rss
10/26/2021
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Вікно Овертона Як зробити прийнятним канібалізм (чи інше вироджене явище)?
Вікно Овертона – технологічна модель зміни уявлення широких народних мас про будь-яке явище, ситуацію чи проблему. Це, мабуть, найбільш потужна технологія зміни масової свідомості, котра потужно розвинулась в наш інформаційний час. Адже, фактично, ЗМІ та соцмережі, котрі мали б бути інструментами для людей, насправді зробили людей інструментами для себе (своїх хазяїв).

Саме завдяки реалізації різних «вікон Овертона» суспільна свідомість перестає опиратись дегенеративним явищам, загрозам, починає толерувати зло та зовсім не протидіє ворогам. В Україні з допомогою цієї технології вороги добились колосальних результатів: прихватизація, розпродаж землі і надр, пропаганда ЛГБТ, руйнування сім’ї, просування фемінізму, рухів з розряду child-free і т.д.

Щоправда, тут варто відзначити, що попри всі зусилля і транснаціональних ворогів, і кремлівської чи олігархічної агентури, український світогляд чинить опір тій заразі набагато потужніше, ніж значна частина західних суспільств. Власне, згортання західних демократій та прав людини є одним з найбільш визначальних світових трендів, але воно стало можливим саме завдяки реалізації багатьох «вікон Овертона».

А тепер перейдемо до суті цього «процесу». Ідею цієї технології сформулював Джозеф П. Овертон, американський електроінженер і юрист.

В чому суть цієї ідеї? Для кожного явища в суспільстві існує т. зв. «вікно можливостей». У межах цього вікна ідеї можуть або не можуть широко обговорювати, відкрито підтримувати, пропагувати, намагатися закріпити законодавчо.

Але це вікно можна свідомо переміщати та змінювати амплітуду можливостей та суспільних оцінок: від стадії абсолютно вороже, неможливе, огидне суспільній моралі - до стадії «актуальна політика», тобто вже обговорене широким загалом, прийняте масовою свідомістю і закріплене в законах.

Це ціла технологія, детальне, фундаментальне, повільне, покрокове, повзуче, а головне - непомітне вторгнення в масову народну свідомість! Залежно від глибини несприйняття народом конкретного явища та рівня освіченості людей час реалізації вікна Овертона може змінюватись.

В літературі одним із найкращих прикладів реалізації Вікна Овертона є опис можливого механізму легалізації «канібалізму» в суспільній свідомості. Приклад жорсткий, жорстокий, ніби-то майже неймовірний і саме тому ефективно розкриває суть механізму для широких мас.


1. Легалізація обігу.


Канібалізм - абсолютно не прийнятний в суспільстві. Про канібалізм небажано говорити в «пристойній» компанії. Немислиме, абсурдне, заборонене і засуджуване явище. Відповідно, ми підходимо до першого етапу реалізації - перевести тему з області немислимого в область радикального.

У нас же є свобода слова. Ну, тоді чому б не поговорити про канібалізм?

Почнемо з певних вузьких кіл. Наприклад, з учених. Вченим взагалі можна говорити про все підряд - для вчених нема заборонених тем, на те вони й вчені! А відтак зберемо етнологічну конференцію на тему «Обрядовість мокшанських та угро-фінських племен або чому аборигени з’їли Кука?». Підіймаємо історію предмету, легалізовуємо її в науковому обігу та отримуємо факт авторитетного висловлювання про канібалізм.

Предметно поговорили, група вчених, авторитетів, з розумними обличчями (хоча після їх свідомої участі в реалізації вікна Овертона слово «обличчя» є надто великим компліментом), відповідними підписами, і залишились в межах наукової респектабельності.

Вікно Овертона вже відкрилось. Відправна точка закріплена і починається рух. Перший крок - перегляд позицій. Починається перехід від непримиренно негативного ставлення суспільства до дослідницького, тобто більш позитивного. В певних межах. У нас же всі люблять дослідництво, науку, телеекспертів та авторитетів. Навіть ті, хто прочитали три книги – буквар, другу і зелену, ті – можуть особливо любити.

Паралельно неодмінно має з’явитися яка-небудь «Група революційних канібалів». Її може і не існувати насправді, а тільки в інтернеті – байдуже, революційних канібалів неодмінно помітять і процитують «свої» ЗМІ, «експерти з усіх тем» і т.д.

По-перше, це ще один факт проговорювання теми публічно. Що більше буде обговорень, то краще. Маятник отримує енергію як від знаку плюс, так і від знаку мінус – його живить і одне, і інше. Ти віддаєш енергію інформаційному «маятнику», незалежно від того, з якого боку ти його розхитуєш - з «+» чи з «-».

Міфічні інтернет-дегенерати потрібні для створення страшного загрозливого образу. Це будуть «погані канібали». Їх опонентами зразу стануть «фашисти, що вбивають НЕ ТАКИХ, як вони». І навіть якщо таких фашистів нема, бо українців вже 8 рік називають фашистами, а Медведчук, Бойко, Шуфрич і їм подібні – досі живі, ніхто не вбиває, хоч є за що, але важливо щоб мова про фашистів йшла! Це страшилка з другого боку! 

Далі звернемось до якихось авторитетів. Наприклад вчених з Британії-Гондурасу-Мухосранська-Гваделупи. Що більше, то краще. І позитиву, і негативу.
Підходимо до першого реального результату: неприйнятна тема введена в обіг, табу знищено, сталося руйнування однозначності проблеми - створені відтінки сірого – народ поступово привчають розбиратись в сортах фекалій (майже, як на українських виборах).


2. Від легалізації обігу неможливого до області можливого


На цій стадії продовжуємо цитувати «учених, телеекспертів, авторитетів». Адже не можна ж відвертатися від знання? Про канібалізм. Кожний, хто відмовиться це обговорювати, повинен бути затаврований як консерватор і лицемір. Давайте ще комусь відомому припишемо фразу, що якщо ти заперечуєш і ненавидиш канібалізм, то ти сам латентний канібал. Нічого не нагадує? Це ж геніально і просто, а люмпен, котрий не знає механізмів психіки, завжди готовий таке підхопити.

Засуджуючи святенницьке лицемірство латентних канібалів (ми ж вже на них повісили ярлики), обов’язково потрібно придумати канібалізму елегантну назву. Щоб не сміли всякі морально здорові патріоти навішувати на інодумців ярлики (тільки нам можна вішати ярлики, решта – ні-ні-ні!).

Зверніть увагу!!! Створення нового терміну - це дуже важлива та абсолютно необхідна підміна понять. Підміняючи зовнішню форму, набагато легше приховувати від широкої маси справжню суть!

Нема більше канібалізму. Тепер це називається антропофагія. Але й цей термін зовсім скоро замінять ще раз, визнавши і це визначення образливим.

Канібалізм перетворюється на антропофагію, а потім в антропофілію, подібно до того, як злочинець змінює прізвища та паспорти.

Паралельно зі зміною терміну відбувається створення опорного прецеденту - історичного, міфологічного, актуального, вигаданого, але відмінного від суспільної моралі, і, головне – «легітимізованого» «своїми» експертами в «своїх» ЗМІ. Він буде знайдений або вигаданий як «доказ» того, що антропофілія може бути в принципі узаконена, адже хтось там, десь, колись вже таке узаконив.

«Пам’ятаєте легенду про самовіддану матір, яка напоїла своєю кров’ю дітей, що вмирали від спраги?»

«А історії античних богів, які взагалі їли всіх підряд: у римлян це було побутовою буденністю!»

«Ну, а у ближчих нам християн, тим більше з антропофілією усе в повному порядку! Вони досі ритуально п’ють кров і їдять плоть свого Бога. Ви ж не звинувачуєте у чомусь християнську церкву? Та хто ви такі?! Фашисти-моралізатори».

Абсурдно? Безумовно. Але скільки вже реалізовано аналогій цього абсурду?!

Головне завдання цього етапу - хоча б частково відвести поїдання людей з-під кримінального переслідування. Хоч раз, хоч в якийсь історичний момент, який стане переламним у цій грі.


3. З можливого в раціональне


Після того, як представлений прецедент легітимізується, з’являється можливість рухати Вікно Овертона з території можливого до області раціонального. Це третій етап. На ньому завершується дроблення єдиної проблеми.

«Бажання їсти людей закладено генетично, це в природі людини».

«Іноді з’їсти людину необхідно, існують непереборні обставини».

«Є люди, які прагнуть, щоб їх з’їли, ми не можемо їм заборонити – це обмежить їх природні права!».

«Вільна людина має право вирішувати, що їй робити».

«Не приховуйте інформацію і хай кожен зрозуміє, хто він - антропофіл або антропофоб».

«А чи є в антропофілії шкода? Неминучість шкоди не доведена».

У суспільній свідомості штучно створюється «війна» за проблему. На крайніх флангах спеціальним чином з’явилися радикальні прихильники і радикальні противники.

Реальних противників - тобто нормальних людей, що не бажають залишатися байдужими до проблеми розтабуювання людоїдства - намагаються упакувати разом зі штучними страшилками та записати до радикальних ненависників. Роль цих страшилок - активно створювати образ божевільних психопатів - агресивних, фашистів-ненависників антропофілії, що закликають палити живцем людожерів, комуністів, геїв, юристів і негрів. Присутність у ЗМІ забезпечують усім перерахованим, крім реальних і притомних супротивників цієї дебільності.

При такому розкладі самі т. зв. антропофіли залишаються хіба що посередині між екстремістами-лякалками, на «території розуму», звідки з усім авторитетним пафосом «розсудливості» засуджують «фашистів усіх мастей».

«Вчені» і журналісти на цьому етапі доводять, що людство впродовж усієї своєї історії час від часу поїдає одне одного і це - нормально. Тепер тему антропофілії можна переводити з області раціонального до категорії популярного. Вікно Овертона рухається далі.


4. У позитивному сенсі


Для популяризації теми канібалізму необхідно підтримати її, порівнюючи з історичними та міфологічними особистостями, а, по можливості, і з сучасними медіаперсонами. Антропофілія масово проникає до медіа. Людей їдять у кіно широкого прокату, у текстах пісень і відеокліпах.

Один із прийомів популяризації називається «Озирніться!».

«Хіба ви не знали, що один відомий композитор - того?.. антропофіл».

«А один усім відомий польський сценарист - усе життя був антропофілом, його навіть переслідували».

«А скільки їх до божевільні сіло! Скільки мільйонів вислали, позбавили громадянства!

До речі, як вам новий кліп Леді Бугага «З’їж мене, а потім знову з’їж»?

На цьому етапі розроблювану тему виводять у ТОП, і вона починає автономно самовідтворюватись в інформаційному полі.

Ще один прийом – «заговорити» суть проблеми на рівні операторів інформації (журналістів, ведучих телепередач, громадських працівників тощо), відсікаючи від дискусії реальних опонентів. Потім, у момент, коли вже всім стане нудно та обговорення проблеми зайшло в глухий кут, приходить спеціальним чином підібраний професіонал і каже: «Панове, насправді все зовсім не так. І справа не в тому, а ось у цьому. І робити треба те і те» - і дає тим часом вельми певний напрям, тенденційність якого задана рухом «Вікна Овертона». Краще, щоб ці «професіонали» були «великими реформаторами», з дипломами престижного вишу, вмілою риторикою, але поверхневими – тоді їх народ ще краще сприйме. Пролетаріат таких розпізнає за своїх, виборами Зеленського та його «зелених табуреток» у Верховній Раді - доведено.

Для виправдання прихильників легалізації використовують оприлюднення злочинців через створення їм позитивного образу за допомогою не сполучених зі злочином характеристик.

«Це ж творчі люди». «Вони щиро люблять своїх жертв. Їсть - значить, любить!». «В антропофілів високий IQ і в іншому вони дотримуються суворої моралі». «Антропофіли самі жертви, їх життя змусило». «Їх так виховали, вони не винні» і т.д.

Створити з виродків образ «жертви» - взагалі геніально. Народ любить нещасних, співчуває та пробує захистити. Ми, Українці, взагалі любимо співчувати та допомагати усім на світі, крім самих морально та фізично здорових українців. Але Україну Майбутнього нам можуть побудувати саме здорові в усіх сенсах українці. Дивина та й годі?


Ми тут влада


Тема розігріта - можна перевести її з категорії популярного до сфери актуальної політики.

Розпочинається підготовка законодавчої бази. Лобістські угруповання у владі консолідуються і виходять з тіні. Публікуються соціологічні опитування, які нібито підтверджують наростаючий, а потім і високий, відсоток прихильників легалізації канібалізму. Політики починають катати пробні кулі публічних висловлювань на тему законодавчого закріплення цієї теми. Для старту потрібно взяти якогось відомого клоуна – з розряду Жириновського чи Ляшка. У них, в тому числі й прямо передбачена така роль в антилюдській Системі.

У суспільну свідомість вводять норму - «заборона поїдання людей заборонена».

Це суть ліберастії - толерантність як заборона на табу, заборона на виправлення і заборона на попередження згубних для суспільства відхилень.

Під час останнього етапу руху Вікна з категорії «популярне» в «актуальну політику» суспільство вже зламане. Найбільш здорова його частина ще якось буде чинити опір законодавчому закріпленню ще недавно немислимих речей. Але в цілому суспільство вже зламане. Воно вже погодилося зі своєю поразкою. Ще не усвідомило, але погодилось.

Прийнято закони, змінені (зруйновані) норми людського існування, потім ця тема дійде і  до освіти, щоб формувати «правильний» світогляд ще в школі та садочку.


Як зламати технологію


Вікно Овертона найкраще працює у толерантному суспільстві. А ще краще – у толерастичному. У тому суспільстві, у якого нема світоглядних критеріїв, ідеалів, нема чіткого усвідомлення добра і зла, правди та брехні.

Описана вище технологія спирається на вседозволеність! Нема нічого святого та сакрального! Обговорення святого та сакрального таврується ярликами консерваторів, моралістів, ненависників та фашистів.

Зате є так звана «свобода слова», перетворена на свободу цинічної брутальної брехні та маніпульованої напівправди! Свобода перетворення людину на браконьєра-дегенерата.

Зверніть увагу! Це не концепція, а робоча технологія, тобто послідовність дій, виконання якої незмінно призводить до бажаного результату. Як зброя для знищення людських спільнот, така технологія може бути ефективніша від ядерної зброї.

Одна людина не може цього змінити. Але людина здатна знайти розв’язання будь-якої проблеми. І що не зможе один, зроблять люди, згуртовані спільною ідеєю. Морально здорові люди, ті, хто хочуть бути природовідповідними, а не споживацькими, Творцями, а не браконьєрами. Озирніться навколо. Нас дуже багато. І в Україні, і за її межами. Поки що. Час згуртовано усвідомлено діяти. І нам все вдасться.

Протистояння США і Китаю: хто збере більше союзників та партнерів? Про нинішню геополітику альянсів двох супердержав

Кремль поставив експеримент на жителях ОРДЛО Що відбувалося під виглядом народного волевиявлення на тимчасово окупованих Росією українських землях?

На правничі теми#2021-41 (10/13/2021)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com