Я, грішною справою, дуже люблю літніх американців. Бебі-бумери. Вони пам'ятають холодну війну. Вони знають де знаходиться Європа і коли стався Перл-Харбор. Тато дарував їм на десятиліття гвинтівку 22 калібру, а мама готувала кукурудзяний кекс. Вони плакали, коли вбили Кеннеді і коли на Місяці було встановлено зірково-смугастий прапорець. Чудові люди.

Але їхній час безповоротно пішов - над країною дмуть нові вітри і мало що залишилося від Америки з картин Нормана Роквелла.

New York Post стримано повідомляє: Музей Чиказького інституту мистецтв звільнив усіх своїх навчених добровольців-гідів, в основному літніх білих жінок, щоб урізноманітнити свою команду. Lack of diversity – руками розводять керівники. І звільняють жінок, які по 15 років пропрацювали абсолютно безкоштовно. У свій час! З одного бажання розповісти відвідувачам про високе мистецтво, з прекрасного прагнення душі поділитися своїми знаннями і своєю любов'ю з незнайомими людьми.

Скільки разів ми це чули — «lack of diver­sity», і завжди дивувалися – чи порушував хтось цю проблему, наприклад, у чоловічому професійному баскетболі? І якщо так – що з цією людиною сталося?

Ну це питання риторичне і за теперішніми мірками - дурненьке, так що я краще повернуся до гідів. Їх було більше сотні – всі високо ерудовані та здебільшого небідні леді. Чимало з них вдови – ну чого вдома сидіти? Так от той факт, що вони не бідують, обурив Вероніку Штайн, виконавчого директора музею з питань взаємодії. Штайн сказала, що музею необхідно стати на новий шлях, «таким чином, щоб заохочувати участь людей усіх рівнів доходу». Нам залишається тільки засумувати та уявити – де вони шукатимуть цих нових гідів та за яким принципом.

Музей чомусь не шкода. А ось жінок-добровольців шкода. Просто дуже шкода – адже для багатьох музей став другим будинком.