міг спровокувати ударну й теплову хвилю, що зруйнувала б мури міста бронзової доби Тель-ель-Хаммаму, а кераміку, камінь і цеглу переплавив на скло. Масштаби вибуху могли перевершити тунгуське явище, що відбулося 1908 року, розповідає команда вчених у журналі «Scientific Reports».

Біблійні міста Содом і Гоморра зникли у вогні: історія про це — одна з найвідоміших у Старому Завіті. Вона розповідає, як міста, їхніх мешканців та все живе навколо знищило небо вогнем і сіркою. У Корані також містяться згадки про знищення «народу Лота». Але чи ця історія ґрунтується на реальних подіях, залишається непевним.

	Так могли б виглядати палаци Тель-ель-Хаммаму

Проте зараз з’явилися перші докази того, що біблійний «вогонь з небес» міг бути цілком реальним. Ці докази розташовані на півдні Йорданської долини, у родючій западині на північний схід від Мертвого моря. «Впродовж бронзової доби тут жило понад 50 000 людей у трьох великих і кількох маленьких містах, а також у селах і домашніх господарствах, що простягалися на понад 4000 квадратних кілометрів», — пояснив Тед Бунч (Ted Bunch) із Північноарізонського університету та його колеги. У цій долині розташовувалося також відоме біблійне місто Єрихон.

Більшим, ніж Єрихон, був тоді Тель-ель-Хаммам — укріплена метрополія з палацами, храмами, цехами та житловими спорудами. Лише оточена чотириметровим муром територія міста займала понад 36 гектарів. Деякі археологи припускають, що Тель-ель-Хаммам міг бути реальним відповідником біблійного Содому.

Цікаво, що Тель-ель-Хаммам, Єрихон і більшість інших поселень у цій частині Йорданської долини були зруйновані приблизно 1650 років до нашої ери — всі в один час. Розкопки свідчать про масштабні руйнування будівель і мурів, а також про сліди сильних пожеж, зокрема йдеться про півтораметровий шар обвугленого матеріалу й попелу.

Після цих пожеж міста й долина сотні років залишалися покинутими, аж поки на ці колись густо заселені території не почали приходити — спочатку поодинокі — пастухи-кочівники.

Що спричинило раптове знищення Тель-ель-Хаммаму, Єрихону та інших поселень? Шукаючи відповідь на це запитання, Бунч та його міждисциплінарна команда відібрали 38 різних матеріальних зразків з Тель-ель-Хаммаму та сусідніх територій і провели їх детальний хімічний, мінералогічний та ізотопний аналіз. Особливу увагу вчені звернули на незвичні сліди плавлення, зокрема на зісклілі або розплавлені цеглу й кераміку, обвуглені текстильні рештки та стерту в порошок глину.

Аналізи засвідчили несподіване: кераміка та цегла мали б нагрілися до 1400 градусів, щоб їхня поверхня розплавилася та перетворилася на скло. Щобільше, чимало цих зісклілих решток із Тель-ель-Хаммаму містили крихітні гранули сплавленого кварцу, платини, цирконію та іридію — елементів, що плавляться лише за 1500–2500 градусів, повідомила команда вчених.

«Ці свідчення пожеж із дуже високими температурами містяться на всій території міста. Але в той час не було технології, з якою люди могли б розпалити таке полум’я», — пояснив співавтор розвідки Сід Мітра (Sid Mitra) зі Східнокаролінського університету.

Крім цього, вчені виявили ще одну аномалію: в обвуглених рештках вони натрапили на шоковий кварц та нанокристали алмазоподібного вуглецю — обидва ці матеріали виникають лише за дуже високого тиску або за сильних шокових хвиль.

Важливо, що за подій, які призвели до пожеж, майже всі руїни та розвалені мури впали або нахилилися у північно-східному напрямку. «За дуже короткий час шокова хвиля, наповнена уламками, мала б з великою швидкістю примчати з південного заходу і вдарити у стіни міста, збудовані з глиняної цегли», — описали науковці гіпотетичний сценарій. При цьому верхній ряд кладки стін і дахи перетворилися на пісок або розплавилися, навіть тяжкі об’єкти відлетіли.

Але чому? Аби з’ясувати, які події могли спричинити таке незвичне поєднання ознак, науковці перевірили різні сценарії: війна, вулканізм, удари блискавки або землетрус. Але, згідно з дослідженнями, жодна з цих подій не могла б пояснити високих температур у поєднанні з шоковими слідами, а також рівномірного напрямку руйнування.

	Вибух Тунгуського метеорита, спроєктований на південь Йорданської долини

На думку Бунча та його команди, залишається тільки одна причина: вибух метеорита. Як і за падіння Тунгуського об’єкта 1908 року, метеорит або комета завбільшки понад 60 метрів могли вибухнути в повітрі. Вогняний м’яч може спричинити високотемпературний тепловий імпульс, який перетопив би всі виявлені матеріали. Після цього слідувала б надшвидка вибухова хвиля, що й стерла цегляні стіни міста, струснула його та знищила жителів, повідомили науковці.

Якби такий вибух метеорита відбувся за кілька кілометрів на південний захід від міста, це могло б пояснити і високі температури, і напрям шокової хвилі. Ймовірно, цей сценарій міг би пролити світло й на нещодавно зроблене відкриття: метеоритний матеріал аллабогданіт (allabogdanite) на Мертвому морі. Його присутність вказує на космічну подію в цьому регіоні.

І справді, біблійна історія про Содом і Гоморру могла коренитися в такій події: «Свідчення очевидців цієї катастрофи, якій 3600 років, передавалися з уст в уста, аж поки їх не записали до Біблійних текстів», — припускають Бунч і його колеги.

Зрештою, історія про падіння стін Єрихону, а також руйнування могутнього міста, яке Біблія називає Содомом, вписується в цей сценарій, каже Мітра. «Після Аби-Хурейри, Тель-ель-Хаммам може виявитися другим серед найстаріших міст у Сирії, котре зруйнував вибух або падіння космічного об’єкта, і найдавнішим містом, чия доля описана в Біблії», — констатують учені.