Публікації Pandora Papers показали українцям досить багато, водночас ніби-то не розкривши нічого нового. Схеми уникнення податків із використанням офшорних зон, залученість до цих схем кількох сотень олігархів, чиновників найвищого рівня, не надто публічних бізнесменів і т.д. З одного боку, ми про це ніби й так знали, але з іншого – зараз маємо доконаний юридичний факт. Власне, навіть публікація інформації в ЗМІ вже є підставою для відкриття кримінального провадження, хоча в Україні стосовно топ-політиків та олігархів працює трагікомічне правило: «хто ж його посадить – він же пам’ятник». Проте для Зеленського з моменту оприлюднення документів Pandora Papers без перебільшення починається новий період в житті. Тепер вже цей «простий наївний хлопець», який просто хотів «перестати стріляти», побороти олігархів та взагалі «сдєлать штоб било харашо» - змінює свій статус. За винятком малоосвічених громадян, котрі взагалі не здатні зробити висновки із кількох різних фактів, для решти українців Зеленський тепер абсолютно чітко стає ще одним з олігархічного кодла, що вбиває країну. І навіть бувши коміком-шоуменом, Зеленський зі своїми бізнес-партнерами по «95 кварталу» примудрився отримати 40 мільйонів доларів від структур Ігоря Коломойського, що в той час грабували ПриватБанк. Це, між іншим, лише частина його фінансових операцій, але вже навіть її гривневий еквівалент перевищує 1 мільярд! Тому «своїм» для українців, що вміють читати та цікавляться новинами, Зеленському вже не стати. Ба більше, значна частина оприлюднених матеріалів є достатніми підставами для відкриття кримінальних справ. І «приємні» дрібниці для подальших розслідувань: роль братів Шефірів – «сірих кардиналів» №1 за спиною Зеленського, юридичне прикриття оборудок від нинішнього голови Служби Безпеки України Івана Баканова (і за сумісництвом – кума Зеленського, а що тут такого – он у Порошенка кумами були «його» генпрокурор Юрій Луценко та бізнес-партнер Віктор Медведчук, то чому ж Зеленському не можна?! Що за міщанство?!).
Тільки, знову ж, який орган в кланово-олігархічній системі управління (та пограбування) України відкриє кримінальні справи та вестиме розслідування проти ключових політичних осіб? Поки що – жоден, адже всюди сидять «свої люди». Поки що ці люди сидять на ключових посадах, а не в тюрмі. Проте перебіг подій може досить швидко змінитись, хоча політичним «небожителям» може здаватись інакше. Януковичу також багато чого здавалось, а потім прийшлось втікати, платити за перепустку через кордон, позбуватись частини активів і ламати авторучку на пресконференції в Ростові від усвідомлення того, як «старші пацани» розвели його в загальному розкладі. А Віктор Федорович був серйозною людиною в кримінальних колах, котра не опустилася б до рівня обслуги на корпоративах.
| |
| |
Обстріл машини Шефіра, до речі, може бути не обов’язково квартальною постановкою, а також і попередженням від «старших». Занадто вже просто ніжна «шкурка» в очільників нашого політичного тераріуму, щоб жартувати із такими речами. Хоча від відсутності розуму, совісті та безкарності може бути всяке. Плюс «старші» очікують розв'язання питання розпродажу землі, надр та стратегічних підприємств – а в обмін на це дадуть відсоток від цього пограбування плюс індульгенцію від гріхів – гарантії безпеки. Обіцяють дати, а от чи дійсно дадуть – Зеленському варто було б задуматись. Адже це ж дуже зручно зробити відповідальним цапом-відбувайлом клерка, хай навіть ляльку, хай навіть найвищого рівня.
Доповнити загальну картину цієї ситуації варто сваркою Зеленського із Коломойським, котрий є одним з найбільш продуманих олігархічних гравців у нашій партії.
І тут ми підходимо до ще одного моменту – розколу у партії «Слуга Народу». Певні розбіжності з окремих питань з’явились у них вже давно – це стає помітно, якщо прослідкувати, хто та за які законопроекти голосував у Верховній Раді. Фактично коаліцію довелось вибудовувати ситуативно, домовляючись з усіма підряд, включаючи «заклятого ворога» Порошенка і навіть «ненависних» ОПЗЖ (настільки ненависних, що я не здивуюсь, якщо виявиться, що у свій час Зеленський з кварталом обслуговував їх корпоративні вечірки, бо “а какая разніца”?). Але цього разу все цікавіше: відставка голови Верховної Ради – Дмитра Разумкова, який за словами самого Володимира Зеленського «перестав бути частиною команди», а у самої фракції антиукраїнських слуг у нього «мільйон питань». Цікаво, як цей мільйон питань виник за кілька днів, адже до цього часу все було добре?
Дмитро Разумков – останній з перших «топів», котрих привів із собою Зеленський. І саме Разумков був стратегічним політичним мозком з СН, адекватно розбирався у внутрішніх питаннях, політичних зв’язках та кон’юктурі тощо. Згадуючи ще ті часи, пам’ятаю свою думку, що Дмитро Разумков прийшов в українську політику всерйоз і надовго, на відміну від решти «зелених».
І саме зараз ця «карта» починає серйозно розігруватись. Конфлікт Зеленського і Разумкова – розкол передусім серед електорату Зеленського.
Сучасний виборчий процес в Україні має величезну кількість різних нюансів. Аналітикам та політтехнологам на службі в олігархів стає все складніше водити людей шляхами самостійного вибору, але тільки з олігархічного меню. Вибори Зеленського були найвищою точкою популізму та одурювання українців. І хоча дві третини голосували не за Зеленського, а проти зрадника і злочинця Порошенка, вони все одно прагнули змін, справедливості тощо. І от зараз – відраза до Зеленського та усвідомлення злочинності його дій вже приходить до українців. Окрім того, Володимир Зеленський сформував ще один цікавий тренд в українській політиці – народний запит на інтелект. До людей, хоч і дуже повільно, але почало доходити, що хірургічні операції повинен робити хірург із відповідною освітою та навичками, керувати літаком повинен професійний пілот, а керувати державою – також людина з відповідним рівнем знань та навичок (хоча ще не настільки зрозумілих для більшості). І, власне, Разумков здатен задовольнити цей запит на інтелект, особливо у порівнянні з чинним президентом.
Брати Шефіри та Пінчук вже досить активно почали готувати Володимира Зеленського до другого терміну президентства. І їхня тактика досить проста: вивести в другий тур зручного опонента. Особливо добре, якщо це буде Петро Порошенко або Юрій Бойко – тоді перемога Зеленського буде гарантованою. Чому, слушно запитаєте ви? Тому, що сучасні вибори окрім рівня рейтингу підтримки мають ще один дуже важливий фактор – антирейтинг. Люди голосували не стільки за Зеленського, скільки проти Порошенка. І це голосування «проти», поєднане із вибором «меншого зла» - страшний, але дуже дієвий прийом ворогів проти нас, українців.
І отут стає слушним згадати Дмитра Разумкова. Знаходячись на посаді голови Верховної Ради, пан Разумков зміг зберегти спілкування з усіма фракціями, відзначився професійною поміркованістю, фаховістю, не потрапив у жоден скандал, раніше від самого Зеленського зайняв правильну патріотичну риторику. Тобто, Дмитро Разумков не назбирав антирейтингу - і це вже дуже важлива передумова. Передумова до формування свого політичного проекту та участі в президентських виборах. І при цих всіх розкладах в другому турі Разумков має всі шанси перемогти Зеленського. Додайте до цього ще й реальне знання і розуміння того, як працює команда Зеленського, хто є сірими кардиналами, в кого які відносини в колективі й т.д. – Разумков ще й зможе у свій час почати бити по «болючим точкам».
Найважчий момент для запуску політичного проекту – отримання фінансування. «Українські» політики вирішують його досить просто – беруть гроші в олігархів, транснаціональних фінансових структур або Кремля. Хто може виділити гроші Разумкову? - Та будь-хто, починаючи з Рината Ахмєтова та/або Кремля. Хоча пан Разумков може зайняти і патріотичну нішу, «відкусивши» електоральні голоси не тільки в Зеленського, а і в Порошенка, котрий завернув свої злочини у вишиванку «армії, мови, віри».
Ще буквально якихось два місяці тому Зеленський у своїй поведінці демонстрував те, що він вхопив чи то Бога, чи то чорта за бороду. Але ситуація вже почала перевертатись.
Вишенькою на торті є те, що Зеленського взагалі не підтримують, так звані, пасіонарії – активна свідома частка населення. Не те, що не підтримують, а, навпаки – ненавидять, певною мірою. І у випадку активних протестних рухів люмпенізовані прихильники Зеленського сидітимуть вдома, чого точно не скажеш про актив країни. Котрий поки вичікує, адже не хоче, щоб його діями вчергове скористались інші олігархічні проекти (як це сталось у 2014, коли переміг не Майдан, а Сцена Майдану).
| |
| |
І на завершення – земельне питання в Україні ніколи не вирішувалось без крові. Так показує історія. І Порошенко, котрий разом із Зеленським реалізовував викрадення землі політико-економічними методами, усвідомлював це набагато краще. Тому й всіляко відтягував цей розпродаж, пам’ятаючи певну ментальну особливість українців – надмірну терпимість, стискання пружини, сильніше, сильніше, вже здається, що й нема кому підійматися, а потім – вибух… Коліївщина. На жаль, для мене особисто ця властивість українців досі збереглась. Я б волів краще розв'язувати проблему в міру її настання, не граючись в толерантність з жодними ворогами України та не чекаючи моменту, коли ситуація вже буде загрозливою та критичною.