Діана належить до митців, які особливо чутливі до таких культурних трансформацій і сьогодні виявляють все більший інтерес до сміливих експериментів із цифровим медіумом. Блискуча мистецька інтуїція її творчої генерації нині все більше впливає на появу нової цифрової мови, нового глядацького, соціального й мистецтвознавчого досвіду.

Цифрове мистецтво для Діани є не лише способом творчого самовираження, а й  універсальним герменевтичним ключем до інтерпретації культури, політики й соціальної реальності. У її випадку це наслідок глобалістичного повороту західного contemporary до соціально ангажованих тем і результат нового бачення етичного статусу митця. Відтепер мистецтво має вказувати на реальну соціальну альтернативу, а не замикатись у башту зі слонової кості, езотеричний гурток чи естетське «вибране коло».

Творчість  Діани розвивається на межі зіткнення графічного мистецтва і анімації. Цей рухомий фронтир визначає сутність і обрії її унікального таланту. Вона — дитя дивовижної і переломної епохи the post-medium condition.  Її роботи є творчим осмисленням цифрової революції і відповіддю на сучасну ситуацію, коли виражальний засіб перестає бути сутністю того чи іншого різновиду мистецтва. Відтак її творчий етос визначають потужні інтердисциплінарні зв’язки.

Новітні практики сучасного мистецтва сьогодні все настійливіше диктують потребу радикального розширення мистецтвознавчого лексикону. Свідченням цього є динаміка розвитку сучасного перформативного мистецтва у якому все більшу роль відіграють саме інтердисциплінарні зв’язки.

Ще однією характерною рисою нинішньої епохи post-medium є те, що мистецтво втрачає свою генеральну лінію і розпадається на множинні художні практики. Виражальні засоби втрачають свою константність й визначальність і молоді художники все частіше звертаються до «чистого мистецтва». Творчість Діани не є винятком. Вона сповідує ексклюзивне ставлення до кольору, який розглядає не просто як художній засіб, а передусім як унікальний самостійний медіум. У свої роботах Діана дуже часто дотримується імпульсу, який їй диктує сам колір. Колористика і ритміка фарб у поєднанні із різними техніками й текстурами дає приголомшливий ефект. Такі тонкощі художньої майстерності роблять її талант унікальним і націленим на тривалий постефект.

У кінцевому підсумку рушійною силою її творчості є «утопічний імпульс» та сміливі інтервенції у побут й індустрію. Її мистецтво скасовує дистанцію між митцем і аудиторією та витворює нову демократичну спільноту майбутнього. Така стратегія симптоматична в епоху, коли the global crowd стає головним агентом соціального впливу й суспільних трансформацій і веде нас у небачений «новий дерзновенний світ» майбутнього.

«Американська мрія» української художниці

Творчий дебют Діани був блискавичним. Її яскрава і впевнена поява на міжнародній мистецькій арені привернула до себе увагу критиків, менторів і роботодавців. Її кар’єрний стрибок практично не має аналогів у середовищі молодих художників. Попри молодий вік, Діана підписала низку довгострокових контрактів про співпрацю і очолила ряд масштабних комерційно успішних проектів. По суті її професійна біографія стала прикладом практичної реалізації «американської мрії».

Нещодавно художниця здобула перемогу у номінації «Молодий талант» у престижному мистецькому конкурсі, який проводить Європейська Академія науки, мистецтва і літератури (м. Париж). Academie Europeenne des Sciences, des Arts et des Lettres, AESAL — міжнародна неурядова організація, що об’єднує понад 300 членів національних академій та 72 лауреатів Нобелівської премії з 54 країн. Мета AESAL — в інтересах миру сприяти співробітництву між націями в галузі освіти, науки, мистецтв та літератури незалежно від расових, національних, мовних, релігійних та інших відмінностей. AESAL співпрацює з ЮНЕСКО, національними академіями та іншими міжнародними та національними структурами. Президентом AESAL нині є заслужений професор фізики Імперського коледжу Лондонського університету, колишній президент Євро науки Жан-Патрік Конрад (Jean-Patrick Connerade). Діана стала першою українкою, яка відзначена цією високою нагородою.

Також Діана перемогла у Міжнародному конкурсі ілюстраторів книг для дітей та юнацтва ім. Радни Сахалтуєва, який є однією із найпомітніших східноєвропейських мистецьких ініціатив останнього часу. Цьогорічний конкурс відкрив світу цілу плеяду нових імен і облич, які невдовзі поповнять пул міжнародної артсцени. Урочиста церемонія нагородження Діани відбулася у стінах українського парламенту у присутності провідних українських політиків та культурних діячів.

Про унікальність таланту Діани свідчить критична оцінка у конкурсному каталозі: «Роботам Діани властива моцартіанська легкість й універсальна візуальна риторика. Її роботи ніби затримались на пів шляху між реалізмом й імпресіонізмом. Відчутний потяг до критичного відображення реальності у Діани поєднується із пасеїзмом, езотеричною надчуттєвістю й символізмом. У кінцевому підсумку її творчість перебуває у мінливо-динамічних й не визначених координатах між класицистичною ясністю і атомарним «подрібненням на пікселі».»

Нині Діана перебуває серед фаворитів Міжнародного конкурсу діджитал-мистецтва «Ми - аніматори», який став результатом творчої синергії між ключовими мистецькими інституціями України й спрямований на зростання престижу творчих професій і відродження анімаційної індустрії. Її роботи візьмуть участь у низці колективних міжнародних виставок.

Не менш вражаючими є її професійні здобутки. Діана розробила візуальну концепцію кількох книжкових серій для українських видавництв. Кульмінацією цієї творчої колаборації стала її ілюстрація на обкладинці книжки «Осінь патріарха» лауреата Нобелівської премії Габріеля Гарсії Маркеса. Книга вийшла в знаковій серії «Осінь патріархів», що об’єднує плеяду провідних латиноамериканських письменників, які писали про диктаторів. Також вона проілюструвала франкомовне видання відомого поета і громадського діяча Дмитра Спирка «Лазур — наш берег».

Свідченням її впевненого творчого самостояння також є масштаб та комерційна успішність її численних мистецьких проектів. Діана самостійно працює як велике дизайнерське агенство і постійно фонтанує новими ідеями. Разом з однодумцями вона формує новітнє візіонерське середовище, що створює нові концепції дизайну, інтерактивних презентацій, публічного простору й урбаністики.

Нещодавно Діана розробила новий дизайн і візуальну айдентику для мережевої версії всеукраїнської газети «Літературна Україна», яка є найстарішим спеціалізованим літературно-мистецьким виданням України, що виходить безперервно із 1927 року. Концептуальний дизайн підкреслив історичну тяглість видання і його органічний зв’язок із проектом національного Великого стилю бойчукістів і модернізмом шістдесятників.  Також вона підписала низку контрактів із провідними українськими видавництвами. За видатні досягнення у сприянні міжнародному визнанню української анімації Діану Анпілогову було нагороджену орденом «Софія Київська».

Дух часу

У своїй творчості Діана творчо осмислює глобальну тенденцію до диджиталізації і оцифрування — тотальність, яка нині раблезіанськими кроками перетворює світовий мистецьки ландшафт і міняє обличчя нашого спільного глобального «завтра».

Її творчість займає унікальне місце також у контексті «теорії поколінь».  Мілленіалам, або поколінню Y — до якого належить Діана — не властиві ейфорія й наївний технократичний оптимізм від тотальної цифровізації, які усвідомлено присутні у свідомості покоління X. Натомість на відміну від покоління Z, вони не сприймають цифровізацію як само собою зрозуміле явище, яке стало настільки очевидним, що всі змирились із його тотальністю.

Такий стан речей ставить Діану у вигідну мистецьку позицію, яка дозволяє розглядати диджиталізацію із унікальної критичної дистанції і гостро відчувати поворотність й унікальність історичного моменту й непересічність нової мистецької ситуації. У наш час, коли інфопростір перетворився на некерований і некритичний потік новин із передової диджиталізації це особливо важливе усвідомлення, що дозволяє оцінити процес із позиції філософських й антропологічних студій.

Як митець, Діана це гостро розуміє. Наріжним каменем її мистецтва є не самоцільний технократизм, а демократичний гуманістичний пафос і увага до поки не осмисленого потенціалу авангардного мистецтва.

Варто відзначити, що незважаючи на відчутний крен західного contemporary у сторону політичної лівиці, у своїх роботах Діана елегантно уникає прямого звернення до пафосу потрібного, корисного і соціально значущого — тобто категорій, якими найчастіше послуговується критичне мистецтво. Саме через це її роботи мають виразно поетичну природу. Це не буквальні рефлексії на минущі конвульсії ідеологій й соціальності, а поетичне осмислення самого буття, шляхом використання прозорих метафор.

Діана торкається не поверхневих соціальних симптомів, а антропологічних констант, що лежать на глибинних рівнях соціальності й психології. Її світ заснований на напрузі між полярними матрицями. Це не тільки ідилічна пастораль, натхненна золотим віком діснеївської анімації, але й «прекаріат», «ненадійність» й екзистенційна невизначеність, які становлять темний локус людського буття. Усе це закономірно визначає домінанти її творчості.

Ще одна художня особливість її останніх робіт — гостре відчуття матеріальності образів при відсутності прямого потягу до реалізму. У її найновіших роботах все більше домінує відчуття тактильності, чуттєвості й об’ємності зображуваного. Це промовисто показує, що міфопоетичний всесвіт художниці живе своїм суверенним життям.

---

Діана Анпілогова — молода українська мисткиня, яка нещодавно впевнено дебютувала на міжнародній артарені та сьогодні представляє Україну на ключових європейських мистецьких майданчиках. Вона здобула освіту у США і нині успішно працює з різноманітними мистецькими медіумами.

Медіамистецтво, яким займається Діана, сьогодні є універсальним маркером, що фіксує революційний розвиток технологій і їхнє глибоке проникнення у нашу повсякденність. Цей процес нині інтенсивно переформатовує не тільки звичну логіку нашого мислення, а й активно впливає на саму природу і широту нашого світовідчуття.

---

P.S.

Унікальний талант молодої україно-американської художниці за останні роки оформився у суверенний творчий всесвіт, який розвивається і живе за своїми внутрішніми законами.

Все це дає підстави стверджувати, що на підході нова генерація митців, яким випаде стати реформаторами українського мистецтва. Їхній оптимізм і експресивний урбаністичний етос є антитезою і дієвою противагою до хронічного песимізму й хутірського апломбу, які тривалий час були дитячою хворобою молодого українського мистецтва. По суті, молода генерація українських цифрових митців сьогодні дебютує не тільки із новими художніми практиками, але й із повноцінним цивілізаційним проектом.

Хочеться вірити, що Діана Анпілогова та її покоління повернуть Україні роль світового культурного осередку й мистецької метрополії.