Український Львів - золотистий у сонці, теплий на порозі осені. Хіба важливіше у ньому відчутно безсмертний революційний український дух. Вже їдучи на поїзді я цей дух відчув, коли зустрів давнього знайомого - патріота Рухівця - Ярослава Кендзьора.

Поговорили ми про перші дні подій, що відбувались ще до 24 серпня 1991 року, навіть до проголошення суверенітету 16 липня роком раніше, про перші з’їзди Народного Руху України та його участь у шістьох скликаннях ВРУ, ще з часів УРСР. Він недавно передавав матеріал для українського телебачення щодо того, як українці повалили імперію. Це висвітлювали у серіалах.

Вже з першого дня у Львові я відчув своє місто. Приходив на інтерв’ю на радіо. Ведуча вічлива, але дуже горда та самовпевнена, бо вона - львів’янка. З самого початку інтерв’ю звернулась із претензіями “чому США не підтримує Україну”, а також запитувала, на що українці можуть сподіватися від Америки. Адже ж я американець. Я подав відповідь, але вона не була вдоволеною. Вона бажала більше переконливих аргументів і кращої відповіді.

Пригадується мені, як кілька років тому я приніс зашити ґудзики до піджака до кравчині у Львові. Вона подивилась і сказала: “Ви перше дайте чистий піджак”. Я зрозумів, що тут не приймають будь-що. Це ж Львів.

Для мене Львів це символ українського, не тільки європейського, але і світового міста. Головна мова комунікації і порозуміння тут українська, але по вулицях, зокрема і на Площі Ринок, немов в ООН - чути всі мови світу серед гостей. Правда польська мова має перевагу (тут ще ностальгічний момент), але є арабська, англійська, німецька, французька та інші. Львів радий гостям і має багато речей, щоб їх зацікавити. Правда багато зацікавлень зводиться до вишні, та ще й до п’яної чи до львівської кави. Церкви, музеї, опера, але це залежить від людини. Чистота у Львові теж пильнується. І я рішив, що тут можна жити.

За перебігом інтерв’ю для радіо та після телевізійної передачі я зрозумів, що цікавить львів’ян. Їх цікавить політика. Ніколи не бував я в такому місті, де настільки велике зацікавлення політикою. Окрім претензій до політики США, ще є і відношення до Європи. Як це ми ще не у Європейському Союзі чи НАТО! Німеччина і Франція, там треба змінювати політичну настанову і тих політиків. Інакше і, мабуть, найцікавіше - ми дамо собі раду самі з тими москалями.

Народ задоволений фразою президента Зеленського, що наша державність відновлена, що вона тисячолітня, хоча забуяв президент згадати ОУН та УПА, а також Мазепу, Петлюру і Бандеру. До москалів однозначне відношення. Москаль - ворог. З ним треба воювати. Я подумав, що коли б так думала вся Україна, то ми побороли б москалів та задушили б малоросійство.

Нам треба ввесь час згадувати Львів. Львів не тому є Українським П’ємонтом, бо тут відбувались великі історичні події і звідси походило багато наших героїв, але тому, що ці події залишили по собі покоління свідомості. Ці покоління молодих і старих. Наймолодші сьогодні сповідують правду про Україну. Коли б ціла Україна була такою, як Львів!

Нам треба перенести Львів до усіх закутин України.

В останній день мого перебування у Львові врешті впав дощ. Це теж було приємністю, бо якби то було бути у Львові та й без дощу. Львівський дощ у серпні теплий, такий як львів’яни, але також мокрий, він будить зі сну і задуманості. Він відсвіжує і національні почування. Я був у Львові всього три дні, але набрався сили. Львів відсвіжує і дає наснагу. Тому і лев є символом міста. Для мене символом є і лев, і Роман Шухевич, і багато більше. Я тепер, як туристичний гід. Приїжджайте у Львів.