Німці пішли в рознос! На місцевому референдумі в Берліні народ проголосував за націоналізацію житла. Ідея в тому, щоб відібрати квартири у великих власників, тобто у тих, хто володіє як мінімум трьома тисячами квартир. Днями, в неділю, в Німеччині були вибори, і на них берлінцям запропонували взяти участь ще ось в такому референдумі.

Вибори, до речі, вийшли бруднуватими. Голова виборчкому Берліна навіть подала у відставку через хаос на ділянках.

Але сумніватися в підсумках виборів заборонено - Ютуб, наприклад, пообіцяв безжально банити ЗМІ і блогерів, які розкривають виборчі фальсифікації. Ми з вами обговорювали це раніше. Тепер німецькі політики дружно кричать про «свободу преси».

Так ось, повертаючись до квартир. Соціалісти влаштували в Берліні офіційний референдум про націоналізацію житла. Мова йде про 240 тисяч квартир, тобто про 15% ринку орендованих квартир в місті. За оцінками влади, на викуп доведеться витратити 30-35 млрд євро.

Істотна сума, але ліваки не були б ліваками, якби не запропонували свій улюблений трюк - заплатити власникам квартир тільки третину ціни, причому заплатити не живими грошима, а талонами, за якими ті 40 років зможуть отримувати невелику частку доходів від оренди.

Ідея погана відразу на багатьох рівнях.

По-перше, високі ціни на квартири викликані дефіцитом житла в Берліні. Німці живуть у розвиненій капіталістичній країні і вони звикли до певного метражу - грубо кажучи, їм потрібна велика однокімнатна квартира на холостяка і нормальних розмірів трійка на сім'ю з дитиною. Оскільки жителів в Берліні багато, а квартир не так багато, ціни на оренду високі. Проблем додає і іпотечний міхур: позикові гроші в Німеччині злочинно дешеві, через це ціни на квартири сильно виросли. Вартість нерухомості побічно впливає і на вартість оренди.

Націоналізація квартир не збільшить їх кількість. Квартир залишиться рівно стільки, скільки й було, просто вони змінять власника. І якщо новий власник прийме рішення знизити ціни нижче ринкових, то берлінці просто зіткнуться з чорним ринком і з дефіцитом. Їм доведеться платити хабарі, щоб зняти житло за державною ціною, при цьому порядні люди, як зазвичай це і буває при соціалізмі, залишаться на бобах.

Друга проблема - сам факт націоналізації. Навіть якщо націоналізація пройде без прямого грабежу, який пропонують соціалісти, навіть якщо квартири викуплять за ринковою ціною, будівничі компанії все одно повстануть. Немає сенсу вкладати в будівництво житла, якщо тобі забороняють на ньому заробляти. Власники побіжать з Берліна, викинувши на продаж відразу безліч квартир. Покинуті квартири будуть продаватися зі знижкою, тому нові квартири ніхто не буде купувати. Немає сенсу брати новобуд, коли на вторинному ринку можна купити той же метраж за значно менші гроші.

Таким чином, до того ж до чорного ринку і дефіциту соціалісти додадуть крах будівельної галузі та зупинку будівництва нового житла. Ми спостерігали подібне після 1917 року в СРСР - після великого грабежу масове будівництво зупинилося. В результаті держава зуміла вручну перезапустити систему, проте на це пішли довгі 40 років. Протягом цього часу житлові умови радянських громадян погіршувалися і погіршувалися - повернутися до дореволюційного рівня вдалося тільки при Хрущові.

Поки що не зрозуміло, що буде з результатом референдуму - лівакам потрібна потужна підтримка в сенаті, щоб проштовхнути свій закон. Самі по собі результати референдуму не є обов'язковими до виконання, так що адекватні політики спробують думку інфантильних голосуючих проігнорувати.

В цілому можна сказати, що перспектива прийняття відповідного закону сенатом Берліна повністю залежить від складу нового уряду цієї федеральної землі ФРН. СДПН, Християнсько-демократичний союз (ХДС), Вільна демократична партія (ВДП) і правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" (АДН) виступають проти експропріації. Ліві партії - беззастережно "за", а "зелені" вважають цю міру "останнім з допустимих кроків".

При цьому одними тільки квартирами справа не обмежується - зараз в Німеччині ведуться активні розмови про введення заборонного податку на майно.

І тут раптом недавно три - цілих три штуки! - партії запропонували повернути цей податок. Зелені запропонували податок в 1% річних на майно вартістю від 2 млн євро з фізособи, від 5 млн євро - з юрособи; Соціал-демократи підтримали, проте поки не висловили конкретних побажань до цифр і критеріям; і, звичайно, комуністи - ті взагалі захотіли ввести податок на майно вартістю від 1 млн євро в розмірі (увага !!!) 5% річних.

Уявіть, ви живете в квартирі вартістю в 500 тисяч доларів. Також у вас є автомобіль, рахунки в банках та інша власність, все разом ще на 100 тисяч. Якщо вам “влупити” податок в 5%, ви будете платити по 2500 доларів на місяць - додатково до всіх інших ваших витрат. У цій ситуації логічним рішенням буде продати квартиру, гроші пропити і прогуляти, а зекономлені 2500 доларів витратити на оренду точно такої ж квартири, тільки чужої. Як сказано в одному зі сценаріїв майбутнього західних ідеологів, «мені нічого не належить, у мене немає приватного життя, і життя ніколи не було кращим».

У забезпечених людей ситуація ще гірша, для них новий податок стане справжнісіньким розкуркуленням. Європейський інвестор не отримує надійного доходу в 5% річних, економіка просто не дозволяє йому стільки заробляти. Відсотки за облігаціями навіть не покривають інфляцію, а акції настільки “перегріті”, що мало чим відрізняються від прямокутників на сукні в казино. Також не вся власність інвестора приносить дохід - наприклад, він не отримує доходу зі свого житла, своєї колекції картин, своєї купи золота в сейфі і так далі.

Уявіть, забезпечений німець все життя працював сантехніком і збирав, тепер у нього є невеликий статок в 2 млн євро. З цих грошей він отримує дохід в 2,5% річних, тобто 50 тисяч євро на рік. Не так багато для Німеччини, але цілком вистачає на життя. Тепер припустимо, що комуністи проштовхують свій закон, після чого нашого сантехніка визнають брудним буржуєм і обкладають податком у 5% на рік. Тепер бідолаха змушений, навпаки, втрачати по 50 тисяч євро в рік - додатково до всіх своїх іншим своїх витрат.

Такий податок дає людям чіткий сигнал: краще бути бідним, ніж багатим. Держава хоче, щоб ми нічим не володіли й не робили ніяких накопичень, а якщо ми таки почнемо збирати, держава просто відбиратиме у нас все накопичене.

Далі суспільство ділиться на дві нерівні частини. Найактивніші тікають з країни. По можливості, прихопивши з собою свої капітали, але, якщо не виходить, то як завгодно - «тушкою, опудалом», аби виїхати. Решта розслабляються і починають жити одним днем. Немає сенсу напружуватися, коли все «зайве» відбирають соціалісти, а ледарів держава ситно годує за рахунок тих, хто все ж викладається на роботі. Економіка валиться, рівень життя падає. У підсумку, якщо тільки не починається якоїсь великої війни, комуністів виганяють із влади, щоб повернутися до нормального капіталізму.

Сто років тому один німець вже говорив, що в Німеччині слід встановити диктатуру соціалістичної ідеї, називав гроші прокляттям людства, обурювався буржуазією і аморальним розподілом капіталу при капіталізмі ... Я сподівався, що Німеччина добре вивчила гіркий урок, і не повернеться вже до риторики тієї епохи. Підсумки референдуму показують, що я помилявся. Тепер я буду стежити за темпами відродження європейської армії з великою тривогою.