Головне досягнення легалізації грального бізнесу — те, що він запрацював. Усупереч вимогам закону, операторам грального бізнесу видавалися ліцензії, тоді як гральне обладнання не було сертифіковане.

Зали відкривалися без попереднього створення Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів. Реклама азартних ігор, усупереч вимогам законодавства, яке забороняє розміщувати рекламу азартних ігор у місцях суспільного користування і там де є діти, заполонила рекламні площі та інформаційні ресурси.

Минув рік, і можна підбити підсумки. Торік було закладено й недоотримано 4,4 млрд грн запланованих надходжень до бюджету. Нинішнього року — 7,5 млрд грн. На сьогодні отримано 1,1 млрд грн. Це плата тільки за ліцензії, без податкових відрахувань грального бізнесу.

Іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші у гральний бізнес в Україні. Він переживає певну трансформацію й виводиться в онлайн, частка якого, порівняно з закладами офлайн, істотно зростає. Це примушує організаторів азартних ігор замислитися, чи варто робити довгострокові капітальні вкладення в країну з нестійкою політичною й економічною ситуацією. Лобісти тим часом запевняють, що для розвитку грального бізнесу потрібно змінити податкове навантаження. За законопроєкт №2713-д у першому читанні проголосували влітку. Можливо, восени його буде прийнято. В ньому, зокрема, передбачено зниження вартості ліцензії втричі. Тобто переплачені суми за вже отримані цього року ліцензії будуть зараховані операторам у майбутньому, і фактично за 2021 рік коштів до бюджету надійде ще менше.

Боротьба з нелегальними операторами, які ведуть незаконну діяльність, триває. Як і в попередні роки, незаконні гральні заклади закриваються. З тіньовими організаторами азартних ігор в Інтернеті ще складніше. Проблема з контролем азартних ігор, особливо в Інтернеті, залишається невирішеною. Хоча Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей рапортує в себе на офіційних інформаційних ресурсах про закриття сотень сайтів, із обшуками та вилученням обладнання в їхніх власників, фактично ж певні ресурси працюють у звичному режимі. Наприклад, інформаційне повідомлення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ) щодо одного з таких організаторів, який із використанням відомого бренду незаконно працює в Україні понад десять років, не отримало логічного завершення у вигляді закриття його сайтів, а саме інформаційне повідомлення було видалене.

Таким чином, не маючи змоги похвалитися реальними надходженнями у бюджет країни від легалізації грального бізнесу та реальних інвесторів, лобістам грального бізнесу доводиться розказувати про потенційні вигоди від запровадження ринку або оперувати інформацією, яку неможливо перевірити. Наприклад, про тисячі додатково створених робочих місць, будівництво за податки від грального бізнесу шкіл та дитячих садочків, мільйонні доходи в суміжних галузях чи натовпи іноземців, які спеціально їдуть в Україну пограти й залишити тут шалені гроші не тільки на розваги; іноземних інвесторів, готових витрачати мільярди доларів на будівництво готелів і розбудову інфраструктури в невеличких містах, потенційні надходження в загальний та місцеві бюджети. Все це супроводжується гаслами, що «Грати будуть вони, а гроші отримаємо ми!» або «Грають заможні (іноземці) — виграє бюджет!».

Сам гральний бізнес позиціюється як «соціально відповідальний». При цьому замовчується проблема лудоманії (залежність від азартних ігор). Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (класифікатор F63), лудоманія — це патологічна пристрасть до азартної гри, пов’язана з розладом поведінки. Роблячи акцент на «відповідальній грі», коли сам гравець має себе контролювати, визначати ліміт програшу та вносити себе до реєстру для самообмеження у грі, оператори грального ринку і держава знімають із себе всю відповідальність за наслідки у разі виникнення в українців залежності від азартної гри. У законодавстві не передбачено заходів профілактики лудоманії, і наразі наші діти й уразливі групи населення перебувають під шаленим інформаційним тиском реклами азартних ігор, яка створює ілюзію швидкого виграшу і загальний бюджет якої важко уявити.

Залежна ж людина, не усвідомлюючи, з огляду на хворобу, того, що з нею відбувається, програвши останні гроші сім’ї та набравши кредитів, зрештою опуститься на соціальне дно і знищить своє майбутнє, можливо потягнувши за собою найближче коло рідних.

Регулятор грального ринку — КРАІЛ — зацікавлений саме в надходженні грошей, а не в захисті інтересів та здоров’я громадян. «Законопроєкт уповноважує регулятора самому визначати, яким чином він наглядатиме за ринком азартних ігор, що порушує принцип розподілу повноважень. Норми законопроєкту дозволяють регулятору встановлювати додаткові вимоги при отриманні дозвільних документів і наділяють Кабмін правом призначати й звільняти членів регулятора поза конкурсом, що є корупційним фактором у його роботі», — вважає експерт програми реформування правоохоронної та судової систем UIF Олександр Чебаненко.

При КРАІЛ було створено Консультативно-експертну раду (КЕР). Очолив її латвійський бізнесмен Борис Баум, який, по суті, є двигуном розвитку грального бізнесу в Україні. Необмежений кредит довіри в ОП (задля виконання однієї з реформ президента Зеленського) дозволяє йому робити інформаційні заяви щодо будь-яких питань розвитку цього ринку та впливати на їх вирішення. За короткий відтинок часу члени комісії відкрили нові організації, пов’язані з гральним бізнесом. Кульмінацією стало створення Громадської спілки «Всеукраїнська Рада Гемблінгу» (об’єднання бізнесу «задля конструктивного діалогу з державою») з відкриттям офісу в Лондоні. Така собі ілюзія визнання України як потенційного партнера для ведення грального бізнесу на її території. Почесним головою спілки став Борис Баум, головою — Антон Кучухідзе (він же заступник Баума в КЕР), заступник голови з юридичних питань — Михайло Коваль (головний юрист найбільшої букмекерської компанії «Паріматч»). За кілька місяців існування до спілки ввійшли майже половина складу КЕР та певна кількість організаторів грального бізнесу.

18 травня 2021 року на базі КЕР було утворено «постійний робочий орган (комітет) з питань лудоманії з представників у сфері організації і проведення азартних ігор та лотерей, зарубіжних і міжнародних організацій, галузевих об’єднань та представників КРАІЛ». Його головою став Михайло Коваль.

Зважаючи на те, що проблема лудоманії перебуває у площині психології і вивченням її впливу на гравця та розробкою методології профілактики, лікування, реабілітації займаються лікарі, психіатри та психотерапевти, склад комітету має щонайменше дивний вигляд. З 14 осіб шестеро офіційно представляють організаторів азартних ігор (два представники ТОВ «Шторм Юкрейн», яке відкрило перше наземне казино). Тільки один член комісії є представником медичної клініки. До складу комітету ввійшли також Борис Баум та Антон Кучухідзе. Незрозуміло, за якими критеріями добирали «практикуючих фахівців», адже останні 10 років гральний бізнес в Україні був поза законом.

Такий склад комітету — очевидний конфлікт інтересів. Аналіз заяв і професійної діяльності як представників комітету, так і КЕР КРАІЛ загалом свідчить: вони стоять на захисті інтересів операторів грального бізнесу і намагаються створити їм позитивний імідж, залишаючи об’єктивну й неупереджену інформацію про вплив азартних ігор на людей поза увагою.

Так, А.Кучухідзе заявляє ЗМІ про «всього сім звернень» на всю Україну щодо самообмеження від гри. І розмірковує про відповідальність бізнесу та влади — мовляв, ніхто й не думає збагачуватися за рахунок лудоманів: «Бізнесу проблеми не потрібні, інституту держави потрібна ефективна реформа, а не масова соціальна проблема». Саме тому, за його словами, профільний закон створив механізми захисту для лудоманів, що вводять у дію самообмеження, і суспільству залишилося тільки навчитись користуватися цими юридичними можливостями.

На жаль, щирість організаторів грального бізнесу викликає великі сумніви. Палата лордів британського парламенту оприлюднила звіт Gambling Harm — Time for Acti­on, у якому стверджується: 60% доходу гральна індустрія отримує лише від 5% гравців, які страждають на лудоманію і програють великі суми. За даними Національної служби з лікування лудоманії Британії, 2019 року лікування у країні пройшли 9008 осіб — менше 3% сумарно зареєстрованої кількості проблемних гравців (від 280 тисяч до 1,4 мільйона на 65 мільйонів населення країни).

Проведені наукові дослідження у світі, зокрема і в Україні, свідчать: кількість залежних від азартних ігор становить від 1 до 3% населення. Тобто в масштабах України — це десятки, а можливо, й сотні тисяч людей (статистичних даних немає). І те, що вони не звертаються по допомогу, не означає, що проблеми не існує.

Під час круглого столу «Державна політика у сфері азартних ігор: головні результати першого півріччя 2021 року» керівник комітету з питань лудоманії Михайло Коваль висловив думку, що лудоманія — це не лише азартні ігри, це й залежність від комп’ютерних, соціальних ігор, Форексу та кіберспорту. Тож, за його словами, азартні ігри мають розділяти відповідальність з усіма напрямами, і лудоманія не така страшна, «якщо до неї добре підходити».

У відповіді на мій запит до КЕР із проханням уточнити, яким чином виникнення залежності від азартних ігор (лудоманія) стосується комп’ютерних, соціальних ігор, Форексу та кіберспорту, зазначається: «В МКХ-11 виділені такі відхилення, пов’язані з ігровою діяльністю, як 6C51 «Ігровий розлад» (Gaming disorder) і QE22 «Небезпечне захоплення іграми» (Hazardous gaming)… Таким чином, кіберспорт, Форекс, комп’ютерні та соціальні ігри, за наявності певних симптомів та факторів, можуть бути визнані хворобою, яка підпадає під визначення «Ігровий розлад» та (або) «Небезпечне захоплення іграми». І далі: «При Консультативно-експертній раді створена робоча група з питань лудоманії (гральної залежності), метою якої є експертна допомога Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у питаннях лудоманії (ігрової залежності). Перший та пріоритетний напрям роботи робочої групи — це розробка проєктів нормативно-правових актів».

Слід зазначити, що на сьогодні в усьому світі для систематизованої реєстрації, аналізу, інтерпретації та порівняння даних про смертність і захворюваність чинною є МКС-10. В Україні цю класифікацію затверджено наказом МОЗ №773 від 03.04.20. Отже, створений комітет займається розробкою нормативно-правових документів на підставі кодів хвороб та їх класифікації, які в Україні не діють, що викликає питання стосовно його компетенції в розробці будь-яких нормативних документів, пов’язаних із зазначеною тематикою, і, відповідно, інформаційних заяв його представників.

І це тоді, коли інші країни впроваджують дедалі жорсткіші правила роботи операторів грального бізнесу в напрямі профілактики та запобігання виникненню гральної залежності у гравців. На превеликий жаль, в Україні поки що марно сподіватися на реальні кроки у вирішенні проблемних питань, пов’язаних із залежністю від азартних ігор. У Законі України «Про регулювання азартних ігор та лотерей» навіть немає тлумачення слів «ігроманія, лудоманія, гральна залежність, ігрова залежність». Без належних профілактики, діагностування та лікування лудоманії нас можуть чекати негативні соціальні наслідки в суспільстві.