rss
10/18/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ На правничі теми
У площині відзначення 100-річчя Українського Вільного Університету, під час онлайн конференції, під впливом виступів професорів, я застановлявся над основними темами правничих студій наступних поколінь.

У правовому, а то демократичному світі, різні галузі права - конституційне, кримінальне, контрактове, збиткове, адміністративне - важливі та інституційно забезпечені. Одначе деякі галузі є доволі занедбані не тільки в академічному світі, але також практичному. Мабуть наспів час, зокрема з огляду на нові комунікаційні можливості та наслідки прозорости, звернути особливу увагу, на термінологолію, етику, справедливість та міжнародне право, захист людських прав та втілення засадничих норм міжнародної поведінки.

Щодо першого, то термінологія верховенства закону давно переросла у нерозуміння, а у гіршому випадку до абсурду. Ще совєти карали згідно з законом. Тобто авторитарні системи запроваджують закони також і чваняться тим, що охороняють верховенство закону. Ці закони  є, одначе, несправедливі. Виконання приписів цих законів не служить ні демократії, ні людським правам. Концепція верховенства права означає запровадження справедливості у спільноті чи державі, а то і у цілому світі. Тому слід так і назвати цю догму - верховенство справедливості або rule of justice. Один юрист зробив висновок, що це тільки термінологія. Але, у праві термінологія ключова. На цю тему, про справедливість та етику потрібно проводити більш сконцентровані лекції в УВУ та інших університетах, зокрема в Україні. Хочемо у майбутньому, щоби наші юристи діяли на користь справедливості та діяли завжди етично, а не опортуністично.

Також у своїх задумах звернув я увагу на міжнародне право, бо воно найслабше діє у світі. Сто років дискутується, хто є суб’єктами міжнародного права. І хоча деякі спеціалісти твердять, що колись були тільки держави, але тепер суб’єктами є і міжнародні організації, а інколи - навіть фізичні особи. Це все байка, бо основи міжнародної юрисдикції залежать виключно від держав, а практично - від сильніших держав.

При обговоренню річниці УВУ мені припало на думку ціле покоління наше, котре студіювало ще перед Другою світовою війною на різних чужих, а часто ворожих інститутах, а пізніше закінчувало найвищі студії на УВУ після війни. Я називаю це українське покоління кращим, як американське найкраще покоління. Краще -  тому, що його обставини були далеко складнішими, але ці люди змогли зрости без жодної допомоги, майже до самої їхньої смерті.

До цього покоління належали і мої батьки, але тут не мова про них, бо мій батько хоч був юристом, але не спеціалізувався у міжнародному праві. На думку приходить його колега з Аушвіцу, теж юрист, спеціаліст з міжнародного права, який закінчив право на Варшавському Університеті, а опісля здобув магістра і докторат на УВУ.

Він називався Борис Вітошинський. Тема його магістерської праці була «Міжнародна охорона цивільного населення в часі війни і окупації». Це, напевно, була тема дуже близька до серця автора, оскільки він і його рідня пережили саме той брак міжнародної охорони. Тема докторської дисертації була «Повстанські рухи і визвольні війни під час і після 2-ої Світової війни у світлі міжнародного права». Остання тема теж дуже близька, оскільки автор був активним членом українського визвольного руху, провідним членом Організації Українських Націоналістів. Він писав ці праці не зразу після війни, а двадцять, а то двадцять п'ять років після, тому було чимало не тільки матеріалу, але дослідження, аналізу і досвіду.

Вітошинський пізніше викладав ці та другі теми міжнародного права на УВУ. Другі теми включали «Тероризм чи визвольна боротьба — проблема міжнародного права»,  «Самовизначення — потоптаний принцип міжнародного права», «Міжнародне публічне право», «Геноцид і міжнародне право». Можна перечислити чимало підтем, одначе кожному ясно, що Вітошинський писав не тільки на підстави освіти, дослідження, але на підставі власного пережиття українського патріота і націоналіста.

Вітошинський помер у вирі своєї політичної та наукової праці кілька місяців після проголошення Україною незалежності, немов він тільки хотів дочекатися до того дня, такого важливого для нього і його народу. Його праці вимагають думати і вони не закінчені, бо ні на цей момент,  ні далеко після нас, не буде закінчена тема міжнародного права.

От для прикладу термін геноцид має окреслення у конвенції Організацій Обєднаних Націй, але визнання геноциду залишається справою політичною, а не юридичною. Ізраїль не визнає жодний геноцид, тільки свій власний. Україна не визнає геноциду вірменів, задля дружби з Туреччиною, а Вірменія не визнала Голодомору геноцидом, бо Україна не визнала вірменського геноциду. От така політична гра. Подібно, досі немає міжнародного окреслення терміну тероризм, бо тероризм для одних є визвольним рухом для других.

Чому писання націоналістичного юриста Бориса Вітошинського таке суттєве сьогодні? Бо ми знаходимось у ері глобальної політики. Немає сьогодні нічого місцевого, все має світове насвітлення, а міжнародне право, яке має, напевне, найменше практичного втілення, стає з кожним днем дуже важливим. Для нації, зокрема довго поневоленої та такої, що знаходиться у постійній тривозі,  міжнародне товариство і його норми дуже важні.  Юристи, а тим самим і студенти права мають перед собою ще більші обов'язки, як і політики, дипломати, та і сама  держава. От тема не тільки для академічної дискусії але також для спроб практичного втілення.

14 жовтня – Покрова, День Захисника України, День Козацтва, День створення УПА

Найнепевніші вибори в Німеччині

 

Свіжий Номер
(Тисніть на обкладинку)

#2021-41
14 жовтня – Покрова, День Захисника України, День Козацтва, День створення УПА
На правничі теми
Офіцер запасу Людмила Дем’яник (Катруся Стріла): «Я хотіла встигнути прикрити обличчя руками. Щоб коли мене ховатимуть, доця бачила, що це я. Щоб вона мене запам’ятала»
«Початок операції стосовно «вагнерівців» санкціонував міністр Таран, скасування не було, її просто зірвали», – Бутусов
Як Зеленський про «вагнерівців» із Лукашенком говорив
Американка українського походження Уляна Мазуркевич – про роботу в комісії США з Голодомору та про діаспору у Філадельфії
Про Редьярда Кіплінґа і не тільки Презентація унікального перекладу в Центрі Шептицького
Прийняття в Генеральному Консульстві України в Чикаго
Історія діаспори у світлинах
Олександр Панченко Шлях хуторянина у фактах, подіях, дописах, віршах й цифрах

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com